Mr. Brooks (2007)

Фільм з зірками першої величини на момент його виходу і до того ж це кримінальний трилер, а отже мав би мати успіх чи хоча б частину схожої на успіх уваги. Але сьогодні цей фільм вже ніхто не пам’ятає.

Не хочу сказати, що це незаслужено забутий фільм, але тим не менше якість його дуже висока, атмосферу створено, і навіть історія не здається не цікавою якщо дивишся не вперше. Фільму скоріше не вистачило якогось особливого акценту, якихось відносин між героями може… не знаю. Він просто згадується як прісний.

А сама історія загадкового вбивці невловимого для поліції така собі на рівні і ледь не доходить до жахів. Хоча поворот сюжету починаєш передбачати сильно зарані, але як саме дійові особи відкриють таємницю про яку глядач вже здогадується, і те до яких наслідків це призведе – ось це не очевидно і утримує біля екрану.

В цілому цей фільм варто подивитися, в ньому нема ніяких яскраво виражених поганих елементів, а комусь може навіть сильно сподобатися.

Оцінки:

The Sacrament (2013)

Сюжет фільму надихнула історія реальної секти яка будувала собі комуністичний рай в джунглях Південної Америки, а закінчила зомбуванням та масовим самогубством. Хоча події фільму і не відповідають на 100% реальній історії та відбуваються в наші часи.

Пара журналістів прибуває у комуну (і у одного з них там живе сестра) і починають спілкуватися з людьми та задавати незручні питання очільнику. Спочатку все виглядає дуже добре – люди живуть розслаблено і не мають ніяких подразників сучасної цивілізації. Але з часом починають проявлятися деякі невідповідності і ситуація різко переходить в критичну.

З одного боку фільм цікаво дивитися навіть знаючи як розвивалися події насправді – занадто вже драматичне усе на екрані. А з іншого боку нічого крім масової трагедії фільм на жаль продемонструвати не може.

Оцінки:

Stowaway (2021)

У фільма дуже хороший початок, прямо аж трохи шокує – місія на Марс знаходить на кораблі незапланованого пасажира. А ресурсів розраховано лише на трьох людей. І ось вони намагаються щось придумати – вирощувати рослини в космосі для поповнення кисню, урізати раціони… Але нічого не працює.

Чим далі тим більше фільм стає драматичним, і при цьому, що приємно, лишається в межах наукової фантастики.

Звісно плани команди руйнують події у космосі і люди гинуть та жертвують собою…

Фільм можна порадити, але на жаль його фінал абсолютно бездарно змазаний і дуже сильно псує враження фільму. Прямо одразу мінус 2, а то і всі 3 бали.

Тут показово як високо фільм оцінили критики – і він дійсно виглядає надзвичайно, а також має хорошу акторську гру. А от глядачам через те, що історія просто розсипається в кінці фільм не дуже сподобався.

Оцінки:

The Clovehitch Killer (2018)

Ось дивний випадок – фільм мені скоріше сподобався, але рекомендувати я його не можу. В першу чергу це через те, що фільм виглядає дуже камерно і чесно кажучи дешево. Та і гра акторів наче непогана, але щось таки не так…

Цей фільм є психологічним трилером в якому хлопець починає підозрювати свого батька в тому, що той і є вбивцею який вбиває людей в їх містечку.

Разом з головним героєм ми теж то підозрюємо, то починаємо думати що ні, не він. І так більшу частину фільму – розмови, вагання, підозри і практично ніякого руху на екрані. Більше до фіналу у фільму з’являється динаміка, але підозрюю багато хто до цього момента не додивиться.

В цілому на мою думку можна пропустити крім випадків якщо вам подобаються фільми які більшу частину часу накручують напруження та сумніви.

Оцінки:

Berlin Syndrome (2017)

Фільм – історія викрадення. Туристка зустрічає в Берліні хлопця, сходиться з ним і думає, що це просто мить. Але дуже швидко з’ясовує, що її замкнено в квартирі з якої не так проста вибратися і з якої не докричишся про допомогу.

Саму історію фільм розказує доволі цікаво і через це його не нудно дивитися, а елементи паніки та безвиході додають напруження та атмосфери.

І при цьому фільм залишається доволі камерним в тому сенсі, що в ньому по суті задіяно усього пару акторів у більшій частині сюжету.

Мені фільм сподобався, хоча я і не сподівався його додивитися до кінця – він дещо повільно розвивається і лише те як його знято примусило мене не покинути перегляд ще у перші 20 хвилин.

Оцінки:

Savages (2012)

Один з тих кримінальних фільмів де жорстокість показаного починає переважувати саму історію. Не найкращий фільм Олівера Стоуна, але майстерність проявляється в усьому.

І хоча сюжет доволі типовий (з компанії друзів наркокартель викрадає одну і примушує інших виконувати накази) саме жорстокість деяких сцен та вчинків героїв є ключовим у цьому фільмі.

Тут є і перестрілки, і катування, і бійки, і навіть продажні поліцейські та федерали. І все закінчується трагічно.

Але фільм запам’ятається не насиченим подіями сюжетом, а деякими сценами та деякими акторами.

Фільм насправді непоганий і має повне право стояти поруч з іншими відомими кримінальними драмами. Чому його обійшли увагою свого часу (вірніше чому недодали рекламного бюджету) зараз вже не важливо і культовим цей фільм не стане. Але він напружений і примусить попереживати трошки, тому можна дивитися.

Оцінки:

The Vanished (2020)

Фільм який нагадує чимось Fractured – тут теж йдеться про пошуки зниклої дитини та нездоровий стан психіки дійових осіб. Але на відміну від згаданого фільму ця історія про батьків які загубили свою дочку і починають самостійно розслідувати її зникнення.

Розслідування це приводить до все більш кривавих результатів та чисельних жертв. А ближче до фіналу у глядачів виникають певні підозри про те, що можливо показане не є тим, що сталося насправді.

Фільм можна сказати вражає, принаймні лишає по собі емоції і його сюжет добре запам’ятовується як і образи показані акторами. Не знаю наскільки цікаво буде передивлятися його через якийсь час з урахуванням того, що значна частина того, що робить історію такою драматичною базується на несподіваному повороті сюжета який вдруге вже не буде неочікуваним.

Оцінки:

Joker (2019)

Я дуже довго не хотів дивитися цей фільм. Не люблю супер-геройські фільми в цілому (крім тих в яких реальність не надто казкова). І те, що цей фільм свого часу хвалили усі хто лише міг підсилювало моє не бажання його дивитися.

Але пройшов час, фільм з’явився на стрімінгових сервісах і під час одного зі своїх тренувань на вело-станку я почав його дивитися… І зрозумів, що цей фільм геть не те, що я собі про нього уявляв.

Ніякого супер-геройства, ніяких злих злодіїв. Натомість нам показують історію не благополучного життя ускладнену проблемами з психікою. Головний герой, хворий, бідний, обдурений та розчарований щосили намагається виправити своє життя. Але що би він не робив стає лише гірше і життя знову і знову болюче його б’є. І його прогресуюче божевілля виглядає реалістично непривабливо і тому страшно.

Я навіть здивований, що такий важкий і драматичний фільм отримав захоплені відгуки та високі оцінки:

Nocturnal Animals (2016)

Бувають (і доволі часто) випадки коли любителі пошуку прихованих сенсів та прошарків знаходять їх у фільмах де це не було закладено. Але ось цей фільм від дизайнера одягу Тома Форда зроблено саме з ціллю вкласти других значень, алюзій та прихованих натяків по максимуму.

Треба попередити про дійсно шокуючу сцену якою починається фільм. І вона йде дуже довго, до того ж не надто очевидно для чого вона у фільмі.

На поверхні це історія про те, як жінка читає сценарій свого колишнього чоловіка. А у сценарії вони (тобто жінка і колишній її чоловік) разом з ненародженою донькою потрапляють у кримінальну ситуацію під час подорожі. Далі вбивства, катування, помста.

Все це перемішано зі спогадами і стає все важче зрозуміти де реальні події, де вигадка, а де викривлена пам’ять про те як воно було.

Фільм і сам по собі добре виглядає, прямо високохудожньо, але ось це перевантаження підказками та натяками взагалі робить його елітним мистецтвом.

Оцінки: