Roger Levy. The Rig / Роджер Леві. Добувна платформа (2018)

Доволі темна і гнітюча книга в якій показано фрагменти безрадісного майбутнього людства.

Саму книгу написано в таком стилі коли розрізнені історії які наче б то не мають відношення одне до одної поступово сходять до фіналу і пояснюють та доповнюють одна одну. І хоча це далеко не найскладніша для сприйняття книга, проте її читання вимагає певних зусиль.

В не надто далекому майбутньому людство заселило систему з кількох планет і використовує щось на зразок міжпланетного інтернету. Ще в цьому майбутньому є потужні кримінальні організації які багато чого контролюють. І є тут корпорація “Після Життя” яка певною мірою гарантує оживлення в майбутньому людей які перебувають у гібернації.

Події книги поділено між планетою Хлад де на одній з добувних платформ сходить з розуму її наглядач та історією становлення одного з очільників найбільшої кримінальної організації.

Переказати сюжет буде надзвичайно складно і до того ж багато що зрозуміло лише з натяків та зауважень дійових осіб.

В цілому книга більше схожа на головоломку, але тим не менш читати її доволі цікаво. Але чи буду її читати вдруге – не певен.

Оцінки:

Murray Leinster. The Fifth-Dimension Catapult / Мюррей Лейнстер. Катапульта у п’ятий вимір (1931)

Ще одна визначна для наукової фантастики класична книга (згадую його “Божевільну планету“) в якій автор відсилає своїх героїв у інший вимір.

В наборі у нас геніальний вчений, його прекрасна дочка, злодійкуватий помічник який продає секрети бандитам, молодий вчений який усе рятує і далі повний набір стереотипних персонажів.

Відкриттям автора став спосіб поміщення людей в іншу реальність – відбувається це через п’ятий вимір. А опиняються вони в такому ж просторі як і у нас, лише в іншій реальності. І в цій реальності живуть люди з високорозвиненими технологіями (наскільки автор зміг вигадати альтернативні технології майбутнього в той час). Але люди ці вимирають, на їх міста наступають джунглі. А тут ще й бандити з нашої реальності знайшли дорогу.

На сьогодні те як побудовано історію і які є персонажі виглядає доволі примітивно. Але на момент написання це був прорив у жанрі. І насправді і досі можна читати з певним задоволенням.

У книги є продовження “Труба у п’ятий вимір”, але навряд чи я його буду читати.

Оцінки:

Infinite (2021)

Жвавий фантастичний бойовик у якому реальність не та, якою є і де головний герой знаходить, що усі його підозри правдиві? Звучить як цікава історія. А маючи великий бюджет, добре підібраних зіркових акторів, дійсно крути екшн-сцени мав би бути блокбастер і взагалі помітний фільм. А вийшов пшик.

Виглядає все дуже круто, і до акторів претензій ніяких. Але сама історія як і оповідання через велику кількість дрібних промахів та спрощень просто розсипається у місиво мало пов’язаних фрагментів.

І при цьому, повторюся, навіть історія сама по собі доволі цікава і якби це була книга то я її читав би з інтересом. А от в купу все не склалося :(

При цьому фільм ніяк не можна назвати поганим – він скоріше розчаровує тим, що міг би бути чимось значно кращим.

Оцінки:

Ray Bradbury. Fahrenheit 451 / Рей Бредбері. 451 градус Фаренгейта (1953)

Коли я читав цю книгу в дитинстві вона мене вразила і своїми глибокими думками і анти-утопічним світом показаним в ній (в СРСР західної фантастики було дуже мало і про такий жанр ми не знали навіть). В юнацтві книга теж вражала, але більше тим як автор показує тупість населення та “мене ніхто не розуміє” і “я не такий як всі” головного героя та деяких інших дійових осіб книги.

А зараз же (цього разу я слухав книгу українською – придбав її на “Абук”) книга все же вражає тим як не зважаючи на деякі анахронізми автор зміг передбачити і описати всепроникнення легкої для сприйняття поп-культури завдяки технологіям. І в той же час дратує менторський тон автора та впевнені твердження про те як воно все має бути, чого мають хотіти і прагнути люди.

І хоча книга та передбачене нею майбутнє дуже далекі від реальності, проте деякі елементи зображені дуже точно і складно повірити в такий прадавній рік написання.

Варто також зауважити, що цю книгу як і більшість творів автора назвати фантастикою можна лише з великою натяжкою – це скоріше поезія прозою на фоні фантастичного майбутнього. Але вся суть в людях та їх переживаннях, а технології та соціальна структура лише дозволяють створити потрібні ситуації.

Оцінки:

Robert R. McCammon. Boy’s Life / Роберт МакКаммон. Життя хлопця (2011)

Тим як викладено історію книга дуже нагадує Стівена Кінга – очима хлопця який росте у невеликому місті з безліччю дрібних деталей автор передає атмосферу та характери дійових осіб. Обсяг книги доволі великий, але читається вона дуже легко і з задоволенням.

І навіть коли стає зрозуміло, що це містика (жанр який я не люблю) читати продовжив все одно – так добре все це написано.

І як і у Кінга містичне та лячне проникає в сюжет доволі повільно і маже непомітно. Головний герой та його батько стають свідками загадкового вбивства. Далі стаються різні події які наче і не пов’язані одна з одною, але з часом починають складатися як елементи пазла у більшу картинку.

І ось вже ми маємо справу з доісторичними істотами в лісі та річці, з нацистами сучасними та зі Другої Світової, з магією та містикою.

Завершується все доволі добре, але фінал є найслабшою частиною книги.

В цілому можу порадити не залежно від того чи подобається вам такий жанр – книга не надто лячна, а читати її приємно.

Оцінки:

Derek Künsken. The Quantum Evolution / Дерек Кюнскен. Квантова еволюція (2018-…)

Події книг серії відбуваються у майбутньому де знову існує кілька видів людей – на додачу до звичайних homo sapiens штучно створені такі, що можуть переводити свій мозок у режим квантового комп’ютера (але зникають як особистість на час роботи), так звані ляльки – колишні служки, а також модифіковані для життя у глибоководному крижаному океані бродяги.

Уся серія на Good Reads – The Quantum Evolution Series by Derek Künsken | Goodreads.

The Quantum Magician / Квантовий маг (2018)

У спрощеному вигляді це така собі варіація “Одинадцяти друзів Оушена”, але в космосі – головному герою (квантовій людині) треба провести флот замовника у місце в яке практично неможливо потрапити через те як воно охороняється. І для цього він збирає різнобарвну команду.

Але крім того ця книга показує жорстокий та холодний світ майбутнього, технологій які виглядають дивом, але які також приносять страждання. Модифіковані люди з одного боку мають переваги над звичайними, але також мають критичні недоліки.

У книзі хороший баланс між науковою складовою, соціальною та пригодницькою. І це одна з тих книг де деталі важать і де їх дуже багато. А тому переказ, навіть детальний дає лише викривлене і спрощене розуміння того чому цю книгу варто (на мою думку) читати любителям усіх вище згаданих стилів.

Оцінки:

Poul Anderson. Call me Joe / Пол Андерсон. Мене звати Джо (1957)

Це та книга (вірніше коротенька повість) з якої списали сюжет “Аватара“. Давайте порівняємо:

  • штучно вирощена істота з надзвичайними фізичними характеристиками для свого ареалу проживання,
  • людина-інвалід який контролює тіло штучного організму,
  • після певного часу проведеного в контакті з аватарою власник розуму починає надавати перевагу життю аватара.

З відмінностей тут те, що штучна істота знаходиться на Юпітері (так, там є інше життя), вчені включно з тим хто керує аватарою проживають на космічній станції яка обертається навколо планети.

На додачу у книзі більше подій відбувається на станції людей і також драма більш серйозна.

Головний недолік – повість занадто коротка. Хотілося б більшого розкриття світу і розвитку персонажу. Але і без того це визначний твір для усієї наукової фантастики.

Оцінки:

Poul Anderson. Flight to Forever / Пол Андерсон. Політ у вічність (1950)

Ця книга, а вірніше доволі коротка повість цікава в першу чергу тим, що містить у собі дві ідеї які автор згодом реалізував у повноцінних вже книгах, а саме у книгах “Тау Нуль” та “Човен та мільйони років“.

Винахідник машини часу відправляється у подорож в майбутнє де з’ясовує, що через природу часу повернення назад у минули більше ніж на певний відрізок часу вимагає нескінченого запасу енергії. І тому він рушає все далі і далі в майбутнє з надією отримати рішення своєї проблеми від людей та цивілізацій майбутнього.

В процесі подорожі він неодноразово спостерігає падіння та відродження людських та галактичних навіть цивілізацій, зустрічається з богоподібними створіннями і нарешті добирається до моменту смерті Всесвіту…

Все це краще і винахідливіше розказано у двох вище згаданих книгах. Але що ще цікавого тут можна знайти таке це уява людей 50-х років про те яким може бути близьке, віддалене і абсолютно далеке майбутнє. Читаючи таке розумієш наскільки невірні, а у майбутньому і смішними будуть виглядати наші уявлення про майбутнє в тому самому майбутньому.

Оцінки:

Keith Thomas. Dahlia Black / Кіт Томас. Чорна Жоржина (2019)

В назві книги гра слів – це і ім’я однієї з головних героїнь, назва квітки, а також словосполучення яке використвують для позначення жертв злочину (читайте цю історію десь в енциклопедіях).

Книгу написано як серію інтерв’ю які бере журналіст у кількох учасників апокаліптичних подій минулого. І хоча сама історія не має нічого спільного, проте форма викладення дуже сильно нагадала мені “Світову війну Z“.

Мова в книзі йде про сигнал отриманий з космосу. І сигнал очевидно ніс якусь інформацію. Але як дуже скоро з’ясувалося сам по собі сигнал змінював людську ДНК (саме так!). А це в свою чергу призвело до того, що велика частина людей отримали можливості чути, бачити або розуміти те що раніше людям було не притаманно. Практично супер-сили.

Але в той же час подібні зміні призводили до масових смертей коли людські тіла не могли пережити зміни.

Ну і в кінці усі модифіковані люди просто зникли. Відповідно цивілізація різко відкотилася назад, відбулася втрата виробничих потужностей, інфрастукрути та технологій. Але відкат був не повний і подій у книзі відбуваються під час вже доволі стабільного життя на малонаселеній Землі у зарослих містах.

Що мені не сподобалося так це очевидна нереалістичність, навіть казковість головної події. А також відсутності достатніх пояснень – усі оповідання постійно ходять навколо і ніколи не кажуть прямо що, як, чому і таке інше.

Оцінки: