Verbal Razors – 2020 – By Thunder and Lightning

Навіть не можу пояснити чому не оцінив цей альбом вищою оцінкою. Музика у команди швидка, емоційна, без надмірної агресії, читкі класні рифи, вокал який не дисонує з музикою. І при всій ций швидкості та агресивній подачі геть не відчуваєтсья, що слухаєш важку музику.

Під неї приємно як працювати, так і тренуватися, або просто щоб грала на фоні.

Мабуть головний недолік – я не можу після кількох прослуховувань згадати хоч одну пісню. І ні, вони не схожі одна на одну. Вони просто якось миттєво забуваються і зникають з пам’яті.

Можливо з часом перегляну свою оцінку:

Весь альбом на YouTube:

In the Fire – 2020 – The Living Horror Show

Для нової команди яка змішує кілька важких стилів в своїх композиціях альбом вийшов такий, наче над ним працювали ветерани металевої сцени.

Крім того, що всі пісні швидкі, агресивні (щоб не сказати злі), вони ще й атмосферні. І вокал такий, що аж дере горло коли слухаєш :)

І наче з одного боку все вище сказане означає, що альбом класний… Воно так і є, але з одним мінусом – усі пісні неймовірно схожі одна на одну. Звісно це особливості вибраного групою стилю – у них безліч обмежень за тим як вони можуть звучати, який у пісень темп, яка подача вокалу і яка структура і тривалість усіх композицій. Але навіть прослухавши кілька разів весь альбом я не можу розрізнити пісні доки не почнеться приспів. І це при тому, що альбом мені сподобався.

Цю музику можна рекомендувати лише тим для кого важкість, швидкість і агресивність не будуть перешкодою для сприйняття. Тобто лише для маленької аудиторії ця музика.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Vulcano – 2020 – Eye in Hell

Бразильська команда яка вже майже 40 років на металевій сцені. І звісно з часом їх стиль мінявся…

В цьому альбомі можна знайти дуже якісний сплав трьох злих і жорстких стилів – швидкість та чіткість thrash, важкість death та атмосферність і злість black. Скажу одразу – вийшло дуже добре, мені усе сподобалося.

Навіть ті пісні які ближче до black metal в якому мені мало що подобається – навіть ці композиції вийшли цікавими.

Усі композиції різні, нема ніяких самоповторів та варіації одних і тих же художніх прийомів. Вже кілька разів переслухав весь альбом і схоже ще буде багато разів доки пісні стануть мені знайомими.

У підсумку це вартий уваги реліз в якому все зроблено правильно і який не є традиційним та типовим.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Slaughter Messiah – 2020 – Cursed to the Pyre

Головний (і ледь не єдиний) плюс цього альбому – вдале перемішування thrash, death та black metal, що зробити не просто. Особливо непросто змішати thrash та black так щоб вийшов не який шум.

Це музика яка стане ідеальною для випадків коли треба щоб щось там жвавенько молотило, але щоб і не дослухатися до неї. Бо як дослухатися то одразу стане помітно, що пісні практично нереально розрізнити між собою навіть після кількох прослуховувань. Вони звісно різні, але звучать абсолютно ідентично і нічого не запам’ятовується взагалі.

Тому можна пропускати весь альбом – тут нема жодної композиції яку б я виділив серед усіх. Весь альбом по суті є 40-хвилинною композицією яка повторюється знову і знову.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Mokoma – 2020 – Ihmissokkelo

Фінська команда сміливо змішує такі практично не сумісні стилі як жорсткий і швидкий thrash metal та мелодійний і ліричний hard rock. І у них це дійсно виходить. Не просто щось зліплене до купи, але прямо без перебільшень якісний продукт.

Музика важка і емоційна, але звучить якось не звично і постійно наче перетворюється з якогось рубилова на епічні і мелодійні надихаючі фрагменти. Це дуже складно описати словами і треба слухати.

Деякі пісні помітно кращі за інші – в них відчутно енергію яка зі мною резонує. Інші ж (менша їх частина) занадто еклектичні і настрій впродовж пісні створюється і руйнується.

Найбільше цей альбом вартий на увагу саме через те що в ньому майстерно змішано речі які б не мали так добре звучати разом. Але і набриднути така музика може доволі швидко. Тому така оцінка:

Весь альбом на YouTube:

Lost Society – 2020 – No Absolution

У цієї фінської команди був дуже пристойний альбом Fast Load Death і тому я з великим інтересом почав слухати цей свіжий реліз.

І ось починається перша композиція – як це круто! Потужно, ритмічно, прямо аж відчуваєш енергію. І звук такий класний! Аж тут почався вокал і… що це? Ось саме вокал і є мабуть єдиною поганою річчю в цьому альбомі.

При цьому вокал хороший, і подача класна, і тембр голосу подобається. Але цей вокал для мене абсолютно не підходить музиці. За звучанням це чіткий, але мелодійний thrash metal, а спів такий наче це nu-metal якийсь (стиль який мені страшенно не подобається).

Усі композиції крім однієї на альбомі доволі сильні і я навіть не можу особливо виділити одну якусь. Хоча ні, одна є, але то єдина погана композиція – остання пісня є нудним і надзвичайно повільним “медляком” який не варто було розміщувати на альбомі взагалі.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic

Кілька останніх альбомів поспіль звучання команди ставало все легшим і легшим і додавало у мелодійності: Annihilator – 2017 – For the Demented та Annihilator–2013–Feast добре це демонструють. А цей альбом несподівано вийшов дуже швидким і важчим за усе, що команда робила кілька останніх років.

І через це він звучить дуже добре і привертає увагу: усі пісні емоційні, напружені, ритмічні, жорсткі. Але все це зроблено без будь-якої агресії чи зашкалюючої важкості. У своєму стилі одним словом – тобто мелодійність зберіглася.

Я надзвичайно задоволений чим альбомом і з задоволенням слухаю його знову і знову. І раджу не лише любителям стилю, але і тим хто час від часу слухає важку музику.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Zodiac Ass – 2019 – When Injustice Turns Into Law

В цілому це доволі середній представник жанру, щоб не сказати посередній. Їх музика важка, але не надмірно. Нема божевільної швидкості, але і не тягуча. З агресією теж все на рівню – не зашкалює, але енергію можна відчути. Щодо звучання самого по собі то воно не рубано-чітке як ми можемо почути у багатьох відомих представників жанру, а трошки більш розмазане. Проте помилитися неможливо – це чистий thrash metal.

Коли я лише почав вперше слухати цей альбом то зрадів – нова музика в жанрі в якому не так часто з’являються якісні новинки. Але після кількох прослуховувань ентузіазм трошки зменшився – композиції хоча і не запам’ятовуються, проте і щось нове в них знаходити кожного разу не виходить.

Також варто сказати, що весь альбом дуже рівний і виділити якусь пісню як найкращу чи найгіршу не вийде.

Оцінки:

Toxic Holocaust – 2019 – Primal Future: 2019

Ця команда існує з 1999-го року, але мою увагу вони вперше привернули цим альбомом. Що мене зачепило в їх музиці так це не звичність звучання.

У них такий сирий і наче б то не комерційний звук, але при цьому вони грають практично thrash metal в якому важлива чіткість і розбірливість виконання. І якраз те, що команда змогла поєднати сире звучання і чіткими і швидкими ріфами викликає повагу, привертає увагу і робить їх звук унікальним так щоб одразу їх розпізнати.

В альбомі усі композиції більш-менш рівні, нема провалів, але нема і бойовиків. Пісні не надзвичайно швидкі, але в плані подачі та емоцій мені гармонують. Також дуже сподобалося як добре вокал з його хрипкуватим тембром лягає на гітари.

Коротше купив собі і задоволений.

Весь альбом на Bandcamp:

Весь альбом на YouTube:

Оцінки: