Exumer – 2019 – Hostile Defiance

Поки що це один з найкращих, якщо не найкращий взагалі реліз цього року. В thrash metal так точно.

Це далеко не найшвидший представник жанру, але це не заважає кожній без винятку композиції просто пульсувати енергією. При цьому музику ніяк не можна назвати агресивною чи злою – просто чиста енергія.

Також мені неймовірно сподобався звук. Все дуже чисто і розбірливо, просто аж дзвенить. І це при тому що звучання важке без будь-яких компромісів.

На весь альбом нема жодної прохідної пісні. Буквально кожна дуже близька до того щоб бути “бойовиком” і усі по якості та енергії приблизно однакові. Коротше раджу.

Оцінки:

Весь альбом на bandcamp:

Весь альбом на youtube:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Alien Weaponry – 2018 – Tū

Трійко новозеландських школярів примусили говорити про себе ще до випуску свого першого повноформатного альбому.

Грають вони не надто швидкий мелодійний thrash metal з домішками фолку, частина вокалу виконано мовою Маурі.

Не дивлячись на відсутність божевільної швидкості, важкості чи агресії ця команда безумовно видає дуже енергійну музику. Власне багато разів було вже сказано що ці хлопці можуть стати новою Sepultura. І я з цим погоджуся.

Мені власне все подобається. Особисто я люблю трошки різкуватіший і чіткіший звук, трошки більше агресії. Але тут все звучить щиро, і до того ж команда приносить щось нове в стиль. Безумовно в колекцію!

Моя оцінка – 7/10.

Lich King – 2017 – The Omniclasm

Свого часу мене дуже вразив альбом 2014-го року цієї команди і я і досі слухаю його доволі регулярно із задоволенням.

Перше, що приходить в голову коли намагаєшся описати їх музику словами – енергійно. Усі композиції дуже жваві, просто аж наче пульсують від енергії. У мене особисто виникає бажання працювати чи тренуватися навіть якщо я дуже встомлений чи заморочений.

Ця команда є тими представниками thrash metal хто зміг змішати шалену швидкість з неймовірною чіткістю. У порівнянні з деякими монстрами жанру тут можливо не так багато агресії, але це не суттєво взагалі – саме через швидкість та енергійність.

І тому я просто пішов на https://music.lichkingmetal.com/ і купив усе, що ця команда випустила.

Мені особисто не зрозуміло як з такою музикою команда продовжує залишатися мало відомою і навіть не може підписати контракт з якимось лейблом, через що вимушена видавати свій матеріал самостійно. На мою думку це на сьогодні одна з найцікавіших thrash metal команд взагалі.

Оцінки:

Слухати весь альбом:

Flotsam and Jetsam – 2019 – The End of Chaos

Дуже стара команда яка починала ще в ті часи коли thrash metal лише виник як жанр. Вони ніколи не мали тієї популярності як більш успішні представники стилю, але людям які цікавляться подібною музикою були знайомі.

І хоча я не надто люблю те що вони роблять цей альбом вийшов доволі цікавим – він швидкий і рітмічний. Проте в цій музиці відсутня важкість і хоч якась агресивність. Ось ця відсутність емоцій, чи принаймні тих емоція що я б відчував у їх музиці мені і не вистачає найбільше.

Усі композиції біль-менш на однаковому рівні, і рівень цей – трошки вище за “ну наче нормально”. Немає відверто слабих і прохідних пісень, але і якісь такі потенційні хіти теж відсутні.

Після кількох прослуховувань поспіль можу сказати що цей альбом лишиться в моїй колекції на відміну від більшості їх попередніх робіт.

Оцінки:

До речі що означає назва групи можна почитати тут – [english] flotsam and jetsam.

Power Trip – 2017 – Nightmare Logic

Класний альбом від команди яку я лише нещодавно для себе відкрив. Звучить їх метал одночасно і як класичний для 80-х та 90-х і як щось свіже та нове. Якщо намагатися описати словами то це наче хтось дав команді завдання на основі heavy metal зробити щось швидше, енергійніше, важче та агресивніше, але при цьому ніде не викручувати ручки до максимуму.

І, повторюся, звучить усе так наче хтось щойно винайшов швидші та ритмічніші стилі металу.

Від музики так і чути енергію яка мене особисто пробирає.

Оцінки:

Metal Church – 2018 – Damned If You Do

Прямо аж порадував цей альбом. І я це кажу не через якусь повагу до ветеранів металевої сцени, а тому що це дійсно дуже класний альбом. І чим більше я його слухаю тим більше він мені подобається.

Як завжди у команди всі композиції надзвичайно мелодійні, але при цьому в них достатньо емоцій щоб мене вони не видавалися нудними.

Навіть скажу що для мене це мабуть альбом на рівні з їх найкращим творінням, а саме з Hanging In the Balance 1993-го року.

На цьому альбомі нема жодної прохідної пісні. Усі композиції класні, усім є бажання підспівувати. Хороша музика як для тренувань, так і для написання коду. Коротше один з кращих релізів цього року на металевій сцені для мене.

Оцінки:

Artillery – 2018 – The Face of Fear

Команда порадувала прямо таки цим альбомом.

З одного боку тут наче нічого нового нема і все доволі очикувано – чітко, помірковано швидко, ритмічно, мелодійно, не важко… Ну коротше як і завжди у Артилерії.

А з іншого боку композиції хоча не можна назавати хітами проте є такі що аж прямо із задоволенням слухаю і ледь не танцюю під них.

В цілому як і для інших робіт цієї команди для мене їх музика трохи залегка щоб прямо сказати що я їх люблю. Але в той же час з задовленням їх іноді переслуховую. Так ось цей альбом на рівні їх найкращих минулих робіт (для мене конкретно це на рівні з By Inheritance 1990-го року).

Оцінки:

Annihilator – 2017 – For the Demented

 

Хороше в цьому альбомі те що його технічно, інструментально і композиційно виконано на дуже високому рівні. Ну та в принципі від команди іншого очікувати і не варто було б. А от що тут не так –  це те що музика як це не складно уявити стала ще м’якшою і мелодійнішою. Взагалі більшість композицій альбому не те що thrash metal, їх взагалі до металу дуже важко віднести. Також зникли навіть натяки на будь-яку агресивність що у музиці що у вокалі.

Перші пару композицій на диску доволі хороші між тим і навіть можна під них тренуватися чи код писати :) Але чим далі тим спокійніші і невиразніші пісні з’являються. Навіть композиція однойменна з альбомом доволі нудна і м’яка… Це точно не те що не найкращий, але навіть не один з хороших альбомів команди.

Оцінки: