Фантастика і психологія, божевілля, злочини, захопливі пригоди, генетика та технології – все перемішано у вбивчу для мозку мішанину. Спочатку читати важкувато. Так само як підлітку читати перший в його житті твір Ф. Діка чи любителю фентезі читати “психологічний” твір Хайнлайна. Чому я не знав про цього автора раніше?
І я не жартую – читання цієї ділогії перетворює мозок на бульойн з уривками думок і вражень. Вбивче чтиве, як дошкою по обличчю. Але якимось дивом тримаєшся сюжету і читати цікаво.
Підзема, нескінченна у своїх лабіринтах засекречена тюрма для невиправних злочинців.
Але втягуєшся швидко і далі просто читаєш з радістю.
http://www.goodreads.com/series/54359-aton
Chthon / Хтон (1967)
Найбільш за все вражає що це перша книга письменника. Без усіляких сумнівів можна сказати що з нею народився не лише майстер фантастики, але і майстер слова.
Хвороба майбутнього, впливові родини, містичне кохання, і божевілля що веде до підземних лабіринтів із печер. А там і слиз, зомбіфікація та розумність печер. Далі йде підрив залишків послідовності. Телепатія, коханка головного герою виявляється його матіррю в той час як його батько про неї навіть не пам’ятає, ну і таке інше в дусі давньогрецьких трагедій.
http://www.goodreads.com/book/show/491178.Chthon
Phthor / Фтор (1975)
Якщо першу книгу хоча і з певним зусиллям, але можна все ж таки назвати цікавою, то тут цікаво старанно стежити за текстом і не опинитися в практично будь-якому абзаці у хаотичному вихрі емоцій та подій. Навіть пробувати переказати сюжет не варто – його спеціально написано не пов’язаними уривками, причому син головного героя попередньої книги відтворює вчинки батька і намагається уникнути усих можливих варіантів майбутнього що йому не до вподоби.
Тут все ще темніше і безвихідніше…