Категорія: symphonic black metal

Atrocity – 2017 – Masters of Darkness

Команда що колись давно починала у жанрі grindcore пройшла свого часу через death metal і чим далі тим більше експериментує зі стилем.

Можна сказати одне – музика що називається “качає”. Тобто під неї хочеться мотиляти головою, бігати, писати код, тягати важки залізяки і взагалі казитися якось. Звісно це все важка, швидка, агресивна музика яка без підготовки не сподобається нікому хто регулярно не слухає хоч щось важче за heavy metal. А мені сподобалося, буду тренуватися під цю музику :)

Оцінки:

 

Cradle of Filth–2008 – Godspeed on the Devil’s Thunder

 

 

 

Невиразна ботва у коробці з позорною обкладинкою. Пічяль і розчарування… Sad smile

http://www.metal-archives.com/albums/Cradle_of_Filth/Godspeed_on_the_Devil%27s_Thunder/212528

Слухати: Cradle Of Filth – Godspeed On The Devil’s Thunder

І це типо потенційний хіт з альбому, фейспалм:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=K_aMnV1uaCY&w=448&h=252&hd=1]

Scars Of Chaos–2007 – Humanitarian War Machine

 

Цікаво, але якось одноманітно, і це не дивлячись на те що домішано у музиці до біса. І швидко набридає. І в основному набридає через симфонічність якусь.

Такий перенасичений звук – і ріфи, і мелодійне підвивання сінтезатора, і блековий вокал… Втомлює коротше.

Стиль такий поставив просто через те щоб не створювати новий тег спеціально для цієї команди (symphonic extreme metal).

http://www.metal-archives.com/albums/Scars_of_Chaos/Humanitarian_War_Machine/144356

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=uAbKdo-vWQc&feature=related]

Dimmu Borgir–2007 – In Sorte Diaboli

 

Найчорніший флагман black сцени, який оминув спопсіння кредофілів.

Пафосно-героїчний і суцільно депресивно-неминучий симфо-метал.

Важкості не вистачає ):

Слухати можна, місцями навіть дуже непогано.

 

http://www.metal-archives.com/albums/Dimmu_Borgir/In_Sorte_Diaboli/145081

 

Пафосний пафос мысцями смышить, але все витримано:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=F9cqKafnUrk]