Автор, колись найліпший друг комуністичного режиму, а після цієї книги один із тих ім’я якого вирізалося із архівних газет у цій книзі намагається відповісти на питання чому під час чисток КПРС її "стара гвардія" погоджувалася з усіма обвинуваченнями і підписувала найдурніші звинувачування.
Взагалі відраза до комуністичної ідеології якщо таке може бути лише збільшується.
Головний герой, один із героїв революції, опиняється в ув’язненні і проходить через слідство що доводить його антинародну злочинну діяльність. І хоча, як на мене, автор трошки недооцінив садизм НКВДшників атмосфера таки у книзі гнітюча.
Книга більше філософська в тому сенсі що її переважно складають роздуми про революцію, еволюцію суспільства, курс розвитку та інші речі.
Ну і власне перед стратою герой (що залишається переконаним комуністом) починає сумніватися в тому що хтось взагалі має право брати на себе обов’язок рухати історію вперед.
Також автор передрік війну між двома диктаторами того часу що на момент написання книги здавалося неймовірним – Сталін дружив з Гітлером і обоє заповзято ділили території та очикували падіння Франції та Британії.