Позначка: Музика – death metal

Mr. Bungle – 2020 – The Raging Wrath of the Easter Bunny Demo

З кожним наступним альбомом музика Mr. Bungle стає все менш божевільною і все більше схожою на щось, що можна назвати екстремальним металом – це галасно, безумно енергійно, хаотично, але вже є і структуру, і рифи, і розвиток композицій у очікуваний спосіб.

По суті якщо не бути знайомим з попередніми альбомами команди то можна подумати, що це такий трошки не звичний спосіб змішувати різні під-жанри важкої музики.

І хоча час від часу авангардне безумство як у музиці та і вокалі проривається назовні, все ж таки це вже не просто аванград і слухати це не так складно як скажімо самий перший безумний альбом.

Усі пісні практично на одному рівні. Більше того – вони практично безшовно перетікають одна в одну.

Гітарні рифи просто безумно хороші – енергійні, потужні за звучанням, але і при цьому не глушать усе інше. Звісно вокал доволі істеричний, проте з демонстрацією усього арсеналу та діапазону Майка Паттона. Бас чути дуже чітко і він дзвенить та гудить надзвичайно влучно. Ударні не просто відбивають ритм, а прямо іноді ледь не стають ведучім інструментом.

Всі композиції приблизно на одному рівні і я не можу особливо визначити якусь специфічно. І при цьому не можу сказати, що хоч одна гірша за будь-яку іншу. В прямому сенсі усі рівнозначні.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Benediction – 2020 – Scriptures

За 30 років на сцені death metal ця команда вже звісно стала класикою. Але я ніколи їх особисто не розумів і не слухав особливо. І коли вийшов цей альбом зацікавився ним в першу чергу через те, що просто здивувався, що команда і досі існує та грає в тому ж стилі.

Послухав і можу сказати – це все ще не моє. Для мене їх музика не достатньо різноманітна і в той же час енергетика в ній не моя. Тобто от слухаю – наче розумію чому і для чого роблять саме так музиканти, але не зачіпає.

Альбом більш-менш рівний, хоча деякі композиції знову ж таки для мене особисто звучать краще. А деякі – скільки не слухаю забуваю тут же. З усього альбому я готовий переслуховувати максимум 3 пісні.

Глухуватий, щільний, але не надмірно важкий та не занадто агресивний звук і подача. І при цьому це не death metal 30-річної давнини – звучить усе дуже сучасно, та і відчутно, що команда не ігнорувала усе, що відбувалося в світі металу останні пару десятиріч.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Napalm Death – 2020 – Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism

Як і переважну більшість попередніх альбомів команди я слухаю лише через те, що легендарна група з велетенським вкладом у важку музику. Але як і для попередніх альбомів мої враження – це музика не для мене. Я її не розумію, вона мене практично ніяк не зачіпає. Та і навіть мати щось подібне у колекції для мене не обов’язково.

Відзначити варто, що для стилю в якому грає команда нормально записати і відтворити такий щільний звук є непростою задачею. Але з кожним разом звук ставав все більше розбірливим і нарешті на цьому альбомі він просто кришталево чистий (якщо до подібної музики можна застосувати подібні епітети).

Половина матеріалу на альбомі для мене не лише не цікава – я елементарно не можу розрізнити пісні. Інша ж половина має деякі хороші елементи, але ось ця знаменита надмірна важкість, агресивність у подачі та щільність звуку якось прямо аж втомлює після першого ж прослуховування.

У підсумку – це для любителів під-жанру з деякими непоганими елементами для інших металістів.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Fermentor – 2020 – Continuance

Незвичне в музиці команди те, що в їх композиціях нема вокалу. І через це музика трошки більш різноманітна ніж в середньому у представників жанру, але не настільки щоб перетворитися на progressive.

Усі рифи і мелодії звучать дуже добре, мені усе подобається тут. Але на жаль для мене пісні якось не складаються до купи, я не розумію ні емоцій вкладених в них, ні ідеї. І тому для мене кожна композиція виглядає як зібрані до купи круті рифи та програші, що їх поєднують.

Також не думаю, що у мене вийде слухати цей альбом зосереджено і цілеспрямовано саме через вказану вище причину. Але як фонова музика для роботи і тренувань – те що треба. Іноді навіть ловиш себе на думці “вау, це круто!”

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь албом на Spotify:

Bear Mace – 2020 – Charred Field of Slaughter

Дивно те, що прохідний так би мовити елемент у піснях цієї команди (тобто те що скріплює фрагменти з вокалом, приспіви та куплети) – ось це мені страшенно подобається. А як починається “основна” музика – тут мені стає трошки нудно.

З іншого боку як для стилю матеріал аж ніяк не одноманітний – міняються і рифи, і темп, і навіть різноманіття звучання ефектів гітар присутнє разом з доволі цікавими гітарними соло.

Сирий вокал який звучить як наче вокаліст на пів-дорозі до black metal на мою думку не дуже додає до музики, але і не дратує.

В цілому ні швидкістю (якої тут достатньо), ні важкістю (яка теж присутня повною мірою) ця музика не забиває вуха та голову і слухати її можна багаторазово.

На жаль усі пісні за винятком може лише парочки можна назвати посередніми і забуваєш їх буквально за секунди після того як вони закінчуються.

В усьому іншому – достойний представник жанру.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Messiah – 2020 – Fracmont

Команда на металевій сцені вже дуже давно, вони відомі, популярні і навіть впливові. Але як і з іншими їх альбомами у мене виникають певні дисонансні моменти під час прослуховування.

По-перше, якщо брати саму музику то рифи у них дуже класні, прямо те що я люблю у відносно повільному металі. І вокал коли на ньому зосереджуєшся як самому по собі – все чітко: низько, емоційно, хрипло. Взагалі доволі унікальний голос. Але не розумію чому для мене поєднання музики і вокалу псує усю картину – все зливається в якусь мало цікаво мішанину нот за якою не дуже цікаво слідкувати. Тобто мені в прямому сенсі доводиться примушувати себе слухати цю музику.

Другий недолік для мене – занадто довгі композиції (усі в районі 7 хвилин), що ускладнює сприйняття.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Saints of Death – 2020 – Ascend to the Throne

Дивлячись на стиль можна подумати, що музика буде брутальною і прибиватиме до землі… але ні, звучить чомусь усе доволі легко. При цьому сама музика (рифи і те як усе звучить разом) мені подобається, а от комбінація її з вокалом як на мене невдала. При цьому і сам вокал по собі доволі непоганий і підійшов би під трохи іншу музику.

Крім цієї розсинхронізації у моєму сприйнятті є ще кілька мінусів. Перший з них – половина альбому є доволі прохідними піснями які нема бажання слухати вдруге. Інша половина в найкращому випадку може називатися непоганою. І лише одна пісня мені дійсно трохи сподобалася.

Але враховуючи, що команда відносно нова за нею варто слідкувати та сподіватися на майбутні потужні роботи.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube:

Disbelief – 2020 – The Ground Collapses

У порівнянні з альбомом 2017-го року цей реліз вийшов якимось надзвичайно повільним, ледь не doom’ом. Але так само як і попердній альбом звучить все дуже важко, практично на межі важкості яку я ще можу слухати.

Місцями музика таки доволі енергійна, навіть не зважаючи на невисокий темп (хоча трапляються і швидкі вибухи), але тягучий повільний вокал створює настрій заторможеності та пригніченості. Настрій у музики теж далеко не життєствердний – усе не добре, усе сумно і подібні емоції передають виконавці.

В музичному плані мені подобається і час від часу послухати я не проти. Але в плані емоцій та енергії – таке може прибити будь-який настрій після прослуховування альбому за один раз. Тому радити не можу.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Igorrr – 2020 – Spirituality And Distortion

Про цю команду (вірніше проект однієї людини – Готье Серра) я знаю доволі довно, але це перший їх альбом в моїй колекції музики. Справа в тому, що серед їх пісень мені подобаються лише поодинокі композиції, а все інше просто ніяк, або і взагалі сильно не подобається.

Цей альбом хоча теж надзвичайно еклектичний, тим не менш не є таким хаотичним звалищам усього що можна як інші.

У музиці команди вас очікує все від камерного співу, фолькльору, електронної повільної музики та break core і аж до death та black.

І я навіть не знаю як оцінювати такий албом – щось прямо надзвичайно класне, а щось взагалі варто безжально витирати з диску…

Та і по одному відео ніякого висновку про музику команди робити не варто.

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на Bandcamp:

Весь альбом на YouTube: