Виробник відомий своїми якісними і зручними кружками (серед усього іншого) які нам так подобаються в походах, що я вважаю за необхідне про це написати.
Власне на ринку вистачає різноманітних термосів, кружок та іншого. Але в походах, коли гарячий чай чи кава додають фарби оточуючому світу – для цього випадку кращих кружок я не знаю.
Спочатку у нас з’явилися звичайні кружки Camp Cup (https://www.miir.com/collections/cups/products/campcup) які мені подарували на роботі. Сам би я таке не купив – $25 доларів за кружку здалося б мені занадто. Але коли ми їх спробували в нашій подорожі по Ісландії то я зрозумів звідки така ціна – технології просто космічні.
Справа в тому, що будь-скільки гарячий чи холодний напій у кружці температуру руками просто тримаючи кружку не можна. Вона ніколи не нагрівається завдяки тому що між внутрішньою та зовнішньою стінками є “вакуум” (звісно технічно це ніякий не вакуум) який і не дає температурі перетікати на стінки.
А друге – це те як довго ці кружки тримають температуру. Просто непристойно довго. Можна її залишити на якийсь час після якого очікуєш, що напій вже буде ледь теплий (чи холодний), сміливо його ковтаєш і обпікаєшся.
Ну і до того ж вони просто симпатично виглядають і їх зручно тримати.
В цьому пості зберу огляди на сумочки на пояс/талію які можна використовувати під час бігу щоб тримати в ній смартфон, ключі, енергетичні гелі, гаманець та інше подібне.
2020/07/06: Дешеве і дуже пристойне рішення. При ціні в $14 ця сумочка є кращим варіантом вище описаної iFitness – кишеня елементарно вміщує більше (десь на 20%) і крім того на поясі є дві додаткові невеличкі кишені в які я клав ключі та чохол від навушників.
Вона виглядає дуже просто і не модно, але функціонально ніяких недоліків не викликає – не стрибає, не совається, практично непомітна.
Я з нею бігав не так і багато, але схоже що і пошито її добре, тож очікую тривалий час використання.
New Balance Performance Waist Pack
2020/07/06: Цю сумочку відрізняє її більший за звичайний розмір. Але при цьому вона сидить на поясі дуже добре і не відчувається те що вона майже на 50% більша за стандартні розміри подібних виробів.
Дуже якісно її зроблено, з хороших матеріалів. Конструкція дуже проста – це по суті велика кишеня з невеличкою сіточкою зверху (для геля наприклад).
Власне цю сумочку було зроблено більше для туристів щоб носити щось невелике під час походів, але бігуни помітили, що з нею можна і бігати.
При ціні в $20 це найкращий варіант мати на собі до 1 літру (за обсягом) навантаження якщо з будь-якої причини ви не можете мати на собі рюкзак.
Почну з того, що повна ціна за цю безпровідну колонку складає аж $200, що як на мене занадто. Мені вдалося свою купити по акції за $80 і саме таку ціну я вважаю правильною і реальною.
Якісь звуку – надзвичайно висока для такого невеличкого пристрою. Дуже добре чути як високі так і середні, і навіть баси дуже розбірливі. До того ж колонка може видавати гучний звук якого буде достатньо для невеличкого спортзалу чи вечірки. Єдине що на гучності у 80% і вище баланс частот починає мінятися і чути, що розраховано колонку переважно на легкий рок та поп-музику.
Звук йде на 360 градусів, тобто в усі сторони від колонки.
Захищеність від води – IPX7, тобто колонку можна просто кинути у воду і не перейматися з цього приводу.
Управління: дві великі кнопки + та – для управління гучність, зверху кнопка вмикання.
Роз’єми: знизу під захисними клапанами AUX (аудіо) та micro-USB (зарядка). Звісно хотілося б Type C.
Також знизу є гвинт для монтування на тріподі (як для фотокамер).
Час роботи від батареї – розробник обіцяє якісь нереальні 15 годин, а у мене виходить ледь 2 години на гучності в районі 80-90%%. Можливо щось не так з моєю колонкою, але в 15 годин я не вірю.
Час повної зарядки – більше години. І хоча виробник пише про 2.5 години у мене після однієї години колонка показує повний заряд. Знову ж таки – можливо якийсь дефект.
Підключення до програвача через Bluetooth не складає ніяких труднощів і діапазон дії сигналу – 30 метрів як каже виробник. В моєму випадку 10 метрів без проблем, далі можливі переривання у звукові.
Що дуже круто – за допомогою додатку можна кілька таких колонок (до 100 штук) підключити до смартфону і відтворювати на них звук одночасно.
Розміри: діаметр – 6.5 см, висота – 18 см.
Вага – 545 грамів. Майже непомітно якщо закинути в рюкзак чи спортивну сумку.
Моє єдине побажання – час роботи від батареї. Але втретє – можливо моя колонка дефектна (через що і ціна нижча).
Коли у мене з’явився новий і безумно дорогий велосипед BMC SLR01 Teammachine DISC то я одразу ж подумав про те як би його безпечніше лишати на роботі (коли катався на роботу і з роботи на ньому). І хоча у нас там спеціальна парковка для велосипедів доступ до якої лише за карткою – все одна додатковий захист не завадить.
Інша причина придбати більший/дорожчий/надійніший замок – транспортування. Ми свої велосипеди возимо за допомогою река Thule T2 XT Pro. І хоча в ньому є вбудований кабель і простенький замок він, проте, не дає достатнього захисту як на мене – кабель можна перекусити, або, що реальніше, відкрити замок. До того ж нічого не вбереже якщо крадій захоче зняти колесо яке не замкнуте.
Ну і от вибираючи по співвідношенню ціни та надійності я і обрав саме цю модель. Сама дужка у формі літери U вимагає використання дискової пили щоб її зламати. До того ж в комплекті йде підсилений кабель яким можна захистити і раму і інше колесо.
Найслабше місце – це мабуть ключ. Він виглядає просто, але огляди стверджують, що його не так легко відкрити.
Взагалі якщо виходити з того, що замок має ускладнити крадіжку та примусити злодія перемкнути увагу на інші велосипеди – то цей замок просто один з найкращих виборів. Якщо ж ви свій дорогий велосипед збираєтеся надовго лишати у небезпечному місці то обирайте замок з повноцінним цепом. Ось на цьому відео показано як за допомогою спеціальних інструментів досвічена людина може відкрити подібний замок (проте сам він каже, що замок досить хороший):
При вазі в майже 1.3 кг це не той замок який ви захочете возити з собою на швидкому/легкому велосипеді. Натомість лишайте його на роботі і лише возіть ключі.
В комплекті йде 4 ключі (один з них з крихітним ліхтариком) та кріплення на раму, або на стіну в яке можна фіксувати замок.
Про бренд Altra і усі моделі бігових кросівок від нього треба знати дві речі: zero drop – тобто підошва пласка і нема підйому від носка до п’яти (0 мм), та друге – широкий носок. Носок у Altra настільки широкий, що іноді буде здаватися наче біжиш у сандалях і пальці взагалі не торкаються стінок верху. Подібний досвід у мене був з Altra Instinct які, до речі, все ще живі і в дуже хорошому стані. А отже з надійністю у Altra все в порядку.
Найбільше ці кросівки схожі на Hoka One One Clifton 4 – м’яка комфортна підошва саме те що треба для повільного розслабленого бігу. Але в той же час є кілька проблем. Перша – це те що оті 0 мм підйому суттєво впливають на техніку бігу і примушують ікри працювати більше, що може спричинити неприємні почуття дуже швидко якщо ви над технікою бігу не працюєте. Також мені не сподобалася шнуровка – або занадто туго (якщо і останню дірочку для поворосок використовувати), або таке враження що можуть злетіти.
Друга проблема в тім, що не надто насправді зрозуміло призначення кросівок. У них м’яка підошва, але надзвичайно легкий і майже не структурований верх як у кросівок для змагань. Тоненький язичок який ніколи ідеально рівно не лежить – для мене це не є проблемою, але для когось може бути. І в цих кросівках можна бігати швидше ніж потюпцем, але виникає питання чому саме цю модель обирати. Я відповісти на це питання не можу, і так само не можу цю модель радить хоч для чогось.
А з іншого боку Олені, яка завжди бігає у середньому темпі, або повільніше ці кросівки подобаються і вона саме їх часто обирає на пробіжку. Тому можна сказати що як і для інших не традиційних брендів (таких як Hoka, Newton) треба тестувати до того як робити покупку.
Повна ціна моделі складає на момент написання $100, але вже також є версії 1.5 та 2 з невеличкими змінами і вдосконаленнями. Я свого часу купив собі та Олені по $50 за пару.
В подорожах і походах іноді буває нема як, чи нема де, чи нема коли почистити зуби. Або почистити можна, але без полоскання (для тих хто користується рідиною для полоскання). І ось ці таблетки і вирішують цю проблему.
Використовувати їх дуже просто: жуєш 10 секунд – за цей час вони перетворюються на рідину (яку звісно не треба ковтати одразу). Потім тією рідиною полощеш рот, і потім її ковтаєш. Так, її можна ковтати – завдяки складу рідина та вбиває деякі бактерії і прибирає запах, але не шкодить травленю.
Дуже зручно, швидко і компактно. Беремо такі з собою у всі подорожі та поїздки.
Ціна складає до 30 центів за таблетку, що як на мене дуже не дорого. У мене на них підписка на Amazon, тобто з певною періодичністю приходить нова коробка. Це щоб вони були завжди коли раптово в них виникне необхідність.
Кросівки від HOKA One One доволі популярні були свого часу серед тріатлетів, а сьогодні вже і популярні серед бігунів теж. І мені дуже довго і давно хотілося їх спробувати. Але проблема з усіма моделями для мене була в тому, що я елементарно не міг ступню засунути в кросівок – вони були або занадто вузькі в носку, або по висоті вузькі.
Перші HOKA які мені вдалося вдягнути (бо їх спеціально зробили ширшими) були Hoka One One Clifton 4 і вони ж стали моїми улюбленими кросівками на тривалий час – легкі, м’які, комфортні.
Але з часом захотілося спробувати інші моделі призначені для не такого повільного і розслабленого бігу. Після невдалих Hoka One One Clayton 2 в яких я не ризикну більше бігати (бо натираю кожного разу) наступною спробою стала саме Bondi 5.
Перше враження непогане – кросівки все ще комфортні і трошки м’якіші ніж подібного призначення моделі від інших брендів, аля як для Hoka можна навіть сказати жорсткі. І головне що вони відчуваються швидкими.
Поступово я почав бігати в них все більше і більше… і знайшов проблему через яку не одягаю їх тепер взагалі. Проблема ця полягає у занадто вузькому носку. Не самий кросівок (тобто верх) вузький – ногу я всовую без проблем і навіть не відчуваю тісняви. А саме підошва під пальцями на кілька міліметрів вужча ніж підійшло б мені.
Погано це тому що мизинці не мають достатньої підтримки і після кількох кілометрів (після 10 точно) починаються неприємні відчуття наче постійно наступаєш мизинцем на щось вузьке (як металева смужка). Воно навіть не боляче, а просто неприємно. І неприємно так, що аж бігти нормально не можна :(
І ось це саме по собі робить ці кросівки не придатними для мене особисто.
З інших вражень можу згадати не найбільш гнучку підошву (тобто це не кросівки для змагань), доволі щільний верх (може буде спекотно в певну погоду), відносно тоненький язичок та система шнуровки можуть в залежності від стопи стати проблемою (у мене все нормально з цим було). Тобто кросівки призначено лише для доріг (підошва не буде нормально себе вести на ґрунті чи гравію) і для бігу в середньому темпі – тобто для бігунів-аматорів коли треба робити щось швидше ніж розслаблений біг, але не інтенсивні інтервали.
І деякі характеристики:
Ціна: повна ціна – $150, на розпродажах зараз можна знайти цю модель за $100 і менше – вже є Bondi 6.
Вже майже рік як я продав свій такий рідний Cervelo R3 і придбав собі надзвичайно понтовий BMC SLR01 Teammachine DISC. Велосипед просто фантастичний! Швидкий, легкий, агресивний… Характеристики перелічувати не буду, можете їх глянути на сайті виробника – https://us-en.bmc-switzerland.com/teammachine-slr01-disc-one-302022.html.
Чому новий велосипед?
Або що не так було зі старим? Насправді нічого крім того, що він був… старим. З того часу як я його купив і потім оновлював відбулося багато різної значущості змін в технологіях які в сумі накопичилися у доволі солідну перевагу нових велосипедів зі старими (навіть найкращими моделями).
Крім того мені захотілося поміняти зручний (геометрія та матеріали) велосипед на швидкий. І ось я пішов в магазин тестувати…
Власне спочатку ми з Оленою погодилися, що бюджет не має значно перевищувати $5000. Такі велосипеди я і почав тестувати – Pinarelo Dogma, Focuz Izalko та інші подібні моделі. Але на мій подив різниці чи не було відчутно взагалі, чи вона була настільки маленька, що я не розумів для чого б мені за це платити.
Коли я сказав консультанту про ці свої враження він мені відповів – хоче відчути різницю? Зараз. І привів ось цей BMC. Я глянув на цінник і злякався. Олена подивилася і сказала – якщо тобі сподобається то бери, я лише за.
Тоді консультант запропонував видати такий і їй щоб спробувала. Олена сказала, що не думає міняти свій Scott CR1, але консультант таки її вмовив. І ось ми поїхали вдвох – довгий плаский відрізок щоб прискоритися, кілометрова крута гірка щоб оцінити як вел їде в гору, спуск назад щоб оцінити керування та гальма.
Коротше повернулися ми в магазин і Олена з порогу – я хочу собі такий! Ось так їх у нас стало два :)
На світлині модель з компонентами від SRAM, моя модель має такого ж класу компоненти від Shimano.
Рама та виделка
Велосипеди розрізняються багато чим, але два параметри які роблять дорогі велосипеди більш призначеними для спринту чи гірських етапів – це геометрія рами та склад карбону.
Ці наші нові велосипеди мають таку геометрію, що додавання зусилля на педалі одразу перетворюється у збільшення швидкості – велосипед буквально вистрибує з під тебе. Також цьому додає більш жорсткий матеріал рами. Мінусом проте є те, що у порівнянні з м’якішим карбоном мого попереднього Cervelo R3 та більш “розслабленою” геометрією на цій рамі складно буде їхати розслаблено супер-довгі дистанції. Велосипед буквально спонукає прискорюватися.
А жорсткий матеріал хоча і передає енергію ефективніше проте і не гасить мікровібрації від нерівнострей дороги. І у підсумку втослюєшся на ньому трошки більше.
Але усе вище сказане має сенс лише для довгих, частих і швидких поїздок. Для тих хто катається лише пару років різниця може бути не помітна взагалі.
У BMC до речі є такий точно велосипед у модифікації SLR02 – різниця лише у складі карбону рами і ціна нижча на $2000.
Di2
Друга велика складова у ціні – система електронного перемикання передач Di2. Це рішення від Shimano існує вже кілька років і є доволі поширеним для велосипедів вищого цінового діапазону. У конкурентів SRAM та Campagnolo теж є свої подібні системи.
Я собі особливо ніколи нічого такого не хотів. І справді – яка різниця чи ти перемикаєш кабелем приєднаним до важеля, чи за тебе перемикає маленький моторчик за сигналом того ж таки важеля?
А виявилося, що це насправді дуже зручно і додає задоволення від поїздки. По-перше, перемикати передачі тепер легше – достатньо легкого торкання. По-друге, воно здійснюється більш плавно. Та, по-третє, перемикання є більш точним – нема довгого кабелю який вібрує під час руху та ще й розтягується з часом.
Також всю цю систему можна налаштувати зі смартфону чи комп’ютера – як швидко відбувається перемикання, в якому порядку і таке інше.
Ще на ручках є додаткові кнопки зверху (під великі пальці) які можна запрограмувати на певні дії. У мене вони дозволяють перемикатися між екранами вело-комп’ютера без того щоб відривати руки від керма.
Що стосується батареї то її заряду вистачає на кілька місяців. Роз’єм для зарядки у нас розташовано на рамі.
Гідравлічні гальма
Ще одне значне покращення – гідравлічні гальма. Тобто вони не просто металеві диски на колесах (зменшена версія того що на сучасних мотоциклах), але і гальмування здійснюється не за допомогою кабелю як у дешевших моделях, а через залиту в систему рідину (густа олія).
Перевага саме гідравлічних гальм в тому, що зусилля яке докладаєш прямо пропорційне силі гальмування. В той час як у звичайних механічних залежність скоріше експоненційна.
І у порівнянні з гальмами на ободі ці гальма більш безпечні, не затираються, працюють так само коли мокрі, не пошкоджують колесу і так далі. Але саме надійність та кращий контроль найбільше помітні і не лише роблять гальмування більш передбачуваним та контрольованим, але і додають упевненості та спокою на високій швидкості та крутих спусках.
У порівнянні з традиційними (на момент покупки) гальма на моєму Felt B16 практично відсутні.
Наскрізна вісь
Throug axel, або наскрізна вісь є доволі новим трендом в сучасних велосипедах. Доволі багато моделей досі мають вісь яку можна легко і швидко розкрутити руками щоб демонтувати колесу.
Для подібної ж системи потрібен інструмент. Але є і переваги: колесо не можна посадити не точно, легша вага і захищеність від “самостійного” розкручування.
Я досі ще не певен чи подобається мені така система, чи для мене важливо щоб я між швидше зняти і одягти колесо. Проте визнаю, що з традиційною віссю встановити колесо не надто точно дуже легко.
Широкі колеса
А вірніше шини. А ще вірніше – колеса під ширші шини.
Наші байки мають колеса зі встановленими 25 мм шинами. Це доволі широкі шини якщо порівнювати з тим що було в тренді 5-8 років тому коли навіть 23 мм виглядали як іноді занадто широкі для серйозних велосипедистів.
Але зараз тенденція змінилася на те щоб обід та шина більш плавно переходили одне в інше, що добре впливає на аеродинаміку, а отже швидкість. І з ширшими шинами досягти цього легше.
До того ж ширші шини додають комфорту і тому не зважаючи на те, що я написав вище про жорсткий карбон рами цей негативний ефект суттєво згладжується саме ширшими шинами. Мені подобається одним словом.
Виправданість покупки
Власне про технічні характеристики можна писати ще дуже довго і кожну з них окремо вихваляти, але питання таки лишиться – чи вартий цей велосипед своїх грошей і чи має ця покупка сенс для нас.
Скажу так – ціна виправдана і відповідає подібним моделям від інших виробників. І я не бачу щоб вона суттєво знижувалася за останній рік.
А чи дійсно потрібен мені цей велосипед – ні. Я не настільки сильний велосипедист щоб використовувати його по максимуму. До того ж є багато професійних спортсменів хто щось виграє на не таких дорогих моделях.
Але з іншого боку – яке задоволення на ньому кататися і знати про те, що єдиним стримуючим фактором є я сам, а не якісь технології. Тому так – ця покупка абсолютно виправдана в той же час і я щоразу як кидаю погляд на свій вел почуваю щось тепле і приємне в душі ;)
Цю штуку свого часу інтенсивно рекламували у всіх спортивних журналах (принаймні в США) – не можна було відкрити будь-який номер чи то бігового, чи вело, чи тенісного, чи ще будь-якого журналу щоб не побачити тигра. Зараз інтенсивність реклами знизилася, але досі зустрічається.
Під таким натиском я не міг не спробувати… І мені сподобалося.
По суті це сучасні гірчічники, тільки більш високотехнологічні. В одній коробці 6 клаптиків розміром 7×10 см. Їх просякнуто чимось схожим на відомий з совєцьких часів бальзам “Зірочка”. Просто ліпиш його на проблемне місце і можна так тримати до кількох годин.
Запах хоча і сильний, але його чути лише впритул до носа. Тобто можна спокійно ходити між люди – ні оточуючи, ні сам не будеш задихатися.
Сама мазь не подразнює і не обпікає шкіру, нічого не свербить, не червоніє і не облазить – перевірено не одноразово.
А допомагає воно так – область під наліпкою наче розігрівається і це дозволяє усунути певні види болю (легкі травми, застуди і таке інше). Звісно це не лікувальний засіб, а лише такий, що дозволяє полегшити симптоми. Шия, коліна, втомлений поперек і таке подібне – цей бальзам допоможе.
Ціна складає $22 за 6 штук. Це дорого, але працює, я задоволений.
