Ozzy Osbourne – 2020 – Ordinary Man

Все вказувало на те щоб цей альбом мені не сподобався. По-перше, мені дуже мало чого від Оззі подобається взагалі. А, по-друге, цей альбом настільки далекий від металу що його навіть роком можна назвати з великою натяжкою. Але як не дивно ці повільні, м’які і дещо якісь в’язкі… і слухати їх приємно.

Якщо не казати, що це той саме Оззі то можна подумати “о, який непоганий готік-рок”. Коротше мені сподобалося – таку музику можна як слухати зосереджено, так і включати її на фоні. Окремо треба зазначити, що у заглавній пісні прийняв участь Елтон Джон і те як їх вокал одночасно схожий і різний просто виносить мозок.

І хоча моя оцінка не надто висока треба враховувати, що інші альбоми Оззі я не слухав би взагалі.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Rage – 2020 – Wings Of Range

Ця команда вже майже 40 років на металевій сцені. В своїй кар’єрі вони знали і зльоти на саму вершину коли збирали стадіони. Але як і всі інші вони страждали і від падіння популярності важкої музики в цілому і багато років мусили виступати в маленьких клубах. І зараз схоже вони повернулися на великі сцени.

Але головне – це те що за стільки років вони не стали просто постійно копіювати самі себе. Від команди з такою довгою творчою історією важко очікувати, що їх музика буде звучати сучасно і свіжо… але саме це і відбувається на останньому альбомі.

Чудові рифи, ритми, енергія. Мені не надто подобається аж забагато мелодійності та м’якості, і в той же час більш металеві моменти композицій звучать просто неймовірно на контрасті. Це мабуть перший альбом команди який мені повністю до вподоби.

І нехай тут нема бойовиків (для мене), весь альбом на дуже високому рівні. І звук, і настрій, і подача, і композиція – все добре.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Majesty – 2019 – Legends

Це той самий випадок коли музику і технічно і художньо зроблено так, що не можна не визнати високого рівню і таланту учасників команди. Звук неймовірно чистий, чути кожен інструмент. Побудовано кожну композицію надзвичайно розумно. І рівень виконання викликає повагу…

Але при цьому подібна музика не викликає у мене емоційного відклику і буквально через кілька композиція я просто починаю відверто нудьгувати. Це не мої емоції і мене ніщо в цьому альбомі крім виконання не чепляє. Трапляється. Як на мене – це занадто легкий і повітряний якийсь heavy metal. І точно найлегший power metal, що я будь-коли чув.

Вирішив написати лише тому, що думаю багатьом може сподобатися подібна музика зі різних причин.

Оцінки:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Master Boot Record – 2019 – Internet Protocol

Вже писав про це, але не побоюся повторитися – ця музика не зважаючи на те як вона звучить і на чому її зроблено є металом. Так, це метал зроблений і записаний на комп’ютері. Це метал в якому нема ні звуку гітар, ні звичних барабанів. Тут усе звучить дуже електрично (чи електронно?) і навіть може здатися що це звичайна електроніка.

Але ні – за ритмом і рифами які чітко просліджуються, за настроєм і будовою композицій, за темпом і тим як усе виконано це безсумнівно метал. Питання лише який. На мою думку це гарна суміш прог- (прогресивного тобто) і хеві-металу.

У порівнянні з попереднім альбомом (Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST) композиції тут дещо повільніші, але і звучать якось епічніше, чи що.

З першого прослуховування цей альбом сподобався мені значно менше попереднього, але чим більше я його слухаю тим краще він мені звучить і можливо скоро взагалі стане для мене найкращим у дискографії команди.

Музика ця підходить як для тренування, так і програмування, але при тому її навіть можна сидіти і просто слухати – дуже немало усього в ній відбувається.

Весь альбом на youtube:

Весь альбом на bandcamp:

Моя оцінка – 7/10.

Satan – 2018 – Cruel Magic

Перше чим мене зацікавив цей альбом (бо про таку команду я ніколи раніше не чув) це те що деякі оглядачі зі світу важкої музики назвали його найкращим релізом 2018-го року у жанрі power metal. І не дивлячись на те що павер я майже ніколи і не слухаю з таким відгуком альбом пропустити не можна…

Ну і власне про музику тепер. З самого початку, з самої першої композиції я прямо таки в захваті від музики. Але весь захват зникає як тільки починається вокал. Мені дуже не подобається, і навіть в чомусь дратує такий тембр голосу з такою манерою співу. Причому вокал заважає настільки що я прямо не чую музики за ним :(

Усі композиції на альбомі біль-менш однакові за темпом і звучанням взагалі. Це доволі повільні, але чіткі рифи, старанно виміряні соло-партії вбудовані в композиції. І головне що все це звучить дуже енергійно і свіжо. Будь-яка швидкість, важкість чи агресивність в піснях відсутні, але і не виникає бажання сказати що їх не вистачає.

Коротше якби більш підходящий особисто для мене вокал то я би оцінив цей альбом набагато вище.

Оцінки:

Doro – 2018 – Forever Warriors / Forever United

Альбом складається з двох дисків на яких сумарно 25 пісень.

Матеріал доволі очікуватий – легенький та помірковано швидкий heavy metal де найбільш помітною та важливою частиною є вокал Доро Пеш. Унікальність її вокалу в тому (це раптом якщо ви якимось чином не чули жодної її пісні) що голос її звучить з легким ефектом дісторшену і так наче вона докладає зусилля у вокал. Але при цьому це її природній голос з таким унікальним забарвленням. І те що він природній чути з того що усі її ноти звучать однаково і вона не зривається і не втрачає цієї глибини ніде у своєму вокалі.

Щодо музики в цілому то вона скоріше приємна ніж будь-що. Чесно скажу що нічого видатного у цьому альбомі нема і якщо я би його не послухав то нічого би і не втратив. Просто трошечки нова музика. Для мене особисто – на трієчку.

Оцінки:

 

 

Accept – 2017 – The Raise of Chaos

 

На жаль цей альбом не вийшов таким же сильним як диск 2012-го року. Ну та що ж – все одно доволі сильний альбом. Якщо розглядати його як один з дискографії славетної команди то він доволі посередній, але в цілому для стилю він доволі хороший. Сучасний звук і при цьому збережено класичне звучання в цілому. Усі пісні потужні і мелодійні, єдине що не вистачає так це (як на мене) певної чи то енергійності чи то агресивності.

А як фонова музика для роботи чи тренування так і взагалі класно.

Оцінки:

 

Metal Church–2013–Generation Nothing

Несподівано місцями музика зривається ледь не у thrash metal.

Взагалі з попередніми альбомами цієї неперевершеної команди я якось звик що музика у них стає все м’якішою і лиричнішою… А тут такий гуркіт низьких частот додався, швидкість зросла, вокал енергійніший. Однозначно цікавіше за Metal Church–2008 – This Present Wasteland.

http://www.metal-archives.com/albums/Metal_Church/Generation_Nothing/387845

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/5quNmgCq3f40A6kkFNq1Nd