Правильніше було б назвати пост “Які особисто я бачу суттєвві відмінності…”, але най буде більш кричуща назва 
І одразу скажу що навіть майже після 5 років проведених тут я не вважаю що знаю добре знаю США, а тому зважайте на те що всі речі сказані нижче обмежені суто моїм досвідом і обмежені також теріторіально місциною в якій ми проживаємо. Також треба сказати що наш “район” є доволі безпечним і спокійним, іноземців ледь не половина населення, високі заробітки, низький рівень злочинності, високий середній рівень освіти і один з найнижчих рівнів релігійності.
І повірте мені – в Україні теж є багато чого хорошого, але тут я хочу написати саме про те що помітив у штатах відмінного.
Ну що ж, поїхали…
Дороги
Особисто для мене це найпомітніше в США – хороші широкі дороги з великою кількістю смуг. Дороги які проложено у самі глухі місця – кріз ліси і пустелі, у парки де ніхто не живе, а є лише красиві види. Транспортні розв’язки у стилі “гігантоманія” – навіть там де нема руху (скажімо у пустелі) дороги часто не просто перетинають одна одну, а розходяться “квітками” з’їздів-заїздів, естакадами та рампами. Широкі ряди, завжди присутня розмітка, узбіччя, мінімум знаків. Все це уможливлює добирання до практично будь-якої точки на карті звичайною машиною.
Люди кажуть що в Німеччині, наприклад, якість доріг краща, але порівняйте площу США і Німеччини. Ну і повторюся що дорогами можна дістатися всюди практично.
При цьому немає суттєвої різниці між швидкісною трасою між великими і багатими містами, маленькими містами, тими ж пустелями чи міськими вуличками – всюди якість приблизно однакова. Так, у деяких районах Сіетлу є доволі покоцані дороги (все одно кращі за українські) і там дуже вузько, але це вже проблеми проектування і забудови які скоріше за все склалися історично.
На додачу водять тут незрівнянно краще ніж вдома. Треба розуміти що водять абсолютно усі – і школярі, і дідусі, і бабусі. За весь час що ми тут у нас не було жодного разу конфліктів на дорозі – ніхто не підрізає (а для чого взагалі це робити?), пропускають якщо протупив. Не те щоб вони всі тут “взаємно ввічливі”, скоріше просто розслаблені. І навіть якщо щось трапляється то люди не гарчать і не кидаються одне на одного, а навпаки турбуються щоб усе було гаразд з тобою. Бо машина то шматок заліза яки все одно покритий страховкою (про страховки читати тут).
Люди
Можна часто почути що люди тут не такі як вдома, кращі якість. Звісно вони не такі, але щоб і сильно кращі я б не сказав. Люди як люди.
Що мені подобається так це те що вони тут виховані тримати дистанцію і ніхто не лізе до тебе доки ти сам не попросиш. Та той самий приклад з поступанням місцем у транспорті – мало хто кинеться вставати доки не попросять бо це просто неправильно вирішувати за іншого що він має сидіти та ще й демонструвати оточуючим що ти сильніший за того кому поступаєшся.
А тим хто не згоден пропоную подумати над такою ситуацією – ти сильний і крутий мужик заходиш в автобус, а там тобі накачаний “шкаф” двометрового росту каже “сідайте будь-ласка” бо він же сильніший очевидно, і міг би і постояти. Що, не надто приємно? Ну так само багатьом жінкам тут не дуже приємно коли хтось демостративно показує свою фізичну перевагу. А якщо тобі і правда важко (неважливо чоловік ти чи жінка), ти після операції чи просто втомлений – то береш і просиш сісти. І ніяких непорозумінь.
Ще окрема тема це розмірковування деяких наших “філософів” про те що в Америці посмішки не щирі. Мені чесно кажучи абсолютно пофіг щирі вони чи ні, мені просто подобається коли мені зустрічні незнайомі люди посміхаються. Від цього в мене підвищується настрій і я посміхаюсь іншим людям.
В цілому мені дуже подобається що ніхто не лізе в душу, не набивається у гості, не тягне руку для потискання і взагалі цікавиться більше власними справами.
Податки
Одна з тих речей які однозначно треба було б перейняти і впровадити в Україні. Щоб податки не платилися автоматично, а кожен мусив би в кінці року заплатити їх за себе. От тоді і відношення до чиновних морд, розбитих доріг і засраних дворів абсолютно у кожного було б інше. Наші люди жадібні на відміну від американців які прагматичні (схоже, але не те саме), і той факт що своїми руками вони мусили б щороку віддавати державі кілька тисяч гривень приводив би до нестримного бажання контролювати куди йдуть кошти і якого біса ті ж менти чи ще якісь працівники ЖЕКу що існують на гроші громадянам ще й мають наглість хамити і погано обслуговувати.
Тоді було б кожному цікаво скільки коштує ремонт кожної з ділянок дороги, яким чином у швидкої допомоги нема бензину для машин і для чого меру, робота якого полягає у підписуванні документів службовий автомобіль.
Коротше мені подобається що кожна людина може дуже легко дізнатися який з проектів міста чи штату скільки коштує і покарати усих чиновників що їх обирають проголосувавши за когось іншого на наступних виборах.
Чистота
Тут чисто. Ні, не стерильна чистота. Але добре побудовані дороги на яких не буває калюж і той факт що дороги ведуть усюди в результаті дає такий ефект що після дня проведеного на вулиці навіть у дощову погоду взуття залишається чистим як наче дома по килиму ходив.
І тут не прибирають щодня. Я бігаю на роботу обмеженою кількістю маршрутів і іноді бачу якусь банку з під пива (або таки якась свиня кинула, або ворона зі сміттярки витягла) на тому самому місці пів-року. Власне у мене таке враження склалося що якраз тут раз на пів-року на вулиці і прибирають. Але той факт що сміття не кидають і робить вулиці такими чистими. Думаю це просто результат кращого виховання і позитивні приклади навколо.
Мультикультуралізм
Не знаю як там в європах де за чутками емігранти не поспішають переймати культуру нової батьківщини, але США це безсумнівно ефективний і найвдаліший зразок мультикультуралізму. Усі культури що тільки можна спочатку спрощуються (читай американізуються), перемішуються і віддають частину себе в американську культуру. Це і кухня, і музика, і традиції, і одяг, і література, і ще багато чого. Жодна з культур не залишилася обособленою і попри усі намагання діаспор усі вони розчиняються в єдиній американській культурі і живуть казковими спогадами про країни своїх дідів-прадідів.
Також правду кажуть що США це країна емігрантів – активні люди з усього світу досі їдуть сюди зі своїми звичаями, принципами і правилами життя. Хтось із них стає дуже успішним і додає різноманітності на трошки змінюючи американську культуру. Такого ставлення до емігрантів як тут мабуть нема ніде – їх не те щоб люблять, але ставляться абсолютно без упередження, абсолютно не звертають увагу на акценти і з радістю допамагають. І як мені кілька разів казали на відміну від бюрократичної Європи де якшо “не можна” означає “не можна ніяк”, тут “не можна” означає “не можна доки не знайдеш спосіб як зробити щоб було можна”.
Екологія
Тупі американці платять скажені гроші за гідбрідні чи електро-автомобілі, сортують сміття, не засирають все навколо себе битим склом і як результат навколо домів і офісів бігають зайці, білки, всякі єноти та олені. Недалеко в лісах водяться когуари та медведі, в річках та озерах риби і черепахи. Літають стада диких гусей і дикі качки ходять через парковки торгівельних центрів, а у парках виходжують чаплі. Я скажу чесно що досі офігєваю коли бігаю на вулиці і регуляроно лякаю зайців що гризуть траву попід домами. Я стільки диких тварин за все життя в Україні не бачив як побачив тут за пару тижнів.
І кожен з американців знає що все це збрежено саме завдяки йому і небезпідставно пишається чим.
Одна з речей які мені сильно не подобаються у наших людях це вміння миттєво і невідворотно псувати і засирати все навколо себе. Причому у кожного виправдання “тут якісь козли вже насмітили і як не роби толку не буде, а тому яка різниця”. Та і я такий самий. Може в совєцькій дитсадівській каші були якісь домішки що зробили з нами таке?
У них там все для людей
Мабуть фраза яку я найбільше ненавиджу. Ті хто таке говорять мають на увазі що є хтось хто сидить і думає що б ще хорошого зробити для людей, а у нас ці хтось не роблять цього. Так от оті “вони” це ті сами люди і є які самі для себе роблять. І правильно фраза повинна звучати як “вони там для себе усе роблять, а я тут ні”.
Бо чиновники кругом однакові – їм цікаво будувати бюрократію та гратися в політичні ігри. Я на самому початку пробував жалітися місцевим що у них тут добре зі спортом, багато змагань, а у нас мало і не масові вони. А мені на це завжди з подивом питали чому ж ми не організовуємо у себе більше змагань і не ходимо масово на них. І справді тут нема ніяких комісій і комітетів “з питань спорту”, а просто є люди які самі беруть і організовують змагання. А оскільки вони тут як я вже казав дуже прагматичні то добре і вдало організовані змагання перетворюються у прибутковий бізнес.
Якщо комусь не подобається що гроші з податків не йдуть на побудову велодоріжок то він бере і огранізовує людей щоб вимагати від місцевої влади саме на це витрачати частину податків. І якщо енергії і підтримки інших достатньо то так і станеться, якщо ж мало кому це потрібно то нічого не буде. Ось так і працює демократія.
Можна було б цю частину ще назвати “Власна відповідальність” – тут не люблять і не розуміють скарг на погане життя. Наші люди дуже люблять жалітися, ну просто капєц як. І дорого їм, і здоров’я не те, і роботи нема, і так без кінця. Мало того що нитиків тут не люблять і уникають, так ще і подумають про себе “заробляй значить більше, займися своїм здоров’ям, знайди роботу – витрать на це той час який ти ниєш”. Коротше яка б у тебе не була б ситуація вона є результатом твоїх власних рішень і вчинків. Ну а навіть якщо це нещасливий збіг обставин ти все одно маєш масу можливостей щось змінити.
Світова політика
Наші люди дуже люблять говорити про світову політику, відносини між країнами та корпораціями, зривати покрови світових заговорів і взагалі бути пікейними жилетами. Це смішно поки то дома і бридко коли від цього відвикаєш. Сидять серед розбитих доріг і завалів сміття купками голодранці з поганими зубами і безграмотною говіркою обговорюють як Америці настане кінець коли Китай буде вимагати у неї 10 барж доларів.
Так, місцеві тут практично не цікавляться світовою політикою. Але їх цікавить справи власного міста, власне того міста де вони і живуть і на життя якого можуть впливати. Як на мене це логічніше. Маленьке містечко може мати свій телеканал, кілька радіостанцій, кілька газет і журналів. І це не рахуючи, наприклад, місцевих журналів для бігунів чи мисливців, та десятке сайтів.
Втомився писати, згодом ще буде.
Для особливо вразливих повторю – я не вважаю що наші люди погано чи живуть не правильно. Є історичні причини чому у нас живуть саме так, а не інакше. Таке нещастя як совєцьке виховання не минає просто так, та і тягар традицій не завжди є доброю річчю. Я намагався написати про те що я бачу сильно відмінним і що тут у повсякденному житті мені подобається більше ніж в Україні.
Продовження: