Lich King – 2017 – The Omniclasm

Свого часу мене дуже вразив альбом 2014-го року цієї команди і я і досі слухаю його доволі регулярно із задоволенням.

Перше, що приходить в голову коли намагаєшся описати їх музику словами – енергійно. Усі композиції дуже жваві, просто аж наче пульсують від енергії. У мене особисто виникає бажання працювати чи тренуватися навіть якщо я дуже встомлений чи заморочений.

Ця команда є тими представниками thrash metal хто зміг змішати шалену швидкість з неймовірною чіткістю. У порівнянні з деякими монстрами жанру тут можливо не так багато агресії, але це не суттєво взагалі – саме через швидкість та енергійність.

І тому я просто пішов на https://music.lichkingmetal.com/ і купив усе, що ця команда випустила.

Мені особисто не зрозуміло як з такою музикою команда продовжує залишатися мало відомою і навіть не може підписати контракт з якимось лейблом, через що вимушена видавати свій матеріал самостійно. На мою думку це на сьогодні одна з найцікавіших thrash metal команд взагалі.

Оцінки:

Слухати весь альбом:

Flotsam and Jetsam – 2019 – The End of Chaos

Дуже стара команда яка починала ще в ті часи коли thrash metal лише виник як жанр. Вони ніколи не мали тієї популярності як більш успішні представники стилю, але людям які цікавляться подібною музикою були знайомі.

І хоча я не надто люблю те що вони роблять цей альбом вийшов доволі цікавим – він швидкий і рітмічний. Проте в цій музиці відсутня важкість і хоч якась агресивність. Ось ця відсутність емоцій, чи принаймні тих емоція що я б відчував у їх музиці мені і не вистачає найбільше.

Усі композиції біль-менш на однаковому рівні, і рівень цей – трошки вище за “ну наче нормально”. Немає відверто слабих і прохідних пісень, але і якісь такі потенційні хіти теж відсутні.

Після кількох прослуховувань поспіль можу сказати що цей альбом лишиться в моїй колекції на відміну від більшості їх попередніх робіт.

Оцінки:

До речі що означає назва групи можна почитати тут – [english] flotsam and jetsam.

Power Trip – 2017 – Nightmare Logic

Класний альбом від команди яку я лише нещодавно для себе відкрив. Звучить їх метал одночасно і як класичний для 80-х та 90-х і як щось свіже та нове. Якщо намагатися описати словами то це наче хтось дав команді завдання на основі heavy metal зробити щось швидше, енергійніше, важче та агресивніше, але при цьому ніде не викручувати ручки до максимуму.

І, повторюся, звучить усе так наче хтось щойно винайшов швидші та ритмічніші стилі металу.

Від музики так і чути енергію яка мене особисто пробирає.

Оцінки:

Metal Church – 2018 – Damned If You Do

Прямо аж порадував цей альбом. І я це кажу не через якусь повагу до ветеранів металевої сцени, а тому що це дійсно дуже класний альбом. І чим більше я його слухаю тим більше він мені подобається.

Як завжди у команди всі композиції надзвичайно мелодійні, але при цьому в них достатньо емоцій щоб мене вони не видавалися нудними.

Навіть скажу що для мене це мабуть альбом на рівні з їх найкращим творінням, а саме з Hanging In the Balance 1993-го року.

На цьому альбомі нема жодної прохідної пісні. Усі композиції класні, усім є бажання підспівувати. Хороша музика як для тренувань, так і для написання коду. Коротше один з кращих релізів цього року на металевій сцені для мене.

Оцінки:

Artillery – 2018 – The Face of Fear

Команда порадувала прямо таки цим альбомом.

З одного боку тут наче нічого нового нема і все доволі очикувано – чітко, помірковано швидко, ритмічно, мелодійно, не важко… Ну коротше як і завжди у Артилерії.

А з іншого боку композиції хоча не можна назавати хітами проте є такі що аж прямо із задоволенням слухаю і ледь не танцюю під них.

В цілому як і для інших робіт цієї команди для мене їх музика трохи залегка щоб прямо сказати що я їх люблю. Але в той же час з задовленням їх іноді переслуховую. Так ось цей альбом на рівні їх найкращих минулих робіт (для мене конкретно це на рівні з By Inheritance 1990-го року).

Оцінки:

Annihilator – 2017 – For the Demented

 

Хороше в цьому альбомі те що його технічно, інструментально і композиційно виконано на дуже високому рівні. Ну та в принципі від команди іншого очікувати і не варто було б. А от що тут не так –  це те що музика як це не складно уявити стала ще м’якшою і мелодійнішою. Взагалі більшість композицій альбому не те що thrash metal, їх взагалі до металу дуже важко віднести. Також зникли навіть натяки на будь-яку агресивність що у музиці що у вокалі.

Перші пару композицій на диску доволі хороші між тим і навіть можна під них тренуватися чи код писати :) Але чим далі тим спокійніші і невиразніші пісні з’являються. Навіть композиція однойменна з альбомом доволі нудна і м’яка… Це точно не те що не найкращий, але навіть не один з хороших альбомів команди.

Оцінки:

 

Destruction – 2017 – Thrash Anthems II

 

Після успіху першого “збірника гімнів” гурт вирішив продовжити в тому ж стилі і ось перед нами продовження попереднього опусу.

Цей альбом є просто зразковим – усі пісні більш-менш однакові що за ритмом так і за настроєм. Як завжди у Destruction пісні швидкі, жорсткі і при цьому ритмічні. Мені усе подобається – така собі позитивна агресія що надихає докладати зусиль. Практично ідеальна музика для тренувань та написання коду.

Взагалі музика ця настільки дотримується меж стилю що її навіть важко якось описати. Можна сказати так: хочете зрозуміти що таке thrash metal німецької школи – слухайте цей альбом.

Оцінки:

 

Eruption – 2017 – Cloaks of Oblivion

 

Приємний такий альбом – чисто, ритмічно, чудовий вокал, помірковано швидко і не нудно. Усі пісні дуже грамотно побудовано і взагалі усе (звук, подача, композиція) зроблено на найвищому рівні.

Єдине що для мене недостає зовсім трошечки важкості і агресивності. А так має бути цікаво не лише любителям speed та thrash, але і багатьом поціновувачам heavy має сподобатися.

Оцінки:

 

Destructor – 2017 – Decibel Casualties

 

Чесний такий метал зіграний як наче зараз кінець 80-х. Як на мене то не достатньо агресивно і зовсім трошечки не вистачає важкості, але з іншого боку не можна звинувати команду у надто м’якому звуку чи якість засолодженості. Просто трошки не моє.

Кілька разів прослухав цей альбом і в принципі в колекції він зайвим не буде, але жодної пісні я так і не запам’ятав і жодне не можу назвати бойовиком. Усе якесь трошки краще за посереднє і усе без нарікань (хоча і хвалити нема за що). І якби я ніколи не почув цього альбому то теж мало що б втратив.

Але для тих кому heavy та power подобаються більше за рубаний та швидкий thrash має прийти до вподоби.

Оцінки: