Come to Daddy (2020)

Якби не чудова акторська гра Елайджі Вуда цей фільм би звівся просто до одного повороту сюжету, повороту проте передбачуваного.

З першого погляду це історія про те, як дорослий син відвідує свого батька якого ніколи не бачив. І як вони спілкуються та дізнаються краще про одне одного фільм перетворюється на нескінчену балаканину… Але де які цікаві моменти і підозрілі невідповідності.

В цілому мені фільм скоріше сподобався, але більше нічого про нього і сказати не можна насправді.

Оцінки:

Napalm Death – 2020 – Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism

Як і переважну більшість попередніх альбомів команди я слухаю лише через те, що легендарна група з велетенським вкладом у важку музику. Але як і для попередніх альбомів мої враження – це музика не для мене. Я її не розумію, вона мене практично ніяк не зачіпає. Та і навіть мати щось подібне у колекції для мене не обов’язково.

Відзначити варто, що для стилю в якому грає команда нормально записати і відтворити такий щільний звук є непростою задачею. Але з кожним разом звук ставав все більше розбірливим і нарешті на цьому альбомі він просто кришталево чистий (якщо до подібної музики можна застосувати подібні епітети).

Половина матеріалу на альбомі для мене не лише не цікава – я елементарно не можу розрізнити пісні. Інша ж половина має деякі хороші елементи, але ось ця знаменита надмірна важкість, агресивність у подачі та щільність звуку якось прямо аж втомлює після першого ж прослуховування.

У підсумку – це для любителів під-жанру з деякими непоганими елементами для інших металістів.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

American Me (1992)

Один з фільмів про життя кримінальних елементів (фільм засновано на реальних подіях) в якому більше показано жорстокі і погані сторони такого життя ніж романтизовані як це буває в інших фільмах.

Головний герой має ставити себе як жорстокого і беземоційного злочинця просто щоб вижити. Але час йде і кожного разу треба підвищувати градус жорстокості та брутальності.

І ось більшість свого життя він провів у тюрмі, а на свободі коли має шанс почати нормальне життя розуміє, що вибору крім як бути бандитом і далі або загинути у нього і нема.

Фільм драматичний і знято його так, що одразу видно – це 90-ті роки і це зроблено в тому ж стилі як і інші класичні бандитські фільми тих часів.

Варто дивитися.

Оцінки:

Robert R. McCammon. Boy’s Life / Роберт МакКаммон. Життя хлопця (2011)

Тим як викладено історію книга дуже нагадує Стівена Кінга – очима хлопця який росте у невеликому місті з безліччю дрібних деталей автор передає атмосферу та характери дійових осіб. Обсяг книги доволі великий, але читається вона дуже легко і з задоволенням.

І навіть коли стає зрозуміло, що це містика (жанр який я не люблю) читати продовжив все одно – так добре все це написано.

І як і у Кінга містичне та лячне проникає в сюжет доволі повільно і маже непомітно. Головний герой та його батько стають свідками загадкового вбивства. Далі стаються різні події які наче і не пов’язані одна з одною, але з часом починають складатися як елементи пазла у більшу картинку.

І ось вже ми маємо справу з доісторичними істотами в лісі та річці, з нацистами сучасними та зі Другої Світової, з магією та містикою.

Завершується все доволі добре, але фінал є найслабшою частиною книги.

В цілому можу порадити не залежно від того чи подобається вам такий жанр – книга не надто лячна, а читати її приємно.

Оцінки:

Rudy Project Volantis

Цей аеродинамічний вело-шолом мені порадив тренер і у підсумку я ним надзвичайно задоволений.

У сильно спрощеному вигляді на Time Trial велосипеді (іноді називають тріатлон-байк) аеродинамічна позиція дає основний виграш і відповідно будь-що, що покращує аеродинамічність дає виграш. Про шолом відомо з багатьох експериментів, що виграше доволі суттєвий і тим більший чим більша швидкість та довша дистанція.

Колись після пари років як я лише почав займатися триатлоном вирішив купити собі аеродинамічний шолом Lazer Tardis (трошки про нього тут – Трі-рюкзак–що всередині?), але мав з ним проблеми перегрівання. І тому через пару років стартів відмовився від нього і почав користуватися звичайним вело-шоломом Rudy Project Sterling. І хоча я дуже люблю цей шолом і катаюся в ньому і на шосейному і на циклокрос байку проте з часом почав замислюватися знову взяти собі більш аеро-динамічний якийсь і просто на цьому виграти кілька додаткових ватт.

Тепер коли я краще розумів не лише переваги, але і недоліки максимально аеро-динамічних шоломів (скажімо треба мати ідеальну посадку, не крутити головою і таке інше) логічним варіантом для мене був би або скорочений (не такий агресивний) шолом, або просто аеро-динамічна версія звичайного дорожнього шолому.

Коротше за $150 (повна ціна – $200) ця модель надає комфорт (взагалі ніяких незручностей не було жодного разу), хорошу вентиляцію (навіть у спеку у ньому не надто тепло, особливо у порівнянні з повністю аеро-динамічним), доволі легку вагу для закритого шолома в 300 грамів (взагалі не відчуюваю на голові). До того ж його легко знімати і одягати, замком можна оперувати однією рукою. І дуже важливо – великий візо який дає широкий огляд.

Стосовно “виду” з шолому – він не на 100% відкритий і невелика частка зверху перекрита шоломом навіть з моєю не надто агресивною посадкою. Але перекрита навіть менша ніж перекривала б рамка окулярів. А те що візор легко і без зусиль можна знімати/одягати як і мати різні варіанти від прозорого до дуже темного теж є приємним бонусом. також візор можна “відкривати” роблячи з нього козирьок – це допомагає уникнути запотівання коли біжиш у шоломі в транзитці чи просто коли на візорі який бруд чи вода. Самі візори про те дорогуваті – $70.

І звісно як і в інших шоломах виробника внутрішні пом’якшуючі прокладки можна знімати (вони на крихітних липучках) щоб почистити чи замінити.

У підсумку – дуже задоволений вибором і планую на найближчі старти лишатися в цьому шоломі.

На сайті виробника – https://www.rudyprojectna.com/products/volantis?_pos=1&_sid=0c374b801&_ss=r.

Croupier (1998)

Формально це історія доволі хитрої махінації головний герой якої працює круп’є, але одночасно пише книгу про свою кар’єру і має кілька романтичних історій в своєму житті.

Але через надзвичайно повільний темп і кам’яні обличчя практично усіх героїв цей фільм не надто цікаво дивитися і якщо відволікатися то зрозуміти фінал як і те чим в принципі все завершилося буде складно. І через це я не можу рекомендувати фільм і сам його навряд чи буду дивитися вдруге у найближчі кілька років.

Свого часу фільм доволі високо оцінювали через драматичну історію в сюжеті, але за неї треба слідкувати уважно слухаючи нескінченні монотонні діалоги з тривалими паузами. Я не оцінив одним словом.

Оцінки:

Metallica – 2020 – S&M 2

Свого часу колаборація Metallica та симфонічного оркестру в альбомі S&M вийшла дуже вдалою. Для прихильників групи і металу в цілому класичне аранжування відомих хітів створило цікаві варіації пісень. А для тих хто не слухає метал саме така подача дозволила оцінити усе те хороше за що ми любимо групу.

Цей же альбом є самоповтором. Причому самоповтором поганої якості.

В цьому альбомі дуже багато речей зроблено погано. Це, по-перше, теж “живий” альбом, але тут галас від глядачів втричі гучніший за те що було в S&M і майже перекриває музику. Друге – довгі і не цікаві промови Хетфілда та диригента оркестру. Третє – більше половини пісень взагалі ніякі, тобто в прямому сенсі нудні.

І нарешті хороші композиції – це переважно ті самі пісні які ми вже чули на S&M, але там їх зроблено значно краще.

З усього альбому (два диски) я готовий слухати багаторазова хіба що 5 композицій. Причому 2 з них не належать групі, а просто є фрагментами класичних композицій.

Коротше все дуже погано. Оцінки:

6 Underground (2019)

Фільм у якому є дуже хороші моменти (звісно враховуючи жанр), але є і провисання та дрібниці які дратують. Це історія про групу супер-спеціалістів які роблять різні не надто законні речі щоб карати негідників. Спонсорує їх усіх якийсь містичний багатій (одни з них), а одне про одного вони не знають нічого.

Починається фільм з того, що команда шукає собі заміну загиблого учасника і після цього підписуються на нову операцію. А операція – диктатор середньо-азиатської країни (дуже схоже на Туркменістан якийсь) має бути покараний і на його місце треба посадити брата диктатора.

Очікувано все йде не так як треба, герої гинуть та проходять через низку невдач.

Фільм надзвичайно динамічний у бойових сценах і якби те що між ними було трошки краще продумано то оцінити його можна було б дуже високо.

А так це якісний продукт для тих хто любить масштабні бойовики і не хоче вловлювати деталі та нюанси історії – в цьому фільм усе надзвичайно просто.

Оцінки:

2021-06-20 – IronMan 70.3 Des Moines

Про подорож до Де Мойн я писав ось тут – 2021/06/20 – Des Moines, Iowa. В цьому ж пості напишу про сам старт та його результати.

Чекаємо на старт.

В ніч перед стартом почався шторм через що більшість учасників в транзитній зоні на ніч залишили лише велосипеди. Я ж залишив весь рюкзак в якому туфлі та кросівки було в пакетах, а от шкарпетки ні – і довелося бігти в наскрізь морких шкарпетках.

Шторм був доволі сильний, місцями навіть з градом. Затопило кілька доріг. А через те, що били блискавки було незрозуміло чи буде старт взагалі.

Старт плавання – запускали по 4 людини кожні 5 секунд.

Старт переносили двічі, і нарешті повідомили, що буде він в 9:40 (а мав би бути о 7-й ранку).

Отже забіли ми всі в транзитку, підкачали колеса (сказали їх спускати – на момент коли вели ставили сильно пекло сонце і на деяких велосипедах вибухали камери). Поналивали води у пляшки, і пішли готуватися до плавання.

Вихід з води, дуже мутно все в очах.

Також перед стартом сказали, що у ветс’юті (це у мене Blueseventy Helix) – вода достатньо тепла. І тому в день перед стартом я купив спідс’ют Roka Viper – він щільно (дуже щільно) облягає трис’ют і теоретично додає боянсі (тобто є прошарок повітря між спідс’ютом та трис’ютом).

До старту плавання йшли майже милю… Учасники мали самі для себе вирішити коли стартувати – були групи 27 хвилин, 32 хвилини і так далі. Мені тренер порадив ставати поближче до початку щоб на велі та бігу бути з сильнішими учасниками. Що я і зробив.

Вело проходило вже за чистого неба і сухої дороги.

Спочатку стартували професіонали чоловіки (їх було до 20 людей), через 5 хвилин – професіонали жінки (така ж кількість). А ще через 5 хвили почали запускати любителів. Стартували по 4 людини одночасно кожні 5 секунд. На вході у воду лежали килимки які реєстрували датчик на нозі і відповідно запускали час кожного учасника.

Оскільки я нахабно заліз зі швидкими плавцями то перший кілометри (усього пливли 2) мене постійно обганяли. Але потім і я вже почав обходити деяких. Не те щоби багато, але до десятка людей обійшов (для порівняння мене обігнало кілька десятків).

У підсумку моє плавання – 35 хвилин. У ветс’юті було б 32-33. Але дуже непогано на мою думку.

Бігти через спеку та вологість було дуже важко починаючи з перших же кроків.

На плаванні у мене почали протікати окуляри Speedo Vengeance які вперше мене так підвели. В результаті на виході з води я дуже довго не бачив нічого крім розмазаних кольорових плям.

Але враховуючи, що бігти до транзитки було майже кілометр часу щоб розвиднілося вистачило.

В транзитці неспішно, але доволі ефективно обувся, одягнув шолом, схопив вели і побіг.

Мені подобається як виглядає посадка на фото.

Вже під час початку вело добре розвиднилося, а коли повернувся в транзитку то вже сонце лупило щосили.

Сам вело-етап скоротили до 27 миль (43 км), а мало б бути 56 миль (90 км) – це було теж через непогоду та частково затоплені дороги.

На вело оскільки воно було значно коротше вирішив викластися і мені це здається вдалося. Хоча мене обходили на трасі якісь геть безумно швидкі учасники проте мені вдалося обігнати ще більше.

Сама траса дуже проста – туди і назад. Гірки практично непомітні. Вид через відсутність дерев дуже хороший – усе видно далеко вперед. До того ж дороги широкі, чисті та практично без поворотів і вдалося нормально розганятися.

Під закінчення вело почав відчувати, що виклався нормально, але схоже сили приблизно розрахував не погано і навіть зміг додати в кінці. І вже через одну годину був знову в транзитці.

Хоча на фото біжу, але відчуття було, що ледь не тупцююся на місці.

І тільки но почав бігти як і відчув – спека та вологість зроблять цей біг випробуванням.

Весь час було дуже важко і не в задоволення. Перегрівання, яскраве сонце, трошки вже забиті ноги… Здавалося попереду така довга дистанція і я пересуваюся так повільно, що хоч би до вечора закінчити.

На кожному пункті підтримки (раз на 3 км) виливав на себе холодну воду, сипав кригу за пазуху, ковтав Gatorade і далі чекав наступної можливості повторити все це.

Просто ще одна варіація фото з вело-етапу.

Особливо хотілося все кинути на противних ділянках де невеличка гірка (яку б навіть не помітив за нормальних обставин) без будь-якого затінку… це було більше випробування волі ніж фізичної форми.

Навколо страждали усі – переходили на крок, зупинялися, бігли практично на місці. Але звісно профі просто проносилися мимо.

Здавалося перше коло ніколи не закінчиться. Але ось нарешті повертаю на друге. І тут вже морально стає легше – знаю що попереду, знаю що можу це зробити. Лише тепер треба терпіти і розподіляти зусилля.

На фінішній прямій – щастю нема меж, скоро все це закінчиться!

Зараз це приємно згадувати – я це зробив, фінішував, і навіть не з дуже поганим результатом. Але тоді біг був на 100% стражданням і запам’ятаю я його на довго.

А ось вже і фініш! Холодна вода, холодний рушник, фото, йдемо до палатки з їжею. Гамбургер, печиво, кола, вода. Автобус везе нас назад до старту. Прихожу до тями, збираю речі, дзвоню Олені, сідаємо в машину і їдемо в готель.

Тренер питає – як пройшло, як почуваюся. Розказую. Питає – слот на Чемпіонат Світу брати будеш. Дивуюся – мені здавалося я ледь не останнім фінішував. Виявляється ні – 14-й у своїй віковій групі, що достатньо для отримання слоту.

Фініш!

І так – я отримав слот і буду змагатися в Юті (місто Сейнт Джорд) 18-го вересня.