Venom – 2018 – Storm the Gates

От чого точно ніхто не чекав так це нового альбому від цієї команди яка вже здається років 20 має спочивати на пенсії.

Можна довго сперечатися про те чи правда Venom стояли у витоків black metal, чи вони просто вплинули на команди які створили цей стиль. Як би там не було те що вони грають назвати black metal’ом не можна, занадто вже їх музика далека. З натяжкою можна погодитися що це якийсь прото-блек і в піснях якщо старатися можна знайти знайомі елементи (сирий звук переважно).

Сам альбом мені на диво сподобався. Не так сподобався щоб прямо слухати його знову і знову, але вийшов він кращим за їхній же Metal Black 2000-го року. Особисто для мене вершина творчості цієї команди це альбом Possessed 1986-го року, а цей реліз лише трохи гірше.

Звук на цьому альбомі однозначно сучасніший за все те що було на попередніх платівках і нема такого відчуття що слухаєш затертий вініл з 70-х.

Традиційно для команди брудний звук, середньої швидкості ріфи, тексти про сатанізм, трошки хриплячий голос і іноді вибухи швидкості. Для урізноманітнення колекції важкої музики саме те що треба.

Оцінки:

Весь альбом можна послухати на youtube:

Metal Church – 2018 – Damned If You Do

Прямо аж порадував цей альбом. І я це кажу не через якусь повагу до ветеранів металевої сцени, а тому що це дійсно дуже класний альбом. І чим більше я його слухаю тим більше він мені подобається.

Як завжди у команди всі композиції надзвичайно мелодійні, але при цьому в них достатньо емоцій щоб мене вони не видавалися нудними.

Навіть скажу що для мене це мабуть альбом на рівні з їх найкращим творінням, а саме з Hanging In the Balance 1993-го року.

На цьому альбомі нема жодної прохідної пісні. Усі композиції класні, усім є бажання підспівувати. Хороша музика як для тренувань, так і для написання коду. Коротше один з кращих релізів цього року на металевій сцені для мене.

Оцінки:

Artillery – 2018 – The Face of Fear

Команда порадувала прямо таки цим альбомом.

З одного боку тут наче нічого нового нема і все доволі очикувано – чітко, помірковано швидко, ритмічно, мелодійно, не важко… Ну коротше як і завжди у Артилерії.

А з іншого боку композиції хоча не можна назавати хітами проте є такі що аж прямо із задоволенням слухаю і ледь не танцюю під них.

В цілому як і для інших робіт цієї команди для мене їх музика трохи залегка щоб прямо сказати що я їх люблю. Але в той же час з задовленням їх іноді переслуховую. Так ось цей альбом на рівні їх найкращих минулих робіт (для мене конкретно це на рівні з By Inheritance 1990-го року).

Оцінки:

Annihilator – 2017 – For the Demented

 

Хороше в цьому альбомі те що його технічно, інструментально і композиційно виконано на дуже високому рівні. Ну та в принципі від команди іншого очікувати і не варто було б. А от що тут не так –  це те що музика як це не складно уявити стала ще м’якшою і мелодійнішою. Взагалі більшість композицій альбому не те що thrash metal, їх взагалі до металу дуже важко віднести. Також зникли навіть натяки на будь-яку агресивність що у музиці що у вокалі.

Перші пару композицій на диску доволі хороші між тим і навіть можна під них тренуватися чи код писати :) Але чим далі тим спокійніші і невиразніші пісні з’являються. Навіть композиція однойменна з альбомом доволі нудна і м’яка… Це точно не те що не найкращий, але навіть не один з хороших альбомів команди.

Оцінки:

 

Eruption – 2017 – Cloaks of Oblivion

 

Приємний такий альбом – чисто, ритмічно, чудовий вокал, помірковано швидко і не нудно. Усі пісні дуже грамотно побудовано і взагалі усе (звук, подача, композиція) зроблено на найвищому рівні.

Єдине що для мене недостає зовсім трошечки важкості і агресивності. А так має бути цікаво не лише любителям speed та thrash, але і багатьом поціновувачам heavy має сподобатися.

Оцінки:

 

Megadeth–2009 – Endgame

 

Після дорогоцінних альбомів Count to Exctinction та Youthanasia Мустейн якось кинувся у синететичний комп’ютерний звук. Пісеньки стають все мелодичнішими, а з музики все менше чути що її зіграно на гітарах, Фрідмана вже у гурті нема і інші порушення традицій та устоїв.

Доволі дивний альбом – навряд чи його буде слухати людина яка не слухає старі альбоми рудого Дейва, але з іншого боку армія фанатів Megadeth нараховує десятки мільйонів людей…

А щодо музики – приємно, мелодічно, ритмічно і… солоденько. Незважаючи на те що це давно вже не метал музика все ж таки цікава і нудною не буде навіть якщо і не захопить.

Зроблено усе так якісно що рука навіть підкориться поставити якусь низьку оцінку.

http://www.metal-archives.com/albums/Megadeth/Endgame/244607

Слухати: https://play.spotify.com/album/0G5qC48D3MI8YBKTVwIiz1

Ну і “бойовик” з альбому:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=g2GzD8NAhZA&w=448&h=252&hd=1]

Annihilator–2013–Feast

 

На жаль нічого схожого на старі роботи цього колективу у даному двох-дисковому альбомі нема Sad smile

Колись команда боролося за звання однієї з найшвидших в стилі, а тепер видає щось ледь трошки краще за глемове блювотиння Bon Jovi чи Poison. Ні, Анігілятор завжди був знаменитий своєю мелодійністю, але в цьому альбомі крім мелодійності більше нічого і нема. Я чесно кажучи навіть не знаю заради чого варто було б це слухати.

Сам я прослухав альбом кілька разів лише з поваги до минулого команди, але так нічого хорошого і не знайшов. Одна лише обкладинка варта уваги. І це сумно. Що сталося з командою яка колись видавала ритмічне швидке рубалово від якого кришилися пломби у зубах, але робили це так ніжно і лагідно що вухам погано не ставало? Де все це поділося? Не лишилося нічого крім цукру з неприємним присмаком.

Навіть уявити не можу на яку аудиторію розраховано таку музику.

http://www.metal-archives.com/albums/Annihilator/Feast/378137

Слухати: Annihilator – Feast

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=U5PDr8lstKE&w=448&h=252&hd=1]

Anthrax–2013–Anthems

 

Як не дивно, але своїй улюбленій команді я поставлю невисоку оцінку за цей диск. І головна причина в тому що це збірка каверів. Нічого з переспіваного крім TNT від AC/DC мені не цікаво Sad smile

http://www.metal-archives.com/albums/Anthrax/Anthems/364255

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=rW2e2mO3dns&w=448&h=252&hd=1]

Voivod–2013–Target Earth

 

Як завжди – слухаєш і думаєш “круто, такий заморочений музон, і я такий крутий що його слухаю”… Але зазвичай не дивлячись на усю крутість ловиш себе на тому що нудьгуєш.

Проте треба нагадати що у команди усі диски за рідким виключенням побувано так що пісні складають історію. Як правило це проякесь космічне створіння що мандрує Всесвітом і знаходить Землю. Ну а далі або досліджує її мертві руїни, або починає завойовувати. Така собі музичка казка для металістів.

На диво цей диск не викликає вищеописаного стану нудьги, слухаю спокійно. Проте і сильно цікавою музику назвати не можна. Так, вона не проста, доволі просунута, але і так щоб прямо кайфуват то нема такого.

Зауважу що це один з найкращих на мою думку їхніх альбомів, особливо якщо говорити про останні років 10.

Ну і обкладинка в стилі “малюємо космонавтів-воїнів аквареллю і обводимо фломастерами” доставляє як завжди.

http://www.allmusic.com/album/target-earth-mw0002460169

Слухати: Voivod – Target Earth

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=QW7ShNyUaNY&w=448&h=252&hd=1]