Серія що поєднує в собі хоча і науково-фантастичні книги, але все ж таки більше акцентує увагу на те як сприймають світ і обставини різні люди у критичних ситуація. Тобто це більше “психологічна фантастика”.
Головним недоліком я би назвав те що книги занадто детально розписують внутрішні переживання героїв. Це не те щоб нудно, навіть динаміка якась є. Але коли вже по сюжету зрозуміло що ось-ось стануться якісь грандіозні події ти все ще пробираєшся через сторінки рефлексії. І взагалі автор дуже старанно слідкує щоб книги не перетворилися на пригодницьку фантастику.
http://www.goodreads.com/series/51173-forge-of-god
The Forge of God (1987)
Не більше не менше, а мова йде про знищення Землі прибульцями. Дії розгортаються в наші часу (2000-ні роки).
Прибуття автоматизованих машин руйнування планет, незрозуміла мотивація прибульців, бюрократія та нерозуміння того як і що робити в подібній ситуації. Поступово людство охоплює відчай коли процес руйнування починається (у книзі багато і доволі детально описано що і як було зроблено для руйнування Землі).
Запізно прибувають “рятувальника”, але в їх планах лише порятунок мізерної кількості людей та збереження інформації про культуру та історію Землі.
Як я зауважив вище книга більшістю складається з переживань різних людей в ситуації з якої нема порятунку.
В кінці незрозумілі рятувальники (теж машини) відбирають дітей для здійснення Закону (читай помсти) тим хто невідо з яких причин зруйнував Землю. Людство чисельністю кілька тисяч людей колонізує тераформовані для них Марс та Венеру.
http://www.goodreads.com/book/show/64732.The_Forge_of_God
Anvil of Stars / Ковадло зірок (1992)
Чудернацько переплітаються дві історії. Перша – помста обраних дітей землян расі що знищила нашу планету. Незбагненна співдружніть могутніших рас надала технічні засоби для помсти і відправила зовсім маленьких дітей у польот де вони навчалися і тренувалися роками. Потім трапляється зустріч з іншими месниками і починаються активні дії.
Друга ж історія про душевні терзання з приводу геноциду можливо безневинних нащадків (скоріше просто створінь) убивць і питання на кшалт "чи відповідають діти за гріхи батьків".
Практично нема розважального ефекту, через текст частенько треба продиратися силою. До того ж все ускладнюється тим що автор з приводу жодного з питань не стає ні на один бік, а скоріше просто монотонно описує те що відбувається так що моральну оцінку треба давати читачеві.