Щоб внести трошки різноманітності в наше спортивне життя яке якось уповільнилося останнім часом вирішили взяти участь в цьому крихітному старті з плавання. Два роки тому ми вже приймали участь в цьому старті що проходить недалеко від нас (15 хвилин машиною до озера) і в цілому залишилися задоволеними. Ось тут можна почитати: 2012-07-07-Martha Lake Swim та Ще кілька фото з Martha Lake Swim.
Цього року погода була не така сонячна, але було бажання поплавати і зробили ми це із задоволенням.
Також було меньше людей ніж у 2012-му і організотори вирішили запустити тих хто плив 2 та 1 милю разом. Оленка цього разу захотіла спробувати допливсти 2 милі.
Ну що ж, натягли костюми, умовно порозминалися… Все ж таки це дуже довга дистанція для нас і швидкості на ній не такі що прямо аж сильно розігріватися треба.
Вирішив підклеїти великий шматок лейкопластирю на шию там де костюм постійно натирає і на диво це спрацювало – шия ціла.
На старті невеличка штовханина і колотнеча, але метрів за 200 усі розтяглися в одну лінію і до кінця вже пливлося спокійно.
На відкритій воді можна пливсти за кимось і тим економити сили, отож і я прив’язався спочатку за одним хлопцем який наче і плив нормально, але потім я зрозумів що дарма вчепився в нього. Він плив якийсь час вільним стилем (дуже технічно і доволі швидко), потім повертався і робив кілька гребків на спині, а іноді різко зупинявся і робив кілька гребків брасом (мабуть коригував напрямок).
Коротше я помітив що ми відстали від тієї групи в якій спочатку були і вирішив наздоганяти сам.
А в плавані на відкритій воді на відміну від бігу треба не просто сильніше пливсти щоб наздогнати, але і пливсти у вірному напрямку. Час від часу кидаєш погляди з під лоба щоб глянути куди зносить і внести корективи… це реально втомлює.
Як там не було але наздогнав ту групку і плив за ними доки не повернули на друге коло (ми робили 2 кола по одній милі). А там вже стало помітно що вони сильніші за мене і повільно розрив почав зростати. На фінішу я програм мабуть метрів 50 останньому з тієї групи.
Самому пливсти важко на відміну як пливсти за кимось. Ну і крім того не можливо пливсти зі збитим диханням, а тому сильні гребки і краща техніка значать дуже багато. Бути технічним мабуть важливіше ніж бути сильним чи/та витривалим на відміну від того ж бігу чи велосипеду.
У підсумку мій час 56:39 що на 30 секунд гірше ніж 2 роки тому, але я задоволений результатом і самим стартом.
Олена ж усю дистанцію трималася за парочкою яка і вивезла її до самого фінішу де вже вдалося їх обійти. У Олени час 1:12:18. Головне що допливла, це була єдина ціль.
Крім того ми обоє були на четвертих місцях в загальному заліку 