Наша хлібопічка та мій рецепт святкового хлібу

Якийсь час тому (мабуть більше року) ми купили хлібопічку Panasonic SD-YD250 і час від часу доволі успішно печемо хліб.

У нас зайняло деякий час щоб з’ясувати що і як треба робити щоб нам подобалося і зараз ми переважно робимо “сірий” хліб з додаванням соняшникового та кабакового насіння, іноді горіхів. Борошно, дріжджі і горіхи ми купуємо в інтернеті – теж знадобився якийсь час щоб знайти те що нам подобається.

Враховуючи що це друга наша хлібопічка можу відзначити через що вона нам подобається:

  • дуже просте програмування: тип випічки, розмір, ступін прожарювання шкуринки. Навіть вміє робити тісто на піцу, хоча ми цією можливістю ще не користувалися.
  • повна загрузка не обов’язкова – підтримує три умовні розміри хлібини.
  • тиха – вона мішає щось там, і бібікає коли час засипати ізюм чи горіхи, але якщо закрити двері в кімнати то нічого не буде чути. Ну і дріжджі засипаються у спеціальне поглиблення на кришці.
  • легко мити – вийняв “відро”, дістав хлібину, протер мочалкою і все.
  • в кухні абсолютно непомітна (дизайн не кричущий). Хоча для когось це може бути і недоліком оскільки дизайн не сучасний і не космічний.
    З недоліків можна назвати те що в ній нема віконця щоб спостерігати за хлібом, але особисто для мене це плюс – менше тепла втрачається.

      Коли хліб готується то це буває не так просто витерпіти – на протязі кількох годин шалений запах свіжого хлібу (по запаху можна зарані вгадати наскільки вдалий хліб вийде) просто зводить з глузду. Враховуючи що в середньому процес займає більше 3 годин в цей час краще дома не знаходитися

Smile

Олена у нас завжди займається хлібом, я лише намагаюся розібратися час від часу в цьому процесі, але швидко втрачаю інтерес.

І ось на Новий Рік вирішив зробити щось своє. Рецепт знайшов у книзі, але половини компонентів у мене не було тому довелося імпровізувати. Отже мій рецепт:

  • стакан теплої води
  • кілька ложок лікеру (я використовував Бейліс)
  • кілька чайних ложок пальмового цукру
  • одне яйце
  • дрібно нарізана м’якоть з двох апельсинів
  • пів-стакану тоненько нарізаного мигдального горіху
  • кілька ложок чіа та маку
  • три стакани борошна для сірого хлібу
  • кілька чайних ложок олії з грецьокого горіху
  • пару ложок глютену
  • пару ложок дріжджів (машинка сама знає коли їх всипати в тісто)
  • стакан білого ізюму (засипав десь через годину коли машинка забібікала).

Може і ще щось було, забув вже.

Ну от, виставив на “простий” режим, увімкнув і забув (лише ізюм досипав коли треба було).

Десь за годину до закінчення операції почало приємно пахнути солодкою випічкою, це був добрий знак Smile

 

Проте хліб хоча і вийшов непоганий, на вигляд не надто вдався. Верхушка замість красиво стирчати куполом провалилася всередину Sad smile Щось із пропорціями складових мабуть не так. Ну та в принципі і очикувано, я задоволений з того що його просто можна їсти. Проте вжахніться зовнішньому виду на фото.

На диво шматочки апельсину не втратили соковитості і відчуваються як маленькі острівки свіжості. Та і взагалі хліб вийшов схожим на м’яке печиво – консистенція білого хлібу, а на смак як торт без крему.

 

Як з’ясувалося хліб за таким рецептом добре йде під чай якщо його полити медом… Ну що, нагнав апетит? Smile

У підсумку скажу що хлібопічка дуже корисна річ навіть якщо ви не щодня нею користуєтеся: смачний свіжий хліб з яким можна екперементувати і при цьому витрачати мінімум зусиль – ні тісто місити, ні за процесом слідкувати.

 

Для нас двої навіть маленької буханки вистачає на кілька днів, у більшій же родині ця річ взагалі має стати незамінною – з ранку увімкнули прилад, а ввечері вся родина їсть свіжий хліб, наступного дня те саме.

А ви що і як печете сучасними машинами?

Про машинне гоління

Років з 4 тому я якось спробував вперше голитися електробритвою. Купив не саму погану роторну бритву і почав…

Проблеми виникли миттєво – страшенне подразнення шкіри, та і до того ж як я ті три плаваючі леза не тулив так і не голила вона чисто. Помучався пару тижнів і відніс назад у магазин.

Потім ще розпитував в старому блозі хто що думає з приводу електробритв і хто чим користується. Відповіді були такі що в основному народ якщо і користується то трімерами, а для гоління просто хорошими одноразовими станками чи взагалі небезпечними бритвами. На тому я і заспокоївся.

Але час іде і хочеться нових цяцьок Smile Крім того станками голитися часто бажання нема, та і порізатися можна. Та і не покидала думка що треба спробувати ще раз. Цього разу вибрав хорошу (за оцінками) сіткову електробритву, а саме Panasonic ES-LV61-A аж з п’ятьма лезами. Купив як новорічний подарунок.

Перші рази щось теж не надто добре все виходило, але хороші переважно відгуки примусили не здаватися і продовжити. Я навіть кілька разів примудрився порізатися бритвою, подразнення та пропущені волосини теж були регулярно. Купив навіть рекомендований крем для гоління – не надто допомогло.

І ось нарешті після трьох місяців я здається знайшов патерн який працює для мене. По-перше, це обов’язково голитися в душі під струменями води – не буде подразнення. По-друге, не давити з усієї дурі бритвою, а навпаки ледь торкатися – як не дивно але голить вона так ідеально, відрізнити від станка неможливо, сам не вірив що таке може бути. По-третє, після такого гоління обов’язково мазатися кремом/бальзамом кілька разів бо шкіра сохне як скажена, навіть не уявляю чому.

Є і певні недоліки. Наприклад якимось дивом кілька волосин бритва ця завжди пропустить. При тому що все обличчя чисте, але таки кілька штук стирчить випадковим чином. Тому після гоління уважно розглядаю себе у дзеркалі і звичайним дешевим станком просто прибираю їх. До того ж оте додаткове змащення. Я найбільше люблю крем після гоління Gillette, ним і мажуся. Але він наче всмоктується шкірою за піру хвилин. Тому я в спортклубі (а голюся я переважно в спортклубі вранці) беру маленький рушник, старанно його змащую з банки з кремом (стоять там біля кожного дзеркала) і час від часу зволожую обличчя. На той час як Олена теж виходить з роздягальні рушник вже геть сухий і головне що обличчя теж не масне і не блищить.

Як ви вже зрозуміли бритва ця захищена від води і нею можна голитися в душі. Також я з собою ношу зарядний шнур і поки сушу голову феном заряджаю її. Поки ще рівень заряду нижче 70% не впав. З того що я бачу повного заряду при щоденному голінні має вистачити мінімум на тиждень. Повний заряд з 0 десь за 1 годину можна мати. Ну і поки заряджається вона не працює.

Що ще з особливостей:

  • резина на ручці дуже цупка – можна ледь тримати бритву у душі і не вислизне
  • плаваючу голівку можна заблокувати
  • є міні-бритва для скронь та потилиці
  • функція самоочищення – достатньо нанести рідке мило і увімкнути (20 сек)
  • 5 лез – насправді мені здається що вистачило б і три (а є і така модель), але хотілося перестрахуватися
  • кнопка увімкнення яку можна заблокувати
  • в комплекті йде на диво дешевенький на вид вініловий чохол який здається має розлізтися миттєв (поки що тримається). Такий би підійшов до бритва за $20, але ніяк не до такої дорогої

В цілому покупкою я задоволений, але не сказав би що є якась економія часу. Проте менша імовірність порізатися і можна голитися без дзеркала.

А що ви скажете?

Kindle Keyboard

Я вже придбав 4 таких пристрої (2 батькам і собі та Олені). Користуюся практично щодня і не можу нарадуватися. Шкода тільки що їх припинили випускати (є лише версія з 3G що мені не потрібно).

За $80 (ціна коли я купував його останній раз в магазині) отримуєш пристрій з якого саме задоволення читати. Хоча екран далеко і не найбільший (6 дюймів) проте і не занадто малий як у телефона.

Настроювані шрифти та їх розміри, закладки, пошук у словнику (який можна встановити довільний), а також вихід в інтернет через Wi-Fi (пошту перевірити чи книгу скачати). Клавіатура не надто потрібна, проте стає в пригоді для пошуку, створення папок та браузінга інтернетом.

Також є можливіть заливати mp3 і слухати через навушники, проте я нею ще жодного разу не скористався.

Є звісно недоробки, але усі вони такі незначні для мене що навіть сумарно не змусять відмовитися від кіндла на користь альтернатив. Назву, наприклад, такі:

  • папки лише на одному рівні, не підтримуються вкладені
  • обмежена підтримка форматів, особливо так любимого нашими піратами fb2
  • погана робота з pdf, али цим страждають усі читалки

Що подобається:

  • Час роботи – тижні і тижні, і це при увімкненій лампі
  • альтернативні прошивки встановлення яких не анулює гарантії (!), з прошивками можна ставити власні шрифти, заставки, локалізацію, клавіатуру та словники
  • шикарні рідні обкладинкі – прості але красиві, є дуже зручна модифікація з вбудованим ліхтариком

Свого часу ми пробували читалки від Sony, але ті здалися нам занадто потворними зовні і складними у використанні. Дивилися на nook, але те що виглядає красиво у рекламі зовсім не таке приємне у використанні. Іншими словами альтернатив для себе не бачимо.

На сайті виробника: http://www.amazon.com/Kindle-Wireless-Reader-Wifi-Graphite/dp/B002Y27P3M/ref=sr_1_3?ie=UTF8&qid=1359678754&sr=8-3&keywords=kindle+3

Fitbit, або рахуємо кроки

Думав куди писати – в цей блог, чи блог з оглядами і рецензіями. Вирішив і туди і туди Smile

Отже спочатку краще почитати короткий огляд на цей пристрій, а потім продовжити тут.

 

Перше питання – для чого я його завів. У той час коли почав уважно стежити за вагою (детальніше для чого і як читати тут і тут) виникла необхідність не лише рахувати кількість і якість спожитого, але також і кількість спалених калорій. І якщо мій годинник вираховує кількість витрачених калорій (розрахунки базуються на серцебитті, рості, вазі та часу тієї активності), то також хотілося враховувати і усе інше, тобто все що я ходжу. Також цікаво було зібрати статистику в які дні наскільки активно я рухаюся.

Що ж в результаті? Скажу що пристроєм я задоволений, але більше собі такий купувати не буду, хіба що стиль життя сильно зміниться. Чому так? Просто за кілька місяців можна зібрати дані і більш-менш точно вгадувати на основі досвіду скільки коли находив. До того ж постійно записувати у щоденник спожиті/потрачені калорії нема необхідності – після перших кількох тижнів має сенс, як говорять книжки, лише повторювати процедуру протягом тижня раз у кілька місяців. Це для того щоб переконатися що якась “погана” їжа не пробралася в раціон і що дієта більш-менш збалансована.

Крім того ціна насправді зависока, а от нові моделі від того ж виробника до $60 виглядають значно привабливіше.

У Олени, як написано в огляді, з обома пристроями щось не склалося, зараз лежить дома мертва “прищепка”. Коли я написав амазону що є проблеми з їх пристроєм вони знайшли мою покупку і продублювали замовлення. Через пару днів під дверима лежала посилка з двома новими пристроями (2 штуки тому що в оригінальному замовленні їх саме дві і було) та наклейка яку треба було наліпити на ту ж коробку (поклавши туди поламаний пристрій) і відіслати чи то через UPS, чи через FedEx. Звісно за все це з нас не копійки не взяли. Так, спочатку вислали нові пристрої, і лише потім почали чекати на старі. Ніяких “а може ви самі поламали”, або “приходьте до нас і ми подивимося що там не так”.

Сам пристрій виглядає дуже стильно і просто одночасно. Компактний, непомітної ваги, чепляється надійно на ремінь, за пояс, у кешеню чи просто на футболку. Надійний, ну принаймні мій пристрій Smile Я з ним і під дощем і марафони бігав. Ніколи до цього не користувався шагомітрами, але у порівнянні з іншими які мені доводилося бачити фітбіт наче iPhone проти дискового телефона.

Дуже класно зроблена синхронізація – “через повітря” поблизу будь-якої станції. Так само можна і заряджати від будь-якої станції. Є якесь програмне забезпечення для настроювання пристрою, але воно не надто потрібне бо все можна через сайт зробити.

На сайті статистика і видають медальки за чергову пройдену дистанцію (мій профіль тут – http://www.fitbit.com/user/22TX8K).

Взагалі кажуть що людині треба проходити мінімум 10 тисяч кроків щодня, інакше починаються проблеми зі скелетом та м’язами. У дні коли я бігаю кількість кроків легко сягає 20 тисяч і більше. У дні ж відпочинку (вранці плавання, ввечері баня) буває і по 4 тисячі усього. Якщо спеціально не ходити (хоча у віддалену кафешку на обід) то при “офісному” стилі життя за день набирається 300-500 кроків усього.

Треба розуміти що цифра 10000 доволі таки надумана. Але те що наш організм розраховано на хотьбу і атрофія відповідних м’язів призводить до цілого комплексу проблем це факт.

Чи стимулює цей пристрій? Так, і дуже стимулює! Пеші кілька місяців особливо – людина з фітбітом шукає зайву можливіть пройти кілька кроків, піднятися сходами замість ліфту (а це теж одна з категорій “змагань”) і перевіряє статистику на сайті кілька разів на день. Особливо стильно стимулює коли є група на сайті і йде бороться за місця по кожному з показників (кількість кроків, кількість сходинок, калорії). Тому я щиро порекомендую цей пристрій тим хто веде малорухомий спосіб життя, знаходить в процесі змін у стилі життя, або зацікавлений у зборі статистики споживання і витрачання калорій.

Zune 120

 

Дуже хороший пристрій який на сьогодні вже не випускають.

Придбав свого часу з кількох причин:

  • хотів мати девайс де поміщувалася уся моя коллекція музики (а в мене ніколи не то що 120, навіть більше 50 Гб не було)
  • хотілося спробувати щось нове (до того виключно різні iPod’и користував)
  • хотілося підтримати рідну компанію Smile
  • хороша скидка як для працівника компанії ($210 замість $250).

До речі хоча такі плеєри вже не випускаються на момент написання цього посту на ebay ціна нових пристроїв сягає $500.

Що добре:

  • Чесно скажу що певний час після iPodiTunes довелося звикати, сильно навіть бувало плювався. Але дуже швидко (буквально наступного дня) вже не відчував якихось певних незручностей. Зараз Zune в мене основий плеєр для музики на комп’ютері. Та і на відміну від епловського рішення плеєр не прив’язано до виключно одного комп’ютера – синхронізувати можна з будь-якою машиною.
  • На фото (навіть на офіційному сайті) плеєр виглядає страшнувато, а от в реальному житті він симпатичніший набагато.
  • Синхронізація по wifi, в тому числі з комп’ютером… Зручна фіча, але я так нею серйозно і не користувався ніколи. Лише перевірив що працює.
  • XBox music (раніше Zune Pass) є платною підпискою з необмеженим доступом до музики. Коштує вона зараз 10 (було 15) баксів на місяць.
  • Дуже корисна фіча – радіо. В США взагалі з радіо ситуація незрівнянно краща ніж в Україні – можна знайти станції з музикою будь-якого стилю (буквально будь-якого). Ще одна зручність відносно радіо проявляється у спортклубах – часто у тренажерних залах тут висять декілька великих телевізорів, а звук до кожного з них передається по ФМ на різній частоті. Ось тут Зуна стає в пригоді – вибираєш що хочеш дивитися, настроюєшся на радіочастоту і радієш.
  • Цікава дрібничка – зворотня сторона навушників являє собою магніти, тому навушники можна ось так красиво з"єднувати (: Але магніти дуже слабенькі, тому насправді користі від них небагато Sad smile
  • Я навіть якийсь час бігав з цим плеєром. Так, він великий, але я купив спеціальну штуку на руку (на біцепс) де він і сидів.

Недоліки ж можна назвати такі:

  • Відсутність аксесуарів. На даний момент вся продукція епл може вважатися окремим видом електроніки. Це буквально означає що в будь-якому магазині є відділи iPod та "інші плеєри". Дуже складно знайти аксесуари для Зуни, в той час як для іПода продається все що побажаєш ледь не у продуктових магазинах. Ми, наприклад, свого часу об’їхали 3 магазини доки знайшли хоча б єдину трималку Зуни на руці (вона і є ледь не єдина яка для нього випускається). Для іПода варто було зайти в перший ліпший магазин і вибратияке мініму з 5-10 моделей.
  • Навушники виглядають доволі дешево. Хоча звук дають пристойний. та і ціна в додаткового комплекта не така вже й маленька. До цього додайте відсутність еквалайзера в програмі та у плеєра, що саме по собі мішусом все ж таки не є, бо звук на диво нормальний.

У підсумку – плеєр нічим не гірше за відповідні моделі iPod, але усе ж таки для занять спортом я вибрав більш компактну версію.

Коли повністю перейшов на менші Зуни то подарував свою велику. Але згодом знову купив таку саму (цього разу вже на ebay) і тримаю її з колекцією музики у машині.

Microsoft Surface

Звісно важко оцінити, але схоже буде грандіозним успіхом для компанії…

Отже за тиждень до початку офіційних продажів з’явилася можливість передзамовити пристрій чим я і скористався. І правильно зробив бо їх розпродали за день і ті хто замовляли піздніше вже муситимуть чекати 3 тижні.

В день продажу на 9 ранку вишикувалися черги біля магазинів Microsoft. А продається він виключно в магазинах Microsoft. Ті хто зробив це з ранку відстоявши 1-1.5 години вже мали пристрій на руках, ті ж хто став у чергу трохи згодом чекали по 3-4 години. До того ж в цей день (26 жовтеня) поступив у продаж Windows 8 і це лише збільшило чергу.

Вже по обіді на кампусі з’явилися люди з Surface в руках чим неодмінно викликали заздрість та збирали натовп навколо себе. Проте я мужньо тримався і не йшов дивитися що там та як, чекав на свій пристрій. Треба сказати що розробка та підготовка до випуску на ринок мала безпрецендентний для Microsoft рівень секретності, навіть журналістам показували або муляжі, або ж справжній пристрій тільки так щоб наввіть не торкалися до нього.

І от кінець робочого дня, спортклуб, нарешті дома… Ось вона лежить під дверима коробка. Заносимо в хату, відкриваємо – точно, всередині Surface та кришка-клавіатура.

Перше враження – яка тонюсінька механічна клавіатура! Потім розпечатуємо коробку. Олена пищить – яке все гарне і стильне Smile

Проходимо через кілька екранів індивідуалізації, підключаємося до свого WiFi і починаємо тикати пальцями. Все подобається.

Ставлю Skype для Windows 8 RT і тут же отримуємо дзвінок від мами. Говоримо, якраз і перевіряємо фронтальну та задню камеру – все добре, звук чіткий, картинка соковита.

Ставимо кілька іграшок, Netflix, дивимося якийсь фільм, але кортить ще потикати пальцями… Олена грається у Cut the Rope, всьо, нема вже сил – на пів друга ночі, спимо… :)

Взагалі треба сказати що навіть працюючи з Windows 8 вже деякий час я тільки тут зрозумів для чого в ньому деякі речі зроблені саме так, і чесно кажучи враження таке що вісімку саме під Surface і робили.

Клавіатура дуже легко встрибує у спеціальний паз в корпусі і тримається на магнітах, так само легко знімається. Матеріал корпусу дуже приємний на дотик і шикарно виглядає. Взагалі з точки зору “матеріальної” частини пристрій просто ідеальний. Що стосується програмного забезпечення то є певні моменти які б можна було зробити ідеальнішими, але поки що нічого відверто невдалого не знайшли. Що би хотілося в першу чергу так це Office в стилі Metro, а то зараз він запускається на старому десктопі (який саме для Офіса і залишили). Проте нова версія набагато краще підходить для роботи з тач-скріном.

Я думав взяти цей дешевий пристрій на ARM процесорі, а потім як з’явиться версія на x86 то ще і її докупити. Але тепер бачу наскільки вдало все вийшло і думаю чи потрібна мені потужніша і дорожча версія взагалі. Може і правда трохи згодом візьсу ще один такий собі.

Колекція Зун…

…або “село дорвалося до ібею”.

Коротше відкрив я для себе тут недавно ebay. Не те що я раніше про нього не знав, навіть купував на ньому деякі речі. Але ніколи не приймав участі в аукціонах.

І от подумав що треба ж спробувати і саме Зуни були тим полігоном. Тому що вони дуже мені подобаються для бігу. Ну а крім того треба запасатися про всяк випадок доки вони є бо вже не випускають їх :(

Як варіант заміни у майбутньому розглядав iPod Shuffle (нема екрану) або Nano (неможливе управління в сліпу та на бігу). Мінус і те що нема радіо, а воно дуже стає у нагоді коли займаєшся в залі і треба увімкнути звук з телевізора. Колись на диво висока якість звуку так і лишилася майже на рівні 10-річної давнини в той час як інші виробники вже давно за цим показником попереду. Але там ще й до того ж велетенський мінус у вигляді iTunes – можливо найгірша програма за всю історію. Гальмівна, жере ресурси, купа обмежень…

Ще один варіант був SunDisk Sansa Clip+, Sansa Clip Zip або SunDisk Sansa Fuze+. За конфігураціями ідеальні плеєри для бігу, але судячи з відгуків якість збірки не надто хороша і багато з них перестають працювати доволі швидко. До того ж є багато нарікань на складність навігації. Та і до того ж я не розумію для чого плеєру так багато кнопок і як їх натискати в сліпу. Ну і виходить що крім Zune варіантів то і нема :(

Ну от знайшов кілка пропозицій за 99 центів і почав торгуватися. Причому спочатку робив усе обережно і всі пропозиції що мені подобалися прогавив. А потім зробив типову помилку одночасно виставивши свою максимальну ціну на кілька плеєрів і таки кілька і виграв :)

Ну власне ціни вийшли від $15 до $30 за мою улюблену модель з 8 Гб пам’яті (на Амазоні $100+). Це буде для бігу мені. А велику на 120 Гб трошки більше ніж за $100 купив (на Амазоні $300+). Вона піде в машину як сховище усієї моєї колекції і час від часу буде синхронізуватися з колекцією на компі.

Ну а ота з татушкою то улюблена Оленина Zune HD з якою вона вже третій рік не розлучається.

Ну от, наче як одним постом і звітував, і срач спробував розвести ;) А вам є що сказати про музичні плеєри для активних видів діяльності?

Fujifilm FinePix XP10

 

Ціна: $135

Призначення: “Екстремальна” камера яка не боїться води (до пари метрів глибини), падінь, температур. Не потребує також слідкування за оптикою. А до того ж вміє писати відео.

Загальні враження: Скажу чесно що спочатку ми цю камеру не оцінили. Після купівлі вона більше року пролежала у нас без діла. І лише нещодавно ми заново відкрили її.

Використовуємо в басейні (щоб потім подивитися на відео на найбільш суттєві недоліки у техніці плавання). Беремо у подорожі і знімаємо у воді.

Також дуже класно те що можна її кинути у кишеню хоча б і поруч ключами і не хвилюватися про оптику.

І взагалі це найкраща камера з тих що у нас були за весь час.

Недоліки: Хоча кольори передані непогано (на мій любительський погляд) проте часто картинка буває змазаною. Тому бажано кожен кадр робити по 2-3 рази.

На сторінці виробника: http://www.fujifilm.com/support/digital_cameras/specifications/xp/finepix_xp10/index.html

Zune 4/8/16 GB

 

На мою думку це найкращий в історії MP3-плеєр для занять спортом. І не менше.

Одна з причин – він зручно лежить в долоні, якраз ідеально підходить за розмірами. Швидкого погляду достатньо щоб глянути що там грає чи пройтися по меню. А міняти гучнісь, перемикати пісні/станції чи робити паузу можна одним пальцем не дивлячись навіть. Чомусь саме такий спосіб (тримати у руці) виявився найзручнішим для мене і за останні 4 роки не виникало бажання повернутися до прищепок.

Далі перелічу ще характеристики які є доволі привабливими і для когось можуть бути більш важливими.

Радіо – особливо зручно в спортклубах де часто у залах висять великі екрани, а звук для кожного з телевізорів передається на окремій частоті.

WiFi – не лише вихід в інет, але і безпровідна синхронізація з ПК та навіть передача пісень між присторями.

Zune Pass – за 15 доларів у місяць маєте необмежений доступ до музики (замість платити за кожну пісню окремо). Більше того – якщо сподобалася якась пісня з радіо можна одним натисненням додати її у колекцію і при першій нагоді її буде викачано (підключення до ПК чи WiFi).

Вміє показувати (і синхронізувати) фотографії та відео на великі екрани  або XBox. І до речі Zune Marketplace доступний на XBox теж, а Zune Points  еквівалентні XBox Points.

Навушники доволі зручні і дають непоганий звук (як мінімум не гірший за ті що йдуть з iPod’ами). І взагалі якість звуку на висоті, точно краща за iPod’івську.

На жаль більше не випускають Sad smile

На амазоні можна купити 4 Gb за $100, 8Gb – $200, 16 Gb – $400. Я ж свого часу купив пару пристроїв за дешево. Спочатку перекупив 4 Гб модель у співробітника який нею не користувався за 40 баксів. А як та померла від старості за 3 роки (щоденне використання по 1-2 години в будь-яку погоду) то вже за 20 баксів купив 8 Гб модель у іншого який загубив кабель одразу після покупки Smile Зараз от дивлюся на ebay купити за дешево (доларів за 20-30) пару моделей будь-якої місткості. Краще на жаль нічого для бігу не придумали поки що.