Скажу одразу – виступив невдало. І не тому що погано біглося чи пливлося, а через те що зрізав (ненавмисно) велосипедний етап, а зрозумів це занадто пізно.
Власне мені на трасі волонтери махнули “повертай тут” і в результаті я не доїхав майже 10 км. Я їх і не звинувачую – згідно правил я зобов’язаний знати трасу. Але голова під час змагань не варить абсолютно. Дуже часто, наприклад, у транзитній зоні люди біжать не в ту сторону, хоча до страту подивилися куди бігти з велосипедом, а куди на біговий етап.
Сам тріатлон проходив у Сіетлі, в невеличкому парку Seward.
Парковок поруч нема, але навколо “приватиний сектор” і сотні машин з реками для велосипедів запаркувалися на вузеньких вуличках так що місцями було важко проїхати.
Погода була не жарка абсолютно, без сонця, але і не холодна. Дуже хороша для змагань погода. Щось трохи більше тисячі людей приймало участь.
Цього разу знову ледь встигли на старт – моя хвиля стартувала о 6:35 десь, прибіг у транзитну зону хвилин за 15 до старту. У скаженому темпі почепив велосипед, розклав кросовки, начепив туфлі на байк, натяг гідрокостюм, ковтнув сольові таблетки і побіг у воду.
Стартували хвилями по віковим групам, старт з води. Пливлося дуже добре, але плавання було 2 кола і після першого кола якраз коли я пропливав через лінію на якій вишикувалися учасники чергової хвилі їм дали старт.
Це була жесть! Розгрібатися через натовп хвилі з якої я пливу, потім через відстаючих попердньої хвилі, потім через відстаючих наступної… Приблизно дві третини другого кола у воді я і роздавав і сам отримував і по руках, і по ногах, і по голові. А ще деякі тюлені прямо тушою налітають зверху і ледь не топлять. Але в цілому пливлося добре 
А Олена після того як сфотографувала мій старт пішла збиратися на свій, тому фотографій небагато у нас. Згодом як деякі опублікують я ще напишу один пост.
Вискочив, коротше, з води, доволі швидко зібрався і попер на велоетап. А там я вже як справжній профі обуваю туфлі по ходу, а не у транзитній зоні. Результати правда покищо не зовсім як у профі
Велоетап спочатку йде по місту, потім виїздимо на міст де перекрито рух. Траса велоетапу відносно пласка, пару крутих, але коротких гірок не ускладнюють її суттєво. А от боковий вітер на мосту був такий скажений що мене кілька разів аж у бік вело. А коли лежиш на аеробарах і велосипед веде у бік керувати ним не так вже й легко.
Тим не менш я потроху обганяв народ, мене ніхто не обіганав. А от на зворотньому шляху з мосту там де треба було продовжувати їхати прямо мене завернули вліво, до фінішу тобто 
Коли до мене дійшло що я зрізав настрій впав миттєво просто. Не хотілося ні повертати (вже кілька кілометрів проїхав у неправильний бік), ні фінішувати. Тим не менш доїхав до транзитної зони і побіг.
Бігти теж було важко, настрою ніякого. Але за пару кілометрів втягнувся і почав терпіти.
Біговий етап проходив у тому ж парку, я біг два кола. Лише одна відносно коротка, але крута гірка. Двічі.
Фінішував серед перших Але потім пішов і попровив щоб мене дискваліфікували. І заодно розказав де волонтери чудять. Бо бачив що вони ще кількох людей там завернули.
Тепер намагаюся добитися від них результатів своїх етапів (хоча б плавання і бігу).
А Олена фінішувала непогано. Головне що їй сподобалося змагання не дивлячись на всі проблеми з організацією. Та і мені сподобалося. Обов’язково наступного року приймемо участь.
Оленені результати можна глянути тут – http://www.racecenter.com/results/2012/res_st12.htm#7
