Категорія: progressive metal

Jinjer – 2019 – Macro

Друга частина (чи продовження) міні-альбому Micro цього ж року.

В цілому більш-менш те саме, особливо розписувати нема чого. Але чисто концептуально цей альбом виглядає більш цільним і менше набором випадкових композицій. Наче все в схожому настрої і пісні більш гармонійно перетікають одна в одну.

Враження позитивне. Та сама потужна суміш мелодійності (і навіть ліричності) і жорсткості.

Доволі нетривіальні музичні ходи для важкої музики, висока майстерність виконання, емоційна та чітка подача. Високоякісний і вартий уваги продукт одним словом.

Ну а те що вони ватні довбойоби – буває. В кінці кінців це ж музиканти, а не мислителі.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Bandcamp:

Оцінки:

  • Моя оцінка – 8/10.

Motanka – 2019 – Motanka

Ця українська команда дуже приємно мене вразила і я одразу по виходу придбав собі їх альбом, хоча подібну музику як правило не розумію і не слухаю.

Їх матеріал доволі повільний, тягучий і депресивний, що характерно для стилю. А от що не характерно – це енергія в музиці. Здається що прямо відчуваєш якусь потужну пружину яка повільно розправляється, але може вибухнути в одну мить і все навколо розтрощити.

Українські мелодії дуже добре вплетено в композиції, українські тексти деяких пісень (в інших – англійські) звучать надзвичайно органічно.

У підсумку я вже багато разів прослухав як усі композиції окремо, так і весь альбом поспіль – і мені досі подобається і подобається :)

Оцінки:

  • Моя оцінка – 8/10.

Весь альбом на Band Camp:

Dream Theather – 2019 – Distance Over Time

Неймовірно змішанні враження від цього альбому як і від подібної музики в цілому. По-перше, не можна не визнати віртуозності кожного без винятку інструменталіста в команді – їх нейомовірний технічний рівень та те як складено кожну композицію демонструють рівень геніальності навіть тим хто не знається на музиці.

Але при цьому музика мене практично ніяк мене не зачепає і всередині мене нічого на неї не відгукується. От починається кожна без винятку пісня – все класно, подобається, емоційно і драйвово… А потім починається вокал і все зникає – ні тембр голосу, ні манера співу, ні навіть мелодія мені не здаються хоч скількись цікавими.

І вже десь на третині кожної композиції мені стає нудно і дослуховую я їх через силу. Хоча, повторюся – у команді неймовірні інструменталісти зіграти чи навіть вигадати подібну музику зараз мало кому по силам.

У підсумку – все одно не моє. Дуже хотів щоб мені сподобався цей альбом, але не зайшло ніяк. Буду пробувати слухати ще, але скоріше за все враження не зміняться суттєво.

Слухати весь альбом на YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=sM7yZeYq-I0&list=OLAK5uy_nd0JULKbs82YNulDtoiDTnJdUkBvOfaVU.

Оцінки:

Jinjer – 2019 – Micro

Альбом з 5 композицій (одна з них – короткий інструментальний твір) відомої української команди.

В принципі ні в кращу, ні в гіршу сторону він від їх попередніх робіт не відрізняється. Мабуть можна сказати що в цілому цей альбом менш агресивний, але це і все.

Також я хочу зауважити що подібну музику я не слухаю як правило – для мене вона не достатньо насичена емоціями і в ній (знову ж так для мене) форма має приоритет перед змістом. Тобто це така музика де її грають складно бо можуть грати складно.

Але в даному випадку навіть такий не любимий мною стиль я слухаю із задоволення і дещо із захватом – занадто вже добре все зроблено. І багато в чому їх музика чепляє мене саме тим як “зібрано” композиції та технічними моментами. А тому раджу усім любителям важкої музики хоча б пару разів прослухати. Усім іншим – це буде занадто важко і не зрозуміло.

Моя оцінка – 8/10.

Слухати:

Cynic–2010–Re-Traced

 

Це було одне з найочикуваніших воз’єднань на пост-металевій сцені, і цей альбом не розчарував!

Команда що свого часу почала зі звірячого просто таки розривалова-молотилова в результаті еволюції дійшла до ось таких невагомих, прозорих і примарних пісень.

Альбом складається з наново переграних старих пісень (є одна нова).

Під таку музику можна займатися медитацією, самоаналізом чи впадати у стан “все тлін і порох”.

http://www.metal-archives.com/albums/Cynic/Re-Traced/274067

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/4uEKkgFqAyiuyVHVSO3bMw

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=NPX5ApnT6GU&w=448&h=252&hd=1]

Baroness–2007 – Red Album

 

Такий приємний початок, потужний вокал, мелодійність арт-року. Взагалі я подібний стиль оминаю десятою дорогою, але нема правил без виключень і це ось таке виключення.

Схоже це саме той нечастий випадок коли домішки усіляких ню-металів та чорті-шо-корів діють лише на користь. Місцями сильно віддає готікою, а взагалі сумний такий позитив. І пісні неймовірно затягують – слухаєш наче читаєш цікаву книгу.

http://www.metal-archives.com/albums/Baroness/Red_Album/166395

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/7HjDc1R38sIpwbKHOrbBNR

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=Bb3ep6YW0JI&w=448&h=252&hd=1]

Textures–2003 – Polars

 

Музики переважно приємна – жостка і що називається “качає” своєю енергійністю. Але нечилені вставки в стилі nu-metal все псують – то ниття якесь нудне, то крики неприємні…

Доволі давно слухаю, але так і не склав остаточного вироку чи то варто мати у колекції чи ні.

http://www.metal-archives.com/albums/Textures/Polars/30500

Слухати: Textures – Polars

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=LMD4EXPj_YM&w=448&h=252&hd=1]

Age of Silence–2004–Acceleration

 

Для такого стилю на диво приємна і не нудна музика. Нічого заумного чи замороченого. Проте прослуховувння ніяких емоцій практично не викликає, ні хороших ні поганих.

Тому – так собі.

http://www.metal-archives.com/albums/Age_of_Silence/Acceleration/58585

Слухати: Age Of Silence – Acceleration

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=CBbYOYcdvZ0&w=448&h=252&hd=1]

The Ocean–2007 – Precambrian

 

Якщо зібрати разом музикантів Zozobra, Converge, Textures та оркестру Берлінської філармонії то вийде два диски з дивною музикою від енегрійних пісень nu-metal до 10-хвилинних композицій art-core.

Серед інструментів знайдеться і віолончель, і скрипка, і саксофон, тромбон, сурма, піаніно і навіть віброфон. Не кажучи вже про металофон, бубон та комп’ютерні семпли.

Важко сказати однозначно чи це добре чи погано, але це та музика яку треба уважно слухати. Бо якщо просто її увімкнути у фоновому режимі то нічого в голові не зачепиться.

Диск до речі видано усього в 777 примірниках (кольоровий вініл). Ото мабуть колекціонери полюють за ним!

Всі пісні мають назви геологічних періодів відповідної ери у хронологічному порядку.

http://www.metal-archives.com/albums/The_Ocean/Precambrian/170993

Слухати: The Ocean – Precambrian

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=CYMT6sBg4No&w=448&h=252&hd=1]