Edgar Pangborn. A Mirror for Observers / Едгар Пангборн. Дзеркало для спостерігачів (1954)

Продовжую читати наукову фантастику відзначену як найкращу свого року. І ця книга мені скоріше не сподобалася. Зараз поясню.

Сюжет книги доволі простий. Серед землян живуть добре маскуючись колишні марсіани. 30000 років тому вони втекли зі своєї планети і стали жити серед людей. У них є підземні міста і розвинені технології, вони живуть по кілька сот років. Але їх надзвичайно мало і до того ж вони не вважають людство готовим щоб ділитися з ними технологіями. Натомість у них є так звані спостерігачі які опікаються найбільш розвиненими з людей. І ця книга є щоденником одного з таких спостерігачів.

А далі книга стає таким собі художнім твором ні про що. Головний герой опікається хлопчиком з надзвичайними здібностями, але ці здібності так і не проявляють себе взагалі ніяк крім як у діалогах та розмірковувань.

Ще ми дізнаємося про марсіан як відкололися від головної групи і вважають, що людство треба знищити.

Ну і через нескінчені балачки та філософствування книга підводить нас до того, що один з науковців за підтримки відступника-марсианина розробляє вірус який вбиває більші ссавців на планеті (не лише людей). І на цьому власне і все.

Книгу дуже добре написано, також смішно читати уявлення автора 50-х років про майбутнє 70-х з роботаксі та таким іншим.

Але також у книзі мало дій, мало що доведено до кінця, а шокуючи повороти сюжету не є такими взагалі. І якби книга не нагадувала на кожній сторінці про марсіан то її хоча б можна було б сприймати як художню вигадку.

Оцінки:

Keith Roberts. Pavane / Кейт Робертс. Павана (1968)

Продовжую читати книги з ряду “найкраща фантастика року” і у цьому випадку як і для “Маураї“, “Космічного згвалтування“, “Більше за людину“, “Засіяні зірки” та “Коли дізнаєшся таке” дуже складно повірти, що книгу було написано так давно. Без будь-яких перебільшень – поки читав то думав, що це сучасна книга. І лише пишучи цей відгук згадав чому взагалі взявся її читати і з подивом побачив рік видання.

Книгу складено з кількох оповідань події яких відбуваються у паралельній реальності. Тут через низку обставин ніколи не виникла незалежна англіканська церква і в наслідок католицька церква і Ватикан контролюють половину світу. Цей контроль означає обмеження технологій та їх застосування.

В цьому світі хоча і відомі дизельні двигуни та електроенергія, але в 20-му сторіччі використовують пар та передають сигнали на довгі відстані вручну.

У оповіданнях які скоріше є художніми ніж фантастичними розказано про події життя героїв які лише умовно пов’язані між собою: водій парової вантажівки, зв’язковець що служить на сигнальній вежі, бунтівний монах невеличкого ордену, пірати з Америки, знать та їх нащадки.

В результаті накопичення незадоволення і бунтів у кінці 20-го сторіччя влада Церкви нарешті падає і світ неймовірно швидко починає впроваджувати технології які так довго стримували: двигуни внутрішнього згорання, радіозв’язок, електроенергія і таке інше.

За цим світом і подіями в ньому цікаво спостерігати, але головне – цей світ служить лише для того щоб показати ситуації і людей в них, а не щоб описувати його цікаві особистості. І також це просто хороша література і крім власне припущення, що розвиток нашої цивілізації міг піти іншим шляхом нічого фантастично в книзі більше і нема.

Оцінки:

Poul Anderson. Maurai / Пол Андерсон. Маураї (1959-1983)

Серія від автора який не лише зібрав всі можливі нагороди в науковій фантастиці (а деякі неодноразово), але і самостійно створив кілька піджанрів.

Книги та оповідання цієї серії розказують про далеке постапокаліптичне майбутнє людства в якому виникла нова цивілізація і нові технології. В чомусь ідеї усієї серії схожі на іншу відому книгу автора “Човен на мільйон років“.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/126219-maurai.

Також книги далі перелічено не в хронологічному, а в логічному порядку.

There Will Be Time / Настане час (1972)

Книга виглядає доволі сухою і не винахідливою на початку, але ближче до кінця стає все мастабнішою та складнішою. Проте для мене це найслабша книга з усієї серії. І до того ж вона найбільше випадає з циклу.

В книзі йдеться про людину яка має вроджену здібність подорожувати у часі за власним бажанням. І ось він росте, для оточуючих старішає надзвичайно швдико, а насправді проводить час в різних епохах.

В тому числі його заносить в майбутнє де він і бачить ту саму цивілізацію Маураї про яку йдеться в інших книгах.

З часом він знаходить інших мандрівників у часі і вливається в їх організацію. Але через конфлікти та різні точки зору має переховуватися від них.

По ходу головний герой знаходить відповідь на питання чому він є останнім мандрівником у часі який народився і чому зупинився розвиток людства.

Книга уникає усіх парадоксів притаманих подорожам у часі і більше акцентується на пригодах та філософських питаннях.

Оцінки:

Maurai / Маураї (1959)

Невеличка збірка оповідань події яких відбуваються з розривом в кілька десятків, а то і сотень років. Самі оповідання перевидавалися багато разів у різних збірках. Наприклад приведена обкладинки для збірки яка поєднує дві серії автора – Маураї та Кіт.

Світ починає оговтуватися після ядерної війни і починає відбудовуватися. Але проблема в тому, що практично всі природні ресурси виснажено і тому потрібні нові технології та підходи.

В цьому світі Нова Зеландія не постраждала від війни, її землю та інші ресурси не було заражено. А повернувшись до човнів вони почали подорожувати світом і обмінюватися досвідом та товарами з іншими державами які лише почали зароджуватися.

В наступному оповіданні Маурайська Федерація вже є супер-силою на планеті і контролює технології. Йдеться тут про спробу побудувати ядерний реактор іншою державою – цю спробу агенти Федерації зривають і знищують знання про технологію.

В третьому оповіданні агент Федерації розслідує незвичну технологічну активність одного з поселень на території колишніх США. І це теж спроба відновити старі технології які агент і зриває.

Не девлячись на різнобій історичних епох та дійових осіб оповідання дають хорошу картину того як відновився, розвивається і функціонує цей новий світ.

Оцінки:

Orion Shall Rise / Оріон має зійти (1983)

Масштабна книга в якій описано початок закату цивілізації Маураї.

У книзі йдеться про незадоволених домінуваням і контролем Федерації мешканців сьогодняшніх США – в книзі це території де нема держави, а контроль здійснюється владою Лож.

Також місцем дії виступує Європа якою панує Домініон – велетенське літаюче місто.

Непідкорені норрі (це колишні американці) таємно створили космічну програму. Але через брак пального на виснаженій планеті їх кораблі мають виходити у космос завдяки серії спрямованих ядерних вибухів. І агенти норі збирають радіоактивні залишки по всьому світу.

В той же час агенти Федерації натрапляють на їх слід і починається переслідування в результаті якого представники норрі, Федерації та Домініона опиняються спочатку на території монгів (це вихідці з Росії та Азії), а потім і на базі Оріона – проекту виходу в космос.

Одному з агентів Федерації вдається втеки і передати повідомлення. Так починається нова війна між Федерацією та норрі в ході якої північноамериканці знову використовують ядерну зброю, нищать армію та і по суті держави монгів, а разом з тим флот та панування Федерації.

Останнім зусиллям космічний корабель вдається вивести на орбіту. А разом з тим та руйнуванням літаючого міста Домініона світ отримує можливість прогресу та розвитку цивілізації.

Оцінки:

Theodore Sturgeon. More Than Human / Теодор Стуржон. Більше за людину (1953)

Я дуже радий, що почав читати книги за списком “Найкраща фантастика за кожен рік”. Свого часу в СРСР все це було не доступне і ніколи не перекладалося, а згодом, коли вже завісу було зруйновано більше нові твори та автори писали на ті ж теми.

В цій книзі автор змішує кілька ідей, але ключовими є наступний крок у еволюції людини – поєднання кількох особистостей в одну. Хтось є мозком, хтось “руками”, а хтось і совістю.

Друге, що було новим в цій книзі – введення героїв телепатів, телекінетиків та інших власників надлюдських здібностей як частин цієї людини майбутнього. Також автор вносить ідею про те, що деякі психічні розлади є невід’ємною частиною цього неступного етапу розвитку.

Конфлікт книги полягає в тому, що для першої такої надістоти не істнує моралі чи совісті – людські правила для неї не мають сенсу, а інших таких істот щоб з ними співіснувати в світі ще нема.

Автор є дуже хорошим письменником і ця книга крім того, що є фантастикою ще й виділяється як зразок якісної літератури.

Оцінки:

James Blish. After Such Knowledge / Джейс Бліш. Коли дізнаєшся таке (1958-1971)

Першою я прочитав книгу яка є останньою в серії, хоча і написано її раніше за три попередні. І серія ця, на скільки я розумію, про те якою є ціна знань. А також про те, що інколи знання приность більше шкоди ніж незнання.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51180-after-such-knowledge.

Black Easter / Чорна Пасха (1968)

Автор як завжди дуже сміливо змішує релігію та фантастику і у нього через це виходить щось таке унікальне чого я не бачив ні у кого більше.

В цій книзі на поверхні лежить історія про застосування чорної магії, яка працює (і доволі багато уваги приділено тому як і через що вона працює). І за допомогою цієї магії демони пекла перетворють на пекло вже наш світ. Люди намагаються простистояти, але це Апокаліпсис.

На другому рівні знаходиться питання про те, що станеться у Всесвіті де Бог існує, але або помер, або просто припинив приділяти нам будь-яку увагу. У автора виходить так, що неминуче його місце займе наступний в ієрархії сили. Тобто у нього Люцифер займає місце Бога, а люди стають демонами в цьому новому світі.

І крім того все це доволі цікаво читати – є і загадковість, і напруження, і про магію та демоноголію багато дізнався.

Оцінки:

A Case of Conscience / Випадок свідомості (1958)

Читаючи цю книгу я не міг повірити, що її було написано аж в 1958-му році. Вона не виглядає застарілою аж ніяк. І хоча в ній зустрічаються магнітофони з плівкою та факси в широкому вжитку це ніяк не псує сприйняття.

Основна історія тут про планету, розумні істоти на якій живуть за чисто раціональних правил, не мають держав, політики, мистецтва, воєн, суперечок, релігій, проблем з екологією і такого іншого. Тобто фактично живуть як мали би люди в християснькому раю.

Один з дослідників, вчений і св’ященник одночасно підозрює, що уся планета є творінням диявола – на ній вже й так правильне життя, по совісті, але без Бога та релігії.

Книга складається з двох частин в першій з яких планету та її мешканців досліджують. А в другій, істота з Літії (назва планети) виростає на Землі у жорстоку карикатурну форму, спричиняє багато негараздів…

Але навіть це не головне. Книга закінчується трагічно, проте головне питання в ній – чи сумісна релігія і наука, а також чи можна дійсно стати добрим роблячи все як передписано правилами моралі та релігії.

Ця книга і цікава, і повчальна в плані наук (хімія, фізика, геологія, біологія) та ще й ставить не прості філософські питання на які відповіді нема. Просто вражений був – не дарма цю книгу назвали однією з 10 найкращих науково-фантастичних творів 60-х років.

Оцінки:

Jarosław Grzędowicz. Hel³ / Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017)

Цю книгу наче складено з двох абсолютно різних книг, які з незрозумілої причини треба було зліпити до купи. І при цьому обидві ці різні частини доволі цікаві і добре написані…

Перша частина книги розказує про антиутопійний світ недалекого майбутнього в якому жорсткий контроль громадян, обмеження ресурсі, висока вартість життя межує з тероризмом, мультимедіа-технологіями та іншим кібер-панком. Головний герой є вільним журналістом хто знімає сюжети різних подій в надії продати їх каналам і рекламодавцям. І ось знявши терористичну подію в арабській країні він втрачає запис і має тікати додому в Польщу. Але і там знаходить цікавий сюжет і спосіб його зняти в обхід всіх обмежень і засобів безпеки.

А далі книга раптом перетворюється на щось геть інше. В цьому світі виявляється є такий собі польський Ілон Маск який має свою таємну армію, дослідницькі центи, підводну станцію і навіть базу на Місяці та регулярні рейси на нього. А добуває він на Місяці той самий гелій-3. І в нього вже є технологія і діючий термоядерний реактор. І цей мілліардер (в команду якого і потрапляє наш журналіст) починає продавати дешеву електроенергію всьому світу.

Такий хід подій звісно не подобається великим державам (до речі тут є Совєцька Імперія з Путіном Другим на чолі) і на Місяці починаються бойові дії. Але звісно польська база на Місяці найпотужніша та найрозвиненіша. Проте навіть після всього цього у книзі є неочікуваний злам сюжету.

Повторюся – читати дуже цікаво, наче дивишся фільм з купою комп’ютерної графіки. Єдине що не клеїться усе до купи. Це абсолютно і стопроцентно розважальне читво, але добре зроблене і важко відірватися.

Оцінки:

Ian McEwan. Machines Like Me / Ян МакЕван. Машини як я (2019)

Цікавий альтернативний світ в якому Алан Тьюрінг продовжує свою діяльність, що призводить до виникнення штучних людей у 80-х роках. Головний герой, що є власником одного з перших таких андроїдів переживає проблеми романтичного характеру, намагається заробляти гроші і якось взаємодіє зі своєю власність (тобто з андроїдом). І все б наче б то непогано – це книга про переживання звичайною людини у доволі незвичних обставинах, але не зрозуміло для чого тут науково-фантастична складова. Вона, ця складова, не грає абсолютно ніякої визначної ролі ні в сюжеті, ні у розвитку героїв.

В якийсь момент книга перетворюється ледь не на детектив, але швидко знову скочується до рефлексії другорядних дійових осіб. І по суті вся ця книга, за винятком антуражу, є рефлексією кількох дійових осіб.

Написано непогано, це мабуть єдиний плюс. Але читаєш і не розумієш чому продовжуєш. Якби текст так легко не проковтувався то я б кинув читати дуже швидко.

Оцінки:

John Crowley. Ka: Dar Oakley in the Ruin of Ymr / Джон Краулі. Ка: Дар Оклі в руїнах Імру (2017)

Ця книга хоча і розказує фантастичні речі не є фантастикою. Це скоріше сучасна міфологія.

Практично усю книгу розказано від імені ворона Дар Оклі (або якщо перекладати відповідно сенсу поясненого в книзі то Дара З Вітки Дубу). І з цієї точки зору погляд на людство в цілому і ставлення людей до своїх мертвих та історії виглядає настільки незвично, що аж трошки зсовує сприйняття усього звичного і буденного.

У книзі послідовно показано як уся людська історія, культура, здійснення, віра та переконання – все це обертається навколо культу мертвих. Ми, люди, постійно знаходимося під впливом тих кого вже з нами нема, постійно думаємо про них, враховуємо їх думки і звертаємося до них у всьому.

І саме через все це я книгу і дочитав, хоча як правило подібний жанр не можу споживати довго. Але це виняток і просто неймовірно класний твір на мою думку.

Повторюся – ніякого відношення до фантастики ця книга не має. І щоб отримувати від неї задоволення любити і читати фантастику не обов’язково.

Оцінки:

William Luther Pierce, Andrew MacDonald. The Turner Diaries / Вілліам Лютер Пірс, Ендрю МакДоналд. Щоденник Тьорнера (1978)

Книгу написано як щоденник учасника заворушень та заколотів, що спричинили в результаті до занепаду цивілізації.

Історія починається з того що автор, Тьорнер, який виявляється таким собі конспірологом-виживальщиком розказує трошки про свій побут і своїх “побратимів”. Він, та його однодумці, хочуть боротися “проти системи”, запасаються зброєю та іншими речами, будуть мережі з учасників, облаштовують схованки, тощо.

З часом оповідання стає все гостріше – злочини від дрібних переходять до крадіжок і навіть вбивств. До того ж виявляється, що автор щоденників расист. Одна з речей, до речі, через що цю книгу критикують і ставлять їй низькі оцінки – в ній повно виправдань злочинів проти інших рас.

Непомітно “акції” борців з системою стають все масштабнішими і жорстокими, в них гине все більше людей.

І врешті решт доходить до того, що масові одночасні акції роздрібнених груп по всьому світу руйнують усю сучасну цивілізацію. Навіть місцями використовують ядерну зброю.

Автор щоденника, повештавшись по зруйнованих США врешті осідає в Каліфорнії де починає будувати нове щасливе суспільство яке дуже нагадує сталінський СРСР – усі примусово працюють, масові розстріли, репресії і таке інше щоб зробили людей щасливими.

Ну і врешті щоденники ці наче б то є учбовим матеріалом для школярів майбутнього – щоб знали як виник їх новий світ в реальності якого вони живуть.

Книга захопила просто неймовірно – крім власне цікавого і гострого сюжету в ній є ще й елемент комп’ютерної гри. Гри в якій замість будувати цивілізацію гравець має розібрати і зруйнувати її.

Однозначно буду перечитувати.

Оцінки: