Tifosi Podium

 

Призначення та характеристики

Це спортивні окуляри (біг, велосипед, бігові лижі, тощо) зі змінним склом – при покупці можна вибрати різні кольори та ступінь затемнення. В моєму наборі прозоре, світло-помаранчове та темно-коричньове скло.

Характеристики:

  • Ціна: свого часу ця модель коштувала $100 і знайти її за $80 на розпродажах було вдачею. Сьогодні їх можна знайти за $60.
  • Змінне скло – в комплекті йдуть дужки і переносиця які легко знімають та встановлюються на одну з трьох пластин-окулярів. Також в комплекті йде футляр в який все це компактно складається. Рамка відсутня.
  • На сайті виробинка – http://www.tifosioptics.com/products/1000100121/.

 

Враження

В цілому ці окуляри і за ціною і за функціоналом і навіть за виглядом є майже точною копією Smith Pivlock, хоча Smith мені подобаються трошки більше. У цих окулярів трохи інша форма скла – воно сильніше виступає в боки і теоретично має краще захищати від бокового вітру.

Скло доволі високе і окуляри можна використовувати на тріатлоні – тобто при посадці на “лежаку” коли на дорогу дивишся з під лоба повітня не буде задувати у очі і через те що рамки нема нічого не буде перекривати вид.

Що стосується якості картинки то вона дуже добра, але звісно трохи гірша ніж те що можуть запропонувати 300-долларові моделі від Rudy чи Oakley. Проте мене влаштовує.

Вони добре сидять, навіть коли сильно пітнієш не зсовуються, не стрибають при бігові. Коротше якихось суттєвих недоліків у них нема. Якщо порівнювати з тими ж Pivlock то хіба що можна відзначити що Tifosi якісь твердіші, чи що, мабуть через іншу резину що її виробник використовує для дужок та перенісся.

Іншими словами це чудовий вибір з точки зору функціональності та зручності з врахуванням ціни.

Оцінка на Amazon – 4.1/5 (https://www.amazon.com/Tifosi-Podium-1000100101-Shield-Sunglasses/dp/B0085XZQQM), моя оцінка – 9/10.

Newton Energy NR

 

 

Характеристики та призначення

Перше що треба сказати це те що ця модель кросівок більше не випускається виробником, а шкода.

Взагалі кросівки Newton завдяки своїй високій ціні, незвичному вигляду та тому що багато зірок тріатлону бігає саме у них завжди приваблювали до себе увагу. Але що відлякувало багатьох любителів це абсолютно вірні відгуки про те що кросівки вимагають зміни техніки – завдяки спеціальним “подушкам”, або виступам на передній частини підошви бігати у них можна лише приземлюючись на носок стопи. Якщо ж забувати про це і приземлятися на п’яту то стопа не буде перекачаватися на носок як в інших кросівках, а буде просто зупинятися.

Так ось ця модель була перехідною між класичними кросівками і тими ж Newton Motion – подушечки в цій моделі виступають набагато менше і в них можна бігати навіть з не дуже хорошою технікою. І при цьому краща техніка виногороджується – почуття від бігу приємніші.

Отже характеристики:

  • Ціна: повна ціна складала $110, зараз іноді ще можна знайти на розпродажах залишки за $60. І я рекомендую їх за таку ціну купити.
  • Вага: 200 грамів.
  • Підошва: п’ята – 34.5 мм, носок 27.7 мм, підйом – 7 мм.
  • Синтетичний доволі щільний верх, але з тонким язичком.
  • Пласкі шнурки які не соваються і роблять кросівки ще менш помінтими на нозі.
  • На сайті виробника – http://www.newtonrunning.com/catalog/product/view/id/5930. Це не точно та сама, але найближча модель.

 

Враження від використання та недоліки

Мені ці кросівки подобаються, у них є своя ніша і шкода що модель не стала популярною.

Підошва за відчуттями трохи жорстка, але нічого критичного і дискомфорту це не спричиняє. При цьому в кросівках добре відчуваєш дорогу, а підйом у 7 мм достатній щоб бігати довгі дистанції.

Ці кросівки не можна назвати швидкими, проте для щоденного бігу і змагань на пів-марафон і довше вони підійдуть добре.

Також мені дуже подобається що кросівки щільно сидять на стропі і при цьому пальцям відносно вільно, та і взагалі не відчутно щоб вони були вузькі.

До того ж ці кросівки це найкращий варіант спробувати і вирішити для себе чи хочете ви бігати у більш радикальних моделях Newton.

З недоліків я би назвав високу ціну, але як я вже сказав вище цю модель треба купувати на розпродажах.

Оцінка на Amazon – 4.2/5 (https://www.amazon.com/Newton-Energy-Mens-Black-Green/dp/B00FZ0BSFG), моя оцінка – 8/10.

Огляд на Runner’s World – http://www.runnersworld.com/shoe/newton-energy-nr-mens.

 

Коротка історія бігових кросівок

На правах реклами: на прохання додаю лінк на сторінку з рейтингами бігових кросівок – https://runrepeat.com/ranking/rankings-of-overall-running-shoes.

І одразу уточнення – пост про бігові кросівки, не про кросівки взагалі. Бо в залежності від виду активності потрібна різна функціональність взуття що впливає на матеріали, форму та спосіб використання. Крім того сам біг теж можна поділити на групи (звісно групи кросівок) в залежності від дистанції, швидкості, покриття, погоди і так далі.

Отже мова буде переважно йти про бігові кросівки для довгих дистанцій для асфальтових доріг чи іншого твердого покриття. Це ті кросівки яких можна бігати щодня, в яких можна бігати довго і далеко і в яких при необхідності навіть іноді можна бігати швидше.

Також тут буде згадано далеко не всі моделі та технології, а лише ті які були найвпливовішими та продавалися найкраще.

New Balance Trackster, 1960. Взагалі до 60-х років спортом займалися у легких шкіряних туфлях – не було матеріалів які були б одночасно і легкі і достатньо міцні щоб витримувати навантаження. При цьому називалося усе взуття “спортивні туфлі” і за видами спорту майже не розрізнювалося. А це була перша модель яку було розроблено виключно для бігу. Це були шкіряні туфлі з гумовою підошвою які майже 10 років не знали конкуренції і вважалися ідеальним бігових взуттям краще якого вже ніхто нічого не придумає.

See the source image

Onitsuka Tiger Marathon, 1967. Компанія Onitsuka володіє брендом Asics Tiger який згодом переназвали як Asics і під яким і продається спортивне взуття зараз. А на той час усіх вразили неймовірно легкі і синтетичні кросівки з Японії на які швидко перейшли бігуни що вигравали найбільші марафони. Вже в 1971-му року 60% бігунів згідно статистики бігали у цих кросівках.

Також в цих кросівках вперше з’явилися прошарки з різних матеріалів – м’яка гума ближче до стопи і жорстка на контактній поверхні.

До речі в США ці кросівки возила компанія Blue Ribbon Sports засновники якої у 1972-му році створили компанію Nike.

See the source image

Nike Cortez, 1972. Перші кросівки які використовували гуму EVA (етил-вініл-ацетат, чи якось так) – пористий матеріал який поглинав частину ударів об землю. Власне матеріал було винайдено однією невеликою компанією яка зв’язала з відомою на той момент спортсменкою яка вже зв’язалася з засновниками Nike. Перші моделі було зроблено зі шкіри, а з 1976-го року відбувся перехід на синтетичний верх що зробило кросівки більш дихаючими та легшими.

See the source image

Brooks Villanova, 1975. Перші кросівки де цілий прошарок було зроблено з EVA. В результаті їх було визнано найкомфортнішими біговими кросівками того року і усі інші виробники почали переходити на EVA.

See the source image

New Balance 320, 1976. Взяли найкраще з Brooks Vaillanova і зробили ще трохи краще :)

See the source image

Brooks Vantage, 1977. Перші кросівки з підтримкою підйому стопи.

New Balance W320, 1978. Перші кросівки розроблені спеціально для жінок – легші, вужчі, з тоншою підошвою.

See the source image

New Balance 990, 1982. Вершина технічного досягнення на той момент, кросівки з безумною ціною (знову ж на той момент) в $100. Знамениті тим що досі успішно продаються і є найбільш популярними біговими кросівками за усі часи якщо міряти за кількістю проданих пар.

See the source image

Brooks Chariot, 1982. Перші  популярні бігові кросівки для людей з плоскостопістю. В підошві кросівок було зроблено спеціальну вставку з внутрішньої сторони стопи щоб не давати ступні “провалюватися”. Після цієї моделі кросівки почали ділити на 3 групи за типом стопи.

Nike Pegasus, 1983. Перші кросівки де для амортизації було використано прошарок повітря у підошві. Випускаються і сьогодні, але не та сама модель, а вже більше 30 разів оновлена.

Adidas Marathon Trainer, 1983. Перші кросівки які було розроблено для бігу не по асфальту (гравій, земля, каміння, коріння, пісок, сніг, тощо). Завдяки твердій підошві були дуже надійними. Але стали популярними ще й через те що в них можна було як тренуватися (вони добре переносили великий кілометраж) так і змагатися – кросівки легкі і добре захищали ноги від ударів об дорогу.

See the source image

Onitsuka Tiger X-Caliber GT, 1984.  Перші кросівки в підошві яких була пластина з жорсткого пластику щоб утримувати стопу в правильному положенні при контакті з дорогою.

See the source image

Nike Sock Racer, 1985. Перші легкі безструктурні кросівки – підошва без прошарків, просто м’яка гума, верх – в один шар, без подушечок та жорстких елементів. Навіть шнурків не було. І до того ж їх треба було носити без шкарпеток.

Asics GT-II, 1986. Перші кросівки де у підошві було використано гелеві подушки (на фото вище це прошарок між білою гумою та п’ятою). З одного боку це дало можливість уникати травм людям не з ідеальною технікою, а з іншого спровокувало збільшення прошарків підошви та їх товщини до безумного рівня і провокувало людей бігати аби як. Хоча знову ж таки – масовість бігу почала зростати в тому числі завдяки подібним впровадженням.

Asics Gel Lite, 1987. Кросівки в які за мірками тих часів було напхано просто неймовірну кількість технологій: гелева подушка, підошва з шматків різної гуми, верх з великої кількості частин. І все це дуже легке і модне на вигляд.

Nike Air Max, 1989. Кросівки які не були видатними саме для бігу, але так усіх вразили зовнішнім виглядом що наступні 10 років виробники бігових кросівок мали вигадувати і додавати до моделей те що називається “свистульки та перділки” – абсолютно не функціональні прикраси.

See the source image

Asics Gel Kayano Trainer, 1993. Верх безумства у додаванні прошарків, подушок, вставок та структурних елементів верху на кросівки. Після цієї популярної моделі навіть далекі від бігу люди побачили що “це вже занадто” і виробники кросівок почали потихеньку спрощувати свої моделі.

Brooks Adrenaline GTS, 1999. Кросівки для людей з плоскостопістю які і сьогодні є найпопулярнішими в своїй категорії. Але звісно вони вже пройшли безліч вдосконалень та модифікацій.

See the source image

Vibram FiveFingers, 2004. Іронія в тому що початково це взуття було розроблено для водних видів спорту – щільно сидить на нозі, має мінімум матеріалу, гума підошви достатня лише для того щоб створювати хоч якесь зачеплення з мокрими поверхнями, швидко сохне… Але народ просто подурів, багато хто почав бігати, а ще більше людей (включно зі мною) і ходити в таких. Така неочікувана популярність примусила виробників розпочати новий тренд – мінімалістичні кросівки.

Всю цю істерію лише сильніше накрутили опубліковані того ж року книги і статті типу Born to Run де автори доводили що правильно бігати виключно босоніж бо так природно. При цьому вони майстерно ігнорували неприродність асфальту та бігу на довгі дистанції у високому темпі.

See the source image

Nike Free, 2004. Кросівки які спочатку позиціонувалися як такі що тренують силу стопи, але на хвилі мінімалізації виробник швидко переорієнтував їх мінімалістичкі кросівки з компенсацією ударів для тренувань та змагань. Також варто зауважити що гума яка використовується на підошві цієї серії (Lunar) дуже близька (якщо не та сама) до тієї що використовується на колесах та гусеницях роботів що досліджували Місяць.

See the source image

Nike+, 2006. Технологія за якою кросівки мають вбудований датчик (як правило в підошві) що в комбінації зі спортивним годинником чи смартфоном збирає дані про швидкість, дистанцію та каденс. Згодом і інші виробники впровадили подібні технології – Adidas Micoach та інші.

See the source image

Newton Sir Isaac, 2007. Новостворена компанія вибрала цікаву стратегію – вони продавали свої кросівки на великих змаганнях з тріатлону і швидко набули собі популярності серед тріатлетів. А далі вже пересічні любителі почали цікавитися в чому це такому раніше не баченому бігає еліта і почали розкуповувати кросівки виробника.

Нововведенням були виступи (подушки) на підошві у передній частині стопи які примушували бігуна ступати на носок.

До речі Newton Motion на мою думку є найкращими кросівками для марафону.

Hoka One One Mafate, 2009. Нова компанія заснована колишніми працівниками Salomon одразу привернула увагу до своїх “максималістичних” кросівок – товстий/високий прошарок гуми підошви при надзвичайній вазі. Кросівки одразу стали популярними, особливо серед трейлових бігунів, а великі компанії впродовж пари років намагалися ігнорувати нового гравця бо вони щойно почали нові лінійки мінімалістичних кросівок. Тим не менше тренд переламати не вдалося і за якісь 2-3 роки кожен великий виробник бігових кросівок мав максималістичні моделі в своїй колекції.

До речі назва компанії читається як “хока оней оней” і з мови майорі перекладається як “політ над Землею”.

Saucony Kinvara, 2010. На хвилі популярності мінімалістичних кросівок Saucony створили модель в якій доволі товста підошва (у порівнянні з мінімалістичними звісно) комбінувалася з невеликою різницею висоти між носком і п’ятою. Модель одразу стала класикою і почала наступний тренд в бігових кросівках – підошви стали робити пласкішими і звичайні 10, а іноді і 14 мм різниці між носком і п’ятою почали зменшувати до 4-6 мм.

New Balance Minimus, 2011. У мене є ця модель – https://blog.golovatyi.info/2013/03/19/new-balance-minimus-barefoot-10/, але я в них вже давно не бігаю – занадто нещадні вони до ніг і вибагливі до техніки. Я в них в іноді в залі качаюся.

Сама модель стала піком мінімалізму – в цих кросівках відчуваєш усе. І хоча вони виглядають як більш-менш стандартні кросівки підошва в них лише захищає від бруду, а в іншому безжальна.

Altra Instinct, 2011. У мене є саме ця модель досі – https://blog.golovatyi.info/2014/11/16/altra-instinct/. Altra почала моду на так звані zero drop кросівки, тобто такі у яких різниця між носком та підошвою складала рівно 0 мм. Взагалі zero drop певний час було щось подібне до того що коїлося кілька років тому з бігом босоніж – статті та книги про те що це єдиний правильний і природній спосіб бігати… Проте у цієї моделі як і у інших моделей Altra є ще одна відмінність – у них дуже багато простору для пальців і вони ніколи не зтягуються до купи. Комусь це подобається (відчуття як наче носка на кросівках нема взагалі), комусь не дуже.

2012, Vibram програли в суді – ні, мінімалістичні кросівки не знижують імовірність бігових травм і не підсилюють стопи. Їх реклама була визнана неправдивою. Мінімалістичні кросівки це розвод і підходять лише тим хто має ідеальну техніку бігу, та і то не для марафонів.

Nike Flyknit Racer, 2012. Перші кросівки верх яких було зв’язано. Це дозволило прибрати зайві шари матеріалу на верху кросівка і зробити взуття легшим. І хоча технологію інші виробники не перейняли самі Nike мають кілька лінійок в’язаних кросівок. Також подобаються вони далеко не всім бігунам (мені, наприклад, вони не підійдуть через високий підйом стопи – я просто не зможу втиснути ногу в них), проте ті кому кросівки підходять в захваті від них.

Adidas Boost, 2013. Нарешті на зміну EVA прийшов новий матеріал для підошви – легший і більш пружній. У бігових магазинах можна було побачити стенди з гумою Boost та EVA і кинути на них металеві кульки щоб наочно переконатися наскільки сильніший відскок на новому матеріалі. Це дуже вразило публіку, кросівки стали хітом і багато людей почали бігати саме купивши цю модель.

See the source image

New Balance Zante, 2016. Перші кросівки які до початку масового виробництва друкували на 3D прінтері (і перші моделі коштували по $400). Тепер виробники працюють над технологіями які дозволять робити підошви не просто з прошарків склеєної гуми, а матимуть різні рівні щільності та форми в залежності від функціональності.  У мене є вже масова модель – https://blog.golovatyi.info/2015/12/03/new-balance-m1980-fresh-foam-zante/ і вони мені подобаються – м’яка, пружня гума підошви наче обережно обгортає ступню.

Ну от наче і все, ще згадаю про свій старий пост – ПРО БІГОВІ КРОСІВКИ.

Що ще забув сказати?

Therm-a-Rest Z Lite Sol Mattress

 

Призначення та характеристики

Це легкий і відносно компактний матрац під спальний мішок для походів. Матрац має рельєфну поверхню, скоріше навіть набір виступів і вдавлень – така конфігурація, по-перше, створює додаткові повітряні кишені між землею, матрацом та спальником і краще зберігає температуру, а, по-друге, додає глибини матрацу роблячи його м’якішим та приховує нерівності поверхні на яку його покладено.

Інші характеристики:

  • Ціна: в залежності від розмірів та магазину від $35 до $65.
  • Одна сторона вкрита тепло-відбиваючим матеріалом що згідно виробника додає до 20% тепла.
  • Складається з 14 секцій (довга модифікація) які дуже добре вкладаються одна в іншу. У компактному вигляді матрац виглядає як брусок з квадратним перетином.
  • Розміри і вага. Довга модифікація: довжина – 183 см, ширина – 51 см, товщина – 2 см, вага  – 400 грамів. Коротка модифікація: довжина – 127 см, ширина – 51 см, товщина – 2 см, вага  – 284 грами.
  • На сайті виробника – http://www.cascadedesigns.com/therm-a-rest/mattresses/fast-and-light/z-lite/product.

 

Враження від використання та недоліки

Коротка версія – усе класно, я усім задоволений.

А тепер довша версія. Ми саме з такими матрацами ходили з Оленою в кілька походів, навіть в Перу похід на Мачу-Пікчу був з ними. Так, вони дуже легкі, неймовірно легко складаються і розкладаються (тобто самі, без зусиль), вони м’які і для усім умов в яких ми бували вони достатньо теплі.

Програють вони у порівнянні з іншими високо оціненими похідними матрацами або через недостатню товщину (надувні бувають навіть у кілька разів товщі), або через відносну не компактність – деякі надувні матраци займають в рази менше місця. Ці ж матраци доведеться у складеному вигляді чепляти до рюкзака.

Проте ціна за яку їх можна купити нижче усього подібного в цьому ж класі ваги/температури в рази.

Оцінка на Amazon – 4.5/5 (https://www.amazon.com/Therm-Rest-Lite-Mattress-Small/dp/B005I6R0WC), моя оцінка – 10/10.

Look Cycle Keo Blade 2 CR

 

Призначення та характеристики

Легкі педалі для дорожнього велосипеда зі збільшеною базою. Літери CR у назві означають “carbon” – тобто матеріал який у нас називається “карбон”, мабуть це можна перекласти як “вуглеволокно”. Також варто сказати що у виробника існують ті самі моделі, але з титаном, і коштують вони дорожче, а в назві мають TI замість CR.

Характеристики:

  • Ціна. Існує кілька модифікацій цих педалей, різниця в матеріалі збільшує ціну ледь не вдвічі. Найдешевша модель обійдетбься приблизно в $170, найдорожча десь у $350.
  • Вага – 110 грамів кожна педаль. У титанових версій – по 90 грамів педаль.
  • Педалі односторонні, легко замикаються і розмикаються. Існує 3 модифікації з різним супротивом – 12, 16 та 20 нанометрів.
  • Замки – легки пластикові. Також існує 3 види замків які різняться лише кутом під яким може “гуляти” ступня – 0, 4.5 та 9 градусів.
  • Аеродинамічний дизайн. Правда я не вірю що виграш від цього буде хоч скількись помітний.
  • Збільшена площа контактної поверхні – 700 квадратних міліметрів. Досягається це за рахунок того що під замком є вставка (карбонова пластинка) яка теоретично знаходиться в постійному контакті з вело-туфлею через замок. На скільки це допомагає читай нижче.
  • На сайті виробника – http://www.lookcycle.com/en/pedale/keo-blade-carbon-cr/.

 

 

Враження від використання та недоліки

Свого часу я писав про вело-туфлі SIDI FIVE VERNICE і жалівся що при тривалих подорожах у мене німіють ступну і взагалі є певні не комфортні почуття. В той час я використовував педалі SPEEDPLAY ZERO. І під час якогось чергового відвідування вело-магазину Олена примусила мене фактично купити найдорожчі з педалей що у них були в наявності :) Ось так у мене ці педалі і з’явилися.

З одного боку односторонні педалі мають певний мінус – на них треба дивитися коли ставиш ногу щоб переконатися що педаль повернено правильною стороною і вдасться замкнутися в неї. Але до цього швидко звикаєш, та і замикаються вони дуже легко, зовсім не як дубові Shimano 105 що у мене колись були.

Стосовно ж збільшеної площі контакту – схоже вона таки працює. Я вже і не пам’ятаю коли у мене затікали ступні від тривалих поїздок (ну або може ступні вже адаптувалися). Так що ніякого розчарування не було.

Накатався я вже майже 2 роки з цими педалями на своєму Cervelo R3 і схоже що будуть служити вони ще довго, от тільки замки вже майже сточилися і пора ставити нові (ціна їх складає $$10-15). Так що я усім задоволений, хоча через ціну рекомендувати їх не буду. У виробника є вдвічі дешевші моделі які можна було б спробувати натомість.

Отже недоліки це висока ціна і односторонність педалей. І все.

Оцінка на Amazon – 4.1/5 (https://www.amazon.com/Look-Cycle-Pedals-Carbon-Tension/dp/B00GPIY24G), моя оцінка – 10/10.

 

NiteRider Lumina Headlight

 

Призначення та характеристики

Перше що треба сказати це те що у мене є три моделі цього велосипедного ліхтарика – на 350, 650 та 750 люмен. Зовні вони майже ідентичні і розрізнити їх можна хіба що по напису на боці. Тому далі буде йтися про узагальнену модель.

Отже характеристики:

  • Ціна: в залежності від моделі ціна складатиме від $60 до $120+, але їх часто можна знайти на різних велосайтах у розділі скидок чи розпродажів від $50 до $80.
  • Вага: знову ж таки залежить від моделі, але середня вага знаходиться в районі 170 грамів.
  • Час роботи. Ліхтарики ці підтримують 2-4 градації яскравості і з найяскравішим світлом працюють від 40 до 6 хвилин, а з найтемнішим від 2 до 4 годин. Перемикання і вмикання/вимикання реалізовано єдиною кнопкою яка також є індикатором зарядки і роботи.
  • Кріплення: на руль. Встановлюється дуже легко і сам ліхтарик можна з нього зняти при необхідності щоб скористатися як ручним. Варто зауважити що старіші моделі мали кріплення яке неймовірно просто ставилося та знімалося, проте з часом ліхтарик “зповзав” вниз і починав світити під ноги – треба час від часу поправляти кріплення. Нові з кріплення встановити трохи складніше (там є гумовий ремінець), але вони абсолютно незрушні. Зверніть увагу на кріплення на приведених фото.
  • Зарядка: ліхтарики мають вбудований USB-роз’єм через який і заряджаються. У старіших моделей це mini USB на задньому торці, у нових – micro USB знизу. Роз’єми закрито резовими кришечками. Проте час зарядки стане неприємною несподіванкою – більше 10 годин до повної зарядки. Тобто треба залишати їх заряджатися на всю ніч.
  • На сайті виробника – https://www.niterider.com/road/.

 

Враження від використання

Перше що скажу це те що абсолютно необхідно мати світло на велосипеді не лише коли вечорам стають чорними, але коли навіть тільки сіріє. Щодо ж цих конкретно ліхтариків то мені подобається легкість у встановленні і використанні. Проте для гірського велосипеду я би рекомендував щось значно потужніше і можливо з надійнішим кріпленням щоб світло не збивалося постійно під ноги від тряски.

Як вже згадано вище усе управління здійснюється однією кнопкою. Тривалий “клік” (близько секунди) вмикає та вимикає ліхтарик, а короткі натискання циклічно перемикають режими (яскравість).

Задоволений і якщо треба то на дорожній велосипед ще буду купувати саме такі ліхтарики.

Ліхтарики дають доволі велику яскраву пляму і великого діаметру пляму помітно меншої яскравості. Я ставлю його так щоб найяскравіша пляма покривала зону від 1.5 до 5 метрів перед переднім колесом і тоді у зоні меншої яскравості опиняється до 12-15 метрів попереду – на дорозі звісно видно далеко не все, але ями помітити чи інші перешкоди абсолютно не буде проблемою. І також здалеку помітно пішоходів та велосипедистів що наближаються (якщо у них звісно нема своїх ліхтариків).

Щодо недоліків то найбільш суттєвим на мою думку є тривалий час зарядки – не вдасться просто швиденько підзарядити. До того ж ліхтарик не може одночасно світити і заряджатися і рятуватися акумулятором не вийде. І це плата за використання USB – воно звісно дуже зручно і просто підключитися до телефонної зарядки, але мінус саме час необхідний на неї.

Другий, менш помітний недолік це кріплення – за простоту встановлення доводиться платити тим що час від часу доведеться поправляти ліхтарик щоб світив куди треба.

Моя оцінка – 9/10.

JayBird BlueBuds X Sport

 

 

Призначення та характеристики

Перше – я хочу звернути вашу увагу на дуже подібні, але дешевші і в чомусь навіть функціональніші навушники, а саме JAYBIRD JF3 FREEDOM.

Як видно з назви BlueBuds X Sport є безпровідними (Bletooth) спортивними навушниками і призначені для спортивної активності і відповідно стійки до поту та води (хоча плавати в них не можна) і добре тримаються у вухах. Характеристики:

  • Ціна – На момент покупки (початок 2014-го) ціна складала $140 – це була топова модель у виробника. На момент написання посту (осінь 2016-го) багато де можна ці навушники купити за $80. Проте версії не чорного кольору обійдуться вам на $$10-20 дорожче.
  • Вага – 8 унцій (225 грамів).
  • Зарядка – від USB, на стороні навушників є роз’єм UC-E6 під кришечкою на одному з навушників.
  • Час роботи від акумулятора – заявлено 8 годин, але в реальності вийде добре якщо 6. Проте це теж дуже добрий показник.
  • Кнопки управління – відсутні.
  • В комплекті йде практична і симпатична коробочка в яку зручно складати навушники.
  • На сайті виробника – http://www.jaybirdsport.com/x2-bluetooth-headphones/, але це вже оновлена модель.

 

Враження від використання

Тут нічого сказати не можу бо купив їх для Олени, вона наче користується ними регулярно в залі і на пробіжках. Будемо чекати доки напише свої враження…

Єдине що можу зауважити що з цими навушниками буде приємніше на велосипеді їздити ніж з молодшою моделлю – вони не так виступають з вух.

====== Відгук від Олени ======

Мені jayBird дуже подобаються. Стиляшно виглядають. Легенькі. Добре сидять, так добре, що протягом тренування рідко коли поправляю бад – це навіть трохи аж не звично, скоріш перевіряєш чи вони ще там. Хоча є один трік щодо проводу: його краще все ж зафіксувати будь-чим, бо стрибає і тоді бадси висмикуються. До звуку жодних питань, як по мені – просто клас. Ну а перемикати треки… Можна різні плей-листи створити чи, наприклад, на Pandora різні налаштовані радіо.

====== Відгук від Олени ======

Оцінка на Amazon – 3.6/5 (https://www.amazon.com/dp/B00AIRUOI8/), моя оцінка – поки не знаю.

 

Недоліки

Знову ж таки через те що я сам ними не користувався щось суттєве про недоліки сказати не можу. Але от відсутність кнопок управління дуже насторожує – я на своїх JF3 Freedom часто регулюю гучність, або перестрибую пісні що не відповідають поточному настрою. Та і паузу/відтворення іноді натискаю. А тут все управління через приєднаний телефон чи програвач.

Доповнення від 3-го липня, 2017

Після кількох тижнів використання у мене з’явилися кілька не надто позитивних відгуків:

  1. З рідними насадками навушники не сидять в моїх вухах взагалі і вивалюються одразу. Коли поставив насадки Comply (здається T-500 це та модель що підходить до цих навушників) то стало краще. Але через те що звукові канали в цих навушниках ширше залишається менше місця для насадок і тому вони не сидять так добре і не ізолюють зовнішні шуми так як хотілося б.
  2. Крильця на цих навушниках взагалі не зрозуміло для чого – вони нічого не тримають і злітають (та залишаються у вухах) при найменшому рухові).
  3. Навушники як виявилося зручніше одягати догори ногами щоб провід йшов поверх вуха.
  4. Звук на диво (на диво тому що звуковий канал у цієї моделі ширший) не кращий. А за басом так взагалі погано. Чи то вуха у мене такі що я не можу достатньо далеко запхати ці навушники, чи і правда щось не так. До того ж я помітив що у певному положенні голови баси зникають взагалі.
  5. Кнопки управління звуком переривають музику і бікають натомість у вуха щоб дати знати що рівень звуку змінюється. Не розумію для чого таке “покращення” взагалі.

 

В цілому я розчарований – мені так мріялося що ці навушники будуть комфортніші та кращі за якістю звуку у порівнянні з молодшою моделлю, але вийшло навпаки.

З плюсів можна відзначити лише те що заряджати їх треба за допомогою звичайного micro USB шнура який зараз є на кожному столі для заряджання телефонів.

Cervelo R3 105

Минуло вже більше двох років з тих пір як у мене цей чудовий велосипед (про покупку свого часу писав ось тут). І скажу що досі задоволений, жодного разу не розчарувався і продовжую хотіти на ньому кататися.

За два роки вже багато чого відбулося: я і в машини влітав, і у довгих вело-заїздах участь приймав (як RAMROD 2015RAMROD 2013 та MAZAMA). Стараюся хоча б раз на два тижні їздити навколо озера Вашингтон (з Оленою переважно) – це 90+ кілометрів. Також раз на тиждень катаюся на роботу і назад – це 28 км в одну сторону.

На сайті виробника про цей велосипед – https://www.cervelo.com/en/road/r-series/r3.

Також за цей час зробив деякі апргейди. Спочатку сподівався що сам усе зроблю, але коли зрозумів що ні часу ні бажання знайти не вдасться віддав у наший вело-магазин щоб усе зробили. А саме: поміняв групсет Shimano 105 на Shimano Ultegra, а також колеса Shimano RS50 поміняв на HED Belgium. І такий самий апгрейд зробив Олені на її Scott RC1.

Обидва оновлення було відчутно відразу і обидва покращили відчуття від поїздок.

Що стосується Ultegra то вона не лише легша на кілька сот грамів, але і незрівнянно плавніше, навіть лагідніше перимикається. І точніше. До того ж я взяв набір для клаймбінга (тобто для гірок): передні зірочки 52-36, касета 11-28. І треба сказати що по нашому рельєфу такий вибір себе виправдовує – мені вистачає діапазону і на прямих ділянках, і що головне в гору теж є з чого вибирати і можна зберігати дуже плавний каденс на усіх клаймбах.

Питання чи варто робити апргейд до Dura-Ace чи аж до Di2 залишається відкритим. За моїми відчуттями з вела можна ще трішки витиснути, але я би краще вже взяв новий велосипед тоді.

Стосовно ж коліс можу сказати що HED Belgium помітно легше розкручувати, тобто байк чутливіше реагує на докладання зусиль на педалі. Не те що він раптом став швидкісним байком, але усе одно помітна різниця. А якщо ще поставити на ці колеса трубки VITTORIA LATEX ROAD TUBE та шини VITTORIA OPEN CORSA EVO CX TIRE то взагалі прекрасно стає.

І мені здається що якщо намагатися виграти від апгрейду то можна було б і ще кращі колеса поставити, але їх ціна вже буде перевищувати ціну самого велосипеду.

Взагалі математика така що свого часу велосипед було придбано (усі ціни округлено в той чи інший бік для простоти) за $2000. Ultegra та колеса кожні обійшлися в $1000, а продати старі колеса та Shimano 105 вдалося за $600. Таким чином з апгрейдами ціна той конфігурації що у мене зараз виходить приблизно $3400, і якщо додати ще трохи грошей то вже можна дивитися на новіші велосипеди з кращим набором компонентів. І головне що новий вел буде дешевше ніж апгрейд мого до того ж стану.

Ну і саме головне – що ж такого хорошого в цьому велосипеді і чому я такий ним задоволений? Повторюся що специфіка цього велосипеду це тривалі (багатогодинні) поїздки та довгі підйоми. На ньому зручно це робити через геометрію рами – посадка трохи пряміша ніж на швидших велосипедах (буквально на кілька міліметрів верхня трубка рами коротша) і це дозволяє не так напружувати спину і дає простір для зміни позиції.

Рама у R3 м’якіша за R5 завдяки іншому складу карбону, а це означає що дрібні тремтіння від нерівностей асфальту вона “приховує” гасячи частину з них. І як результат – руки, спина та сідниці не так перевтомлюються на довгих дистанціях. Звісно тут є і недолік – велосипед повільніше відкликається на докладення зусиль на педалі, особливо у порівняння з дуже жорсткими рамами які просто стрибають вперед варто лише докласти трохи більше сил. Але я на швидкість дистанції не ганяю, скоріше на довжину :)

Коротше повторюся що байком я задоволений, нарікань не маю і катаю на ньому з задоволенням.

До чого взагалі цей пост? Ну, по-перше, у мене тут в блозі як-ніяк а якісь огляди та враження від різних продуктів. По-друге, велопоїздки це приємна частка мого життя яку хочу збільшити і відповідно про яку хочу більше писати. Ну і третє це те що ми з Оленою щойно купили собі на осінньо-зимово-весінній період циклокросові байки (а саме BMC Crossmachine CXA01 Rival) і через те що вже холодає та починає дощити доволі регулярно пересідаємо на них на місяців 7-8. А може і циклокрос коли спробуємо. Отаке от.

А у вас який дорожний байк? Що подобається, що ні, які обмеження, що хочеться та можна покращити?

Nathan AP Pro

 

Ціна

Мною було куплено свого часу за $60, але це не те що зависока ціна, я би зараз і безкоштовно не взяв цю пляшку. Чому? Читай далі…

 

Призначення і характеристики

Аеродинамічна пляшка для велосипеду яка монтується на виносні ріжки на рулі.

Характеристики:

  • Місткість: 650 мл.
  • Складається з двох частин – легко розбирати і мити.
  • Має кришку з мембранами через яку можна доливати воду з іншої пляшки.
  • Кріплення для ріжок йде в комплекті.
  • Гнучка трубка з соскою та спрямовуюча трубка що тримає соску в фіксованій позиції.
  • На сайті виробника інформація про цю пляшку відсутня, мабуть їм самим соромно.

 

Враження від використання і недоліки

Ззовні здається що ця пляшка може бути ідеальним рішенням для тріатлону та аеропозиції. Вона аеродинамічна, легко кріпиться та знімається, легко наповнюється, її зручно мити. Але після перших кількох поїздок починають проявлятися проблеми.

Перше проблема яку одразу стане помітно навіть на хорошій дорозі це те що м’яка трубка з соскою стрибає і навіть може випасти зі спрямовуючої трубки. Я пробував вирішити цю проблему “закріпивши” трубку липкою смугою. Але мало того що таке рішення не естетичне, так ще і не допомагає – все одно колись відірветься і випаде.

На не надто рівній дорозі самі кріплення можуть зіскочити з ріжок. Принаймні у мене таке було.

Але все це можна більш-менш ігнорувати намагаючить їздити більш плавно і уникати нерівностей. Але потім починаються гірші проблеми.

 

Через певний час прокладка між половинками пляшки починає текти. Тобто пляшка тече постійно і заливає раму і ноги. А якщо її сильніше закручувати то верхня половина стає несиметрична нижній і вода або починає виливатися через клапани, або пляшка просто не влазить в кріплення.

І ще одна проблема – пляшку не можливо наповнити на 100%. Як би ви не старалися в ній завжди буде вільне місце – бо якщо навіть долити до верху то весь “надлишок” обов’язково виллється на першій же нерівності.

В результаті я використовую єдину нормальну частину (трубку з соскою) з іншою пляшкою яка не має таких проблем.

Оцінка на Amazon – 2.8/5 (https://www.amazon.com/dp/B00BJ6WUSO), моя оцінка – 0/10.