Stephen King. Billy Summers / Стівен Кінг. Біллі Саммерс (2021)

Хоча мені подобається думати, що я переріс Кінга, але те що він пише будь-що так, що не можливо відірватися – це беззаперечно.

А в цій книзі незвично для автора нема ніякої містики та потойбічних страхів. Натомість йдеться про найманого вбивцю і те як він готується до здійснення чергового замовлення.

Книгу можна доволі чітко поділити на три частини. Перше, найцікавіша для мене, якраз і розповідає про підготовку. У другій герой переховується від замовників, рятує дівчину яка звалилася йому на голову і намагається зрозуміти, що відбулося і бути далі. І третя частина про помсту та закриття всіх історій.

А ще головний герой починає писати, у нього вибудовуються доволі дивні стосунки з врятованою дівчиною і ми трошки дізнаємося про його минуле та друзів.

В цілому легка книга яка читається вліт – можна впродовж перельоту в літаку її закінчити.

Оцінки:

Adam Nevill. The Reddening / Адам Невілл. Почервоніння (2019)

Ця книга дуже хоче бути романом жахів, але час від часу зривається у містику чи історію виживання.

Оповідання постійно стрибає між кількома дійовими особами деякі з яких несподівано гинуть, а інші виходять на другий план з часом. Така нерівність з одного боку робить оповідання жвавішим, а з другого дозволяє автору приховати відсутність відповідей на деякі питання щодо невідповідностей та нереальності описаного.

Спрощено це історія про якихось майже містичних доісторичних істот поруч з якими люди жили багато десятків тисяч років. І ці істоти, якщо їм приносити жертви (наприклад людські) наділяють людей чи то силами, чи то видіннями.

Події книги відбуваються переважно в наш час де кілька туристів зникли на певній території. І кілька людей (журналістка та сестра одного зі зниклих) починають розслідування. І в процесі стикаються з культом, якимись дикими ритуалами та мають уникати смерті.

Книга, повторюся доволі жвава та постійно стрибає між локаціями та дійовими особами і завдяки цьому логічні дірки не дуже кидаються в очі. В цілому книга розважила, але читати вдруге я навряд чи її буду.

Оцінки:

M.W. Craven. Washington Poe / М.В. Крейвен. Вашингтон По (2018-…)

Детективна серія (Вашингтон По – ім’я детектива) яка надзвичайно мені нагадала серіла про агента Пендергаста. От тільки в тому серіалі містичні та фантастичні події агент намагався привести до раціонального, а в цьому детектив постійно стикається з містикою щоб прийти до раціонального.

І оскільки книги буквально щойно написані їх і читати виходить по іншому – вони жорсткіші і біль реалістичні.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/233758-washington-poe.

The Puppet Show / Шоу ляльок (2018)

Жорстокі ритульні вбивства до розслідування яких долучають Вашингтона По. Спочатку не зрозуміло як і чим жертви можуть бути пов’язані. І на відміну від класичних детективів читач отримує все нову інформацію аж до самого кінця. Відчуття таке наче ти є частиною слідчої команди.

Звісно тут історія має корні у далекому та темному минулому і звісно хтось з дійових осіб книги є в ній замішаним.

Написано дуже добре – текст просто проковтуєш. Але тут є і дещо пізнавальне як про роботу англійської поліції, так і про дещо з історії.

Мені книга дуже сподобалася і буду читати продовження однозначно.

Оцінки:

Tom Sweterlitsch. The Gone World / Том Светерліч. Зниклий світ (2018)

Фантастика про подорожі у часі буває або з велетенськими логічними дірками, або настільки заплутаною та складною що крізь текст і розуміння сюжету пробиваєшся як крізь камінь.

З цією книгою у нас другий випадок – історія дуже швидко стає надзвичайно заплутаною і події у разних періодах часу в ній впливають на весь сюжет. Також дуже оригінально вирішено парадокси що на них закривають очі простіші книги.

До того ж в цій книзі є ще й детектив в якому розслідується серія жорстоких вбивств і детектив є працівником втаємниченої держструктури що і має можливість подорожувати в часі. Тобто на додачу ще маємо теорію заговору.

Через те що книга є частково детективом читати її і складно і цікаво одночасно.

За сюжетом розслідування вбивства поступово обертається на історію в якій людство намагається врятувати Всесвіт від передчасної смерті від хаосу.

Переказувати сюжет нема особливого сенсу – по-перше, дуже багато розказувати. А, по-друге, дуже складно і я не певен що зможу це зробити.

Можу лише сказати що це одна з найкращих, якщо взагалі не найкраща книга про подорожі у часі. З чогось подібного можна згадати хіба що “Палімпсест” Чарльза Строса.

Оцінки:

Dan Brown. Rober Langdon /Ден Браун. Роберо Лангдон (2000-…)

Серія книг про дослідника з Гарварда Роберта Лангдона який спеціалізується на символах, зашифрованих повідомленнях і розкриває таємниці старовини.

Уся серія на Good Reads – Robert Langdon Series by Dan Brown | Goodreads.

The Da Vinci Code /Код да Вінчі (2003)

Книга безперечно надзвичайно цікава, і в першу чергу цікава як детективно-авантюрний роман. Я чесно не розумію що в книзі могло викликати таку бурхливу і негативну реакцію християнської церкви.

Є в книзі маловідомі широкому загалу факти з історії християнства, є і багато вигадок та надуманих фактів. Але жоден з них не мав викликати такого неочікуваного сплеску емоцій.

Отже книга цікава “для почитати”.

І взагалі Ден Браун пише про цікаве, ідеї і сюжети у нього хороші, але написано не надто цікаво.

Оцінки:

Harry Turtledove. The Case of the Toxic Spell Dump / Г. Тартлдав. Справа про звалище токсичних заклять (1993)

У більшості фентезійних творів усі дії відбуваються десь в їхнє середньовіччя. Ну там мечі, дракони і магія. Але насправді цікаво б було порозмірковувати над тим яким би був світ з магією до чи після романтичного часу лицарів і принцес.

Дуже вдалу спробу зроблено в цій книзі. Це корпоративний світ, вже пройшла технічна революція, магія далеко не єдине джерело енергії і ресурсів. Це світ з адвокатами, фірмами та бетонними будинками, з автомобілями і діловими костюмами.

Крім “магічної” складової у книзі багато від детективу.

Фактично це суміш трьох стилів – фентезі, детективу і альтернативної історії. І лише моя нелюбов до фентазі та засилля магії (а відповідно абсолютно немотивованих вибриків сюжету) не дала мені насоложуватися книгою так як це б могло бути.