Цікава історія, що має в своїй основі літературне джерело. Мені фільм особливо сподобався ідеєю що люди можуть жити набагато гармонійніше і без бидляцького снобізму якщо не будуть приділяти уваги матеріальному статку. Тобто за рівнем доходів люди звісно розрізнюються, але ця різниця абсолютно не повинна впливати на стосунки, так само як колір очей чи форма нігтів, наприклад.

А взагалі то кіно про кохання, вірніше про зародження стосунків які можуть стати коханням.

Треба ще чесно сказати що фільм доволі нудний в тому сенсі що крім балачок в ньому нічого особливого не відбувається.

http://www.imdb.com/title/tt0137439/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=bkFnq0r3hHY&fs=1&hl=en_US]

Знаменитий фільм по знаменитій книзі.

З одного боку захоплюючі відеоеффекти (особливо враховуючи коли це було знято), з іншого пропощено те що важко передати кінематографічними засобами. З одного боку “близько до тексту”, а з іншого акцент зроблено трохи не на тому що у книзі.

І все ж таки я би сказав що фільм на одному приблизно рівні з книгою.

Ах, ну і ще одне – це фільм Девіда Лінча.

http://www.imdb.com/title/tt0087182/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=KwPTIEWTYEI&fs=1&hl=en_US]

Це без перебільшення кільтова книга у фантастиці. Книга з якою порівнюють майже всі “монументальні” та “масштабні” твори.

Чесно кажучи я не вважаю цю книгу прямо таки вершиною епічної фантастики. Просто дуже класна книга. Тим не менше негайного бажання прочитати продовження вона не викликала.

Про сюжет нічого казати не буду бо таке варто знати самому, а не з переказів (:

А ще є непоганий фільм – http://deafguitarist.wordpress.com/2011/02/02/dune-1984/

 

 

Продовжуючи свою освітню діяльнісь (в смислі що книги написані у науково-популярному ключі) цього разу автор розповідає історію ідейного хіміка. Хімік цей, що знаходиться у перманентній “творчій відпустці” допомогає екологічним борьцям за довкілля боротися з поганими і злими корпораціями що усе забруднюють.

 

Проводить дослідження, якусь детективну роботу, ховається від вбивць, і взагалі рятує світ від катастрофи.

 

Пізнавально. Присутня хімія і біологія, але без формул.

Локальні змінні і аргументи функцій розміщуються у стеку (якщо звісно не задіяно якусь оптимізацію):

1 void f(int *p1, int *p2) 2 { 3 // standard function prolog 4 // push ebp 5 // mov ebp, esp 6 // sub esp, 8 <-- 2 local variables, 4 bytes each 7 8 int i1 = 3; 9 // mov dword ptr [ebp-8], 3 10 11 int i2 = 0x42; 12 // mov dword ptr [ebp-4], 42h 13 14 i1 = *p1; 15 // mov eax, dword ptr [ebp+8] 16 // mov ecx, dword ptr [eax] 17 // mov dword ptr[ebp-8], ecx 18 19 i2 = *p2; 20 // mov eax, dword ptr [ebp+0ch] 21 // mov ecx, dword ptr [eax] 22 // mov dword ptr[ebp-4], ecx 23 24 // standard epilogue 25 // mov esp, ebp 26 // pop ebp 27 // ret 28 }

Группу цю я чув вже давно, як і сам альбом, але все не було часу уважно послухати. І от я знайшов таки час, сів і послухав (:

Що можна сказати – з моєї точки зору це такий повыльний хардкор, який він повинен бути за описами тих хто в цьому розбирається (бо сам я в хардкорі зовсім не….). Ітак, я знаю шо це не хардкор.

Музика класно підійде якщо ви кудись їдете і у вас класна акустика. Слухати її уважно – це не серьойзно, бо нічого серьойзного там не має. Таке все простеньке, в міру важкеньке, в міру агресивне… Настрій під час прослуховування залишається одним і тим же – тобто з яким настроєм почав слухати з таким і закінчиш. ама по собі така музика, імхо, настрою не створює. Як на мене то композиції надзвичайно затягнуті, хоча зробити їх коритшими через специфіку стилю буде самогубством – нічого з матеріалу не запам’тається без тисячоазових повторів.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=wWTAkBRe6aI&fs=1&hl=en_US]

Шикарний фільм, просто на 6 з 5 балів! Чи я вже повторююся? Ну та нічого, цей фільм вартий перегляду. Забудьте те що там у вас зараз в черзі/плеєрі/телевізорі і негайно увімкніть цей фільм!

Сюжет. Бельгійка японського походження їде в Японію на рік щоб попрацювати увеликій корпорації. Не дивлячись на те що вона добуває шикарний контракт для компанії її починають карати за недотримання традицій. Закінчує вона “практику” прибиральницею туалетів. Життя і бізнес-традиції з середини, протистояння і несумісність культур, честь і всі такі діла.

Ні, серйозно, фільм вартий кожної хвидини витраченої на нього.

http://www.imdb.com/title/tt0318725/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=MUdZL7eZdcI&fs=1&hl=en_US]

 

За автобіографічним романом Амелі Нотом – http://en.wikipedia.org/wiki/Am%C3%A9lie_Nothomb

Маячня така шо навіть описати буде важкувати. Але при цьому від фільму (це анімація) враження самі позитивні. Причому це не діснеєвська анімація і не аніме.

 

Герої майже не говорять, може пару фраз за увесь фільм.

 

Сюжет типо такий – французька мафія (!) з Нью-Йорку (!) викрадає велосипедистів з європейської велогонки (!) щоб робити з ними тоталізатор (!!!). Бабуся одного з велосипедистів на катамарані з собакою (!!!) перепливає океан (!!!) і… коротше розказувати це неможливо, треба дивитися обов’язково.

 

В арсеналі пожирання варених, смажених і заморожених ропух, стрілянини, погоні за велосипедистами і всякі інші неочікувані виверти мозку.

 

Окремо варто зазначити шикарну музику.

 

http://www.imdb.com/title/tt0286244/

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=P_LRQ6d9wdc&fs=1&hl=en_US]

Високоякісна фентезійна трилогія:

  • The Baker’s Boy / Учень пекаря (1995)
  • A Man Betrayed / Зрада (1996)
  • Master And Fool / Чаклун і дурень (1997)

Із задоволенням дочитав до середини третього, останнього тому. Ну а далі таки вже ніяк не пішло – бо фентезі, а я його шось ніяк не поважаю (за рідким винятком).

 

Початок – нормальний, не придуркувато героїчний. Звісно героям треба кудись мандрувати за пів світу і когось рятувати, але мотивація у них доволі розумна і логічна. Пафосу особливого нема.

Ну звісно головний герой (бідний козопас, чи то учень пекаря) виявляється могутнім чаклуном, героєм і взагалі принцем. Його подружкою виявляється принцеса звісно ж. А його ворогом наймогутніший і найпідступніший чаклун у якого є такий самий син від королеви… Ну і так далі. Присутні наркотики. Незважаючи на таку шаблонність все одно дуже і дуже добре написано.

 

Лише тільки кінцівка сильно передбачувана.