…так само як усі інші
Я дуже мало знайомий з творчістю Пола МакКартні і не так вже багато його і слухав. І в цілому його музика мені просто була не цікава, але і не викликала ніяких негативних емоцій.
А ось цей альбом дійсно сподобався. Це наче і надзвичайно легкий рок, на межі поп-музики, але усе звучить і зкомпоновано так цікаво, що просто слухаєш з задоволенням. І цей альбом в мене в постійному прослуховуванні і досі подобається.
Весь альбом на YouTube:
Весь альбом на Spotify:
На жаль ні про що :(
Одна пісня яку умовно можна назвати хітом, парочка пісень які можна назвати непоганими, усе інше – ні для вух, ні для душі, пролітає як шум вітру. Нічого не запам’ятовується, нічого що викликало б емоції.
Одночасно не можна сказати що погано – все ж таки і досвід і якість на рівні, та і чути що вклали душу музиканти і робили те що їм самим було цікаво. Але для мене нічого в цьому альбомі нема взагалі.
Оцінка на AllMusic – 4/5 (http://www.allmusic.com/album/the-getaway-mw0002943908), моя оцінка – 4/10.
А це ось найкраща пісня з альбому:
Хороша музика: енергійна, ритмічна, не важка і не агресійна при цьому. Усим класна, але занадто якось дискотечно, чи навіть синтетично звучить як на мене.
Проте треба відзначити що хоча я і не великий прихильник такої беззубої музики, проте багато речей в цьому альбомі мені сподобалося.
http://www.allmusic.com/album/the-machinists-of-joy-mw0002582889
Слухати тут: https://play.spotify.com/album/1hLdOcAkM381mrCHXjoTNV
Це музика яку слухаєш і забуваєш що це гітарна музика. Музика прекрасна і геніальна без перебільшень.
Фрідман (який, нагадаю, давно вже живе в Японії) схоже зовсім перейшов на створення того що прямо під час прослуховування сприймається як класика.
У нього якийсь особливий стиль навіть не гри, а скоріше гітарного мислення. Зовсім неочікувано і негітарно, але завжди солодкозвучно і неймовірно мелодійно.
Незалежно від того яку музику ви слухаєте зазвичай ось цей конкретно альбом не може вам не сподобатися.
http://www.allmusic.com/album/tokyo-juke-box-mw0002078853
Слухати: http://grooveshark.com/#!/album/Tokyo+Jukebox/5300182
Красива, повільна, в’язка музика.
Початок ночі, густий туман, жовті каламутні ліхтарі на вулиці горять через одни, незатишно, холодно, страшенно хочеться спати, депресія…
Коротше джаз – музика багатих і товстих. І надзвичайно уповільнених в даному випадку. Таких уповільнених що у них напівзастиглий клей замість крові.
http://www.allmusic.com/album/black-earth-mw0000335915
Слухати: Bohren & Der Club Of Gore – Black Earth
Черговий диск від надзвичайно плодовитого генія сучасності.
Цього разу це просто приємна музика, а не очикуваний виверт мозку. Це не те щоб джаз, не кажучи вже про те що це не авангард… вірніше це все ще джаз, але "звичайний", доволі класичний, з сучасним звуком.
http://www.allmusic.com/album/the-dreamers-mw0000500625
Слухати: http://grooveshark.com/#!/album/The+Dreamers/3717194
Якось так (на гітарі уматніший дядько!):
Дивна річ – я зовсім, абсолютно не люблю музику такого стилю і типу, не можу її довго виносити і мучаюся коли її чую. Але от конкретно ця виконавиця, навіть конкретно цей альбом не просто можу терпіти, а він мені подобається.
Щось таке непросте і непопсове я в ньому чую, щось він в мені зачіпає. Мені подобається м’яка ритмічність музики, спокійна жвавість. І голос як на мене дуже органічно лягає на музику.
http://www.allmusic.com/album/ruby-blue-mw0000545621
Слухати: Roisin Murphy – Ruby Blue
От би цей альбом їм років 15 тому випустити! А зараз вже запізно – музика така не надто актуальна, цікава переважно тим чия юність прийшлася на пік популярності групи.
Звучить вже просто прекрасно – фірмовий звук, знайомі мелодії та аранжування. Вокал трошки не такий виразний, проте в цілому проміж інших їх робіт цей альбом можна оцінити як “вище середнього”. Але ще раз – занадто піздно.
http://www.allmusic.com/album/the-devil-put-dinosaurs-here-mw0002499841
Слухати: Alice In Chains – The Devil Put Dinosaurs Here
Дво-дисковий альбом генія гітари.
Перший диск складають відомі хіти у супроводі оркестру, і це не просто “о, а давайте запишемо те саме з оркестром!”, а дійсно переосмислені пісні. Дуже рекомендую цю версію послухати.
Другий же диск містить композиції Стіва Вая для оркестру, така собі неокласика.
http://www.allmusic.com/album/sound-theories-vols-1-2-mw0000470643
Слухати: Steve Vai – Sound Theories Vol. I & II
Весь виступ (півтори години) з оркестром: