Можливо найвідоміша та найпопулярніша гра останніх років. Гра у якій гравці намагаються врятувати світ від поширення заражень.

Створена 2008-го року кооперативна гра (тобто така де усі гравці діють разом проти гри) кілька років поспіль займала перше місце серед усіх настільних ігор на сайті Board Games Geek (головному сайті з настільних ігор).

Гра породила також дуже відомі та популярні версії серед яких є боротьба з Ктулху, рятування середньовічного світу від хвороб і таке інше.

 

Характеристики

  • Ціна. Повна ціна складає $40, але останні кілька місяців я часто бачу її на розпродажу за $22.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найкраще грати вчотирьох. В принципі втрьох грати не набагато гірше, але все ж таки гра виходить більш напруженою саме з максимально можливою кількістю гравців.
  • Час гри: з того що я бачив гра триває від 45 до 90 хвилин для чотирьох гравців. В принципі кількість учасників не має особливого впливу на час, лише координація дії між більшою кількістю гравців може вплинути.
  • Складність правил. Правила доволі прості і пояснити їх повністю у деталях можна за 10 хвилин. Але доведеться повторювати механізми розповсюдження заражень та можливі варіанти дії гравців кілька разів у процесі гри – це варто враховувати коли є гравці що грають вперше.
  • Час навчання. Розуміння того що треба робити і як вибирати стратегію та приймати тактичні рішення приходить десь приблизно на половині першої гри. Але у грі є багато ситуаційних нюансів які теж треба вчитися враховувати і тому я би сказав що час навчання коли гравці почувають себе впевнено це 3-4 гри.
  • Жанр і категорія. Гра є кооперативною стратегією на медичну тему. Гравці подорожують світом, розробляють ліки та винищують розповсюдження вірусів/хвороб.
  • Ігрові механізми: кооперативна гра, збирання карт, переміщення по карті, взаємодія з іншими гравцями.
  • Розширення. Існує кілька розширень до базової версії гри серед яких можна знайти наприклад мутації для хвороб, вдосконалення знань та навичок вчених та біо-терориста.
  • Повторна іграбельність: висока. Перші кілька спроб гравці будуть пробувати перемогти на найпростішому рівні. Після цього можна йти на ускладнення та грати за більш жорсткими правилами що обмежують взаємодію гравців.
  • Оформлення: на хорошому рівні. Гра не має яскраво вираженої теми (навіть медичної) і в принципі являє собою карту світу і набір карт з містами на карті. Також у комплекті є абстрактні фігурки для кожного гравця, карти ролей гравців та абстрактні будиночки дослідних станцій.

 

Правила

Гравці випадковим чином (перші кілька ігор можна обрати з відкритих карт) визначають свої ролі і отримують початковий набір карт з містами.

Далі відбувається зараження: міста отримують від 1 до 3 кубиків певного кольору хвороби зі спеціальної хвороби для зараження.

Кожен гравець в процесі ходу має можливість здійснити 4 дії. Серед дій є переміщення фігурки на карті у приєднане місце, переліт у місце для якого у гравця є карта (карта йде у відбій), переліт у будь-яке місце зі скиданням карти поточного місця. Якщо у поточному місці є дослідницька станція то гравець може переміститися в інше місто зі станцією скинувши будь-яку карту. Маючи карту поточного міста гравець може побудувати станцію у цьому місті. Якщо в тому ж місті є інший гравець то поточний гравець може взяти чи віддати іншому гравцю карту цього міста. І нарешті якщо у місті є дослідницька станція то гравець може розробити ліки для певної хвороби скинувши п’ять карт одного кольору. І остання дія яку можна робити – прибрати один кубік хвороби.

Після виконання акцій гравець бере собі дві карти з колоди для гравців. Одночасно гравець не може мати більше 7 карт.

У колоді крім міст можуть ще трапитися карти дій. Такі карти можна використати у будь-який момент гри, навіть не в свій хід і вони не вважаються за дію. Карти дій можуть наприклад перемістити будь-якого гравця на мапі чи тимчасово припинити розповсюдження хвороб.

Також у колоді для гравців можуть трапитися карти епідемій. В такому разі з колоди заражень беруть з низу нову карту і відповідне місто отримує 3 кубіки хвороби. Після того карти для зараження з відбою перетасовують і кладуть на верх колоди. Таким чином хвороби продовжують виникати у тих самих містах знову і знову. Також переміщується фішка що показує скільки міст треба заразити після кожного ходу.

У випадку коли треба заразити місто певного кольору хворобою і в ньому вже є три кубики того самого кольору то відбувається так званий прорив – зараджуються усі приєднані міста і пересувається фішка проривів.

Нарешті останньою дією зараджуються міста на мапі – просто беруть відповідну кількість карти з колоди зарадження і додають по одному кубу в ті міста.

Ролі гравців надають спеціальні вміння та можливості що дозволяє ефективніше боротися з хворобами. Наприклад є ролі які дозволяють переміщувати інших гравців, або роль яка не дає зараджувати те місто де знаходиться гравець та приєднані міста.

Коли для хвороби винайдено ліки вона все одно продовжує розповсюджуватися. Треба ще прибрати з мапи усі куби кольору хвороби. І лише тоді хвороба вважається винищеною і усі карти зараження для неї просто ігноруються.

Є кілька способів програти гру: закінчилися карти у колоді гравців – закінчився час і команда не впоралася з епідеміями, закінчилися куби певного кольору – хвороба вразила весь світу, кількість “проривів” перевищила 8 – хвороба дуже швидко поширюється. І єдиний спосіб виграти гру це знайти ліки для усіх хвороб і повністю очистити мапу.

 

Враження

Мені кооперативні ігри не надто подобаються, але ця гра дійсно є дуже хорошою, цікавою і складною. І щоб в неї грати треба і справді працювати командою обговорюючи які дії будуть найефективнішими у короткотерміновий та довготерміновий періоди.

Крім того гра надає просто неосяжно велику кількість комбінацій та ситуацій і в неї можна грати дуже довго за все складнішими і складнішими правилами.

Взагалі якщо вам цікава одна з найкращих ігор взагалі, або гра у якій гравці не змагаються одне з одним то саме Pandemic буде правильним вибором. Рекомендую.

Оцінки:

  • Board Games Geek – 7.7/10 (https://boardgamegeek.com/boardgame/30549/pandemic). Також гра на момент написання посідає 64-те місце у загальному заліку, 63-те місце серед стратегій та 6-те місце серед ігор для родини.
  • Моя оцінка – 8/10.

Гра аж 2004-го року, проте вона залишається доволі популярною і відомою і сьогодні. І також вона суттєво вплинула на інші ігри та індустрію в цілому. Взагалі з великою натяжкою можна сказати що ця гра є своєрідною сучасною заміною Монополії.

 

Характеристики

  • Ціна: гра давно і успішно продається, хоча давно вже не є великим хітом. Але ціна яка майже не міняється складає $30 що на мою думку виправдано.
  • Кількість гравців: від 2 до 6. З тих ігор які мені вдалося зіграти моє враження таке що 4 гравці будуть якраз ідеальною комбінацією. З більшою кількістю гравців важче слідкувати за подіями на дошці (хоча це не надто велика проблема), а з меншою кількістю – гра розвивається дуже швидко. Проте найважливіше що це одна з небагатьох ігор на вершині списку в яку можна грати аж вшістьох.
  • Час гри: для 4 гравців час складатиме від 1 до 1,5 годин, для 6 гравців – 2 години і більше. Гравці дуже багато взаємодіють між собою як на карті так і у процесі аукціону. До того ж важливо слідкувати за тим що інші будують і які ресурси споживають.
  • Складність правил. Головна складність у тому щоб пояснити порядок дій які виконує кожен гравець та як змінюється порядок гравців у залежності від попередніх дій. Проте хоча б з одним досвідченим гравцем це не має бути проблемою.
  • Час навчання. Крім певної кількості дрібних деталей принцип гри стає зрозумілим доволі швидко. Звісно щоб опанувати гру потрібна певна кількість повторів, але дрібні деталі доведеться все одно підглядати у правилах майже кожного часу.
  • Жанр і категорія. Ця гра є економічною стратегією в якій гравці розбудовують електростанції, купують ресурси, ведуть боротьбу за територію та продають вироблену енергію. Дуже вдало вибрана тема як на мене.
  • Ігрові механізми: аукціон, контроль територій.
  • Розширення: не дуже велика кількість доволі відомих розширень. Кілька прикладів: Power Grid: Robots дозволяє додати штучних (запрограмованих) гравців-роботів дії яких у кожній ситуації випадково визначаються з набору можливих дій.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Я припускаю що з часом гра може почати виглядати як повторення одного й того ж, але для цього має пройти певний час щоб опанувати всі деталі.
  • Оформлення: дуже якісне. Оформлення знову ж таки дуже пасує темі гри і виглядає доволі сучасно. Єдине нарікання у мене на розмір коробки – занадто вже вона велика. Розумію що це потрібно щоб вмістити велику і знову ж таки якісну карту, але все ж таки – коробка майже вдвічі більша (не по товщині) за коробки інших “великих” ігор.

 

Правила

На кожному ході гравці роблять наступні дії.

Порядок ходів визначається кількістю міст в яких у гравця є станції. Впродовж аукціону починає перший гравець, а коли приходить час купувати ресурси та міста ходити починає останній гравець. Таким чином гра дає можливість відстаючим гравцям наздогнати лідерів.

Перше – участь в аукціоні в якому гравці борються за електростанції які вони будують. Обмеження тут таке що гравець може купити лише одну станцію. До того ж станцій у гравця може буте лише три і тому деякі з побудованих доведеться прибирати. Чим далі прогрес тим більш потужні/ефективні станції з’являються у продажу.

Другий крок – гравці (починаючи з останнього купують ресурси). Ресурсами є вуголь, нафта, сміття та уран. Ресурси потрібні для того щоб живити побудовані електростанції. Гравець може купити лише ті ресурси які він може “спалити” і на кожній карті зі станцією можна зберігати лише вдвічі більше за мінімально необхідну кількість ресурсів. Ціна ресурсів зростає тим більше чим більше їх купують. Треба також зауважити що на ранніх стадіях для купівлі переважно доступні електростанції що працюють на вугіллі, а ближче до середини гри вже можна купувати станції на смітті та урані.

Третій крок – гравці (знову ж таки у зворотному порядку) купують міста. Перше місто може бути вибране яке завгодно на карті. Далі ж можна купувати міста також сплачуючи за з’єднання кожне з яких має різну ціну. Також варто зауважити що можна купувати міста за кілька кроків сплачуючи ціну з’єднань і не купуючи “проміжкові” міста. За один хід гравець може купити довільну кількість міст. Що важливо це те що у грі є стадії (про них згодом). На першій стадії у кожному місті може бути лише один гравець, на другій – два, на третій – три. Відповідно ціна за друге та третє місце у місті зростає.

Наступний крок – бюрократія. На цьому кроці гравець спалює ресурси на своїх станціях щоб продати енергію у своїх містах і отримує гроші в залежності від того яку кількість міст можна забезпечити.

Порядок гравців може помінятися – на перше місце виходять ті хто має більше міст. У випадку однакової кількості визначним фактором є номер (вона ж початкова ціна на аукціоні) найрозвинутішої електростанції у гравця. У більшості ситуацій гравець прагне опинитися на останньому місці щоб мати можливість купити найдешевші ресурси та бути першим у купівлі місць.

В кінці ходу відбувається заповнення ринку ресурсами що приводить до зменшення їх ціни. Для кожного типу ресурсів заповнення відбувається з різною швидкістю в залежності від кількості гравців та стадії гри.

Тепер стосовно стадій гри. Друга стадія починається коли один з гравців купує певну кількість міст (різну для різної кількості гравців). На цій стадії з’являється можливість мати двох гравців у місті. Проте той же гравець не може мати більше однієї станції у одному місці. Третя стадія починається коли з колоди електростанцій витягують спеціальну карту. Ну і звісно на цій стадії можна вже мати до трьох гравців у місті. Є ще інші дрібні відмінності між стадіями, але то вже якраз ті деталі які треба дивитися у правилах кожної гри.

Гра закінчується коли будь-який гравець будує певну кількість міст яка є різною для різної кількості гравців. Виграє той гравець який може забезпечити енергією найбільшу кількість місць. У випадку нічиї виграє той у кого у підсумку більше грошей.

 

Враження

Ця гра цілком заслужено має такі високі позиції у рейтингах і є такою відомою. Не можна сказати що саме з неї варто починати знайомитися з настільними іграми, але після того як ви зіграли в кілька простих ігор і вам сподобалося варто спробувати саме цю гру. Зігравши в неї ви зрозумієте чи варто вам рухатися в сторону більш складних за правилами та стратегією ігор і чи вам потрібна довша тривалість чи коротша. Можливо простіші більш динамічні ігри вам подобаються більше.

Оцінки:

 

Гру було випущено ще 1997-го року, та про яку я пишу далі це вже друге видання.

Гра має дуже незвичну механіку і через неї стоїть осторонь інших ігор і майже не має подібних до себе. Також правила не те щоб складні, але вимагають кількаразового повторення і певного часу та зусиль щоб ними оволодіти. Через це гра не надто відома та популярна, що з моєї точки зору погано – вона заслуговує набагато більшого.

Часто можна почути що ця гра є своєрідними шахами для чотирьох гравців, але я не візьмусь повторювати таке твердження… Хоча щось у такому порівнянні є.

 

Характеристики

  • Ціна: це одна з тих ігор яка входить в діапазон “великих” 60-долларових коробок. Іноді (не часто) гра буває на розпродажах з ціною в районі $45, але це треба вичикувати і шукати ті розпродажі – я не бачив щоб вони часто траплялися.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Але за відгуками та з моїх вражень єдиний нормальний варіант це грати вчотирьох. З меншою кількістю гравців втрачається інтенсивність та учасники почувають себе набагато вільніше на дошці.
  • Час гри: для 4 гравців 60-90 хвилин. Після кількох перших ходів кожен наступний хід вимагає ретельного обдумування як не нашкодити собі (а бажано навпаки – щось виграти) і не надати переваги іншим гравцям. Звідси і йде порівняння з шахами – дуже важливо передбачати до яких наслідків приведе кожен ваш хід.
  • Складність правил. Я би сказав (вже зігравши кілька ігор) що правила відносно прості і дуже логічні, але коли ви тільки знайомитеся з ними вони виглядають як випадковий набір обмежень. Те що це не так розумієш тільки після пари ігор, а до того будьте готові читати і перечитувати правила.
  • Час навчання. Крім ознайомлення з правилами (це 30-60 хвилин якщо вам їх пояснює хтось хто вже вміє грати) вам ще знадобиться 2-3 гри з людьми які розуміють що роблять і можуть коментувати ваші ходи пояснюючи до яких наслідків ті ведуть. Тобто час навчання – між середнім та тривалим.
  • Жанр і категорія. Це стратегічна гра в якій йде захоплення і контроль територій. Тема гри – прадавня цивілізація Месопотамії (дельти Тигру та Єфрату), але чесно кажучи тема ніяк не впливає ні на правила ні на що інше в грі, і взагалі сама гра могла б бути просто абстрактним набором тайлів та фігурок.
  • Ігрові механізми: розміщення тайлів, контроль території.
  • Розширення: відсутні. Гру так спроектовано що усе що в ній є та все що можна робити жорстко прив’язано одне до одного. Тим не менш друга версія гри має в наборі необов’язкові компоненти які не рекомендовані до використання у перших кількох іграх.
  • Повторна іграбельність: на сьогодні виглядає так що необмежена – гра має правила які збільшують кількість можливих ситуацій просто до чогось незліченного. І при цьому постійно є в чому вдосконалюватися.
  • Оформлення: знову ж таки тематика Месопотамії. В комплекті йдуть пластикові компоненти (лідери, зіккурати, монументи і так далі) доволі високої якості і приємні на вид. Що ж стосується карти та тайлів то вони доволі абстрактні і теж виглядають непогано. Найяскравіше що є у грі це коробка яку дуже приємно мати на поличці :)

 

Правила

Повторюся що для того щоб зрозуміти правила треба буде докласти певні зусилля, але все ж таки далі я спробую дати приємне уявлення про те що відбувається у грі.

У кожного гравця є 4 лідери різного кольору: червоний, зелений, синій та чорний. Також у кожного гравця є 6 тайлів які витягують з мішка коли треба поповнити приватний набір, тайли так само бувають червого, зеленого, синього та чорного кольорів.

Набір тайлів без лідеру називається регіоном, набір з хоча б одним лідером – царством.

Коли гравець розміщує тайл на дошці то якщо цей тайл входить у царство то гравець якому належить лідер кольору нового тайлу отримує один ресурс такого ж кольору. Якщо ж такого лідера нема і у царстві є чорний лідер то гравець якому належить чорний лідер отримує ресурс кольору тайлу. У випадку розміщення тайлу в регіоні чи відсутності лідерів які можуть взяти ресурх ніхто не отримує ні чого.

Сині тайли можна розміщувати лише на річках і відповідно на річках можна розміщувати лише сині тайли.

Лідерів на карті можна розміщувати лише впритул до червоного тайлу. Відповідно якщо станеться так що лідер не має червоного тайла поруч то він повертається до гравця.

В якийсь момент часу може статися так що у царстві з’явилося два лідери одного кольору. Така ситуація називається революцією і має бути розв’язана наступним чином. Сила атаки чи захисту при революції визначається кількістю приєднаних до конфліктуючих лідерів червоних тайлів плюс червоні тайли які гравець додає зі свого набору. При цьому захиснику (тому хто вже був присутній у царстві) достатньо продемонструвати таку ж кількість тайлів (або більше) як у атакуючого щоб перемогти. Гравець який переміг отримує один червоний ресурс, той хто програв забирає свого лідера.

Також можна з’єднати два царства тайлом (не можна їх з’єднувати лідером). Це може призвести до війни якщо у царствах є лідери однакового кольору. Той хто з’єднам царства вирішує які лідери воюють першими, які потім якщо війна продовжується і так далі. Під час війни сила захисту/атаки визначається кількістю тайлів того ж кольору що і лідер у кожному царстві. І так само як і під час революції гравці можуть додавати тайли відповідного кольору зі свого набору. Той хто програє забирає свого лідера і усі тайли того ж кольору з карти (що може роз’єднати царства і припинити війну), а той хто переміг отримує кількість ресурсів кольору свого лідера яка дорівнює кількості прибраних іншим гравцем тайлів плюс один (за лідера).

Зелений лідер має додаткову функцію: деякі тайли на початку гри мають на собі так звані скарби – ресурс будь-якого кольору. Коли у царстві опиняється більше одного скарбу гравець якому належить зелений лідер забирає собі усі скарби крім одного.

Коли гравець створює з тайлів квадрат 2 на 2 з тайлів однакового кольору він має вирішити чи перетворити цей квадрати на зіккурат. Зіккурати мають на собі 2 кольори і в кінці ходу кожного гравця приносять ресурс відповідно кольору якщо гравець має лідера того ж кольору у царстві. Але при цьому тайли під зіккуратом втрачають колір що може призвести до усунення та ослаблення лідерів.

Також у кожного гравця є два тайли катастрофи які руйнують фрагмент карти і на них нічого більше не може бути розміщено.

Кожен гравець піч час свого ходу здійснює будь-які дві дії з наступних:

  • помітити лідера на карту
  • прибрати лідера з карти
  • перемістити лідера на карті
  • розмістити тайл на карі
  • розмістити катастрофу на карті
  • поміняти будь-яку кількість тайлів зі свого набору на нові з торбинки.

Додаткові правила включають будування монументів та воріт, але без них можна обійтися в перших іграх.

Гра закінчується коли гравець не може поповнити свою колекцію тайлів з торбинки, або коли на карти залишилося лише 2 скарби.

Система підрахунки балів теж цікава. З усіх чотирьох ресурсів беруть той якого найменше і ця кількість і буде остаточними балами гравця. От тому скарби і важать.

 

Враження

Мені гра дуже сильно подобається і це безсумнівно зараз одна з мої улюблених ігор. В якійсь мірі ця гра є більш войовничою і складнішою версією Carcassonne. Подобається мені те як кожна дія призводить до результатів які треба вміти передбачати. В грі дуже вдало поєднується довготермінова стратегія з тактичними рішеннями які треба приймати щоб досягти довготермінових цілей.

Мабуть недоліком буде певна складність освоєння правил і тривалий час гри, але не для мене. Взагалі якби було можна то я би грав у неї хоч щодня!

Оцінка на Board Games Geek – 7.7/10, 48-ме місце у загальному заліку, 41-ше місце серед стратегій (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/42/tigris-euphrates), моя оцінка – 10/10.

 

 

Гра з 2008-го року, досі дуже популярна, дуже цікава і дуже сильно затягує! Іншими словами варта уваги і є однією з тих ігор в які обов’язково треба спробувати зіграти.

Також варто зазначити що існує простіша версія гри під назвою Lost Cities яка не включає в себе ігрову дошку з доріжками, а має лише колоду карт. Власне гра про яку я тут пишу є розвитком цієї базової версії що з’явилася аж у 1999-му році.

 

Характеристики

  • Ціна: на момент написання цього посту (жовтень 2016-го) середня ціна за гру знаходиться в районі $30, на деяких сайтах можна знайти скидки до $26.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найцікавіше грати саме вчотирьох.
  • Час гри: в середньому кожна грає триває не більше 30 хвилин.
  • Складність правил: правила доволі прості. Певною мірою ця гра є пас’янсом комбінованим з переміщенням міплів по доріжках на дошці. Я би сказав що за 5 хвилин правила можна добре пояснити доволі детально.
  • Час навчання: достатньо лише почати і все – ви вже вмієте грати. Звісно є певні нюанси та ходи які ви вивчите з досвідом, але їх дуже мало і без них теж можна грати з задоволенням.
  • Жанр і категорія: це так звана сімейна гра. Тема гри – пригоди та у різних безлюдних місцевостях, але ніяких особливостей у грі пов’язаних з тематикою нема.
  • Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції.
  • Розширення: відсутні. Справа в тому що для будь-яких змін треба замінювати або усі карти і дошку (тобто все взагалі), або якось суттєво міняти правила фактично створюючи нову гру.
  • Оформлення: доволі приємні картинки з джунглями, храмами та покинутими містами. Усе не яскраве і кольори доволі бляклі. Повторюся що тема оформлення ніяк на гру не впливає і по суті це могла б бути просто дошка з доріжками та карти з цифрами.

 

Правила

У кожного гравця є 5 міплів (фігурок) та набір карт в руках. Один з міплів має вдвічі більший розмір і відповідно приносить вдвічі більше балів.

На ігровій дошці є 5 доріжок різних кольорів, і так само карти бувають 5 різних кольорів. На картах написано цифри від 0 до 9, деякі повторюються.

Гравець вибирає яку карту зіграти і або формує нову доріжку з карт перед собою, або кладе карту зверху останньої на доріжці того ж кольору. З кожною картою міпл гравця на доріжці відповідного кольору переміщується на один крок (або розміщується на першому кроці доріжки якщо її тільки но було почато). При цьому карти можна класти лише з такою ж, або з більшою цифрою.

Якщо гравець не може або не хоче додавати карту до будь-якої зі своїх доріжок то він може покласти будь яку свою карти лицем вгору у відбій для відповідного кольору – міпл при цьому не пересувається.

Після цього гравець бере або верхню карту з колоди (карти в ній лежать рубашками вгору), або верхню карту з будь-якого відбою.

Кожен крок на кожній доріжці дає певну кількість балів, перші кілька кроків віднімають бали: -20, -15, -5, 0, 5, 10 і так далі. Також на деяких кроках розміщують випадковим чином спеціальні тайли. Це можуть бути: додаткові бали, можливість зробити додатковий хід, або артефакт який дасть додаткові бали в кінці гри.

Гра закінчується коли закінчуються карти в колоді. Кожен гравець отримує стільки балів скільки в сумі дають усі його міпли плюс додаткові бали за певну кількість зібраних артефактів.

 

Враження

За описом гра не виглядає як щось надзвичайне – кладеш собі карти, пересуваєш міплів. Але насправді лише починаєш гра і дуже захоплює. Найдивніше те що гра миттєво створює тишу за столом – усі зосереджено дивляться в карти та прораховують кожен наступний хід. Певною мірою ця гра примушує оптимізувати кожен хід, але привносить елемент непевності коли гравець може зробити не максимально вигідний хід зараз щоб потенційно отримати кращий результат через кілька ходів. І взагалі у грі добре поєднано довготермінове планування (на весь час гри) та необхідність приймати рішення кожен хід.

І перша ж реакція після першої гри – вау, я такого не очікував, давай ще зіграємо!

Оцінка на Board Games Geek – 6.8/10 (766-ме місце у загальному заліку та 166-е серед сімейних ігор) – http://www.boardgamegeek.com/boardgame/42487/lost-cities-board-game. Моя оцінка – 10/10 і найкращі рекомендації. Спробуйте і я переконаний що усій вашій родині сподобається!

 

Одна з найпопулярніших і найвідоміших настільних ігор яка ледь-ледь перетинає межу між іграми в які можна грати з дітьми (типу Carcassonne чи King of Tokio) і всім буде цікаво і іграми в які дітям не так цікаво буде грати бо результат дії не проявляється одразу. Тим не менш це все ще доволі легка гра якій можна навчити друзів доволі швидко.

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 7, найцікавіше грати вчотирьох. Треба відзначити що існує гра 7 Wonders: Duel виключно для двох гравців з дещо зміненими правилами.
  • Час гри: від 30 хвилин до 1 години.
  • Складність правил: правила прості, але їх є певний обсяг. Тому пояснити буде просто, про усе займе час. За моїми оцінками 20-25 хвилин на пояснення правил з прикладами це те що знадобиться для введення новачків у суть гри.
  • Час навчання: потрібно приблизно 3-4 гри щоб оволодіти усіма тонкощами та нюансами, але на щастя жодне з них не є визначним та скільки небудь впливовим.
  • Жанр і категорія: античність часи (Греція, Рим), розбудовування цивілізації (ресурси, наука, війська).
  • Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції, одночасний вибір дії, різні вміння гравців.
  • Ціна: близько $30.
  • Розширення: існує кілька розширень які додають нові міста чи навіть нові карти. Головна проблема розширень в тому що гру побудовано так що якось суттєво міняти правила і механізми в ній не вийде.
  • Оформлення: все дуже красиво і гармонійно.

 

Правила

В грі є три епохи для кожної з яких є свій набір карт. Гравці починають кожну епоху з сімома картами, вибирають одну для будування і віддають усі інші карти гравцю зліва чи з права (залежно від епохи).

Кожна карта має вартість яку треба виплатити продемонструвавши що сам гравець чи його сусіди виробляють необхідні для будування ресурси (у сусідів ресурси доведеться купувати).

Кожна карта належить до певного класу і надає гравцеві різні можливості:

  • ресурси – виробляють ресурси (камінь, цегла, матерія, тощо)
  • знання – в кінці гри дають додаткові бали
  • виграшні очки
  • торгівля – можливість купувати ресурси за дешевше
  • військові – враховуються у війнах
  • гільдій – в кінці гри дають очки за певними правилами (для кожної гільдії свої)

Ресурси які має гравець “відновлюються” кожен наступний хід і при купівлі їх сусідами гравець все одно не втрачає ресурс і теж може ним скористатися.

У першій епосі карти найдешевші, але і надають вони найпростіші речі (ресурси, іноді знання). Друга епоха має більш потужні карти, але їх ціна вже доволі помітна. Третя епоха має найпотужніші карти, але в ній відсутні карти які дають ресурси.

Крім того у кожного гравця є своє місто в якому є слоти для будування див світу. Для будування використовується будь-яка карта (рубашкою вгору) і так само як і для звичайних будівель треба буде сплатити вартість дива світу. Самі дива або працюють як карти що надають ресурси, або дають виграшні очки, або мають якісь унікальні функції типу “безкоштовно побудувати будь-яку будівлю з відбію”.

В кінці кожної епохи відбувається війна між сусідами в якій за виграш та програш нараховують відповідно виграшні та програшні бали. Що цікаво з кожною епохою кількість виграшних балів зростає в той час як кількість програшних лишається незмінною – мінус один.

Ну і власне перемагає той у кого в кінці гри найбільше балів. Для підрахування балів в коробці є спеціальний блокнотик з рядками для різних типів карт та інших джерел виграшних очків.

 

Враження

Дуже хороша гра, просто одна з найкращих. Не лише цікава тема і механіка, але і багато взаємодії між гравцями. При цьому в грі поєднується довгострокове планування з необхідністю приймати одне з протилежних рішень майже кожного ходу. Також треба відзначити неймовірну збалансованість гри. Однозначно варто мати в колекції.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/68448/7-wonders), 28-ме місце у загальному заліку, 26-е серед стратегій. Моя оцінка – 10/10.

 

Доволі свіжа гра (від 2014-го року) яка практично миттєво після випуску злетіла в популярності і пробилася в топ найкращих ігор усіх часів. І дивного тут нічого нема: крім добре продуманої механіки в грі ще і цікава тема – кожен гравець будує свій палац змагаючись з іншими за кімнати з яких той палац буде складено.

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найцікавіше грати вчотирьох.
  • Час гри: від 45 хвилин до 1.5 години.
  • Складність правил: правила відносно прості і в деталях їх можна пояснити за 10-15 хвилин.
  • Час навчання: все відбувається дуже швидко і як тільки ви зрозуміли правила і почали гра то і все – ви вже навчилися.
  • Жанр і категорія: стратегічна гра (37-ме місце серед стратегій) на середньовічну тематику, розбудовування палацу та конкуренція з іншими гравцями.
  • Ігрові механізми: витягування карт, набір колекцій, розміщення тайлів.
  • Ціна: в районі $40. Гра популярна і має дуже хороші відгуки, до того ж відносно нова і тому думаю найближчі пару років чекати розпродажів не варто.
  • Розширення: на даний момент існує два розширення: одне з них включає в себе стіни палацу (і відповідно обмежує площу на якій можна будувати), а інше включає в себе “польські кімнати” для замків. Моя думка така що без розширень можна обійтися дуже довго, або і взагалі про них не думати.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Не дивлячись на прості правила у грі велика кількість варіацій і жодна наступна гра не буде і близько схожою на одну з попередніх. При цьому гравці не страждають від того якщо не знайомі з усіма картами (кімнатами замків зарані) як в деяких інших іграх.
  • Оформлення: можна сказати що ідеальне. Графіка доволі проста, але все витримано в одній темі і має цікаві дрібні деталі не помітні з першого разу.

 

Правила

На початку кожного ходу міняється ведучий гравець (більдмайстер) який випадково витягує наступні кімнати і розміщує їх на “ринку” вказуючи їх ціну. Інші гравці по черзі купують кімнати у майстра платячи йому вказану ціну, а сам майстер “купує” кімнату у банка – тобто просто повертає гроші в гру. Таким чином задача майстра вибрати такі ціни щоб гравці все ще могли і хотіли купити певні кімнати, а ту кімнату яка потрібна самому розмістити так щоб її ніхто не перекупи (майстер купує останнім). Тобто треба уважно слідкувати хто що будує.

Гравці можуть купувати лише ті кімнати які можна без порушення правил приєднати до палацу. Існує усього кілька обмежень таких як: завжди має бути хоча б один вихід на вулицю, підземелля приєднуються до інших кімнати лише сходами (які теж можна купувати), коридори не приєднуються одне до одного і ще пара інших.

Гравці отримують очки за розміщення кімнати, а також додаткові очки якщо було виконано певні умови (для кожної кімнати різни) як, наприклад, спальня має бути з’єднана з садом. Коли усі входи в кімнату приєднано до інших кімнат гравець отримує додатковий приз в залежності від типу кімнати (гроші, право побудувати ще одну кімнату поза чергою, тощо). Також деякі кімнати для активної діяльності (столові, дитячі кімнати) приносять негативні бали коли опиняються по сусідству зі “спокійними” кімнатами.

У грі є 5 загальних цілей вибраних випадково з великого набору, наприклад: найбільша кількість круглих кімнат, найбільша площа столових і так далі. А також у гравців у кожного є своє потаємні цілі про які не знають інші гравці.

Гра закінчується коли закінчується колода карт з якої тягнуть наступний набір кімнат для продажу. Далі гравцям додають бали за загальні цілі, і кожне відкриває свої приховані цілі і отримує бали за них.

 

Враження

Як я вже сказав вище гру дуже добре оформлено і продумано. І цікаво не лише працювати над своїм палацем, але і спостерігати за іншими гравцями. Більшість часу гри йде на обдумування майстром які ціни вказати кожній кімнаті, а для цього треба дивитися на палаци інших гравців і вгадувати до яких цілей вони прагнуть.

З усіма з ким ми грали в цю гру чули лише захоплені відгуки. Не те що не задоволених, навіть таких хто б сказав “так собі” не знайшлося. Тому я сміливо раджу цю гру всім і не сумніваюся що вона вже стала класичною настільною грою з якою обов’язково ознайомитися якщо у вас є хоч якийсь інтерес до настільних ігор.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/155426/castles-mad-king-ludwig), 48-ме місце серед усіх ігор. Моя оцінка – 10/10.

 

 

Гра на тему яку можна обізвати як “космічна опера”: планети, станції, технології. Але усе це по суті обмежено картами кожного гравця і окрім карт фактично нічого більше в цій грі і немає.  Проте сама тематика і оформлення додає грі балів і збільшує інтерес до неї та бажання пограти :)

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найцікавіше грати саме вчотирьох.
  • Час гри: в залежності від досвіду гравців від 30 хвилин до довше години.
  • Складність правил: на мою думку правила не стільки складні скільки незвичні. В грі є такі механізми на розуміння яких потрібен час і декілька спроб. Та і то будуть постійно виникати питання.
  • Час навчання: основні правила та механізми можна пояснити за 15-20 хвилин, але є певні тонкощі та ті самі незвичні механізми для розуміння і засвоєння яких треба буде зіграти кілька ігор.
  • Жанр і категорія:стратегія (30-те місце серед стратегічних ігор, 34-те – у загальному списку) на космічну та науково-фантастичну тему, розбудовування виробничих потужностей і дослідження технологій.
  • Ігрові механізми: управління колодою, розбудова економіки/виробництва.
  • Ціна: $25.
  • Розширення: існує невелика кількість розширень які дозволяють вводити нових гравців, додає нові карти/артефакти чи зовнішні атаки, тощо. Я поки не планую навіть купувати розширення просто через те що треба (на мою думку) зіграти ще немало разів щоб більш-менш впевнено сказати що знаєш гру і можеш її планувати.
  • Повторна іграбельність: на даний момент моя думка така що повторна іграбельність є високою і пов’язано це в першу чергу з тим що незвичність механізмів не дозволяє планувати багато наперед та ще потрібен досвід щоб ознайомитися з колодою краще.
  • Оформлення: хороше оформлення з купою дрібних деталей на, як я вже казав вище, науково-фантастичну і космічну тему. Тобто планети, технології, станції, ось це все додає шарму грі.

 

Правила

Спробую пояснити як зможу, але будьте готові до того що деякі місця вам доведеться читати і перечитувати з кожною грою у буклеті правил.

Кожен гравець має на руках певну (різну в процесі гри) кількість карт та на початку ходу вирішує яку з фаз гри хоче активувати:

  • взяти нові карти в руку
  • побудувати технологію
  • побудувати планету
  • продати ресурси
  • задіяти виробництво

Обрані фази доступні для усіх гравців, але для тих хто вибрав фазу діють певні переваги. Також фазу торгівлі поділено на дві під-фази, але це вже в правила.

Для побудови технології чи планети-виробника треба сплачувати їх ціну картами (одна карта – одна монета) і для того і потрібна перша фаза.

Технології дають певні ефекти на інших фазах, планети вміють виробляти товари на фазі виробництва, а фаза торгівлі дає можливість продавати ці товари.

До того ж є військові світи для побудови яких треба мати технології що дозволяють їх будувати.

Гру закінчено як тільки будь-який гравець побудує 12 карт. Виграє той у кого найбільша кількість сумарних балів: бали дають побудовані світи та торгівля.

 

Враження

Кілька аспектів в грі роблять її цікавою та соціально-активною. По-перше, це правила які постійно доведеться обговорювати, перечитувати та уточнювати. Також ефект побудованих карти іноді може викликати суперечки.

Друге що додає цікавості це те щоб здійснити якусь дію від якої виграєш щось треба пройти через інші фази (наприклад просто набрати карт щоб було чим заплатити) що може дати переваги іншим гравцям і що відтягує переможний момент.

Власне коли починаєш пояснювати правила то чуєш що гра занадто складна і заплутана, а коли гру закінчено то майже усі погоджуються що не так воно і складно, а от планувати і справді треба старанніше і з самого першого ходу.

 

Оцінка

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/28143/race-galaxy), моя оцінка – 8/10.

Чи варто мати цю гру? Якщо ви не збираєте бібліотеку ігор то може і ні. Я би порадив пограти в неї спершу якщо є така можливість (в місцевій бібліотеці чи магазині настільних ігор) щоб зрозуміти чи хочете мати її у себе в шафі.

Гра вимагає доволі багато часу особливо в перші рази через те що доведеться розбиратися в деталях правил і є легші і швидші варіанти.

Якщо ж ви знаходитеся у пошуках довгої, багатогодинної гри то це теж варіант не для вас – після освоєння правил навряд чи гра буде тривати хоча б годину.

 

Гра випуску 2000-го року придбала таку популярність і стала відомою і улюбленою такою кількістю людей що дуже швидко стала класикою. Багато людей приходять до настільних ігор саме через Каркассонн. До речі назва гри походить від французького міста Каркассонн.

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 5. Причому цікаво грати як вдвох так і більшою компанією.
  • Час гри: до 30-45 хвилин. В принципі якщо не надто планувати та не намагатися вижати максимум з кожного ходу то можна і за 20 хвилин зіграти.
  • Складність правил: доволі прості правила які можна роз’яснити в деталях не довше ніж за 10 хвилин, а скоріше за все набагато швидше.
  • Час навчання: основна механіка засвоюється одразу, а от різні прийоми і трюки доведеться вчити з кожною грою. Я вже доволі багато разів грав і майже кожного разу розумію якийсь новий аспект гри.
  • Жанр і категорія: сімейна гра, 12-те місце у списку сімейних ігор за версією Board Games Geek. Хоча я би оцінив її ще вище.
  • Ігрові механізми: розміщення тайлів, контроль ресурсів/території.
  • Ціна: від $25
  • Розширення: оскільки гра являє собою набір плиток то розширюватися вона може просто нескінченно. До того ж разом з тією версією гри про яку я пишу вже йде 2 розширення: річки – додатковий набір тайлів з фрагментами річки та доріг і міст що з нею з’єднуються, та абати – додаткові міпли (абати) які можна ставити на квітники і отримувати за них очки як за абатства.
  • Повторна іграбельність: неймовірно висока. В грі стільки нюансів та скільки різних стратегій що в неї можна грати роками і не набридне. Більше того – є реалізація гри для смартфонів в яку теж не менш цікаво грати.
  • Оформлення: враховуючи те що це вже класика ніяких особливих змін в стилістиці та графіці автори собі дозволити не можуть. В цілому оформлення непогане, нічого надзвичайного. Проте у гри є свій стиль який легко впізнати.

Правила

Гравці послідовно беруть тайли (плитки) не значи ща на них намальовано і приєднують до вже побудованої карти так щоб не руйнувати її. Елементи карти складаються з полів, міст, доріг, абатств та їх комбінації.

Після розміщення тайлу гравець може закріпити за собою один з його елементів якщо той ще не зайнято кимось іншим (тобто скажімо поклавши фрагмент дороги чи міста не можна його займати якщо вони приєднуються до чогось вже зайнятого іншим міплом). Закріплення відбувається розміщенням міпла кількість яких обмежена.

Коли елемент завершено (місто чи дорогу добудовано, абатство оточено з усіх боків і так далі) гравець забирає свого міпла назад і отримує кількість очок визначену правилами для кожного конкретного елемента карти.

Спеціальний тип елеметну – поля які приносять бали лише по закінченню гри (тобто гравець втрачає міпла).

Є певні нюанси в деяких ситуаціях, але все роз’яснюється правилами і ніяких неоднозначних тлумачень в грі нема.

Перемагає гравець який назбирає найбільшу кількість балів.

 

Враження і оцінка

Гра яку я рекомендую мати навіть тим хто не цікавиться настільними іграми і не збирається створювати власну колекцію.

В цю гру приємно і цікаво грати як з недосвідченою компанією так і з гравцями які витрачають час на ходи та продумують їх. Звісно це будуть різні ігри. Також це прекрасна на мою думку сімейна гра в яку батьки можуть грати з дітьми і усім має бути цікаво.

Оцінка на Board Games Geek – 7.4/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/822/carcassonne), 12-те місце серед сімейних ігор, 120-те місце в загальному заліку, моя оцінка – 9/10.

 

Розширення для чудової гри King of Tokio. Розширення не включає в себе саму гру і в нього можна грати лише маючи базову версію.

Ціна знаходиться в районі $13.

 

Більшість характеристик повторюють характеристики базової гри, тому далі лише про те що нове.

Це розширення додає “мутації” до монстрів гравців. Для кожного монстра є свій набір мутацій і кожна з них дає певні переваги. Так, наприклад, може бути мутація яка дозволяє уникнути ушкоджень коли монстр тікає з Токій. Мутації бувають постійні і “одноразові” – тобто карту мутації треба буде скидати у відбій після використання.

 

На початку гри кожен гравець отримує випадкову мутацію зі своєї колоди, а нові мутації можна отримати викинувши три сердця (поновлення здоров’я монстра) на кістках.

Карти мутацій можна одразу не відкривати і приховувати до першого використання.

Також в коробці є новий монстр – гіганська панда Пандокаі.

 

Моє особисте враження – це дуже класне, очікуване і логічне розширення для прекрасної гри.

Оцінка на Board Games Geek – 7.7/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgameexpansion/127067/king-tokyo-power), моя оцінка – 9/10. Оновлення від 10 жовтня 2016 – знижую оцінку до 9/10 після того як ознайомився і зіграв у більшу кількість хороших ігор і є з чим порівнювати.