West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Master Boot Record – 2019 – Internet Protocol

Вже писав про це, але не побоюся повторитися – ця музика не зважаючи на те як вона звучить і на чому її зроблено є металом. Так, це метал зроблений і записаний на комп’ютері. Це метал в якому нема ні звуку гітар, ні звичних барабанів. Тут усе звучить дуже електрично (чи електронно?) і навіть може здатися що це звичайна електроніка.

Але ні – за ритмом і рифами які чітко просліджуються, за настроєм і будовою композицій, за темпом і тим як усе виконано це безсумнівно метал. Питання лише який. На мою думку це гарна суміш прог- (прогресивного тобто) і хеві-металу.

У порівнянні з попереднім альбомом (Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST) композиції тут дещо повільніші, але і звучать якось епічніше, чи що.

З першого прослуховування цей альбом сподобався мені значно менше попереднього, але чим більше я його слухаю тим краще він мені звучить і можливо скоро взагалі стане для мене найкращим у дискографії команди.

Музика ця підходить як для тренування, так і програмування, але при тому її навіть можна сидіти і просто слухати – дуже немало усього в ній відбувається.

Весь альбом на youtube:

Весь альбом на bandcamp:

Моя оцінка – 7/10.

Satan – 2018 – Cruel Magic

Перше чим мене зацікавив цей альбом (бо про таку команду я ніколи раніше не чув) це те що деякі оглядачі зі світу важкої музики назвали його найкращим релізом 2018-го року у жанрі power metal. І не дивлячись на те що павер я майже ніколи і не слухаю з таким відгуком альбом пропустити не можна…

Ну і власне про музику тепер. З самого початку, з самої першої композиції я прямо таки в захваті від музики. Але весь захват зникає як тільки починається вокал. Мені дуже не подобається, і навіть в чомусь дратує такий тембр голосу з такою манерою співу. Причому вокал заважає настільки що я прямо не чую музики за ним :(

Усі композиції на альбомі біль-менш однакові за темпом і звучанням взагалі. Це доволі повільні, але чіткі рифи, старанно виміряні соло-партії вбудовані в композиції. І головне що все це звучить дуже енергійно і свіжо. Будь-яка швидкість, важкість чи агресивність в піснях відсутні, але і не виникає бажання сказати що їх не вистачає.

Коротше якби більш підходящий особисто для мене вокал то я би оцінив цей альбом набагато вище.

Оцінки:

Doro – 2018 – Forever Warriors / Forever United

Альбом складається з двох дисків на яких сумарно 25 пісень.

Матеріал доволі очікуватий – легенький та помірковано швидкий heavy metal де найбільш помітною та важливою частиною є вокал Доро Пеш. Унікальність її вокалу в тому (це раптом якщо ви якимось чином не чули жодної її пісні) що голос її звучить з легким ефектом дісторшену і так наче вона докладає зусилля у вокал. Але при цьому це її природній голос з таким унікальним забарвленням. І те що він природній чути з того що усі її ноти звучать однаково і вона не зривається і не втрачає цієї глибини ніде у своєму вокалі.

Щодо музики в цілому то вона скоріше приємна ніж будь-що. Чесно скажу що нічого видатного у цьому альбомі нема і якщо я би його не послухав то нічого би і не втратив. Просто трошечки нова музика. Для мене особисто – на трієчку.

Оцінки:

 

 

Accept – 2017 – The Raise of Chaos

 

На жаль цей альбом не вийшов таким же сильним як диск 2012-го року. Ну та що ж – все одно доволі сильний альбом. Якщо розглядати його як один з дискографії славетної команди то він доволі посередній, але в цілому для стилю він доволі хороший. Сучасний звук і при цьому збережено класичне звучання в цілому. Усі пісні потужні і мелодійні, єдине що не вистачає так це (як на мене) певної чи то енергійності чи то агресивності.

А як фонова музика для роботи чи тренування так і взагалі класно.

Оцінки:

 

Metal Church–2013–Generation Nothing

Несподівано місцями музика зривається ледь не у thrash metal.

Взагалі з попередніми альбомами цієї неперевершеної команди я якось звик що музика у них стає все м’якішою і лиричнішою… А тут такий гуркіт низьких частот додався, швидкість зросла, вокал енергійніший. Однозначно цікавіше за Metal Church–2008 – This Present Wasteland.

http://www.metal-archives.com/albums/Metal_Church/Generation_Nothing/387845

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/5quNmgCq3f40A6kkFNq1Nd

Megadeth–2009 – Endgame

 

Після дорогоцінних альбомів Count to Exctinction та Youthanasia Мустейн якось кинувся у синететичний комп’ютерний звук. Пісеньки стають все мелодичнішими, а з музики все менше чути що її зіграно на гітарах, Фрідмана вже у гурті нема і інші порушення традицій та устоїв.

Доволі дивний альбом – навряд чи його буде слухати людина яка не слухає старі альбоми рудого Дейва, але з іншого боку армія фанатів Megadeth нараховує десятки мільйонів людей…

А щодо музики – приємно, мелодічно, ритмічно і… солоденько. Незважаючи на те що це давно вже не метал музика все ж таки цікава і нудною не буде навіть якщо і не захопить.

Зроблено усе так якісно що рука навіть підкориться поставити якусь низьку оцінку.

http://www.metal-archives.com/albums/Megadeth/Endgame/244607

Слухати: https://play.spotify.com/album/0G5qC48D3MI8YBKTVwIiz1

Ну і “бойовик” з альбому:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=g2GzD8NAhZA&w=448&h=252&hd=1]

U.D.O.–2013–Steelhammer

 

Взагалі до першого прослуховування свіжих робіт легендарних команд і музикантів завжди є певний острах розчарування. Дуже часто такі нові роботи або є самоплагіатом, або просто на набагато нижчому рівні ніж те що принесло їм славу, або вже не цікаве бо не сучасне.

В данному ж випадку побоювання не справдилися. Мені особисто все сподобалося. І нехай я не великий прихильник цього стилю, аде даний альбом із задоволенням можу прослухати 2-3 рази поспіль і жодного разу не занудьгувати.

Романтичний метал 40-річної давнини зіграно так добре що забуваєш усі новомодні фішки які чекаєш від інших команд. Це просто дуже добра музика що на 100% залишається в межах стилю і при цьому ще і чепляє.

http://www.metal-archives.com/albums/U.D.O./Steelhammer/370143

Слухати: U.D.O. – Steelhammer

Якщо ви почали слухати метал коли ще в нас навіть не знали про існування стилів у ньому цей кліп поверне вас у тепле лампове минуле:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=_sMIQToKF8I&w=448&h=252&hd=1]

Dezperadoz–2008 – An Eye For An Eye

 

Несподівано хороший альбом у ненайцікавішому для мене стилі.

Музика дикого заходу у виконанні німців в якій намішано рок-н-ролу, кантрі, деяких елементів металу.

Звучить дуже бадьоро і енергійно, варто ознайомитися як шукаєте щось свіженьке. Також на диску є непоганий кавер на Doors.

Не дивлячись на стиль це це переважно спокійна і розслаблена музика. Можна узагальнити як “альбом медляків”.

http://www.metal-archives.com/albums/Dezperadoz/An_Eye_for_an_Eye/185501

Слухати: Dezperadoz – An Eye For An Eye

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=nfxJfNqsvhk&w=448&h=252&hd=1]