Цукор дня

Цукор дня


Певним рухом у повітрі
Знак магічний прочерти,
І відкрий уже забуті
У цім всесвіті шляхи.

Боги власної країни
Сплять спокійно в домовинах,
В діамантових печерах,
В глибині, у свердловинах.

Невідомі ті герої
Що знайдуть свої путі,
Хто покине поле бою
Нас лишивши в самоті.

Ложе встелене травою
Нам з тобою – до двобою!
Річка плине піді мною,
Я пірнаю – йди за мною!

Незнайомий поводир
Свій покинув шлях,
Нас лишивши в самоті,
Нас лишивши так…

 


Так, я знаю що рима “…мною …мною” це ганьба і позор, але так у мене вийшло :)


Танок натхнення

Танок натхнення

Є межа повір –
Полум’я доторк
Палить як папір
Солодкий морок.

Крізь скло екрану
Бачу ці очі,
Ти не омана –
Бо я так хочу.

Коли тебе ніде нема.

Ніжно в мить падіння, вчасно
Мене підхопить вітер.
Промінь веселки ясно
Свій скаже вибір.

Доки не ми́не
Танок натхнення
Ніч не поглине
Образ на сцені.

У лабіринті
Ходжу самотній –
Неначе привід,
Неначе злодій

Ніжно в мить падіння, вчасно
Мене підхопить вітер.
Промінь веселки ясно
Свій скаже вибір.

Зір не полегшить
Серця горіння;
Шлях до кохання –
Неба коріння.

Вихід шукаю,
Шлях у країну
Де ти чекаєш,
Не встигну – загину.

Ніжно в мить падіння, вчасно
Мене підхопить вітер.
Промінь веселки ясно
Свій скаже вибір.

Зіб’є мене хвиля

Зіб’є мене хвиля

Сонця вітер дме, крила рве,

                                            моє тіло.
Крапля зливу зве, ніч веде

                                            посміх милий.
Щастя ллється сік, лине сміх , місяць плине.
В сутінках летить, шаленіючи, сила.

Зіб’є мене хвиля,
Сонце небо ми́не,
Поруч стогне місяць,
Нас ніщо не спинить.

Посміхнеться сумно,
Тінь лишає іній,
Крилами лоскоче
Доторк наче привид дивний.

Знов плачу, стогну, б’юся…
З тобою моя мрія
Я скоро вже зіллюся –
Не діє більше зілля.
У полум’ї бажання
Стає сталевим тіло,
Ненависть і кохання –
Моє єдине діло.

Не уникнуть зорі,

                             небо п’є світло вічно.
Знов судомить мозок

                            жага взяти той виклик.
Тяжко у польоті,

                           серце б’ється ритмічно,
З всесвітом і так все трагічно.

Вранці сонце зможе почати свій відлік.

Знов плачу, стогну, б’юся…
З тобою моя мрія
Я скоро вже зіллюся,
Не діє більше зілля.
У полум’ї бажання
Стає сталевим тіло,
Ненависть і кохання –
Моє єдине діло.

Геть біжить потік, рік у рік, майже вічність.
В дикий край несе диво–птах тебе

                                            швидко.
Час зупинить біг, назавжди, навік…

                                            ніжність.
Візерунок з тіл прагне в ціль

                                           влучно й чітко.

Знайдеш сліди моїх очей у темряві.

В ніч нас несе життєвий сік у мороці.

Знов плачу, стогну, б’юся…
З тобою моя мрія
Я скоро вже зіллюся,
Не діє більше зілля.
У полум’ї бажання
Стає сталевим тіло,
Ненависть і кохання –
Моє єдине діло.

Аудіохвиля

Аудіохвиля

 

Ти чекаєш ночі, уникаєш дня,
Світла не бажаєш – в тіні все життя.
Білий пил отрути
(Мусиш все забути)
Мозок атакує…
І ніхто не чує:

Аудіохвиля,
Аудіохвиля,
Аудіохвиля.
Аудіохвиля!

Створиш самостійно темряву у дні –
Наскрізь пробивають голки золоті.
Не бажаєш знати…
Змушує пірнати,
Серця не чекає,
Солодко співає

Аудіохвиля,
Аудіохвиля,
Аудіохвиля.
Аудіохвиля!

Стіни відштовхнеш,
Приготуйся йти.
Скоро попливеш
У нові світи. 
                        Ти
Невідомо де,
Невідомо чий.
В глибину веде
Голос чарівний –

Аудіохвиля,
Аудіохвиля,
Аудіохвиля.
Аудіохвиля!