Категорія: groove metal

Paralysis – 2020 – Mob Justice

Цей альбом в першу чергу порадував тим, що в моєму улюбленому стилі з’явилося на короткий час різноманіття (тобто “ура, нова музика”). І перші враження доволі хороші – це помірковано швидкий thrash metal з не надто аргресивним вокалом. Хороші рифи, і все звучить приємно, хоче є певна неполірованість звуку.

Але після кількох прослуховувань враження не покращується, а пісні так і не починаєш взнавати хоч скільки їх не слухай. Тобто весь альбом по суті складається з якихось прохідних композицій про які хоча і не можна сказати нічого поганого, але і похвалити нема за що.

І при цьому в кожній пісні є доволі цікаві фрагменти та елементи які можна було б розвинути у щось значно краще. Аж хочеться щоб весь альбо було стиснуто в 3-4 пісні які б дійсно були бойовиками.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube:

Lost Society – 2020 – No Absolution

У цієї фінської команди був дуже пристойний альбом Fast Load Death і тому я з великим інтересом почав слухати цей свіжий реліз.

І ось починається перша композиція – як це круто! Потужно, ритмічно, прямо аж відчуваєш енергію. І звук такий класний! Аж тут почався вокал і… що це? Ось саме вокал і є мабуть єдиною поганою річчю в цьому альбомі.

При цьому вокал хороший, і подача класна, і тембр голосу подобається. Але цей вокал для мене абсолютно не підходить музиці. За звучанням це чіткий, але мелодійний thrash metal, а спів такий наче це nu-metal якийсь (стиль який мені страшенно не подобається).

Усі композиції крім однієї на альбомі доволі сильні і я навіть не можу особливо виділити одну якусь. Хоча ні, одна є, але то єдина погана композиція – остання пісня є нудним і надзвичайно повільним “медляком” який не варто було розміщувати на альбомі взагалі.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Mecalimb – 2020 – Collector of Souls

Ніколи нічого не чув про цю групу і зважаючи на стиль не очікував чогось надзвичайного. Але альбом приємно вразив. На ньому усього 4 композиції, але усі вони потужні, жорсткі, проте не надмірно, мелодійні, але не за рахунок емоційності. Коротше мені сподобалося і прослухав вже багаторазово.

Головним недоліком можна назвати те, що пісні практично неможливо розрізнити. Вони не лише схожі за рифами, темпом, звуком, структурою, але здається і мелодія вокалу у них практично ідентична. Проте для того щоб тренуватися чи писати код і не надто відволікатися на музику – саме те що треба.

Оцінки:

Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic

Кілька останніх альбомів поспіль звучання команди ставало все легшим і легшим і додавало у мелодійності: Annihilator – 2017 – For the Demented та Annihilator–2013–Feast добре це демонструють. А цей альбом несподівано вийшов дуже швидким і важчим за усе, що команда робила кілька останніх років.

І через це він звучить дуже добре і привертає увагу: усі пісні емоційні, напружені, ритмічні, жорсткі. Але все це зроблено без будь-якої агресії чи зашкалюючої важкості. У своєму стилі одним словом – тобто мелодійність зберіглася.

Я надзвичайно задоволений чим альбомом і з задоволенням слухаю його знову і знову. І раджу не лише любителям стилю, але і тим хто час від часу слухає важку музику.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube: