Позначка: Музика – heavy metal

Living Darkness – 2020 – The Bishop

Перший повноформатний альбом команди якій вдалося дуже гармонійно поєднати мелодійність та енергетику heavy metal з чіткістю та ритмічністю thrash metal.

В усьому (принаймні для мене) цей альбом знаходиться рівно між двома стилями: швидкість, важкість, тон гітар, барабани, і навіть вокал хоча і є чистим та доволі співочім несе в собі ознаки агресивності і міг би підійти якісь треш-команді.

Гітарні соло дуже красиві і гармонійно вписані в пісні так, що нема відчуття штучності конструкції куплет-приспів-куплет-приспів-соло-варіація-приспів.

Зізнаюся – спочатку мені здалося це все не дуже цікавим, але буквально пари прослуховувань вистачило щоб альбом почав подобатися. Це той випадок важкої музики коли важкості в ній не помітно, але і попсою назвати ніяк не можна.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Andy James – 2020 – C.S.I.L

Нове для мене ім’я в списку гітаристів-віртуозів. І цей музикант знаходиться в групі тих, чию музику коли слухаєш – забуваєш, що вона від гітариста. Автор не лише написав усі композиції, але зіграв партії всіх інструментів і сам зводив звук. І вийшло у нього все це на вищому рівні.

Але на відміну від того ж Стіва Вая чи Мартіна Фрідмана у цього виконавця музика більш класична. Тобто не в сенсі, що класична музика, а в сенсі, що відверто гітарного акценту в ній мало і це переважно все звучить як потужний і мелодійний hard rock без вокалу.

А з іншого боку я навіть після багатьох прослуховувань не можу згадати жодну окрему пісню чи мелодію. Тобто звучить усе неймовірно – мелодійно, потужно, якісно і чисто, емоційно. І в цілому я цю музику розумію… але от не вражає так щоб залишитися у пам’яті.

Слухати можна сміливо будь-кому, а в якості енергійного фону так взагалі клас.

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Spotify:

Metallica – 2020 – S&M 2

Свого часу колаборація Metallica та симфонічного оркестру в альбомі S&M вийшла дуже вдалою. Для прихильників групи і металу в цілому класичне аранжування відомих хітів створило цікаві варіації пісень. А для тих хто не слухає метал саме така подача дозволила оцінити усе те хороше за що ми любимо групу.

Цей же альбом є самоповтором. Причому самоповтором поганої якості.

В цьому альбомі дуже багато речей зроблено погано. Це, по-перше, теж “живий” альбом, але тут галас від глядачів втричі гучніший за те що було в S&M і майже перекриває музику. Друге – довгі і не цікаві промови Хетфілда та диригента оркестру. Третє – більше половини пісень взагалі ніякі, тобто в прямому сенсі нудні.

І нарешті хороші композиції – це переважно ті самі пісні які ми вже чули на S&M, але там їх зроблено значно краще.

З усього альбому (два диски) я готовий слухати багаторазова хіба що 5 композицій. Причому 2 з них не належать групі, а просто є фрагментами класичних композицій.

Коротше все дуже погано. Оцінки:

Master Boot Record – 2020 – Floppy Disk Override

З усіх альбомів цього проекту це мабуть найліричніший. Навряд чи я зможу словами пояснити чому саме. Наче так само ритмічна музика з надзвичайно електроними барабанами та басом, але усі композиції наче просяться бути фоном до якихось затишних сцен природи…

Саме через те, що у цьому альбомі нема такої енергетики від якої хочеться стрибати і взагалі щось робити я і оцінюю його найнижче з усіх. При цьому навіть не можу ні до чого конкретно (крім вже вище згаданого “лірично”) і придертися – що саме мені не так навіть я не розумію.

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на Bandcamp:

Весь альбом на YouTube:

Mokoma – 2020 – Ihmissokkelo

Фінська команда сміливо змішує такі практично не сумісні стилі як жорсткий і швидкий thrash metal та мелодійний і ліричний hard rock. І у них це дійсно виходить. Не просто щось зліплене до купи, але прямо без перебільшень якісний продукт.

Музика важка і емоційна, але звучить якось не звично і постійно наче перетворюється з якогось рубилова на епічні і мелодійні надихаючі фрагменти. Це дуже складно описати словами і треба слухати.

Деякі пісні помітно кращі за інші – в них відчутно енергію яка зі мною резонує. Інші ж (менша їх частина) занадто еклектичні і настрій впродовж пісні створюється і руйнується.

Найбільше цей альбом вартий на увагу саме через те що в ньому майстерно змішано речі які б не мали так добре звучати разом. Але і набриднути така музика може доволі швидко. Тому така оцінка:

Весь альбом на YouTube:

Ozzy Osbourne – 2020 – Ordinary Man

Все вказувало на те щоб цей альбом мені не сподобався. По-перше, мені дуже мало чого від Оззі подобається взагалі. А, по-друге, цей альбом настільки далекий від металу що його навіть роком можна назвати з великою натяжкою. Але як не дивно ці повільні, м’які і дещо якісь в’язкі… і слухати їх приємно.

Якщо не казати, що це той саме Оззі то можна подумати “о, який непоганий готік-рок”. Коротше мені сподобалося – таку музику можна як слухати зосереджено, так і включати її на фоні. Окремо треба зазначити, що у заглавній пісні прийняв участь Елтон Джон і те як їх вокал одночасно схожий і різний просто виносить мозок.

І хоча моя оцінка не надто висока треба враховувати, що інші альбоми Оззі я не слухав би взагалі.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Rage – 2020 – Wings Of Range

Ця команда вже майже 40 років на металевій сцені. В своїй кар’єрі вони знали і зльоти на саму вершину коли збирали стадіони. Але як і всі інші вони страждали і від падіння популярності важкої музики в цілому і багато років мусили виступати в маленьких клубах. І зараз схоже вони повернулися на великі сцени.

Але головне – це те що за стільки років вони не стали просто постійно копіювати самі себе. Від команди з такою довгою творчою історією важко очікувати, що їх музика буде звучати сучасно і свіжо… але саме це і відбувається на останньому альбомі.

Чудові рифи, ритми, енергія. Мені не надто подобається аж забагато мелодійності та м’якості, і в той же час більш металеві моменти композицій звучать просто неймовірно на контрасті. Це мабуть перший альбом команди який мені повністю до вподоби.

І нехай тут нема бойовиків (для мене), весь альбом на дуже високому рівні. І звук, і настрій, і подача, і композиція – все добре.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Majesty – 2019 – Legends

Це той самий випадок коли музику і технічно і художньо зроблено так, що не можна не визнати високого рівню і таланту учасників команди. Звук неймовірно чистий, чути кожен інструмент. Побудовано кожну композицію надзвичайно розумно. І рівень виконання викликає повагу…

Але при цьому подібна музика не викликає у мене емоційного відклику і буквально через кілька композиція я просто починаю відверто нудьгувати. Це не мої емоції і мене ніщо в цьому альбомі крім виконання не чепляє. Трапляється. Як на мене – це занадто легкий і повітряний якийсь heavy metal. І точно найлегший power metal, що я будь-коли чув.

Вирішив написати лише тому, що думаю багатьом може сподобатися подібна музика зі різних причин.

Оцінки:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки: