James Rollins. Altar of Eden / Дж. Роллінз. Алтар Едема (2009)

http://platform.twitter.com/widgets/hub.1324331373.html

Дика суміш пригодницького роману на божевільній швидкості із науковою фантастикою та різними заговорами.

Коротше перша частина це по суті полювання на прадавнього, заново виведеного у таємних лабораторіях шаблезубого ягуара. Але ягуар іще й модифікований, з потужним інтелектом.

А далі виявляється що подібні досвіди і на людях робили (в сенсі що вивели прадавніх людей).

А потім група дослідників летить на таємничий острів населений цими монстрами…

До речі непоганий у автора сайт, красивенький такий – http://www.jamesrollins.com/

З коментарів:

Роллінз завжди справлялв враження недо-Брауна. Він міг вибудувати класний і цікавий сюжет, але накидати туди таких трешакових елементів, що тільки думаєш “і де автор такого набрався”.

Jason Becker–2003–The Blackberry Jams

Власне кажучи писати про будь-які альбоми всесвітньо славетних музикантів справа невдячна. Той хто вже їх чув скаже “БАЯН 10 річної давнини!”. А той хто не чув можливо і не знайде часу послухати. ): І все ж раджу цю музику абсолютно всім – бо це в першу чергу дійсно МУЗИКА, а вже потім техніка гри, музичне мишлення та все інше. Це сучасна класика, причому не тільки гітарна.

Джейсон встиг попрацювати у декількох відомих колективах (наприклад у Девіда Лі Рота) та залишив по собі пам’ять як про великого гітариста сучасності. У молодому віці у нього виявили хворобу ALS, через яку він поступово втратив контроль над усім тілом. Але грати на гітарі і записувати матеріал він продовжував навіть коли руки вже погано його слухалися. Зараз він не рухається і не розмовляє, але співпрацює з різноманітними блігочинними фондами та спілкується через інтернет з хворими людьми.

Власне останні його диски є збірками записаних але не виданих у 80х роках речей.

http://www.allmusic.com/album/the-blackberry-jams-r631560

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=8fdYP2Aqr9c]

Jason Becker–1988– Perpetual Burn

Супер-гітарист сучасності. Що тут ще сказати. Працював з Фрідманом у легендарній вже Cacophony. Для тих хто не чув -музика являє собою щось середнє між творами Джо Сатріані та Стіва Вая. При чому він абсолютно не поступається жодному з цих майстрів.

Власне кажучи писати про будь-які альбоми всесвітньо славетних музикантів справа невдячна. Той хто вже їх чув скаже “БАЯН 10 річної давнини!”. А той хто не чув можливо і не знайде часу послухати. ): І все ж раджу цю музику абсолютно всім – бо це в першу чергу дійсно МУЗИКА, а вже потім техніка гри, музичне мишлення та все інше. Це сучасна класика, причому не тільки гітарна.

http://www.allmusic.com/album/perpetual-burn-r1584

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=mpw4OJBapdU]

My Name Is Nobody (1973)

Ну що ж, це вестерн від Серджіо Ліоне, тобто вестерн від того хто власне і створив вестерни, і хто лише і знімав нормальні, класичні вестерни.

Суворі мущини, основне заняття яких якакати у плащах на конях по запилющеним пустелям, довго з прищуром дивитися одне одному в очі і зненацька вихоплювати пістолета і вбивати всих негідників.

Там навіть є якийсь сюжет, але сілдкувати за ним абсолютно необов’язково. Головне знати хто «хороший» (а там це не очевидно – всі брудні, грубі, пихаті і самозакохані) і терпляче очикувати коли він переб’є усих поганих.

Попри всі недоліки та нереалістичність, якусь картонність та надуманість у цих фільмах є головне – стиль.

І я так думаю якби хоч один з таких фільмів в моєму дитинстві пропустили на совєцькі екрани то совок розвалився би набагато раніше (:

 

http://www.imdb.com/title/tt0070215/

 

Andrew Bird–2007 – Armchair Apocrypha

 

 

Простими словами – дуже “проста” (насправді складна і насичена), трохи сумна музика. Трохи нагадує суміш Perl Jam та Nirvana, якщо з цієї суміші прибрати гітари.
Не рекомендується для прослуховування під час спліну чи іншої хандри.
Автору – залік, однозначно!

http://www.allmusic.com/album/armchair-apocrypha-r1024350

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=D4cLhK3vwpY]

Cold Souls (2009)

 

 

Технологія дозволяє відчужувати душу. Тепер можна позбутися незрозуміліих і непотрібних переживань, тепер можна жити легко і раціонально. Ну звісно якщо ти не займаєшся роботою для якої порібна душа,тобто талант.

 

А раз душі можна «витягувати» то можна і вживляти чужі душі. І зовсім не дивно що Росія стає одним з основних постачальників «неліцензованих» душ на чорному ринку.

 

А історія про актора якому муляли його переживання. І виявилося що без душі якось грати зовсім не виходить. І от поки він тимчасово користується душею «російського поета» його душу викрадають і вивозять назад у Росію. Ну власне він і намагається її повернути.

 

Хороший фільм.

 

http://www.imdb.com/title/tt1127877/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=EiPAkcsqgFo]

Glen Cook. Darkwar / Глен Кук. Темна війна

 

Фентезійно-науковий серіал(вірніше трилогія) від майстра фентезі. Головні діючі особи якісь чи то прямоходячі лисиці розміром з людину, чи то якісь розумні собаки. Автору вдалося класно змішати фентазі (магію, мечі-стріли, заговори) з науковою фантастикою (технології, польоти у космос) та екшн (війни і локальні бійки). І все це при пануючому матріархаті.

Doomstalker / Прирікаюча (1985)

Талановита дитина із забитого племені відкриває в собі В

еликий Магічний Дар. А тут як назло на селище нападають дикуни-кочівники і всих вбивають… Але героїні вдається врятуватися і дістатися монастиря де вона і починає розвивати свої магічні здібності.

З’ясовується що світом володіють магічні ордени сестер, усе поділено на зони де є обмеження для допуску технологій. Тобто в той самий час як в субтропіках усяка вогнестрільна зброя присутня і скайпи з інтернетами десь далеко на півночі бігають у трусах з березової кори і стріляють з лука.

Warlock / Чаклун (1985)

Внізапно у кочівників з’являються якісь лідери, збирають усих до купи і насилають їх ордами на осередки цивілізації. І є у них могутній чаклун, який прямо як в індійському фільмі є братом головної героїні. Ну і по ходу з’ясовується що за всим цим стоїть інший орден.

Також розкривається тема Гільдії Торгівців, які не володіють магією і тому мусять розвивати технології. Ну і бачимо що дуже повільно, але технології таки витіснять магію.

Головна героїня починає осваювати польоти.

Ceremony / Церемонія (1996)

Вихід у космос, війна ядерними бомбами, зустріч з людьми. Дослідження космосу, пошук нових планет для баз, розбірки з людьми, …

В кінці таки головна героїня розуміє що час магії минув і вона з її сестрами по ремеслу лише стримують розвиток свого світу. Ну і сцена групового самогубства в кінці.

 

Взагалі дуже пристойно, а головне динамічно. Ну Глен Кук все ж таки. Він будь-яку фігню зуміє так написати що будеш читати як не в себе.

Fantomas–2005 – Suspended Animation

Черговий реліз одного з проектів величного та жахливого Майка Патона. Проект починався як avant-garde death і крізь божевілля перших альбомів та психоделічність передостаннього Delirium Cordia дійшов ось до цього диску.

Що ж, описати словами музику Патона, як завжди, неможливо. Однозначно че вже не death. Щось прикольне, суміш free jazz, hard rock, heavy metal, electro, techno, techno thrash та вокальних експерементів.

На диску 30 треків тривалістю від 30 секунд до 3 хвилин. І як завжди у кожній пісні куча ідей, з яких могли б зробити не менш ніж по пів альбому куча важких і не дуже команд. Ось таку геніальну/концептуальну (тобто чисто для музикантів) музику маємо.

http://www.metal-archives.com/bands/Fant%C3%B4mas/1383

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=56NHIcIt1Wo]

Cremaster–2007 – Pumpernikel

 

Супер! Поляки смалять офігенсько просто.

Група є представником надзвичайно рідкого явища, а саме – гумор в металі. Музиканти творять жорстокий стьоб з відомих важких команд, виступають у яскравих клоунських костюмах. При чому музика є дуже класною, свіжою і слухаю я її з великим задоволенням.

 

http://www.metal-archives.com/albums/Cremaster/Pumpernikel/145943

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=eQZdF3VtkVI]