Stowaway (2021)

У фільма дуже хороший початок, прямо аж трохи шокує – місія на Марс знаходить на кораблі незапланованого пасажира. А ресурсів розраховано лише на трьох людей. І ось вони намагаються щось придумати – вирощувати рослини в космосі для поповнення кисню, урізати раціони… Але нічого не працює.

Чим далі тим більше фільм стає драматичним, і при цьому, що приємно, лишається в межах наукової фантастики.

Звісно плани команди руйнують події у космосі і люди гинуть та жертвують собою…

Фільм можна порадити, але на жаль його фінал абсолютно бездарно змазаний і дуже сильно псує враження фільму. Прямо одразу мінус 2, а то і всі 3 бали.

Тут показово як високо фільм оцінили критики – і він дійсно виглядає надзвичайно, а також має хорошу акторську гру. А от глядачам через те, що історія просто розсипається в кінці фільм не дуже сподобався.

Оцінки:

The Clovehitch Killer (2018)

Ось дивний випадок – фільм мені скоріше сподобався, але рекомендувати я його не можу. В першу чергу це через те, що фільм виглядає дуже камерно і чесно кажучи дешево. Та і гра акторів наче непогана, але щось таки не так…

Цей фільм є психологічним трилером в якому хлопець починає підозрювати свого батька в тому, що той і є вбивцею який вбиває людей в їх містечку.

Разом з головним героєм ми теж то підозрюємо, то починаємо думати що ні, не він. І так більшу частину фільму – розмови, вагання, підозри і практично ніякого руху на екрані. Більше до фіналу у фільму з’являється динаміка, але підозрюю багато хто до цього момента не додивиться.

В цілому на мою думку можна пропустити крім випадків якщо вам подобаються фільми які більшу частину часу накручують напруження та сумніви.

Оцінки:

Berlin Syndrome (2017)

Фільм – історія викрадення. Туристка зустрічає в Берліні хлопця, сходиться з ним і думає, що це просто мить. Але дуже швидко з’ясовує, що її замкнено в квартирі з якої не так проста вибратися і з якої не докричишся про допомогу.

Саму історію фільм розказує доволі цікаво і через це його не нудно дивитися, а елементи паніки та безвиході додають напруження та атмосфери.

І при цьому фільм залишається доволі камерним в тому сенсі, що в ньому по суті задіяно усього пару акторів у більшій частині сюжету.

Мені фільм сподобався, хоча я і не сподівався його додивитися до кінця – він дещо повільно розвивається і лише те як його знято примусило мене не покинути перегляд ще у перші 20 хвилин.

Оцінки:

Savages (2012)

Один з тих кримінальних фільмів де жорстокість показаного починає переважувати саму історію. Не найкращий фільм Олівера Стоуна, але майстерність проявляється в усьому.

І хоча сюжет доволі типовий (з компанії друзів наркокартель викрадає одну і примушує інших виконувати накази) саме жорстокість деяких сцен та вчинків героїв є ключовим у цьому фільмі.

Тут є і перестрілки, і катування, і бійки, і навіть продажні поліцейські та федерали. І все закінчується трагічно.

Але фільм запам’ятається не насиченим подіями сюжетом, а деякими сценами та деякими акторами.

Фільм насправді непоганий і має повне право стояти поруч з іншими відомими кримінальними драмами. Чому його обійшли увагою свого часу (вірніше чому недодали рекламного бюджету) зараз вже не важливо і культовим цей фільм не стане. Але він напружений і примусить попереживати трошки, тому можна дивитися.

Оцінки:

The Vanished (2020)

Фільм який нагадує чимось Fractured – тут теж йдеться про пошуки зниклої дитини та нездоровий стан психіки дійових осіб. Але на відміну від згаданого фільму ця історія про батьків які загубили свою дочку і починають самостійно розслідувати її зникнення.

Розслідування це приводить до все більш кривавих результатів та чисельних жертв. А ближче до фіналу у глядачів виникають певні підозри про те, що можливо показане не є тим, що сталося насправді.

Фільм можна сказати вражає, принаймні лишає по собі емоції і його сюжет добре запам’ятовується як і образи показані акторами. Не знаю наскільки цікаво буде передивлятися його через якийсь час з урахуванням того, що значна частина того, що робить історію такою драматичною базується на несподіваному повороті сюжета який вдруге вже не буде неочікуваним.

Оцінки:

Joker (2019)

Я дуже довго не хотів дивитися цей фільм. Не люблю супер-геройські фільми в цілому (крім тих в яких реальність не надто казкова). І те, що цей фільм свого часу хвалили усі хто лише міг підсилювало моє не бажання його дивитися.

Але пройшов час, фільм з’явився на стрімінгових сервісах і під час одного зі своїх тренувань на вело-станку я почав його дивитися… І зрозумів, що цей фільм геть не те, що я собі про нього уявляв.

Ніякого супер-геройства, ніяких злих злодіїв. Натомість нам показують історію не благополучного життя ускладнену проблемами з психікою. Головний герой, хворий, бідний, обдурений та розчарований щосили намагається виправити своє життя. Але що би він не робив стає лише гірше і життя знову і знову болюче його б’є. І його прогресуюче божевілля виглядає реалістично непривабливо і тому страшно.

Я навіть здивований, що такий важкий і драматичний фільм отримав захоплені відгуки та високі оцінки:

Nocturnal Animals (2016)

Бувають (і доволі часто) випадки коли любителі пошуку прихованих сенсів та прошарків знаходять їх у фільмах де це не було закладено. Але ось цей фільм від дизайнера одягу Тома Форда зроблено саме з ціллю вкласти других значень, алюзій та прихованих натяків по максимуму.

Треба попередити про дійсно шокуючу сцену якою починається фільм. І вона йде дуже довго, до того ж не надто очевидно для чого вона у фільмі.

На поверхні це історія про те, як жінка читає сценарій свого колишнього чоловіка. А у сценарії вони (тобто жінка і колишній її чоловік) разом з ненародженою донькою потрапляють у кримінальну ситуацію під час подорожі. Далі вбивства, катування, помста.

Все це перемішано зі спогадами і стає все важче зрозуміти де реальні події, де вигадка, а де викривлена пам’ять про те як воно було.

Фільм і сам по собі добре виглядає, прямо високохудожньо, але ось це перевантаження підказками та натяками взагалі робить його елітним мистецтвом.

Оцінки:

Unknown (2011)

Головний герой після аварії опиняється в дивному світі де його ніхто не впізнає, де його дружина говорить, що бачить його вперше і де його іменем користується незнайомець.

Але ні, це не фантастика, це цілком собі бойовик з пенсіонером в головній ролі. Фільм знаходиться десь посередині між “Ідентифікацією Борна”, “Згадати все” та “Грою”. І чесно кажучи перша третина фільму доволі цікава – хоч і розумієш, що це буде тривіальний бойовик, але загадковість і незрозумілість подій затягує.

Потім до дій підключаються колишні розвідники, різні спецагенти, сам герой виявляється ще більш суперовим агентом. Ну і звісно під сам кінець мова вже йде практично про порятунок усього людства.

Фільм не зовсім поганий, але якби його продовжували далі як фантастику то міг би вийти значно краще.

Оцінки:

The Guest (2014)

Спочатку фільм може відштовхнути своїм доволі недорогим виглядом та не надто відомими акторами. Але раджу все ж таки додивитися до того моменту коли стає цікаво і напружено – цього надто довго чекати не доведеться. І тоді з’ясується, що у фільму є якийсь бюджет, актори грають дуже добре та і історія доволі цікава.

І хоча сюжет все ж таки дещо простий і має передбачуваний фінал все одно фільм можна радити не зважаючи на всі недоліки – це не дорогий блокбастер, але для бойовики з елементами трилера фільм дуже пристойний.

Історія розпочинається з того, що у родини загиблого солдата зупиняється на кілька дній його бойовий товариш. Спочатку він різними способами допомагає дітям та батькам, але доволі швидко вчинки стають все радикальнішими і ми розуміємо, що головний герой не є тим за кого себе видає. Ну або він щось значне приховує.

Оцінки: