Category Archives

13 Articles

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Front Line Assembly – 2018 – WarMech

Мені дуже подобається альбом 2010-го року цієї групи – він ритмічний, енергійний (але не занадто) і при цьому не агресивний та не гучний. І далі після того релізу усе інше мені подобалося набагато менше…

Ось так і з цим альбомом. Музика тут високої якості і дуже продумана, але як на мене усі композиції розвиваються занадто довго і часто так і не набирають обертів щоб зачепити хоч щось у душі. І звісно ніяк пісні на цьому диску вже не можуть використовуватися ні під час тренувань, ні щоб підняти настрій. Усе тут таке приглушене, спокійне і ледь не примушує заснути. До того ж композиції як на мене занадто затягнуті – нема жодної коротше 5 хвилин, а в середньому тривають по 7 хвилин. Коротше не моє.

Багато що може пояснити той факт що музику цю було написано для комп’ютерної гри і потім лише оформлено в альбом.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Die Krupps–2013–The Machinists of Joy

 

Хороша музика: енергійна, ритмічна, не важка і не агресійна при цьому. Усим класна, але занадто якось дискотечно, чи навіть синтетично звучить як на мене.

Проте треба відзначити що хоча я і не великий прихильник такої беззубої музики, проте багато речей в цьому альбомі мені сподобалося.

http://www.allmusic.com/album/the-machinists-of-joy-mw0002582889

Слухати тут: https://play.spotify.com/album/1hLdOcAkM381mrCHXjoTNV

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=H4foIeugYl8&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Jean-Jacques Perrey – 1970 -Moog Indigo

 

Один з перших альбомів цього стилю – фактично від творця електронної музики.

В музиці можна почути і ранній арт-рок, і якусь забубенну попсу, і електронний звук не такий дзвінкий та пружній до якого ми звикли. На сьогодні ця музика хоча і добре сприймається у фоновому режимі навряд чи зможе зацікавити для цілеспрямованого прослуховування – занадто вже проста і передбачувана вона як на мене. Хоча не можна забувати як ця людина вплинула на сучасну музику, а на електронну та поп-музику зокрема. Без нього багато стилів музики були б зовсім не такими як ми їх знаємо зараз.

У 2006-му році альбом було перевидано з дещо оновленим звуком.

http://www.allmusic.com/album/moog-indigo-mw0000073852

Слухати: https://play.spotify.com/album/6ByFx8BCQBpLVk3GiMkPx9

Ось, погруження в епоху:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=_TcKtxhiyAs&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Roisin Murphy–2005–Ruby Blue

 

Дивна річ – я зовсім, абсолютно не люблю музику такого стилю і типу, не можу її довго виносити і мучаюся коли її чую. Але от конкретно ця виконавиця, навіть конкретно цей альбом не просто можу терпіти, а він мені подобається.

Щось таке непросте і непопсове я в ньому чую, щось він в мені зачіпає. Мені подобається м’яка ритмічність музики, спокійна жвавість. І голос як на мене дуже органічно лягає на музику.

http://www.allmusic.com/album/ruby-blue-mw0000545621

Слухати: Roisin Murphy – Ruby Blue

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=OooVFwbCObk&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Einstürzende Neubauten–2007 – Alles Wieder Offen

 

Легенда музичної сцени інадстріалу та деяких інших стилів.

У цій музиці є все – приємні мотиви, заводні рифи, рубаний вокал, багатющий акомпанемент і почуття дотичності для слухачів.

 

http://www.allmusic.com/album/alles-wieder-offen-mw0000493260

Слухати: Einstürzende Neubauten – Alles Wieder Offen

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=hLjX8SQm0qM&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Otomo Yoshihide, Bill Laswell, Yoshigaki Yasuhiro – Soup (2003)

 

Затягнуті композиції (4 пісні на диску) такого собі “космічного” року. Шумно і електронно. Можна залипнути надовго.

Але не авангард – занадто структуровано і мелодія відстежується Smile

Проте краще подивитися відео і ознайомитися.

http://www.allmusic.com/album/soup-mw0000722483

Слухати: Yasuhiro Yoshigaki – Soup

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=IjT4cLvkR-E&w=448&h=252&hd=1]
Posted by Oleksandr Golovatyi on

Ulver–2011 – Wars Of The Roses

 

Їх слухати треба обов’язково і неодноразово.

Але конкретно цей диск як на мене далеко не найкращий з усього щоя чув. Просто хороша і приємна тягуча музика. Такий доволі прохідний альбом.

http://www.metal-archives.com/albums/Ulver/Wars_of_the_Roses/300263

Слухати: Ulver – Wars Of The Roses

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=gQJT8eHJl3I]

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Pain–2007 – Psalms of Extinction

 

Трошки затягнуто, сильно мрачно і неоднозначно.

Серед треків навіть прописався кавер на Бйорк.

В запису альбому приймали участь музиканти з Motorhead, Chuldren Of Bodom та In Flames.

http://www.metal-archives.com/albums/Pain/Psalms_of_Extinction/147831

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=iwCe9cXGrp0]

Posted by Oleksandr Golovatyi on

John Zorn–2000 – The Big Gundown

 

У рецензії який приколіст написав що це аранжування композицій Еніо Моріконе.

Тричі “бу-га-га”. Впізнати в цій мішанині розмірів, мелодій та усіляких сторонніх звуків мелодії Моріконе, це тааак. Це треба бути або іншопланетянином, або мати кітчен міксєр замість мозку і мінілокатори замість зубів. Та ні. жартую. Іноді уривки знайомих мелодій пролітають повз вуха.

Звичайний собі надзвичайний Зорн. В даному випадку маємо помісь електроного авангарду з готичними підвиваннями. І ніякого вокалу.

Слухати це диво можна досить комфортно (як це не приголомшливо для творінь Зорна). Уявіть собі сумного, напівп’яного і добряче накуреного гітариста-віртуоза з компанією таких же адекватних музикантів на різноманітних інших інструментах. І ось вони намагаються розказати якусь історію. Але постійно забувають з чого почали, іноді перебивають одне одного а іноді хором туплять. Ну всяке трапляється…

http://www.discogs.com/John-Zorn-Plays-The-Music-Of-Ennio-Morricone-The-Big-Gundown/release/243169

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=3jC1hMEDzKo]