…так само як усі інші
Пост без теми, просто публікую старі (і погані) фотки, заразом і пост для статистики додаю.
Це ми такі тільки понаїхали у столицю, місяць чи два прожили.
Після Дніпропетровська Києв здавався чисто вилизаним, майже європейським містом. Потім пообжилися і почали бачити різні некрасивості…
Ми проходили собі повз, а там програму “Шанс” знімали. Це пам’ятаєте коли збиралися біля майдану усі колгоспники що мріяли красиво заспівати, і шоб їх потім взяли у поп-зірки за це? Ну там ще продовження якесь було де їх одягали, танювали і на сцену випускали…
Коротше ось така фотка:
А номера то у машини американські! Навіть більше того – з нашого штату, з Вашингтону.
Коли ще жили у Києві, біля Лівобережної, то іноді полюбляли бувати у Гідропарку.
Там відносно легко можна було знайти місця без “відпочиваючих на природі”. Можна було пограти в настільний теніс на незанятих столах (ракетки та сітку давали тут же на прокат).
Ще там був дуже класний генделик з грузинською кухнею де була на диво смачна їжа і дешеве пиво.
Були якісь руїни чи то дитячої залізниці, чи то дитячих атракціонів якихось.
Також була невиличка подоба американських гірок, але нерви трошки полоскотати все ж таки можна було з незвички.
Хоча завсім від любителів природи не втечеш – і палатки з пивом, і червонопикі споживачі того пива, і запах “шашликів”, і неодмінно святкова попса чи не менш святковий шансон на всю потужність.
Але в цілому було непогано.
Цікаво як там зараз. Атракціонів додалося? Може пляж нормальний запиляли? Чи один суцільний ресторан там? Чи може коробки для житла побудували?
Ходили гуляли там на День Перемоги. Дивилися на магнолії які квітли. До того я про магнолії знав лише з анекдоту, а що воно таке і як виглядає навіть не уявляв. Власне анекдот.
Тупого носорога попросили комусь передати таємне повідомлення з одного ключового слова “магнолія”. Ну от значить біжить він і повторює про себе щоб не забути “магнолія, магнолія, магнолія, …”. Бац! Врізається рогом у дерево, падає, встає і починає пригадувати слово:
– Могу лі я? … Хочу лі я? … Говно лі я? О! 
Магнолія! Магнолія, магнолія, магнолія, …
Ну коротше ходили ми дивилися на ті магнолії. Мені навіть сподобалося.
Людей там теж було щось дофіга. І кожному треба було обов’язково потрогати, а краще зірвати, квіточку чи кілька пелюстків. Усе навколо було ними всипано.
Зараз я пригадую все те і так якось воно бідненько виглядало.
Парк у Києві, навіть з квітнучими магноліями, це те що тут росте просто так на вулицях і між будинками. А те що тут назвають парками в Києві мабуть би назвали диким лісом 
Ні, ми не ходили тоді на нього спеціально. Просто був вихідній і ми поїхали на Хрещатик. А тут – бац, кодло людей.
Прикольно було те що там було фактично два Майдани – один на самому Майдані, а інший, блакитний, на Європейській площі.
У блакитному таборі було багато прикольних таких пацанчиків у спортивних штанях, тухлях і кожухах. Нам навіть там якісь почали розказути який Фьодорич кльовий, як їм дали оплачувану відпустку, привезли безплатно в Київ та ще й годують. Наскільки пам’ятаю в новинах тоді казали про 200 автобусів з Донецька.
Потім пам’ятаю біля помаранчової сцени багато їх крутилося бо музичка повеселіше була.У них там якісь заслужені пенсіонери витупцьовували на сцені під українстку народну фонограму.
Між збіговиськами стояли 3 кордони з міліціонерів і інших важких металевих предметів. Але ніякої там бійки чи особливих конфліктів ми не бачили.
Ми вчасно підійшли до сцени – якраз невдовзі почалися виступи. І було прикольно чесно кажучи. Були там Мертвий Півень, Мандри, Тартак, Плач Єремії, ще хтось. Все вживу, з офігенним апаратом. Тим більше ми під сценою стояли 
А потім ми озирнулися і жахнулися скільки людей набилося. І під прапорами аж неба не видно було. На диво п’яних було мало, хоча були удоди з цигарками в зубах і такі що ставили порожні пивні пляшки під ноги (чи треба казати що за пару секунд пляшка у такому натовпі перетворюється в бите скло?).
Плотім виступала Тимошенко, щось про “дайте нам теж трошки вкрасти”, потім Луценко, далі не знаю…
Власне на Тимошенко ми і почали вибиратися з натовпу. І вибиралися весь час доки вона свою промову не закінцила. Хвилин 30 як мінімум.
Олена була з помаранчовою (вірніше помаранчово-червоною) торбою і у яскраво помаранчових мартінсах. І через такий прикид її зловили журналісти Нового Каналу здається і брали інтерв’ю. Щось типу “за що ви так любите помаранчових?”, а вона їм “та ні, це мені просто колір цей пасує”
Я подзвонив своїм і мама сказала що хвилин через 20 після мого дзвінка її у новинах показували. Отаке.
Дикі люди що тільки но приїхали до столиці. Вірніше я вже там прожив пару тижнів сам, а потім до мене переїхали і обидві Лєнки.
Ми спочатку як справжні “понаїхали тут” ходили з відкритим ротом по Майдану, Хрещатику, узвозу, в метро захоплено каталися, …
На Майдані ще пам’ятаю ялинка новорічна стояла, а ми на неї вранці 1го січня поїхали дивитися. Людей майже нікого не було, так класно.
Ми такі карочє кудись пам’ятаю поїхали, але Київ знали ще погано і тому сіли не на ту маршрутку. Ну і заїхали чорті куди. Потикалися десь між будинками, бачимо – вже колгоспні поля почалися, Києва нема далі. Почовпли назад. А тут таке, бац, метро.
От і вся історія власне.
А, ну це був початок 2006 року.
