GoFit Professional Stability Ball

Ціна: $22

Призначення: М’яч для тренуванть балансу, пресу і спини. Раніше на роботі використовув (а тепер він вдома) м’яч радіусом 75 см що достатньо для мого зросту (182 см) щоб сидіти на ньому ледь торкаючись підлоги. В мій новий офіс де столи нижчі купив собі точно такий же, але 65 см.

Рекомендую сірий колір – малопомітний і ніякого сміття на ньому не видно.

Загальні враження: Основна причина через яку я хочу відзначити саме цього виробника серед безлічі усих інших це надзивичайна живучість м’яча. Завдяки товтішій і щільнішій резині м’яч не стирається і практично не здувається. Платою за це буде його жорскість, чутливу шкіру мабуть і поцарапати можна буде.

Що стосується вправ то я практично для цього м’ячем і не користуюся.

В перші 2-3 дні відчутно болить поперек, іноді бока, але тіло звикає до сидіння на такому дуже швидко. На момент написання цього посту я використовую на роботі цей м’яч замість кресла більше 3 років і не збираюся повертатися назад.

Головна проблема в тому щоб не забувати тримати правильну осанку (рівну спину) – так само як і на стулі спина згинається дугою після того як звикнеш сидіти.

В іншому ж на м’ячі значно легше крутитися, потягуватися, качатися вперед-назад, ставати на коліна чи підкладати ноги під себе.

Недоліки: По-перше, він займає місця більше ніж крісло, по-друге, катається сам по собі і треба не забувати десь його “паркувати” кожного разу як йдеш з-за столу. Ну і те що його важче транспортувати і накачувати треба.

Але це все ніщо у порівняння з перевагами.

На сайті виробника: http://www.gofit.net/pro-stability-balls.php

 

Eddy Shah. Second World / Еді Шах. Другий світ (2008)

 

Чимось книга нагадує геніальний “Донерджек” Роберта Желязни, але рівень зовсім не той.

Сюжет побудовано навколо боротьби великих корпорацій і спецслужб у реальності і віртуалі (другому світі) за доступ до бази даних з усією інформаціює про всих… А протистоїть їм такий собі Майстер Гри. На честь автора який не став називати свого героя хакером і не розписував як той зламував коди і таке інше що смішить людей які мають хоч якесь поняття про всі ці технології.

Головний герой тут талановитий гравець який працює на великі корпорації і тренує інших проходити складні ігри.

Не обійшлося і без штучного інтелекту та деяких інших штампів, але нічого крамольного.

https://www.goodreads.com/book/show/3381754-second-world?from_search=true

Larry Niven. The Integral Trees / Ларі Нівен. Інтегральні дерева (1984-1987)

 

Без перебільшення одна з найвидатніших серій у сучасного майстра і класика наукової фантастики.

В книгах автору вдалося створити дуже деталізований та продуманий до дрібниць світ де життя і люди серед нього існують у неймовірних фізичних умовах.

The Integral Trees / Інтегральні дерева (1984)

 

Після катастофи деталі якої відкириваються читачам уривками і не до кінця люди навчилися виживати у неймовірному світі фактично живучи на гіганських літаючих дереваж та між дивних істота що існують у світі без землі.

Люди деградують, але зберігають якісь уривчасті знання про науку, адаптуються до оточуючого середовища, але все одно лишиються чужими в цьому світі.

І не треба було вигадувати ніякий “Аватар” трошки переробивши сюжет діснеєвського мультфільма “Покахонтас” – тут є і люди і екзотичні тварини, і літаючі страшенні потвори…

https://www.goodreads.com/book/show/939740.The_Integral_Trees

The Smoke Ring / Димове кільце (1987)

 

Фактично це продовження історії першої книги де герої зустрічаються з іншою групою людей яка краще зберігла технології.

Тут ми дізнаємося що люди які населяють цей дивний світ є нащадками бунтівного екіпажу дослідницького корабля. Вони не лише розбилися на ізольовані племена і почали створювати нові культури, але ще й мають доступ до "старих" знань і іноді технологій. На додачу вони ще й почали змінюватися… А на орбіті системи в цей час намагається керувати подіями штучний інтелект земного корабля.

Книга нічим не поступається першій книзі ділогії.

https://www.goodreads.com/book/show/100351.The_Smoke_Ring

GoDaddy: офіс у Кіркланді

У цей день коли Россія ввела війська в Україну і важко думати про щось інше крім неминучої війни хочу спробувати вас відволікти від важких думок хоча б на кілька хвилин.

Трошки про своє нове місце роботи я вже писав раніше (Чому GoDaddy?), визнаю що було сумбурно. Цього разу переважно світлини.

На вході нас зустрічає Даніка Патрік яка є обличчям компанії:

Далі по невеличкому коридору проходимо мимо кімнат для мітінгів. Враховуючи те що практично усі команди розподілені мітінги проводяться завжди по інтернету. Це до речі означає також що ніяких обмежень на роботу з дому немає і в офіс їздити ніхто не примушує.

Кімнати для мітінгів названі чисто з програмістським гумором:

 

 

Ще є кімната яка називається Basic, я забув її сфотографувати.

Далі є кілька шафок і вішалки для велосипедів. Отой велосипед що на фото нижче висить там постійно схоже з минулого літа (це коли тільки відкрили офіс). Навіть не знаю чий він.

Весь офіс крім самого високого начальства є опен-спейс (відкритим простором) – ніяких кабінетів чи перегородок між столами. І хоча робочі місця доволі маленькі проте відсутність стін і сонячне світло через великі вікна роблять картинку доволі привабливою.

 

Ось цей великий стіл використовується зараз для обідів – в чт та пт компанія безкоштовно годує нас обідами з місцевих ресторанів. В майбутньому коли офіс розширять (плани найняти ще близько 30 програмістів) будуть годувати ще і ср. Годують не кожного дня не тому що жадібні, а тому що в інші дні (особливо пн і вт) в офісі дуже мало людей – через географічну розосередженість люди часто і багато подорожують. І якраз початок тижня це основний час подорожей.

Зправа видно кабінети (їх усього 4) керівників компанії. Усі інші включно з віце-президентами сидять за такими самими столами як і я в тих же умовах. Нагадаю що у компанії зараз працює майже 5 тисяч людей і офіси лише в США є у Арізоні (4, а може і більше), Каліфорнії, Колорадо, Кіркланді і ще в якихось містах.

Знайди на фото ванДамів:

 

За останній рік компанія виросла майже вдвічі і саме Кіркландський офіс вирішено зробити технологічним і інноваційним центром компанії. Причина проста – це місто де велечезний ресурс програмістів вирощених Майкрософтом, Амазоно, Гуглом, Боінгом, Нінтендо та іншими компаніями регіону. Тим більше що сьогоденне керівництво компанії самі є ветеранами МС.

На фото нижче можна оцінити глибину офісу – за спиною стіл з фото вище, до вікна 6 робочих столів:

 

У дізайнерів епли, у програмістів справжні комп’ютери Smile

Ще одна унікальна відмінність нашого офісу від інших в тому що до рівня керівництва компанії в буквальному значенні кілька кроків. У показаних вище кабінетах сидять головний архітектор компанії, головний дизайнер та головні з інших напрямків (не пам’ятаю зараз). І я можу просто зайти і поговорити з ними минуючи сходинки ієрархії. Та вони і самі виходять говорити з нами.

Усього зараз в офісі працює 48 людей, але мабуть ніколи не буває так щоб усі були на місці. А з іншого боку щодня на співбесіду приводять по 2-3 людини і ці люди цілий день проводять в нашому офісі (5 співбесід у скайпі чи з працівником з нашого офісу з перервою на обід).

 

Як я вже згадував усі продукти компанії реалізовано незалежно без будь-якої уніфікації чи повторного використання, та і зоопарк технологій додає свого шарму. До того ж я назвав би рішення які я бачу переускладненими без необхідності. Ну та все це наслідок ведення бізнесу в тому стилі який підходив для невеличкої компанії і який перестав працювати коли почався ріст.

А це панорама виду з вікна. За кілька метрів розташовано озеро Вашингтон, а безпосередньо біля нашої будівлі розташовано пірс і стоянку для яхт. Наш головний архітектор живе на березі озера і плаває на роботу і назад на яхті.

 

Це ось таке моє робоче місце. Як бачите доволі невеличке. Два монітори по 22 дюйми, по центро док-станція для лептопу (тобто фактично виходить 3 монітори).

Тумбочка з подушкою зверху просто геніальний винахід! І тумбочка, і табуретка для когось хто хоче присісти поруч. Кулька на якій я сиджу. Моя звична 75 см виявилася занадто великою, купив 65 см. Хоча крісла тут видають теж дуже комфортні. І корзина для звичайного сміття та сміття на переробку (картонна коробка).

 

Сказав усім називати мене Олек бо Олександр то занадто довго, Алєкс мені не подобається, Саша – жіноче ім’я, а Олек (або Олєк чи навіть Олік) було моїм Майкрософт-іменем. Подумав хай і далі його використовують на роботі.

Ось далі ігрова зона (частина столової) де по п’ятницям народ п’є віски, пиво, робить коктейлі і рубається в ХБокс:

 

А ось і сорци для коктейлів Smile Все це стоїть на тумбочці забитій усілякими дорогущими спиртними напоями: віски, водки, джини та різні настійки:

Одразу за ігровою зоною йде кухня де стоять такі цікаві речі як різноманітні цукерки і горішки, холодильники з напоями, кава, чаї та крани з пивом.

До речі є одноразові і нормальні набори посуду і кожен може вибрати собі те що більше подобається. Мити самому нічого не треба бо є машинка в яку треба просто поставити свою тарілку-виделку-ложку.

Ну і автомат з кригою звісно.

 

Я розумію що для українців які не працюють в софтверних компаніях треба уточнювати що все це 1) так, безкоштовне, та 2) ні, ніхто не слідкує скільки ти чого береш, та 3) ніяких обмежень на кількість з’їденого-випитого нема.

І так, на верхній поличці холодильника ви бачите асортимент пива у пляшках. А ще там не видно, але на нижніх поличках складено пляшки з вином. І все це теж без обмежень.

Тут я несамовито об’їдаюся щодня горіхами і клянуся собі що більше так робити не буду SmileНу і ще там в асортименті китайські сушені супи (варіант мівіни, але не такий бридотний і навіть трошки смачний), сушене м’ясо, чіпси та пєчєнькі.

Ну і головне – краники з пивом:

Одне світле (вірніше блідий ель), друге темне. Деякі на обіді випивають по стаканчику. Я пару раз цідив собі на обіді десь на палець у бокал – смачне, запашне, сподобалося.

А кава-машинка то взагалі зло. Вона неймовірно швидко робить дуже смачну каву. І я хоча і каву не люблю почав її пити щоранку – розведену, з соєвими вершками, ням-ням. Так і пісяду на каву, доведеться додому подібну машинку купувати.

Ну ще є чаї різні, але здається крім мене їх ніхто не п’є.

Усі фотографії можна подивитися ось тут – https://onedrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%2132268#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2132268.

А ще коли офіс тільки відкрився вони запросили фотограма з гугла і тепере по офісу можна прогулятися у гугл стріт-в’ю – https://www.google.com/maps/@47.654872,-122.205989,3a,90y,314h,90t/data=!3m5!1e1!3m3!1svEwYjHgZQM8AAAQINSXDYQ!2e0!3e2!6m1!1e1. Походіть, подивіться, там фотографії значно кращі ніж мої.

Ну все, бувайте любі мої. Слава Україні, слава нації, смерть ворогам!