Zombierella’s Tentative Reels – 2019 – Suicide Commando

Перший реліз колишньої учасниці Messer Chups відомої під псевдонімом Zombierella.

На альбомі усього 2 композиції приблизно в тому ж стилі що і останні релізи Messer Chups, але набагато менше твісту.

Як це не дивно але мені така музика дуже до вподоби – вона ритмічна, проста для сприйняття і при цьому дуже виразна. Така музика миттєво створює настрій і до того ж для мене є доволі милозвучною. Розумію що для багатьох подібне може здатися недостатньо насиченим, але мені ввижається глибина і простір для уяви і фантазії там де б інші музиканти напхали звуків та вокалу.

Якщо посилання вище не працює можна слухати тут –
https://sixtonnesdechairrecords.bandcamp.com/album/suicide-commando

Моя оцінка – 7/10.

Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST

Про цей проект я знаю доволі давно, але в свою колекцію почав додавати альбоми лише нещодавно. Ось цей конкретно альбом я вважаю найкращим що поки що реалізовано проектом.

Що ще цікаво так це те що і назви альбомів і назви композицій відсилають до комп’ютерних речей. У цьому випадку – до доволі низькорівневого (можна сказати системного) програмування. І назви ці зрозумілі будуть навіть меншій групі ніж та кому подібна музика може сподобатися.

Музику важко віднести до якогось конкретного жанру. Воно звісно на 100% електронна, але при цьому доволі жорстка як наче якийсь під-стиль металу. При цьому ритмічна і життєствердна.

І одночасно музика ця не просто ритмічне гупання і може бути навіть занадто складною якщо пробувати під неї тренуватися чи програмувати.

Раджу ознайомитися якщо не знайомі з цим проектом та подібною музикою. При цьому я майже переконаний що з першого разу вам буде “взагалі ніяк”. Але повірте на слово – варто спробувати ще раз і ще раз… І потім почне подобатися. Принаймні зі мною так було :)

Моя оцінка – 7/10.

Слухати весь альбом:

Bohren & der Club of Gore–2004 – Black Earth

 

Красива, повільна, в’язка музика.

Початок ночі, густий туман, жовті каламутні ліхтарі на вулиці горять через одни, незатишно, холодно, страшенно хочеться спати, депресія…

Коротше джаз – музика багатих і товстих. І надзвичайно уповільнених в даному випадку. Таких уповільнених що у них напівзастиглий клей замість крові.

http://www.allmusic.com/album/black-earth-mw0000335915

Слухати: Bohren & Der Club Of Gore – Black Earth

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=f5b_JCNoX80&w=448&h=252&hd=1]

The Urban Voodoo Machine – 2010-Bourbon Soaked Gypsy Blues Bop’n’Stroll

 

Розухабистий приблюзований шансон з циганщиною і похабними текстами практично незмінної спрямованості. Якщо слухати чисто музику то особисто я дуже швидко втомлююся, хоча час від часу почути якусь з пісеньок на рандомі доволі прикольно. А от живі концерти у них мабуть безбашені, пішов би із задоволенням.

Ну і хуліганське відео після якого виникне бажання ознайомитися з усим альбомом:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=AoDZxcnEYG4&w=448&h=252&hd=1]

http://www.discogs.com/Urban-Voodoo-Machine-Bourbon-Soaked-Gypsy-Blues-BopNStroll/release/2623331

Слухати: The Urban Voodoo Machine – Bourbon Soaked Gypsy Blues Bop ‘N’ Stroll

Ryan Formato–2010–Rise From the Dead

 

 

В цілому дуже і дуже добре. На відміну від попереднього альбому музика не така акцентовано гітарна, але пальці по грифу бігають з шаленною швидкістю і забути під час прослуховування про те що основний інструмент тут гітара не вийде.

Дуже м’яка, приємна і швидка музика. Така собі якісна суміш Стів Вая та Ігві Мальмстина. Любителям гітари сподобається (майже) однозначно.

http://www.cdbaby.com/cd/ryanformato

Слухати: Ryan Formato – Rise From the Dead

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=6SZ6r9U2NxU&w=448&h=252&hd=1]

Alex Skolnick Trio–2006–Goodby to Romance: Standradrs for a New Generation

 

Приємний джаз від (що несподівано) лідера відомої thrash команди. Варта уваги музика.

В репертуарі кавери відомих хітів Aerosmith, Scorpions та Black Sabbth.

http://www.discogs.com/Alex-Skolnick-Trio-Goodbye-To-Romance-Standards-For-A-New-Generation/release/2978478

Слухати: Alex Skolnick Trio – Goodbye To Romance

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=TbejW3or_N8&w=448&h=252&hd=1]

Buckethead and Travis Dickerson–2010 – Left Hanging

 

 

Не зовсім звичайний Buckethead. Музика зовсім не авангардна, м’яка, мелодійна, приємний ф’южн…

Якщо не знаєш що це твір відомого гітариста то і не одразу зрозумієш що гітара звучить.

В якості фонової ненапряжної, але і непорожньої музики – саме те що треба.

http://www.discogs.com/Travis-Dickerson-Buckethead-Left-Hanging/release/3227734

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=MrhBWw3Qfxg&w=448&h=252&hd=1]

Dave Martone–2007 – When The Aliens Come

 

Приємний, мелодійний і солодко-жорсткий гітарний музон.

Як на мене то просто класний гітарист грає свою класну гітарну музику і ніяки визначення стилів тут не потрібні.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=7C_P7fGLRkE]

John Zorn–2000 – The Big Gundown

 

У рецензії який приколіст написав що це аранжування композицій Еніо Моріконе.

Тричі “бу-га-га”. Впізнати в цій мішанині розмірів, мелодій та усіляких сторонніх звуків мелодії Моріконе, це тааак. Це треба бути або іншопланетянином, або мати кітчен міксєр замість мозку і мінілокатори замість зубів. Та ні. жартую. Іноді уривки знайомих мелодій пролітають повз вуха.

Звичайний собі надзвичайний Зорн. В даному випадку маємо помісь електроного авангарду з готичними підвиваннями. І ніякого вокалу.

Слухати це диво можна досить комфортно (як це не приголомшливо для творінь Зорна). Уявіть собі сумного, напівп’яного і добряче накуреного гітариста-віртуоза з компанією таких же адекватних музикантів на різноманітних інших інструментах. І ось вони намагаються розказати якусь історію. Але постійно забувають з чого почали, іноді перебивають одне одного а іноді хором туплять. Ну всяке трапляється…

http://www.discogs.com/John-Zorn-Plays-The-Music-Of-Ennio-Morricone-The-Big-Gundown/release/243169

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=3jC1hMEDzKo]