Liquid Tension Experiment – 2021 – Liquid Tension Experiment 3

Музиканти задіяні в проекті є визнаними майстрами і однаково їх поважають як металісти так і ті хто не слухає важку музику.

Цей альбом виключно інструментальний і поєднує в собі трошки джазу, трошки інструментального року, але в основному це прог-рок. В кожній композиції нема ніяких одноманітних повторів чи малюнку бас-барабани які б було чути знову і знову. Уся музика постійно розвивається і рухається вперед. В цьому сенсі прослуховування диску (вірніше двох – це подвійний альбом) нагадує подорож уявними світами – закрив очі і полетів…

І щоб нікого не відлякнути скажу, що це не важка музика, взагалі ніякого відношення до металу не має. Можна (і обов’язково) слухати усім.

Практично усі пісні тривають до 10 хвилин, а то і більше. І це мабуть моя єдина претензія якщо треба хоч щось вигадувати.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Tomahawk – 2021 – Tonic Immobility

Це мабуть найбільш “нормальний” альбом команди в тому сенсі, що тут найменше авангардних елементів і змішування стилів. Натомість в музиці є постійно присутня пульсація яка транслює енергію. А також багато динаміки створеної переважно постійними переходами між повільним та швидким темпом, тихим та гучним звуком, стіною звуку та розрідженим звучанням окремих інструментів. Ну і звісно вокал (це все ж таки команда Майка Патона) – від чистого і розміреного співу до істеричного хриплого крику.

Також альбом звучить як одне ціле, що суттєво відрізняє його від скажімо альбому 2007-го року де ледь не кожна пісня була хітом, але усі вони були самі по собі. На цьому ж диску пісні дуже органічно переходять одна в одну і навіть іноді здається, що використовують один і той же риф та малюнок басу і барабанів.

І це не просто енергійна музика, але її і можна слухати як просто музику – сісти і слухати. В цій музиці вистачає і дрібних елементів для кожного інструменту та пісні в цілому. Є тут і цікаві моменти у розвитку композицій. Коротше вистачить на довгий час щоб слухати знову і знову і не відчувати, що вже все знаєш на пам’ять. Мені дуже сподобався альбом.

Моя оцінка – 8/10.

Весь альбом на Spotyfy:

Весь альбом на YouTube:

Necronomicon – 2021 – The Final Chapter

Легендарна команда яка видає якісну і складну музику на жаль дуже не часто радує нас новими релізами. А враховуючи назву цього альбому цілком імовірно ми бачимо останній з них.

Що стосується самої музики то вона якимось дивним чином одночасно дуже щільна (в тому сенсі, що прямо аж така стіна звуку давить на вуха), швидка, але і мелодійна та розбірлива – в кашу не перетворюється.

І друга особливість притаманна команді на яку я звертаю увагу кожного разу – уся їх подача практично не має в собі агресивності, що зазвичай шкодить пісням в цьому стилі. Але тут знову ж таки всупереч весь альбом напружений та енергійний.

Певним недоліком можна назвати одноманітність пісень – при тому, що музика ніяк не повторюється, але подача вокаліста (яка добре пасує музиці) якраз і створює те враження, що знову і знову слухаєш одну й ту ж пісню.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Rob Zombie – 2021 – The Lunar Injection Kool Aid Eclipse Conspiracy

З одного боку вражає, що Роб і досі регулярно і часто видає альбоми які не можна назвати поганими. Але з іншого боку якість їх все ж таки не завжди на рівні якого ми очікуємо від артиста.

Так само і з цим альбомом – з аж 17 композицій половина абсолютно не цікаві і вам їх переслуховувати не захочеться ніколи. З інших 10 половина знаходяться десь на середньому рівні, і лише пару пісень можна виділити як дійсно хороші. І взагалі на цьому диску нема жодного хіта.

Настрій усього альбому якийсь доволі меланхолійний. Хоча і вистачає потужних та швидких рифів та емоційного вокалу, але у підсумку враження лишається таке, що це виключно фонова ритмічна музика, іноді навіть занадто повільна щоб під неї тренуватися.

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Angelus Apatrida – 2021 – Angelus Apatrida

Ця доволі заслужена команда для мене була невідомою до останніх пару років. А коли я вперше почув цей альбом (останній на момент написання посту) то одразу додав і попередні у свою колекцію.

Музика групи дуже схожа на агресивну і швидку варіацію thrash metal від німецьких команд, але при цьому є помітно більш мелодійною, що суттєво пом’якшує агресію. Ця мелодійність не лише в гітарних соло, але в рифах.

Усі композиції швидкі та енергійні, звук дуже щільний, але не до такого стану щоб злипатися – кожен інструмент та кожна нота може бути почута окремо.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Accept – 2021 – Too Mean to Die

Команда знову видала дуже класний альбом – усе звучить дуже знайомо, навіть очікувано, але все одно класно і потужно. Одночасно поєднується і класичний звук за яким можна впізнати будь-який альбом, і в той же час звук цілком собі сучасний.

Енергійні ріфи які передають енергію, традиційний для команди вокал який трошки вже наче і набрид за 40 років, але ні – вокал ідеально лягає на музику. Мелодійні гітарні соло які не просто переривають композиції в стилі “а зараз дивіться як я вмію” – тут соло є продовження куплету, приспіву і складають частину пісні.

Коротше від мене лише позитивні відгуки. Певним недоліком як я вже сказав можна назвати хіба що те, що ми все це чули неодноразово в останніх парі десятків альбомів. Хоча цього разу виконання на найвищому рівні. На альбомі нема жодної прохідної пісні і весь матеріал лише ледь трохи не дотягує щоб стати на рівні з хітами самих перших альбомів.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Therion – 2021 – Leviathan

Симфонічний метал просто таки епічного звучання який саме цією епічністю і приваблює.

В цілому для мене така музика не достатньо енергійна та необґрунтовано м’яка, але кожна композиція створює настрій який допомагає сприймати задумку музикантів. Хоча весь час хочеться якоїсь трошки більшої м’ясистості і більш грубого вокалу, бо іноді занадто вже легко.

І хоча це формально метал, але для мене це музика яку я навряд чи буду слухати цілеспрямовано, а скоріше вмикати її як фон і весь час при цьому на неї відволікатися.

Проте весь альбом складається до купи як один великий твір і пісні не стоять осторонь. Мабуть лейбу “оперний метал” саме через це приліпили, а не через манеру вокалу.

Музика для всіх, не металістам теж має сподобатися.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Mr. Bungle – 2020 – The Raging Wrath of the Easter Bunny Demo

З кожним наступним альбомом музика Mr. Bungle стає все менш божевільною і все більше схожою на щось, що можна назвати екстремальним металом – це галасно, безумно енергійно, хаотично, але вже є і структуру, і рифи, і розвиток композицій у очікуваний спосіб.

По суті якщо не бути знайомим з попередніми альбомами команди то можна подумати, що це такий трошки не звичний спосіб змішувати різні під-жанри важкої музики.

І хоча час від часу авангардне безумство як у музиці та і вокалі проривається назовні, все ж таки це вже не просто аванград і слухати це не так складно як скажімо самий перший безумний альбом.

Усі пісні практично на одному рівні. Більше того – вони практично безшовно перетікають одна в одну.

Гітарні рифи просто безумно хороші – енергійні, потужні за звучанням, але і при цьому не глушать усе інше. Звісно вокал доволі істеричний, проте з демонстрацією усього арсеналу та діапазону Майка Паттона. Бас чути дуже чітко і він дзвенить та гудить надзвичайно влучно. Ударні не просто відбивають ритм, а прямо іноді ледь не стають ведучім інструментом.

Всі композиції приблизно на одному рівні і я не можу особливо визначити якусь специфічно. І при цьому не можу сказати, що хоч одна гірша за будь-яку іншу. В прямому сенсі усі рівнозначні.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Fear No Empire – 2020 – Fear No Empire

Кожного разу коли йдеться суміш репу та металу очікуєш надзвичайно енергійної музики де і рифи є, але є і читка під яку можна підспівувати і смикатися. І ось ця платівка такою в принципі і є – це в першу чергу енергійна музика під яку хочеться стрибати і щось активно та потужно робити. І спочатку дуже подобається…

Але для мене особисто проблема з цим стилем у тому, що в ньому власне крім дуже схожих гітарних рифів та крику речитативом вокаліста більше нічого і нема. Весь цей стиль страшенно одноманітний: якщо чув одну пісню – чув їх всі. І це при тому, що ось цей конкретний альбом можна навіть назвати непоганим. Особисто для мене він не гірше будь-чого визнаними лідерами жанру Rage Against The Machine.

І як і з вищезгаданими RATM дуже смішить уся анти-капіталістична спрямованість текстів відверто комерційної групи. Революція, соціальна рівність, все це в текстах :D

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube: