Heihox Hand Coffee Grinder

Якщо цікавишся кавою хоча б на протязі пари років то неминуче від чогось “не хочу цим паритися, просто хочу непогану каву з мінімумом зусиль”, тобто Nespresso (також читай Альтернативи Капсулам Nespresso)… так ось – неминуче перейдеш до покупки зерен та почнеш їх сам молоти.

Що стосується зерен то у нас підписка на Atlas Coffee Club та Trade Coffee. І якийсь час для кемекса, французького пресу та аеропресу молов каву дешевою електричною кава-молотилкою. Але дуже швидко розумієш – це не найкращий спосіб. Справа в тому, що машинка така хоч і називається кава-молотилкою, але підходить лише для цукру та інших подібних речей. Головна проблема – нерівномірний помол.

Для хорошої кави (і це помітно навіть мені) бажано щоб розмір частинок був максимально однаковим – інакше смак виходить “замиленим” і в каві практично нічого не чути, що робить хорошу (читай “дорожчу” каву) такою, що її не відрізниш від поганої.

І друга проблема – ту саму дрібноту помолу ніяк не можна проконтролювати.

Почитавши і подивившись огляди я швидко зрозумів, що мінімально пристойними каво-молотилками вважаються такі, ціна за які складає $500 і більше. Це електричні машинки які можуть за секунди розмолоти потрібну порцію.

Не готовий був викладати такі гроші (і не знав чи відчую різницю взагалі) і почав дивитися на ручні молотилки. І ось ця про яку я пишу у багатьох оглядах оцінена дуже високо, що особливо приємно враховуючи її відносно невисоку ціну в $60.

Зроблено її дуже якісно з матеріалів ні колір ні форма яких не змінилися за більше ніж пів-року використання. Всередині вона містить два сталеві жорнови (тобто прослужить кілька років мінімум), а дрібність помолу регулюється гвинтом з кроками.

Мінусом можна назвати те, що більше ніж 30 грамів за раз в ній не перемелеш. Але для кемекса на двох я зараз мелю 28 грамів, для аеропресу – 14 грамів на порцію, для французького пресу – 20 грамів, а для багаторазових капсул Nespresso так і взагалі 5 грамів на капсулу.

Що стосується дрібності помолу – навіть я відчуваю різницю. Кожного разу по підписці ми отримуємо нову каву і перші 2-3 заварки знаходжу більш підходящий розмір помолу. І це реально працює – можу зробити каву більш “масивною” (тобто більше чути саме міцність кави), або якщо подобаються певні нотки (мені подобається легка кислинка) – можна і цього додати.

Ще один мінус мабуть в тому, що її не знайдеш більше ніде як на Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B07ZNXQF4S) і не зрозуміло, що це за виробник і хто їх взагалі виготовляє. Але це мабуть суттєво лишу якщо у вас в країні Amazon не працює.

У підсумку – для тих хто готовий докласти трошки більше зусиль для кращої кави, але не готовий інвестувати в електричну машинку – можна брати сміливо, розчаровані не будете.

AeroPress Original Coffee Maker

Одна з речей коли починаєш цікавитися кавою та способами її приготування – це різні прилади для процесу заварювання, або модифікації цього процессу.

AeroPress є одним з найбільш рекомендованих таких “приладів”. При надзвичайно невисокій ціні в $30 за допомогою цього пресу можна до нескінченості модифікувати процес приготування:

  • кількість кави
  • якість подрібнення
  • температура води
  • час настоювання
  • тиск

До того ж можна на кожному етапі робити щось додатково (домішувати, підігрівати і таке інше).

Також величезним плюсом є відносна компактність (можна навіть у рюкзак в поход з собою взяти) та легкість. І мити все це надзвичайно просто.

Сам процес приготування узагальнено виглядає як:

  • покласти паперовий фільтр (можна купувати пачками по 50-100 штук)
  • засипати помелену каву
  • залити водою
  • дати постояти якийсь час
  • за допомогою спеціального поршня “вичавити” каву в чашку.

Якщо сильно спрощувати то в результати виходить щось середнє між еспресо (нижча температура та тиск) та фільтрованою кавою як у кемексі (довше настоюється і дає трошки сильніший смак та аромат).

Мабуть найбільшим мінусом для мене є те, що приготувати за один раз можна лише одну порцію (я 14 грам кави помеленої трошки грубіше ніж на еспресо настоюю 90 секунд у 150 мл води), а потім треба мити і робити все заново.

А в іншому – якщо цікавитися кавою та її приготуванням то цю штуку варто мати. З нею як я вже сказав можна робити безліч експериментів шукаючи той самий найбільш підходящий саме для вас спосіб приготування.

На сайті виробника – AeroPress Coffee Maker | AeroPress.

Seal Pod Reusable Nespresso Capsules

Колись я писав про нашу кава-машинку в пості Кава з молочною пінкою в домашніх умовах, а також про альтернативи доволі дорогим капсулам – Альтернативи капсулам Nespresso. Проте навіть найкращі альтернативи можуть, по-перше, бути для багатьох доволі дорогими. А, по-друге, вибір смаків (помолу, обсмаження, тощо) все одно лишається надзвичайно обмеженим. Та і до того ж хоча використані капсули і можна здати на переробку (ось тут писав про це – Капсули з під кави: переробка) все одно вони є сміттям якого бажано було б уникнути.

Ось ці сталеві капсули і стануть рішенням усіх вищеназваних проблем. Користуватися ними дуже просто: мелемо каву, трамбуємо в капсулу, використовуємо в машинці, миємо, повторити.

Капсули при ціні в $35 за дві штуки на перший погляд є доволі дорогими. Але насправді якщо пити каву хоча б раз на день то вийдуть в плюс вже за перший місяць.

Заклеюються капсули “кришечками” з фольги (100 штук входять в комплект) які можна докупити за $9 за 100 штук.

З мінусів можна назвати те, що щільно напхати і правильно помолоти каву вийде не з першого разу. І чесно кажучи з усієї кави, навіть з тієї з якої виходить смачна у французькому пресі чи кемексі – виходить так собі. Тобто каву треба ще підбирати. Але на мою думку для користувачів машинок Nespresso це те що треба мати.

На сайті виробника – https://sealpod.com/nespresso.

Cosori Premium 6qt Pressure Cooker

Десь півтори роки тому (коли я і купив цей пристрій) в США раптово стали популярними ці пристрої для приготування їжі під високим тиском. Не знаю як її правильно назвати – чи то пароварка, чи то тисковарка якась… Власне покупка була і спричинена тим, що про них усі навколо писали і оглядали їх – як воно зручно готувати, і яка здорова і смачна їжа виходить. І через деякий час коли все більше і більше виробників почали випускати свої моделі вже було з чого вибирати в різних цінових діапазонах. І як тільки я побачив знижку на продукт у якого були хороші огляди так одразу і купив.

Мені ця річ обійшлася в $50 при повній ціні в $130 (проте зараз цю модель можна купити за $80). Для порівняння відомі бренди на той час продавали щось подібне за $$200-300. І я покупкою страшенно задоволений і виправдала вона себе повністю. І навіть за повну ціну це була б класна покупка.

Ми користуємося нею переважно щодня. Рис, овочі, голубці та фарширований перець, суп, варена кукурудза і ще багато чого – все це можна в ній приготувати.

Фокус в тому, що пристрій нагнітає водяного пару і тому їжа не розварюється, а скоріше париться. І нічого не пригорає (бо температура на надто висока), ніяких практично запахів, нічого не шкварчить і не тече. Автоматично вимикається і лише залишається перекласти їжу кудись і сполоснути внутрішню кастрюлю.

На пристрої є “панель управління” де можна вибрати різні режими готовки (названі різною їжею), або ввести програму самому. Єдине в чому треба розібратися це те як правильно закривати кришку і випускати тиск потім. І все – наклав продуктів, налив води, увімкнув і йди собі. Хоч ввечері потім її відкривай.

За внутрішнім обсягом (6 кварт) вона трошки завелика щоб готувати по одній порції на двох людей. Але якщо готувати на 2-3 рази, або на більшу кількість людей – саме те. У виробника також є модель на 8 кварт.

На сайті виробника – https://www.cosori.com/shop/premium-6qt-cp016-pc.

Оцінки:

DBTech Automatic Shut-off Electric Egg Cooker

 

Замість писати про характеристики цього конкретно пристрою та враження і недоліки я просто скажу про яйцеварки в цілому.

На мою думку це один з тих недорогих і простих пристроїв які суттєво покращують життя спрощуючи якість задачі і додаючі комфорту. При ціні від $15 за найпростіші до $70 за дизайнерські яйцеварки дозволяють готувати яйця до потрібної кондиції з мінімумом води, без зайвих каструльок, нічого не розбиваючи та без необхідності стояти поруч і відстежувати.

Заливаєте води (чим менше води тим крутіші яйця вийдуть) – а це буквально кілька ложок, ставите яйця у гнізда (як правило яйцеварки дозволяють готувати до 7 яєць одночасно), накриваєте кришкою, вмикаєете. Коли вода википає нагрівач автоматично вимикається і вмикається дзвінок чи свисток який сповіщає про готовність. Якщо яйця треба подавати до столу одразу то звісно їх треба буде охолодити водою.

От і все – просто, надійно, нічого зайвого і не забудеш вчасно вимкнути. Тому якщо у вас ще нема подібного пристрою то раджу придбати.

А та конкретно модель що в назві посту коштувала мені $22 і служить вже більше року. Користуємося ми нею 4-5 разів на тиждень.

Ранкові вафлі з Presto 03510 FlipSide Belgian Waffle Maker

…ну або не обов’зково ранкові, просто з ранку найсмачніше їх з кавою навернути під якийсь документальний серіаль від BBC про дику африканську природу :)

Отже –  куховарити і готувати я не вмію і не знаю як, а тому такий витвір кулінарного мистецтва для мене був завжди дивом природи і я майже думав що вафлі ростуть в магазинах на поличках. Але з часом навчився не лише каву (наприклад – КАВА З МОЛОЧНОЮ ПІНКОЮ В ДОМАШНІХ УМОВАХ) та пиво (наприклад – ЯК Я ВАРИВ ПИВО…) варити, але навіть хліб випікати (про це ось тут – НАША ХЛІБОПІЧКА ТА МІЙ РЕЦЕПТ СВЯТКОВОГО ХЛІБУ). Тому нічого дивного що і до вафель з часом дійшов.

Звісно все це готуванням їжі можна назвати дуже умовно, усе ж роблять машинки з напів-готовими продуктами, але все одно, хоча б розумієш як все воно створюється приблизно.

 

Для приготування (порція на двох) знадобиться 4.5 унції води, одне яйце, щось типу двох чайних ложок вершкового масла і спеціальне борошно для млинців та вафель (пів стакану). Чим це спеціальне борошно різниться конкретно від борошна для хліба я не знаю, купую вже готове: ось таке, наприклад – https://www.amazon.com/gp/product/B000ILEMAU.

Починаю з того що яйце перемішую з водою, потім додаю туди борошно і перемішую ще старанніше.

 

В цей же час прогріваю вафельницю (їй треба усього пару хвилин щоб прогрітися) та розтоплюю масло у мікрохвильовці (30 секунд і ніякої мороки). Борошно треба переколотити старанніше, але цей процес теж довше за одну хвилину не займає. А далі треба влити розтоплене масло і знову ж переколотити.

 

Тепер прийшов час вилити усе в вафельницю. Я свого часу найшов якийсь опит-огляд в інтернеті де люди писали про вафельниці якими користуються, а редакція вибрала п’ятірку найпопулярніших та описала недоліки та переваги кожної з них. А з цієї п’ятірки я вже вибрав найдешевшу, ось таку – https://www.amazon.com/gp/product/B000TYBWIG. До того ж це ще й модель яка найкраще продається на Амазоні.

Пару слів про конкретно цю вафельницю: вона неймовірно проста – втикнув в розетку і починає пекти. Перевертається, але щільно не закривається тому навколо неї треба вистеляти рушники на випадок протікання. Є примітивний таймер який пищить коли прийшов час. І все.

 

Заливаємо суміш, закриваємо, вмикаємо витяжку :) Через секунд 20-30 я перевертає її на інший бік щоб рівномірніше пропікалося (не знаю чи справді це треба робити). Таймер ставлю на 4 хвилини і йду робити каву.

Деякі люди в оглядах писали що таймером не користуються, а просто час від часу відкривають і перевіряють чи ще не готово. До того ж хтось любить більш чи менш просмажені вафлі.

 

Вафельниця з тефлоновим покриттям, тому до неї нічого не липне, її навіть мити не треба (згідно мануалу). А як щось відламалося від вафлі то ті залишки просто витрушуються. Коротше для самих-самих початківців і тих хто не хоче перейматися будь-якими деталями взагалі це саме те що треба.

Залишилося оздобити нарядненько ягідками і горіхами, полити кленовим та брусничним сиропом  і все –  вафлі готові менше ніж за 10 хвилин! Смачного! :)

Кава з молочною пінкою в домашніх умовах

…або Nespresso Pixie та Epica Automatic Milk Frother.

Одразу скажу що я не надто великий прихильник кави і коли її п’ю то стараюся якомога сильніше перебити смак чимось іншим, наприклад молоком. От я писав що на роботі у нас є Латте-машина якою я користуюся лише один раз на день: по-перше, мені подобається сама процедура і запах кави, а, по-друге, молока в лате виходить разів в 5 більше ніж кави, тож не все так і погано на смак.

 

Проте якщо ви хочете мати щось подібне вдома то доведеться викласти дуже, неймовірно велику суму. Скажімо приведена у згаданому вище пості машинка обійдеться вам в 4-6 тисяч. Так, від чотирьох до шести ТИСЯЧ доларів. І при цьому ви не можете просто купити її, а має вкладати довічний контракт з виробником, тобто щось ще помісячно йому платити за обслуговання. Правда у випадку якихось проблем з машинкою приїде технік і все відремонтує і виправить дуже швидко, але все одно ціни такі можуть здатися логічними лише дуже великому прихильнику кави і лате.

 

Отже перейдемо до недорогих домашніх варіантів.

 

Перше кава-машина. Як я вже казав каву я п’ю лише раз на день і морочитися заради цього з зернами, обсмажуваннями, помолом та іншим бажання нема. До того ж кавові зерна у нас будуть просто старіти оскільки дома ми каву п’єму лише в суботу та неділю.

 

 

Тобто вибір обмежується машинками які роблять каву з капсул: у капсулах помелена та заварена вже кава, машинка має лише пробити капсулу і пропустити крізь неї гарячу воду. Звісно є ще розчинна кава як варіант, але якщо ви не знали то про всяк випадок скажу що у розчинній “каві” самої кави як такої нема: смажений буряк чи щось подібне, кофеїн з зеленого чаю, фарбник, ароматизатори, підсилювач смаку. Коротше розчинна кава це така ж нісенітниця як розчинний чай чи розчинний сік.

 

Серед машинок що роблять каву з капсул теж вибір доволі великий і ціні на них лежать в діапазоні від 50 до більше ніж 2 тисячі доларів. Крім того у різних виробників різна система (розміри та форма) капсул, а іноді навіть більше ніж одна система у одного виробиника.

 

Найбільш відомими та поширеними мабуть є машинки від Keurig та їх система капсул K-Cup. Причому капсули в цьому форматі випускають багато різних виробників серед яких є і Starbucks і Dunkin Donuts і інші. Є така машинка і у мене на роботі.

 

Але собі ми узяли за рекомендаціями машинку Nespresso Pixie з системою капсул OriginalLine.

 

 

Рекомендації полягали у тому що машинки цієї марки роблять каву “з пінкою”. Це насправді так і є, неозброєним оком помітно що кава виходить з піною. Що стосується капсул то вони доволі маленькі і порції кави з них виходять менші за четвертину звичайної чашки, якраз те що треба для лате.

 

Ціна однієї капсули знаходиться в межах від 60 до 90 центів. Виробник дає доволі великий вибір капсул з кавою різних сортів та різної міцності. Ми намагаємося усе перепробувати та визначитися що нам подобається, але якщо чесно то різниці практично не помічаємо. Отакі з нас знавці кави.

Продаються капсули в пачках по 10 штук через інтернет, або фірмовий магазин.

 

Ота підставка на фото під машинкою куплялася окремо і містить 50 капсул, але зараз я би чесно кажучи купив би прозорий куб (є у них і таке) в який насипом можна красиво запхати 30 капсул.

 

 

Тепер щодо молока, вірніше молочної піни. Собі ми купили машинку від Epica – після того як я пару разів скористався подібною машинкою від Nespresso на роботі стало ясно що різниці між ними крім як у ціні нема.

 

 

 

Всередині машинки тефлонове покриття і зміщена відносно центру “крутилка”. Машинка вмія як робити гарячу пінку так і охолоджувати молоко (що ми ще не пробували). Наливаєш молока до позначки, накриваєш кришкою, натискаєш кнопку і за хвилину-півтори маєш пінку.

 

Пінка дуже висока і яскраво-біла, красива так. І не падає дуже довго. Наскільки довго не знаю, але хвилин 10 без помітних змін точно простоїть. Причому усе молоко перетворюється на піну, зовсім рідини не лишається.

 

Машинку після того треба не лише промити, але і старанно протерти паперовим рушником – тефлонова поверхня уся покрита жиром який не змивається водою і якщо його залишити то у наступної порції буде запах і смак горілого молока.

 

 

Якщо лате готувати у прозору чашку як це і положено робити то буде добре видно розілення кави і молочної піни яка не падає навіть коли в неї ллєш каву.

 

І ще дуже смачно налити меду зверху пінки – доїдати її все одно доведеться ложкою, а так буде ще смачніше.

 

На цьому все. Сподіваюся у вас виникло бажання приготувати і випити кави чи лате після прочитання цього посту Smile

 

Смачного!

Латте-машина

Для вас це може і звична річ, а для мене це була дивина дивна.

Для таких же як я селюків поясню що латте це такий напій де в гарячу молочну піну додають невеличку кількість кави – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5. Напій в результаті виходить не такий гіркий як просто кава, хоча має смак і запах кави і так само бадьорить.

Коли машинку вмикаєш першим за день то треба почекати хвилини 3 доки вона щось там в собі нагріє до 200 градусів (далі всі градуси у фаренгейтах, для переводу в цельсії віднімайте 32 і діліть на 2).

У латте-машини в нашому офісі є кілька параметрів, але я знаю лише про два з них: дрібність помолу зерен та температура до якої доводиться молоко.

Заправляється машина смаженими зернами, але я у каві не розбираюся і смак різних зерен не розрізнюю. Хоча у нас купують дорогі зерна, може через це – усі дорогі однаково хороші, а погіні кожне погане по своєму :)

Наскільки я особисто це відчуваю чим грубіший помол тим простіший, але яскравіший смак кави. А прі дрібнішому помолі смак виходить м’якіший, але і напій міцнішим стає. Не те щоб я знову ж таки розрізнював на смак, але у мене таке враження що найгрубіший помол є найприємнішим для мене.

Температура ж молока на смак не впливає взагалі наскільки я розумію. Прото більше піни виходить тому що молоко довше готується.

Отже спочатку у спеціальну ложку мелемо каву. Робиться це дуже просто – вставили її в спеціальні пази, повернули і молотилка сама вмикається. Весь процес займає кілька секунд (залежить від виставленої дрібності помолу).

В результаті ложка щільно набита помеленеми зернами і її вставляємо в сусідні пази щоб через цей пил пропустити гарячу воду. Можна обрати скільки саме води пропустити церез “заварку” – чим менше води тим міцніше буде кава. Взагалі то якщо не готувати молоко, а пити лише приготовлену таким чином каву то можна сміливо називатися ман’яком – наскільки міцний і густий кавовий розчин виходить (десь 1/5 чашки за обсягом).

Для молока ж треба враховувати що у обсязі в результаті готовки воно збільшується вдвічі (знову ж залежить від обраної температури).

Різні типи молока (маю на увазі жирність) як не дивно дають дуже різний смак. Мені особисто подобається соєве молоко яке звісно і не молоко, а зі звичайного подобається знежирене. Так само різниться і піна з різного молока. Причому різниця більша ніж можна було б очикувати.

Наливаємо молоко у спеціальний глечик, в глечик встромляємо носик і через той носик в молоко напускаються дрібні бульбашки повітря і він же нагріває молоко.

Після того як напій приготовлено прибираємося. Таблетку що утворилася після заварювання кави вистукуємо з ложки у спеціальну коробочку. Спеціальна вона не тому що з кавою треба щось спеціальне робити, а тому що саме об неї зручно вистукувати ту таблетку. Глечик та ложку далі достатньо сполоснути водою, навіть терри нічим не треба, досить просто полити водою і вони чисті.

А от сама морока почистити носик який утворював піну – на ньому накипає молоко і його треба старанно відтирати. Коли його опускаєш на місце то він ще додатково чиститься самою машиною випусканням кількох струменів пари. Проте зрозуміло що для машинок які використовуються у кав’ярнях ніхто подібну ручну чистку не проводить.

Крім власне смачного напою мені ще подобається сама процедура. Каву п’ю раз на день – як тільки з’являюся на роботі.

Чи варто мати таку машину дома? Річ класна і мати її було б приємно, але не думаю що я б нею часто користувався, та і дороговато вони коштують. Тому ні. Те що вона є на роботі звісно добре, але б і без неї прожив би спокійно.

Цукру/лікерів додавати за власними вподобаннями. Смачного!

Наша хлібопічка та мій рецепт святкового хлібу

Якийсь час тому (мабуть більше року) ми купили хлібопічку Panasonic SD-YD250 і час від часу доволі успішно печемо хліб.

У нас зайняло деякий час щоб з’ясувати що і як треба робити щоб нам подобалося і зараз ми переважно робимо “сірий” хліб з додаванням соняшникового та кабакового насіння, іноді горіхів. Борошно, дріжджі і горіхи ми купуємо в інтернеті – теж знадобився якийсь час щоб знайти те що нам подобається.

Враховуючи що це друга наша хлібопічка можу відзначити через що вона нам подобається:

  • дуже просте програмування: тип випічки, розмір, ступін прожарювання шкуринки. Навіть вміє робити тісто на піцу, хоча ми цією можливістю ще не користувалися.
  • повна загрузка не обов’язкова – підтримує три умовні розміри хлібини.
  • тиха – вона мішає щось там, і бібікає коли час засипати ізюм чи горіхи, але якщо закрити двері в кімнати то нічого не буде чути. Ну і дріжджі засипаються у спеціальне поглиблення на кришці.
  • легко мити – вийняв “відро”, дістав хлібину, протер мочалкою і все.
  • в кухні абсолютно непомітна (дизайн не кричущий). Хоча для когось це може бути і недоліком оскільки дизайн не сучасний і не космічний.
    З недоліків можна назвати те що в ній нема віконця щоб спостерігати за хлібом, але особисто для мене це плюс – менше тепла втрачається.

      Коли хліб готується то це буває не так просто витерпіти – на протязі кількох годин шалений запах свіжого хлібу (по запаху можна зарані вгадати наскільки вдалий хліб вийде) просто зводить з глузду. Враховуючи що в середньому процес займає більше 3 годин в цей час краще дома не знаходитися

Smile

Олена у нас завжди займається хлібом, я лише намагаюся розібратися час від часу в цьому процесі, але швидко втрачаю інтерес.

І ось на Новий Рік вирішив зробити щось своє. Рецепт знайшов у книзі, але половини компонентів у мене не було тому довелося імпровізувати. Отже мій рецепт:

  • стакан теплої води
  • кілька ложок лікеру (я використовував Бейліс)
  • кілька чайних ложок пальмового цукру
  • одне яйце
  • дрібно нарізана м’якоть з двох апельсинів
  • пів-стакану тоненько нарізаного мигдального горіху
  • кілька ложок чіа та маку
  • три стакани борошна для сірого хлібу
  • кілька чайних ложок олії з грецьокого горіху
  • пару ложок глютену
  • пару ложок дріжджів (машинка сама знає коли їх всипати в тісто)
  • стакан білого ізюму (засипав десь через годину коли машинка забібікала).

Може і ще щось було, забув вже.

Ну от, виставив на “простий” режим, увімкнув і забув (лише ізюм досипав коли треба було).

Десь за годину до закінчення операції почало приємно пахнути солодкою випічкою, це був добрий знак Smile

 

Проте хліб хоча і вийшов непоганий, на вигляд не надто вдався. Верхушка замість красиво стирчати куполом провалилася всередину Sad smile Щось із пропорціями складових мабуть не так. Ну та в принципі і очикувано, я задоволений з того що його просто можна їсти. Проте вжахніться зовнішньому виду на фото.

На диво шматочки апельсину не втратили соковитості і відчуваються як маленькі острівки свіжості. Та і взагалі хліб вийшов схожим на м’яке печиво – консистенція білого хлібу, а на смак як торт без крему.

 

Як з’ясувалося хліб за таким рецептом добре йде під чай якщо його полити медом… Ну що, нагнав апетит? Smile

У підсумку скажу що хлібопічка дуже корисна річ навіть якщо ви не щодня нею користуєтеся: смачний свіжий хліб з яким можна екперементувати і при цьому витрачати мінімум зусиль – ні тісто місити, ні за процесом слідкувати.

 

Для нас двої навіть маленької буханки вистачає на кілька днів, у більшій же родині ця річ взагалі має стати незамінною – з ранку увімкнули прилад, а ввечері вся родина їсть свіжий хліб, наступного дня те саме.

А ви що і як печете сучасними машинами?