Frank Patrick Herbert. The White Plague / Френк Герберт. Біла чума (1982)

 

 

Книга певною мірою є соціальною фантастикою, тобто автор намагається передбачити і відобразити зміни що відбудуться у суспільстві внаслідок якихось катастрофічних подій.

В даному випадку такою подією є створений головним героєм вірус що вбиває лише жінок. Створено вірус щоб помститися за вбивство терористами рідних героя. І за протиотруту він вимагає деяких політичних змін.

Але люди як і далі продовжують грати в політику, торгувати секретами, мріяти про превентивні удари по супротивнику і просто тупо бути злими. Додайте ще фанатиків з ІРА, католицьку церкву, армійський спосіб розв’язувати проблеми… Коротше світ починає мінятися ледь-помітно лише коли залишається в живих 1 жінка на 10000 чоловіків. І то сві зміни відбуваються не в ту сторону…

http://www.goodreads.com/book/show/93448.The_White_Plague

Frank Herbert. Hellstrom’s Hive / Френк Герберт. Вулик Хеллстрома (1973)

 

Що буде якщо люди почнуть функціонувати як бджоли у вулику? А якщо вони це будуть робити на протязі сотень років? І що буде коли звичайні люди зіткнуться з людьми з мурашнику?

Частина людей уже на протязі тривалого часу примусово сама себе еволюціонує у щасливе майбутнє. Все у них буде як у мурашок, тільки без фанатизму. У кожного певна роль, кожен виконує звучну для нього роботу і при цьому повністю забезпечений всім необхідним і не обтяжений зайвим, не потрібним для його рівня інтелектом.

А ще вони живуть під землею (десятками тисяч), не мають мови, не мають моральних обмежень, мають свої технології і почали стикатися з людьми із зовнішнього світу. В середині книга перетворюється ледь не на детектив з агентами та ФБР.

http://www.goodreads.com/book/show/53729.Hellstrom_s_Hive

Ira Levin. This Perfect Day / Айра Левін. Цей ідеальний день (1970)

 

 

Старанно зроблена антиутопія яка по ходу оповіді перетворюється ледь не на пригодницький роман.

У майбутньому існує ідеальне суспільство не знаючи страху, агресії, заздрощів та матеріальних проблем. Всі просто таки зобов’язані бути щасливими. А хто не може тим допоможуть ліки.

І лише деякі представники суспільства чогось шукають… І ось вони вириваються на свободу, але тут тільки все і починається.

Коли нарешті революціонери перемагають виникає питання – а чи справді краща та примарна свобода яку здатні смакувати лише одиниці і за яку заплачено негативними емоціями і переживаннями усих людей. І чи насправді вже така погана ідея комп’ютерізованого управління суспільством.

 

UPD 2018/12/5. Нещодавно ще ра перечитав цей роман і навіть мені відкрилися якісь нові приємні речі так що я навіть поставлю вищу оцінку. В цілому це  може і не найкаща анти-утопічна книга, але точно в першій десяткці.

Оцінки:

Per Wahlöö. Stålsprånget / Пер Валее. Сталевий стрибок (1968)

 

Доволі безрадісна річ депресивний настрій якої не розвіюють якісь хаотичні дії і пригоди.

По суті це антиутопія змішана з детективом і політикою.

У якійсь вигиданій країні (будь-яка європейська підійде) уряд, вірніше тіньові правителі проводять експеримент для приборкання протестних настроїв власних громадян. В результаті експерименту настає щось типу зомбіпокаліпсиса де жертви потроху сходять з глузду і кров є єдиними ліками для них.

Ну і розслідує усе це втомлений детектив пенсійного віку.

Власне ідея непогана, історія цілісна і без натяжок. Але написано якось так що завжди треба докладати трошки зусиль щоб не кинути читати.

Karin Boye. Kallocain / Карін Бойєю Каллокаін (1940)

 

Антиутопія про суспільство де все для армії і кожен служить в армії. Ніхто вже не пам’ятає ніякої історії, є ми і є вони. Ми праві і наша місія свята, а вони неправі і зло.

Всі ресурси на потреби армії, ніяких емоцій та задоволень, ніяких розкошів. Усі одягнені однаково, їдять та слухають одне й те саме, кругом усе післуховується та занотовується. Коротше уважно дивимося на рік написання роману.

І тут головний герой винаходить хімічну речовину ін’єкції якої примушують людей говорити правду. І починає з’ясовуватися що у кожного якісь провини та непатриотичні думки. Внутрішня розвідка працює невпинно і арештовує усих конвейєром, головний герой починає замислюватися а що в голові у нього…

Крім депресивного настрою ще дуже відчутно що це європейська книга – якесь ниття про “все погано і краще не буде”, якась самозакохана приреченість…

В цілому непогано.

Anthony Burgess. The Wanting Seed / Ентоні Бьорджесс. Хтиве насіння (1962)

Така собі спрощена варіація 1984. Цивілізація проходить від мультикультурності, перенаселення, поголовного вегетаріанства і пропагади гомосксуалізма і кастрації до голодних бунтів, поліцейської держави, канібалізму, планових вбивст людей на консерви і невтримного культу родючості.

Головна непрадоподібність – все відбувається надто швидко, те що мало б займати десятиріччя стається за місяці. Люди в реальності не можуть так швидко і так часто міняти свої глибинні переконання на протилежні.

В цілому відчай та безглуздість усього що робить людина передано дуже добре.

Aldous Huxley. Brave New World / Олдос Хакслі. Дивний новий світ (1931)

 

Хакслі був правий. Майбутнє не стало тиранією, але контроль, чи навіть самоконтроль, відбувається завдяки безглуздій поп-культурі та штучним і безглуздим цінностям нею сформованими.

На відміну від від світу 1984 в якому комуністи бачили себе і старанно забороняли книгу, “Дивний новий світ” говорить про пересичення матеріальними благами і розвагами, що для совків безсумнівно було критикою загниваючого капіталізму.

George Orwell. 1984 / Джордж Орвелл (1949)

 

Технічно можливо але навряд чи реалістично. Людська лінь та підлість навіть не дає нам бути нормальними рабами.

Якщо якимось чином ви спромоглися досі не прочитати цю книгу то негайно відкиньте будь-що з того що ви чатєте, дивитися чи слухаєте і ознайомтеся з нею. Це те що треба знати як одну з основ сучасної поп-культури.

Як на мене то показово що кірпічами сруть з приводу цієї книги саме комуняки з воплями “це клєвєта, нєбило такого в прєкрасном совєцком союзє!!11”. Хоча Орвел писав саме про післявоєнну Англію (над якою тоді висіла загроза перетворення у тиранію) і ніде навіть натяку не зробив на комуністичний режим.