Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic

Кілька останніх альбомів поспіль звучання команди ставало все легшим і легшим і додавало у мелодійності: Annihilator – 2017 – For the Demented та Annihilator–2013–Feast добре це демонструють. А цей альбом несподівано вийшов дуже швидким і важчим за усе, що команда робила кілька останніх років.

І через це він звучить дуже добре і привертає увагу: усі пісні емоційні, напружені, ритмічні, жорсткі. Але все це зроблено без будь-якої агресії чи зашкалюючої важкості. У своєму стилі одним словом – тобто мелодійність зберіглася.

Я надзвичайно задоволений чим альбомом і з задоволенням слухаю його знову і знову. І раджу не лише любителям стилю, але і тим хто час від часу слухає важку музику.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Zodiac Ass – 2019 – When Injustice Turns Into Law

В цілому це доволі середній представник жанру, щоб не сказати посередній. Їх музика важка, але не надмірно. Нема божевільної швидкості, але і не тягуча. З агресією теж все на рівню – не зашкалює, але енергію можна відчути. Щодо звучання самого по собі то воно не рубано-чітке як ми можемо почути у багатьох відомих представників жанру, а трошки більш розмазане. Проте помилитися неможливо – це чистий thrash metal.

Коли я лише почав вперше слухати цей альбом то зрадів – нова музика в жанрі в якому не так часто з’являються якісні новинки. Але після кількох прослуховувань ентузіазм трошки зменшився – композиції хоча і не запам’ятовуються, проте і щось нове в них знаходити кожного разу не виходить.

Також варто сказати, що весь альбом дуже рівний і виділити якусь пісню як найкращу чи найгіршу не вийде.

Оцінки:

Toxic Holocaust – 2019 – Primal Future: 2019

Ця команда існує з 1999-го року, але мою увагу вони вперше привернули цим альбомом. Що мене зачепило в їх музиці так це не звичність звучання.

У них такий сирий і наче б то не комерційний звук, але при цьому вони грають практично thrash metal в якому важлива чіткість і розбірливість виконання. І якраз те, що команда змогла поєднати сире звучання і чіткими і швидкими ріфами викликає повагу, привертає увагу і робить їх звук унікальним так щоб одразу їх розпізнати.

В альбомі усі композиції більш-менш рівні, нема провалів, але нема і бойовиків. Пісні не надзвичайно швидкі, але в плані подачі та емоцій мені гармонують. Також дуже сподобалося як добре вокал з його хрипкуватим тембром лягає на гітари.

Коротше купив собі і задоволений.

Весь альбом на Bandcamp:

Весь альбом на YouTube:

Оцінки:

Death Angel – 2019 – Humanicide

З цією командою завжди або промах, або повне попадання. Цього разу ветерани (чесно кажучи я здивований що вони досі випускають новий матеріал) видали приємну і цікаву роботу.

Усі композиції на диску (крім пари трохи слабших пісень) на одному дуже хорошому рівні. У всіх пісень приблизно однаковий настрій та рівень емоцій. Звук важкий, але не жорсткий – така важкість приємна для вуха.

Також музика енергійна, але не агресивна. Добре під неї і тренуватися і код писати. Чистий вокал який більше викрикує текст ніж співає підходить до музики дуже добре.

Мушу сказати, що чим більше я слухаю цей альбом тим більше він мені подобається. І є всі ознаки того, що цей альбом стане моїм найулюбленішим у команди.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Exumer – 2019 – Hostile Defiance

Поки що це один з найкращих, якщо не найкращий взагалі реліз цього року. В thrash metal так точно.

Це далеко не найшвидший представник жанру, але це не заважає кожній без винятку композиції просто пульсувати енергією. При цьому музику ніяк не можна назвати агресивною чи злою – просто чиста енергія.

Також мені неймовірно сподобався звук. Все дуже чисто і розбірливо, просто аж дзвенить. І це при тому що звучання важке без будь-яких компромісів.

На весь альбом нема жодної прохідної пісні. Буквально кожна дуже близька до того щоб бути “бойовиком” і усі по якості та енергії приблизно однакові. Коротше раджу.

Оцінки:

Весь альбом на bandcamp:

Весь альбом на youtube:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Alien Weaponry – 2018 – Tū

Трійко новозеландських школярів примусили говорити про себе ще до випуску свого першого повноформатного альбому.

Грають вони не надто швидкий мелодійний thrash metal з домішками фолку, частина вокалу виконано мовою Маурі.

Не дивлячись на відсутність божевільної швидкості, важкості чи агресії ця команда безумовно видає дуже енергійну музику. Власне багато разів було вже сказано що ці хлопці можуть стати новою Sepultura. І я з цим погоджуся.

Мені власне все подобається. Особисто я люблю трошки різкуватіший і чіткіший звук, трошки більше агресії. Але тут все звучить щиро, і до того ж команда приносить щось нове в стиль. Безумовно в колекцію!

Моя оцінка – 7/10.

Lich King – 2017 – The Omniclasm

Свого часу мене дуже вразив альбом 2014-го року цієї команди і я і досі слухаю його доволі регулярно із задоволенням.

Перше, що приходить в голову коли намагаєшся описати їх музику словами – енергійно. Усі композиції дуже жваві, просто аж наче пульсують від енергії. У мене особисто виникає бажання працювати чи тренуватися навіть якщо я дуже встомлений чи заморочений.

Ця команда є тими представниками thrash metal хто зміг змішати шалену швидкість з неймовірною чіткістю. У порівнянні з деякими монстрами жанру тут можливо не так багато агресії, але це не суттєво взагалі – саме через швидкість та енергійність.

І тому я просто пішов на https://music.lichkingmetal.com/ і купив усе, що ця команда випустила.

Мені особисто не зрозуміло як з такою музикою команда продовжує залишатися мало відомою і навіть не може підписати контракт з якимось лейблом, через що вимушена видавати свій матеріал самостійно. На мою думку це на сьогодні одна з найцікавіших thrash metal команд взагалі.

Оцінки:

Слухати весь альбом:

Flotsam and Jetsam – 2019 – The End of Chaos

Дуже стара команда яка починала ще в ті часи коли thrash metal лише виник як жанр. Вони ніколи не мали тієї популярності як більш успішні представники стилю, але людям які цікавляться подібною музикою були знайомі.

І хоча я не надто люблю те що вони роблять цей альбом вийшов доволі цікавим – він швидкий і рітмічний. Проте в цій музиці відсутня важкість і хоч якась агресивність. Ось ця відсутність емоцій, чи принаймні тих емоція що я б відчував у їх музиці мені і не вистачає найбільше.

Усі композиції біль-менш на однаковому рівні, і рівень цей – трошки вище за “ну наче нормально”. Немає відверто слабих і прохідних пісень, але і якісь такі потенційні хіти теж відсутні.

Після кількох прослуховувань поспіль можу сказати що цей альбом лишиться в моїй колекції на відміну від більшості їх попередніх робіт.

Оцінки:

До речі що означає назва групи можна почитати тут – [english] flotsam and jetsam.