Front Line Assembly – 2019 – Wake Up The Come

З кожним релізом ця команда все далі від ритмічної електроніки та індастріалу, і все ближче до якогось темного і депресивного трансу.

Проте на відміну від доволі повільного WarMech 2018-го року тут пісні не займають по 2-3 хвилини щоб розкачатися. Кожна композиція починається без прелюдій. Але, як я вже зазначив, музика тяжіє до створення доволі песимістичного настрою і помірковано сумних емоцій.

Мені скоріше сподобалося ніж не сподобалося, але ще трошки і це вже буде готика яка мене мало цікавить.

Весь альбом можна послухати на youtube – https://www.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_nYxMkS5pr2QK6faGsOz38jNP0S19tgYqA. І там власне з перших пари хвилин першої ж композиції буде зрозуміло чи зайде вам така музика, чи пролетить мимо і нічого всередині не відгукнеться.

Моя оцінка – 6/10.

Funker Vogt – 2018 – Feel the Pain

Непогана музика в стилі industrial – жвавенька, ритмічна, енергійна і звучить доволі свіженько. Проблема лише з тим що занадто часто усе наче скачується в якусь майже попсу. Електронну попсу, але все одно лишається відчуття що можна було б трошки агресивніше зробити і було б майже ідеально.

В цьому стилі та жанрі мені Think About Mutation та Front Line Assembly подобаються набагато більше і тому я ще раз нагадаю про ці чудові команди. Але кому вже приїлися одні й ті пісні за багато років і хто шукає нової якісної подібної музики – зверніть увагу на цю команду.

Така музика є хорошим варіантом для тих кому треба зовнішньої стимуляції додати (під час тренувань, чи складної роботи), але метал при цьому занадто важки щоб його слухати.

Моя оцінка – 6/10.

Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST

Про цей проект я знаю доволі давно, але в свою колекцію почав додавати альбоми лише нещодавно. Ось цей конкретно альбом я вважаю найкращим що поки що реалізовано проектом.

Що ще цікаво так це те що і назви альбомів і назви композицій відсилають до комп’ютерних речей. У цьому випадку – до доволі низькорівневого (можна сказати системного) програмування. І назви ці зрозумілі будуть навіть меншій групі ніж та кому подібна музика може сподобатися.

Музику важко віднести до якогось конкретного жанру. Воно звісно на 100% електронна, але при цьому доволі жорстка як наче якийсь під-стиль металу. При цьому ритмічна і життєствердна.

І одночасно музика ця не просто ритмічне гупання і може бути навіть занадто складною якщо пробувати під неї тренуватися чи програмувати.

Раджу ознайомитися якщо не знайомі з цим проектом та подібною музикою. При цьому я майже переконаний що з першого разу вам буде “взагалі ніяк”. Але повірте на слово – варто спробувати ще раз і ще раз… І потім почне подобатися. Принаймні зі мною так було :)

Моя оцінка – 7/10.

Слухати весь альбом:

Infected Mooshroom – 2018 – Head of NASA and the 2 Amish Boys

Подібна музика почала подобатися мені лише нещодавно і я взагалі в ній не розбираюся – які існують стилі та жанри, хто є впливовим та визначним, що від чого походить та які взагалі тенденції.

В цьому конкретно альбомі я почув багатство виразних форм покладених на хороший біт. Але тут ще й мішанина з великої кількості елементів. Є щось таке що нагадує індастріал типу Think About Mutation, є щось таке що мені подобається в музиці Venetian Snares, є мелодійна м’якість Thievery Corporation і джазові елементи як у Amon Tobin та The Crystal Method.

Проте треба сказати що композиції занадто довгі як на мене і легко сягають 10 хвилин. При цьому усі вони виглядають як 3-4 незалежних пісні зліплених в одну. Ну або (скоріше за все) я просто не маючи ніяких знань в подібній музиці не розумію для чого усе так побудовано.

Музика на альбомі прямо дуже хороша – ритмічна, мелодійна і достатньо насичена різними цікавинками щоб її довго ще слухати і знаходити щось нове.

Моя оцінка – 8/10.

Jean-Michel Jarre – 2018 – Equinoxe Infinity

Жан-Мішель Жарр у цьому альбомі видав точно таку музику яку ми чуємо від нього останні 20, а то і всі 30 років. Не можна сказати що це якась компіляція чи самоповтор. Але якщо будь-яку композицію з цього альбому вставити у будь-який інший з його альбомів то вона ніяк виділятися не буде.

З одного боку можна навіть ризикнути сказати що це застій у творчості. Але з іншого – його музики на дуже високому рівні щоб і справді назвати її застоєм.

До того ж враховуючи вік Жан-Мішеля ми маємо бути вдячні за те що він досі час від часу радує нас своєю новою музикою, а не проводить дні у сні на дивані навпроти телевізора.

Щодо самої музики – все дуже гармонійно, з красивими фрагментами мелодій, іноді навіть ритмічно. Пісні красиві, місцями цікаві. Але головна характеристика для такої музики це те що вона приємна.

Моя оцінка – 7/10.

Весь альбом можна прослухати на youtube – https://www.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_mxRrloqWiOdOwtK_vbXSeo1llDluy7_5M.

Front Line Assembly – 2018 – WarMech

Мені дуже подобається альбом 2010-го року цієї групи – він ритмічний, енергійний (але не занадто) і при цьому не агресивний та не гучний. І далі після того релізу усе інше мені подобалося набагато менше…

Ось так і з цим альбомом. Музика тут високої якості і дуже продумана, але як на мене усі композиції розвиваються занадто довго і часто так і не набирають обертів щоб зачепити хоч щось у душі. І звісно ніяк пісні на цьому диску вже не можуть використовуватися ні під час тренувань, ні щоб підняти настрій. Усе тут таке приглушене, спокійне і ледь не примушує заснути. До того ж композиції як на мене занадто затягнуті – нема жодної коротше 5 хвилин, а в середньому тривають по 7 хвилин. Коротше не моє.

Багато що може пояснити той факт що музику цю було написано для комп’ютерної гри і потім лише оформлено в альбом.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

 

https://www.youtube.com/watch?v=xiKShkebYrg

 

Die Krupps–2013–The Machinists of Joy

 

Хороша музика: енергійна, ритмічна, не важка і не агресійна при цьому. Усим класна, але занадто якось дискотечно, чи навіть синтетично звучить як на мене.

Проте треба відзначити що хоча я і не великий прихильник такої беззубої музики, проте багато речей в цьому альбомі мені сподобалося.

http://www.allmusic.com/album/the-machinists-of-joy-mw0002582889

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/1hLdOcAkM381mrCHXjoTNV

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=H4foIeugYl8&w=448&h=252&hd=1]

Jean-Jacques Perrey – 1970 -Moog Indigo

 

Один з перших альбомів цього стилю – фактично від творця електронної музики.

В музиці можна почути і ранній арт-рок, і якусь забубенну попсу, і електронний звук не такий дзвінкий та пружній до якого ми звикли. На сьогодні ця музика хоча і добре сприймається у фоновому режимі навряд чи зможе зацікавити для цілеспрямованого прослуховування – занадто вже проста і передбачувана вона як на мене. Хоча не можна забувати як ця людина вплинула на сучасну музику, а на електронну та поп-музику зокрема. Без нього багато стилів музики були б зовсім не такими як ми їх знаємо зараз.

У 2006-му році альбом було перевидано з дещо оновленим звуком.

http://www.allmusic.com/album/moog-indigo-mw0000073852

Слухати: https://play.spotify.com/album/6ByFx8BCQBpLVk3GiMkPx9

Ось, погруження в епоху:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=_TcKtxhiyAs&w=448&h=252&hd=1]

Roisin Murphy–2005–Ruby Blue

 

Дивна річ – я зовсім, абсолютно не люблю музику такого стилю і типу, не можу її довго виносити і мучаюся коли її чую. Але от конкретно ця виконавиця, навіть конкретно цей альбом не просто можу терпіти, а він мені подобається.

Щось таке непросте і непопсове я в ньому чую, щось він в мені зачіпає. Мені подобається м’яка ритмічність музики, спокійна жвавість. І голос як на мене дуже органічно лягає на музику.

http://www.allmusic.com/album/ruby-blue-mw0000545621

Слухати: Roisin Murphy – Ruby Blue

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=OooVFwbCObk&w=448&h=252&hd=1]