Ray Bradbury. Fahrenheit 451 / Рей Бредбері. 451 градус Фаренгейта (1953)

Коли я читав цю книгу в дитинстві вона мене вразила і своїми глибокими думками і анти-утопічним світом показаним в ній (в СРСР західної фантастики було дуже мало і про такий жанр ми не знали навіть). В юнацтві книга теж вражала, але більше тим як автор показує тупість населення та “мене ніхто не розуміє” і “я не такий як всі” головного героя та деяких інших дійових осіб книги.

А зараз же (цього разу я слухав книгу українською – придбав її на “Абук”) книга все же вражає тим як не зважаючи на деякі анахронізми автор зміг передбачити і описати всепроникнення легкої для сприйняття поп-культури завдяки технологіям. І в той же час дратує менторський тон автора та впевнені твердження про те як воно все має бути, чого мають хотіти і прагнути люди.

І хоча книга та передбачене нею майбутнє дуже далекі від реальності, проте деякі елементи зображені дуже точно і складно повірити в такий прадавній рік написання.

Варто також зауважити, що цю книгу як і більшість творів автора назвати фантастикою можна лише з великою натяжкою – це скоріше поезія прозою на фоні фантастичного майбутнього. Але вся суть в людях та їх переживаннях, а технології та соціальна структура лише дозволяють створити потрібні ситуації.

Оцінки:

Keith Thomas. Dahlia Black / Кіт Томас. Чорна Жоржина (2019)

В назві книги гра слів – це і ім’я однієї з головних героїнь, назва квітки, а також словосполучення яке використвують для позначення жертв злочину (читайте цю історію десь в енциклопедіях).

Книгу написано як серію інтерв’ю які бере журналіст у кількох учасників апокаліптичних подій минулого. І хоча сама історія не має нічого спільного, проте форма викладення дуже сильно нагадала мені “Світову війну Z“.

Мова в книзі йде про сигнал отриманий з космосу. І сигнал очевидно ніс якусь інформацію. Але як дуже скоро з’ясувалося сам по собі сигнал змінював людську ДНК (саме так!). А це в свою чергу призвело до того, що велика частина людей отримали можливості чути, бачити або розуміти те що раніше людям було не притаманно. Практично супер-сили.

Але в той же час подібні зміні призводили до масових смертей коли людські тіла не могли пережити зміни.

Ну і в кінці усі модифіковані люди просто зникли. Відповідно цивілізація різко відкотилася назад, відбулася втрата виробничих потужностей, інфрастукрути та технологій. Але відкат був не повний і подій у книзі відбуваються під час вже доволі стабільного життя на малонаселеній Землі у зарослих містах.

Що мені не сподобалося так це очевидна нереалістичність, навіть казковість головної події. А також відсутності достатніх пояснень – усі оповідання постійно ходять навколо і ніколи не кажуть прямо що, як, чому і таке інше.

Оцінки:

Samuel R. Delany. Dhalgren / Самюель Ділені. Дальгрен (1975)

Ділені і так є на найлегшим для читання і розуміння фантастом (чого варте лише “Перехрестя Ейнштейна“), але ця книга свого часу поділила і читачів і письменників на два непримерені табори.

Перше, серед яких були в основному фантасти (наприклад Філіп Дік) назвали цю книгу повним сміттям і дарма витраченим часом та папером. Інші, переважно літератори цю книгу вважають ледь не найкращою науково-фантастичною книгою усіх часів.

Сама книга, яка має неймовірний обсяг у більше ніж 800 сторінок є чимось середнім між “Пікніком на узбіччі” братів Стругацьких та “Створіння світла, створіння темряви” Желязни.

В книзі головний герой не пам’ятає нічого зі свого минулого, але кудись прямує через дивну зону в якій лячні та чудернацькі диваки живуть у суспільстві яке є чимось середнім між циганським табором та комуною хіпі.

Книга читається, принаймні для мене неймовірно важко, довго і нудно. І головна проблема в тому, що ні у сюжету, ні у героя нема ні мети, ні того, що варто уникати. Герой просто вештається по локація, приймає участь у беззмістових діалогах, займається сексом з жінками та чоловіками, щось краде, з кимось б’ється і багато розумірковує та записує беззмістовну маячню у щоденник.

З відгуків я знаю, що книга закінчується рівно там де і починається і є зацикленою. Але я не подужав і половини. І навіть не розумію чому б її варто було спробувати ще хоч раз.

Оцінки:

Brian W. Aldiss. Greybeard / Брайан Олдіс (1964)

Доволі визначна свого часу книга від автора епічної “Геліконії” та сміливої “Без зупинки“.

Цього разу перед нами анти-утопія в якій людство вимирає через те, що припинили народжуватися діти. Як саме це сталося автор пояснює у деяких ретроспективах вбудованих в текст, але ніяких особливих деталей нема.

Головна сюжетна лінія – подорож головного героя з кількома компаньйонами зі свого крихітного селища у велике колись місто. Головний герой віком 55 років є наймолодшим з усіх кого він знає – світ населено людьми 70-90 років переважно. Звісно людство дуже швидко вимирає, уся інфраструктура та виробництво зникло.

Побут людей полягає у нескінчених спробах вижити – полювання, рибальство, збирання їстівного. Також вони мають лагодити та робити нові інструменти і житло. І в цілому людство дуже швидко повернулося до рівня Середньовіччя.

Що робить цю книгу хорошою так це те, що основний сюжет розбавлено сценами з дитинства, юності та дорослого віку героя. Його подорожі та служба в армії, спроба рятувати останніх дітей, навчання на документаліста останніх днів людства в США, виживання в диктатурі Британії, просто виживання у боротьбі з природою… Все це не лише показує як повільно і неминуче наближалася катастрофа, але і створює достовірну з першого погляду картину того як реагувало людство, які спроби та помилки було зроблено.

Книгу однозначно варто прочитати не лише любителям фантастики.

Оцінки:

Jonathan Maberry. Rot & Ruin / Джонатан Маберрі. Гниль та руїни (2010-…)

Зомбі-апокаліпсис (вірніше пост-апокаліпсис) для підлітків. Серія надзвичайно високо оцінена, має вагомі нагорди і автор вже аж 7 книг написав. Але як на мене – це сміття.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51137-rot-ruin.

Rot & Ruin / Гниль та руїни (2010)

Головний герой серії є наполовину японцем (за батьком) і росте у світі в якому крім крихітних місць усе населення Землі перетворилося на зомбі з невідомих причин. Ще у героя є страший брат неймовірної крутості який ледь катаною кулі не збиває. Книга починається з того, що герой досягає того віку (15 років) коли має знайти роботу щоб йому не зменшили денну порцію. Ну і він обирає стати вбивцею зомбі.

І далі починається повна маячня для дітей. По-перше, не дивлячись на те що у містечку нема виробництва їжі професії тут чомусь такі як художник, ремонтувальник заборів, вбивця зомбі і таке інше. Другий ідіотизм в тому, що не дивлячись на усі розповіді про те як люди голодають і страждають герої (підлітки) проводять цілі дні просто тиняючись по вулиці, заходять у бари і навіть (це взагалі епічно) збирають картки з зомбі. Тобто їжі у них не вистачає, електрики нема, але хтось налагодив виробництво каток із зомбі щоб підліткам було що збирати.

І подібна дурня просто фонтанує по всьому тексту. Неймовірно крутий брат головного героя з катаною тиняється де хоче серед натовпу зобмі. Ще там є культ які живуть серед зомбі і вважають тих святими. А ще, виявляється, вбивці зомбі… вбивають зомбі. І це дуже тривожить душу головного героя.

Оцінки:

James E. Gunn. The Immortals / Джеймс Ганн. Безсмертні (1962)

Головний мінус цієї книги в тому, що читаючи її відчуваєш просто – її було написано дуже давно. І хоча це досі хороша фантастика (свого часу названа однією з головних науково-фантастичних книг десятиріччя), зараз на цю тему вже написано трохи краще багато чого.

Книгу складено з чотирьох історії поєднаних одним сюжетом. Починаються дії у часи написання книги. У одного з донорів крові випадково виявляють мутацію яка дозволяє простим переливанням крові відновлювати і омоложувати людські тіла. Проблема лише в тому, що переливання діє на протязі місяця, а по тому відбувається швидке старіння і погіршення. І звісно починається полювання за цією людиною…

Власна перша історія розказує про самий початок: донор, багатий паціент який дивом почав молодшати і лікар який знайшов донора, розказав тому усе і порадив переховуватися і розмножуватися.

Друга історія, дії якої відбуваються вже приблизно у 90-х роках розказує про Інститут – установу засновану для пошуку донора та його нащадків. Інститут спонсорується багатіями з усього світу. Також інститут фінансує дослідження Еліксиру – штучного аналогу чудодійної крові. В цій історії одну з нащадків донора знайдено, ув’язнено і доставлено в Інститут. Але також її врятовано.

В третій історії, яка відбувається ще через багато років світ вже виглядає доволі апокаліптично – медицина настільки дорога, що практично нікому не доступна, на вулицях йдуть в прямому сенсі війни, а госпіталі в оточені стін та кулеметів як спрути розповзаються по зруйнованих містах. Головний герой історії зустрічає доктора з першої історії який теж виявився довгожителем і має прийняти складні рішення.

Фінальна історія відбувається у світі де вже нема держав – натомість є банди, госпіталі та інші угрупування. Один з лікарів госпіталю має доставити через небезпечну територію одну з нащадків донора губернатору – той вже багато десятиліть вливає собі кров і залишається живим. І ця історія більше містична ніж фантастична, але є хорошим завершенням книги.

Оцінки:

Jarosław Grzędowicz. Hel³ / Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017)

Цю книгу наче складено з двох абсолютно різних книг, які з незрозумілої причини треба було зліпити до купи. І при цьому обидві ці різні частини доволі цікаві і добре написані…

Перша частина книги розказує про антиутопійний світ недалекого майбутнього в якому жорсткий контроль громадян, обмеження ресурсі, висока вартість життя межує з тероризмом, мультимедіа-технологіями та іншим кібер-панком. Головний герой є вільним журналістом хто знімає сюжети різних подій в надії продати їх каналам і рекламодавцям. І ось знявши терористичну подію в арабській країні він втрачає запис і має тікати додому в Польщу. Але і там знаходить цікавий сюжет і спосіб його зняти в обхід всіх обмежень і засобів безпеки.

А далі книга раптом перетворюється на щось геть інше. В цьому світі виявляється є такий собі польський Ілон Маск який має свою таємну армію, дослідницькі центи, підводну станцію і навіть базу на Місяці та регулярні рейси на нього. А добуває він на Місяці той самий гелій-3. І в нього вже є технологія і діючий термоядерний реактор. І цей мілліардер (в команду якого і потрапляє наш журналіст) починає продавати дешеву електроенергію всьому світу.

Такий хід подій звісно не подобається великим державам (до речі тут є Совєцька Імперія з Путіном Другим на чолі) і на Місяці починаються бойові дії. Але звісно польська база на Місяці найпотужніша та найрозвиненіша. Проте навіть після всього цього у книзі є неочікуваний злам сюжету.

Повторюся – читати дуже цікаво, наче дивишся фільм з купою комп’ютерної графіки. Єдине що не клеїться усе до купи. Це абсолютно і стопроцентно розважальне читво, але добре зроблене і важко відірватися.

Оцінки:

Fred Saberhagen. Empire of the East / Фред Саберхаген. Східна Імперія (1968-1973)

Фентезійна серія події якої відбуваються у пост-апокаліптичному світі, що повернувся у стан середньовічного розвитку і поступово відновлюється.

Книги задумано і написано одразу і це видно в процесі читання – події наступної книги починаються там де закінчилася попередня і сюжет розкручується далі.

З самого початку може здатися, що це доволі примітивна історія про магію і мечі, але чим далі тим складнішими стають події. Герої так, як це характерно для фентазі 70-х лишаються картонними, але і тут не все так погано. Коротше несподівано для себе прочитав усю серію доволі швидко і з інтересом.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/43638-empire-of-the-east.

The Broken Lands / Розорені землі (1968)

В цій книзі ми знайомимось з головним героєм – молодим селянським хлопцем родину якого вбивають злі-презлі служки місцевого правителя. А отже герой приєднується до повстанців.

Далі відбувається кілька гостросюжетних подій в процесі якого ми отримуємо уяву про можливості магії в описаному світі, технологіями минулого (головний герой знаходить атомний танк старих часів) і під сам кінець розуміємо, що правитель розорених земель – усього лише служка Імператору Сходу.

Також присутні бої за палац і місто, шпигунські проникнення та магічні і політичні інтриги.

Оцінки:

The Black Mountains / Чорні гори (1971)

Армія повстанців рухається на схід щоб дістатися серця імперії, але на дорозі постають гори і недолана фортеця. І хоча ми вже знаємо, що світ в якому відбуваються події має і науку і магію (тобто це вже суміш наукової фантастики та фентезі) усе ще раз ускладнюється введенням незалежних дійових осіб що мають владу над фортецею та околицями. І при цьому вони навіть не союзники.

Також автор більше заглиблюється у доволі складну соціальну структуру суспільства, що неочікувано і додає глибини не лише цій, але і попередній книзі.

А за сюжетом повстанці різними хитрощами технологій та магії захоплюють фортецю, але не можуть скористатися перемогою і мусять тікати.

Оцінки?

Ardneh’s World / Світ Арднеха (1973)

Книга мінімум на половину складається з того, що головний герой з дівчиною тікають від військ ворога, а повстанці намагаються тому ворогу завадити у погоні. Також нам розказують історію Імператора і вводять в дію його могутніх магів.

Несподівано (так, знову несподівано) з’ясовується, що причиною повстань і боротьби стали знову таки старі технології. А по суті супер-комп’ютер однієї з країн нашого часу який спричинив не лише апокаліпсис, але і зробив можливою магією. І тепер, через сотні років він має більший інтелект і хоче виправити свої помилки руками людей.

Ну і звісно битви, магія, все ось це. Насправді дуже добре. І це найкраща і найсильніша книга з серії.

Оцінки:

Cezary Zbierzchowski. Holocaust F / Цезарій Збіржховскі. Холокост Ф (2013)

Абсолютно не пішла мені ця книга. Настільки не пішла що я кинув її читати навіть не дотягнувши до половини. Спробую обґрунтувати.

Як і багато складних для сприйняття книг, що примушують читача працювати головою під час читання (уявляти героїв та події, працювати з неповною інформацією, не мати ретроспектив та пояснень) ця книга кидає одразу у вир подій і понять. Без перебільшень на кожній сторінці як мінімум двічі, а як правило частіше вводяться якісь нові терміни і поняття. Проблема лише в тому, що ці нові речі ніяк не пояснено ні одразу, ні згодом. І щоб самому вирахувати про що саме йдеться теж ніяких підказок автор не дає. І в результаті через десяток сторінок від початку ти вже не знаєш що читаєш і як інтерпретувати цей набір слів.

Друге – це те як викладено події. А вони тут ні на секунду не зупиняються. Постійно якісь напади, бої, перестрілки, біганина… Навіть нормальних діалогів нема – самі лише крики, суперечки і звинувачення. Дуже втомлює.

Що дивно в кінці книги є кілька оповідань де розкриваються кілька понять, що їх ніяк не було пояснено в книзі. Чому вони після книги, а не на початку – хто зна. Проте і оповідання не надто допомагають.

Сюжет теж є мішаниною усього що можна – вірус що заразив більшість людей, хакери які можуть контролювати людей, мутанти і виродки, армії зомбі і вампірів, андроїди та мутанти, подорожі у часі та ігри з реальністю, іншопланетні технології та відкриті ворота в Пекло і ще багато-багато усього. І все це одразу і в перемішку.

Хоча звісно може бути і таке що то я занадто дурний для цієї книги.

Оцінки: