Після того як почав більш структуровано тренуватися (читай почав працювати з тренером на що мене надихнув чемпіонат світу IronMan на Гавайах 2019-го року) відповідно під впливом усіх відео та текстових матеріалів, а також професійних спортсменів захотілося і обладнання та одяг обновити.
Одна проблема – подібні костюми коштують дуже дорого (варто очікувати ціни в районі $300), а тому жаба на давала купувати якийсь час. Але підвернулася нагода і по акції я купив цей костюм за $160 (повна ціна $230).
Мені дуже подобається як він на мені виглядає, та і кольори (синій з жовтим) я вдало зі своєї точки зору підібрав. На стартах такі костюми зустрічаються, але дуже не часто у порівняння з іншими брендами та моделями – тож мене доволі помітно якщо хтось чекає і виглядає.
Спочатку я злякався, що костюм занадто тугий і блискавка розстібається від легкого торкання. Але після пари тренувань і трьох стартів в ньому вже впевнений і задоволений.
Костюм дуже зручний і ніде не заважає – ні у плечах, ні в поясі, ні блискавка з замочком не муляє, ні підкладка для вело. А рукава так взагалі не відчуваються і в цілому про нього повністю забуваєш одразу як одягнеш.
Питання про рукава – для чого вони і чи варто воно того? По-перше, і це для мене важливіше – плечі не обгорають на вело та бігові і костюм сидить щільніше, не совається. По-друге, теоретично в аеро-посадці на вело є невеличкий виграш, але це для мене не так суттєво просто через те, що я швидкості на якій це помітно просто не можу видавати.
По виходу з води костюм сохне миттєво і вже за хвилину не відчуваєш, що він вологий.
Не дивлячись на Boots в назві це таки рукава які покривають усю руку і частину плеча.
І так само як шорти працюють трошки гірше ніж штани через особливості того як побудовано наші стегна на сідниці – так само і рукава працюють ще гірше.
Вони тим не менш дають якийсь ефект, але через те, що руки не такі рівномірно циліндричні (чи радше конічні) як ноги і через форму людського плеча яка дуже складно щільно обліпити рукава мають меншу дію.
У мене особисто в одних зонах вони передавлюють особливо сильно (це лікті та чомусь зап’ястки), а в інших – недостатньо сильно (це плече).
До того ж в них практично неможливо залізти самостійно та ще й щільно їх застебнути – потрібна допомога іншої людини.
Для тих хто качає руки це буде приємне доповнення, але зважаючи на низьку ефективність на мою думку можна легко без нього обійтися.
Електроні ваги які в першу чергу виділяє їх ціна ($17) та набір функцій доступних за цю невелику ціну. Для порівняння подібний набір функцій інші виробники пропонують за $100 і значно більше.
Вимірювання ваги, відсотку жиру та інших показників.
Автоматичне завантаження показників через додаток на смартфоні в інтернет.
Хитрість полягає в тому, що програма виробника вміє завантажувати дані на обліковий запис Fitbit (можна створити безкоштовний), а Fitbit вже далі завантажує на Zwift. Це зручно тому, що Zwift вираховує вати на кілограм (а відповідно і швидкість) залежно від вказаної ваги.
Крім автоматичного завантаження та можливості дивитися симпатичні графіки в додатку на смартофоні ніякої особливої причини переходити на ці ваги з моїх старих Precision One Glass Fat/Body Scale… Але ж зручно! :)
Я вже кілька разів возив свій BMC Timemachine 01 Disc на змагання у цьому чохлі і мені є що сказати.
Почнемо з ціни. На сайті повна ціна вказана у $900, але я ніколи не бачив щоб у них не було знижки. Тож в реальності повна ціна скоріше $630. Але навіть з тим можна знайти скидки – і я купив цей чохол за $540. У порівнянні з подібними моделями інших виробників це не дорого насправді.
При вазі у 11.5 кг це ще й легкий чохол і в нього можна напхати доволі багато додаткових речей і не перевищити ліміти авіакомпаній. Я, наприклад, крім велосипеда з колесами, педалей, інструментів ще кладу в нього гідро-костюм, вело-шолом, кросівки, вело-туфлі, спортивне харчування, пляшки і навіть усю стартову форму. Тобто фактично усе, що мені потрібно для старту знаходиться в цьому чохлі.
З вище сказаного зрозуміло, що з місцем у чохла також все добре і напхати його можна ще вдвічі більшою кількістю речей.
Велосипеди можна в ньому розміщувати як з thru axle так і зі звичайною віссю. А сам процес розміщення велосипеду надзвичайно простий: зняти колеса, закріпити вісями передню та задню виделки. Я також знімаю задню перекидушку (derailer) і раджу усім так робити – хоча в комплекті є спеціальна захисна дужка, але все одно є ризик пошкодити саме цю частину механіки. Тому відкручую, обмотую і вкладаю всередину.
Спеціальними ременями додатково фіксується руль, сідло та бокові стінки між собою.
І так- я не знімаю ні руль ні сідло. По-перше, з цим чохлом це можна робити бо все поміщується і застібується без проблем. А, по-друге, на моєму велосипеді зняти руль дуже не просто.
Ще додам, що на останньому старті (IronMan 70.3 World Championship 2021) я бачив надзвичайно багато саме таких чохлів. А раніше їх не помічав взагалі.
Відзначу якісні колісчатка – котити та міняти напрямок надзвичайно легко і маневреність просто неймовірна. І взагалі якщо тягнути чи штовхати чохол, а не нести то він відчувається невагомим.
У цих кросівок є цілком конкретне призначення – бути взуттям для повільних пробіжок після складних тренувань та під час відновлення. Це так звані максималістичні кросівки у яких доволі висока і м’яка підошва яку призначено уберігати ноги від ударів об землю.
Свого часу мені дуже подобалися Hoka One One Clifton 4 які і стали для мене першими кросівками в цій категорії – я зносив 2 пари таких. Але усі наступні моделі Clifton були і є для мене занадто вузькими і я почав шукати щось подібне у інших брендів.
Brooks Glycerin 19 дуже популярні, але з моєї точки зору їх призначено для тих хто бігає дуже мало і не регулярно і не вважає біг своїм спортом. А Nike ZoomX Invincible які лише з вигляду мали би бути тим що я шукаю просто не працюють для мене – в них не зручно, дивний “баланс”, дивна композиція…
І ось я знайшов те що треба у New Balance. Про цю модель я чув багато схвальних відгуків вже якийсь час і як тільки з’явилася можливість так їх і придбав.
Отже за $165 маємо:
Вага – 255 грамів.
Підошва – одни прошарок Fresh Foam, 4 мм різниці.
Цільний і доволі закритий верх.
До кросівок не треба звикати – вони одразу відчуваються як добре розношені. А м’якість підошви відчувається не залежно чи ступаєш на носок, чи на середину стопи (як я) чи на п’яту (як коли біжу з гірки). Але все ж таки мені здається, що підошву найкраще чути коли приземлюєшся саме на середину стопи.
Підошва хоча і висока, але про це забуваєш одразу і крім м’якості нічого незвичного в ній нема.
Верх дуже щільний і навіть не у самий жаркий день стопи можуть нагріватися – я рятуюся найтоншими шкарпетками. Також язичок масивний (що не заважає) і трошки занадто виступає вгору і впирається в ногу (що трошки заважає).
Але найбільший недолік витікає з призначення кросівок – в них дуже складно прискорюватися і тримати хоч скільки небудь вищий за середній темп. Вони просто не для чого і практично примушують бігти у розслабленому темпі.
А от коли пробуєш набрати швидкість то одразу відчуваєш і масивність і велику підошву.
Коли ж одягаєш їх для того щоб дати пом’якшення вже забитим ногам і не маєш ніякої швидкісної роботи – ці кросівки просто ідеальні. Я ними задоволений, хоча якщо чесно порівнювати то в тих же Hoka Clifton можна і прискорюватися і підтримувати вищий темп за бажанням.
Якось нещодавно шукав опис цієї пляшки в блозі і не можу досі повірити, що за багато років успішного використання це я лише пишу про неї вперше.
Коли я тільки почав займатися триатлоном то перший час використовував систему Inviscid Design Speedfil Aero Bottle, але з нею така морока мити її (треба знімати з велосипеда, нормально не почистиш, …). А така штука як Nathan AP Pro виявилася повною гадістю.
І після того як спробував цю пляшку так з нею і лишився. Вона доволі просто кріпиться – пластикова “підкова” у якій фіксується пляшка за допомогою велкро-смужок кріпиться до аеро-ріжок.
В самій пляшці (приблизно на 1 літр) є спеціальна губка яка б мала захищати від розбризкування води (про це далі).
Кришка має м’які “пелюстки” і дозволяє заповнювати пляшку на ходу дуже легко.
Жорстка трубка може бути певною проблемою – я постійно боявся або наштрикнутися на неї, або стукнутися і пошкодити щось у роті. До того ж тягнути рідину крізь усю трубку (особливо коли її лишилося мало) вимагає певного зусилля. А коли надів на неї соску від Speedfil обидві проблеми одразу вирішилися – усім раджу так робити.
З мінусів (крім трубки) обов’язково треба відзначити, що на найменших нерівностях дороги з пляшки летять бризки на ноги та раму і велосипед треба мити після кожного старту.
На мою думку для велосипедів які не мають вбудованої гідрації це один з найкращих варіантів. При ціні в $45 за весь комплект це дуже не дорого, особливо якщо враховувати, що прослужить вона років 10, а скоріше і більше.
Останнім часом з’явилося кілька нових брендів які пропонують компресійні шкарпетки. Але ось цей бренд я знаю дуже давно і в мене вже багато років є пара високих шкарпеток від них які схоже легко прослужать ще пару десятків років.
Використовувати подібні вироби мусять люди які багато часу проводять на ногах – медсестри, вчителі та інші, люди у яких проблеми з судинами ніг, люди які багато подорожують та спортсмени.
При ціні в $50 за пару шкарпетки ці (скоріше навіть гетри) здаються занадто дорогими. Але вони працюють, їх дуже якісно зроблено і вони слугують дуже довгий час. Не кажучи вже про те, що виглядають доволі весело. До того ж час від часу можна за акцією їх придбати за $30.
Я свої використовував як у тривалих польотах (працюють – ноги не пухнуть), так і після довгого бігу (працюють – ноги не “крутить” по тому) і навіть на змаганнях (працюють – ноги не так болять суб’єктивно).
Після багатьох, можливо навіть занадто багатьох років з Felt B16 TT/Tri Bike я нарешті відчув необхідність перейти на наступний рівень. Після обговорень з тренером, що і як можна покращити та консультації у вело-магазинах з’ясувалося, що можливості апгрейду Felt дуже обмежені. А саме через специфіку рами туди можна поставити далеко не всякі колеса та систему, а з того що має сенс взяти вже нічого не є новими і треба шукати б/у компоненти.
Тому власне ідея взяти повністю новий байк стала основною. Вибір конкретної моделі ускладнювався не лише ситуацією з COVID-19 (дефіцит велосипедів та компонентів як у виробників так і в магазинах), але і тим, що в нашу місцину як це не дивно возять далеко не всі бренди. Так щоб спробувати Canyon чи Quintana Roo скажімо мені б довелося летіти в Каліфорнію.
Трубку сідла можна встановити в один з двох слотів на рамі – для тріатлону (ближче до руля) та для тайм-трайл
В місцевих магазинах я спробував Trek та Specialized Shiv. Обидва вони мені не дуже сподобалися і тому вирішив ризикнути і взяти ось цей BMC – у мене вже є шосейник BMC SLR01 Teammachine DISC та циклокросовий BMC Crossmachine CXA01 і обидва мені дуже подобаються. До того ж тренер теж одобрив вибір…
І от через 3 тижні велосипед був у мене. Мінус – через епідемію мій магазин не робить фіттінг (підгонку розмірів під посадку). Тому поставили усе максимально близько до того усе було на Felt. Спробував пару разів на станку і поїхав назад у магазин підлаштовувати ще.
Потім мені вдалося записатися на професійний фіттінг де було зроблено певні зміни, але не надто суттєві. Тобто моя посадка на новому велосипеді була не ідеальна, але і не жахливо невірна.
До того як низько розташовані ручки з гальмами доведеться призвичаюватися.
Що я можу сказати? Почнемо з плюсів. Велосипед якимось дивом є і комфортним, але і прискорюється миттєво коли додаєш зусиль – ідеальний для мене баланс між жорсткістю та м’якістю матеріалу рами.
Уся система SRAM Force eTap подобається мені значно більше ніж Shimano Ultegra. По-перше, чисто інтуітивно перемикатися простіше: ліва – легше, права – важче, обидві – міняється передня зірка. Додаткові кнопки біля гальм роблять можливим і зручним перемикання не лише в аеро-позиції. До того ж суб’єктивно SRAM перемикається більш плавно і точно.
Проте у SRAM є традиційна проблема з гальмами – вони практично завжди що називається човгають і їх треба старанно налаштовувати.
Я поміняв сідло Selle Italia Watt на більш зручне мені Specialized Sitero Expert Gel Saddle і це також додало комфорту – ширше і коротше сідло якось логічніше виглядає ніж вужче і витягнуте стокове.
Thrue-axle надійніший і виглядає естетичніше, але міняти пробиту трубку на трасі – та ще морока
Але головний приємний сюрприз – на дорозі велосипед комфортніший ніж на станку! Через постійні мікро-рухи нічого ніде не затікає і не муляє (хоча шию таки доведеться тренувати тим хто не звичний).
Велосипед дуже добре тримає пряму лінію, не сильно парусний (тобто боковий вітер не сильно його здуває).
Дуже великий плюс – що і наскільки можна індивідуально налаштовувати. Позиція сідла, кут рожків, кут та дистанція подушок на лежаку…
Тепер про мінуси, а їх є кілька. І хоча жоден з них не є таким, що я понизив би оцінку, але все ж таки… Мабуть найбільшим мінусом є відсутність вбудованої гідрації. За таку ціну практично у всіх виробників моделі мають бладер в рамі та трубку виведену через стійку руля. Нічого подібного тут нема і мені доводиться використовувати архаїчну Profile Designs Aqualite яка проте мені дуже подобається. Додатково на рамі у мене аеродинамічна пляшка Elite Crono.
Коробка для інструментів та запасок відносно зручна і вдало розташована
Другий недолік також пов’язано з харчуванням – сумочка на рамі (вона ж bento box) прикріплена в таком незручному місці і така не надто зручна, що я думаю її зняти взагалі. Кожного разу це така морока відкрити її, дістати щось так щоб не розсипати весь зміст…
Традиційна для BMC проблема (у мене таке на кожному їх байку, в інтернеті люди теж згадують цю проблему) – кріплення заднього дерейлера відвалюється після буквально пари перестановки коліс. Проблема в тому, що вони кріплять ту штуку крихітним болтиком який ледь тримає кріплення. Проблема вирішилася коли я нарешті знайшов і купив собі болти потрібної довжини (болт m3x14, купував ось тут – https://laegendary.com/products/flat-head-hex-screw-part-number-th-1006).
З практичних недоліків – передні зірки 48/35 хоча і типові для SRAM і дають нормальний набір комбінацій з 12 задніми зірочками проте можуть бути недостатніми для сильних велосипедистів на пласких трасах. І навіть я думаю передню зірку замінити на 50.
Також дивно було побачити архаїчне кріплення сідла до трубки – один величезний болт для якого потрібен зовсім не велосипедний ключ. Це без жартів кріплення з 80-х років. Важко пояснити таке технічне рішення.
Розумію, що все далі написане виглядатиме як неприхована реклама. Але я користуюся цим засобом вже маже 3 роки і можу сказати – він дійсно працює і працює дуже добре. А тому можу сміливо радити і переконаний – ви теж оціните.
Ці пігулки допомагають уникнути болей в ногах спричинених тренуваннями, походами, стоячою роботою та і взагалі будь-чим від чого ноги як кажуть “гудуть”.
Ті хто наприклад багато бігає, або наматує багато кілометрів на велосипеді знає те неприємне відчуття вночі коли не можеш заснути через те, що в ногах який наче низькочастотний фон гуже і взагалі про ноги забути не можеш. Так от ці пігулки (достатньо однієї) дозволяють про ноги забути і заснути спокійно – я саме через це їх приймаю.
І що дивно діють вони майже миттєво і працюють аж до ранку.
І ні, вони не виникають звикання та залежності і дозу не треба збільшувати.
Виробник проте стверджує, що приймаючи ці пігулки за пів-години до важкого тренування можна буде легше переносити навантаження і не буде таких неприємних почуттів після. Проте я цього не пробував і коли я їх вперше почав використовувати то чув я про них саме як про засіб який дозволяє заснути, а не мучитися болями в ногах.
Працює все завдяки підйому рівня лактози в крові завдяки чому вмикається система активного виведення лактози з м’язів – організм “розуміє”, що вироблено її забагато і треба позбавлятися її.
При ціні в $30 за 120 пігулок все це виглядає ще й дуже недорого – такої кількості пігулок вистачить на пару років, а то і більше (не кожного ж дня такі тренування що прям аж від болю в ногах заснути не можна).
