Музики що називається “заряджена”. Вона не надто швидка як для стилю, але енергійна, емоційна (хоча і в міру) і агресивна якраз наскільки щоб не зашкалювало.

Сам звук доволі чіткий, особливо враховуючи що це по суті щось на межі стилів. Та і перебору з важкістю теж нема. Все добре чути і вокал виведено на перший план.

Усе якісно і пристойно, як фонова музика для кодування чи тренувань просто прекрасна. А от якщо слухати її зосереджено то трошки не вистачає якоїсь родзинки.

Відверто прохідних пісень нема, але є такі не надто цікаві – трохи повільніші за інші на диску і з “ліричними” вставками які взагалі ні до чого у такій музиці на мою думку.

Оцінки:

 

 

Ще одна гітаристка-віртуозка. Диск заслуговує пильної уваги хоча б тому що нею (і диском теж) опікується сам Стів Вай!

Коли я почав слухати альбом то чесно кажучи був здивований. Чому? А тому що музика її є чимось череднім між інструментальним павером та легким-легким думом. Звук гітари досить чистий, без дисонансів та аритмізмів. І взагалі щось її стиль схожий на який сучасний блюз-рок.

Але цікаво і приємно слухати. Хоча в музиці повно коротеньких швидкісних запилів, вони є не дуже помітними на загальному фоні благозвучного мелодізму.
В деяких піснях для чогось присутній вокал в стилі чи то Пінк Флойд чи ще чогось такого.

Якщо бути чесним то в деяких піснях можна почути фірмові фішечки Вая, але акомпанемент надто вже не звичний. А в цілому – супер гуд!

З коментів: фірмових фішек вів Вая – валом, і це не дивно, адже вона в нього вчилася. Але в цілому бракує куражу, якось в неї все виходить – як у старанної школярки. Як казав Бендер-Задунайский “больше жизни”.

http://www.myspace.com/carinaalfie

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=CMy9CBs7YiY&feature=related]

Группу цю я чув вже давно, як і сам альбом, але все не було часу уважно послухати. І от я знайшов таки час, сів і послухав (:

Що можна сказати – з моєї точки зору це такий повыльний хардкор, який він повинен бути за описами тих хто в цьому розбирається (бо сам я в хардкорі зовсім не….). Ітак, я знаю шо це не хардкор.

Музика класно підійде якщо ви кудись їдете і у вас класна акустика. Слухати її уважно – це не серьойзно, бо нічого серьойзного там не має. Таке все простеньке, в міру важкеньке, в міру агресивне… Настрій під час прослуховування залишається одним і тим же – тобто з яким настроєм почав слухати з таким і закінчиш. ама по собі така музика, імхо, настрою не створює. Як на мене то композиції надзвичайно затягнуті, хоча зробити їх коритшими через специфіку стилю буде самогубством – нічого з матеріалу не запам’тається без тисячоазових повторів.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=wWTAkBRe6aI&fs=1&hl=en_US]