Хоча в принципі саме науковості в цій фантастиці небагато, але дуже добре промальовано характери героїв. Тут і тупість і наполегливість військових, і самовпевненість, пихатість і недалекоглядність вчених. Тут є і звичайні психи, і моралізатори і всі інші різні характери.
Історію наче побудовано шарами і сюжет розвивається крізь них так само як головного героя проводять через рівні брехні. І кожна наступна історія здається доволі правдоподібною.
Є навіть певні елементи екшену, вибухи та стрілянина. А в кількох останніх реченнях уся книга трохи "перевертається" і подається з іншорї точки зору. Версію про “справді знайдену Атлантиду” головний герой відкидає самостійно ще на самому початку. Далі йдуть космічні корабіл прибульців, подарунок людству у вигляді нових технологій, звалище небезпечних відходів, військовий склад, … Ну а в результаті якось саме собою приходить розуміння що людство в принципі мало кому цікаве і що увагу на нього теж особливо звертати не будуть.