Thanatos – 2020 – Violent Death Rituals

Якщо б попросили охарактеризувати цю музику одиним словом, то це слово булу “потужно”. Тобто подача надвзичайно енергійна – практично нема ніякої агресії, але навіть під доволі спокійний ритм хочеться щось робити і робити все сильніше і сильніше. Музика наче сильно затиснена пружина яка ось-ось вибухне.

Потужні рифи, дещо глухий звук до якого тим не менш дуже пасує грубий вокал (ні криків ні гроулу практично нема).

Весь альбом витримано в одному стилі, хоча швидші пісні сподобалися мені більше.

Надзвичайно приємне доповнення у мою колекцію – цю музику як приємно було слухати вперше, так і досі відкриваю для себе в ній щось ще. І поки з кожним прослуховуванням подобається на крихту краще.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Raider – 2020 – Guardian of the Fire

Перший повноформатний альбом нової команди яка змішує швидкість та чіткість thrash metal з важкістю та вагою death metal. І звучать вони аж ніяк не як новачки – злий і глибокий звук баса та ударних, злі гітари що наче розрізають важкий матеріал, емоційний вокал якраз на межі між співом та криком. До цього дадайте мелодійні соло та чітко означені межі кожної пісні.

Кожна композиція звучить дуже приємно і кожна близька до того щоб бути бойовиком, але трошки не дотягує, зовсім трошки. Для мене це музика під яку я можу і працювати, і тренуватися. Щоб просто її слухати то мабуть ні – тут нема нічого нового не зважаючи навіть на те що і претензій нема з приводу чого висловити.

У моїй колекції це приємне доповнення і це те що очікуєш знайти коли шукаєш нову музику і команди про які ніколи раніше не чув. Але це музика лише для тих хто любить метал – тут нема нічого, що могло б зачепити не металіста.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

In the Fire – 2020 – The Living Horror Show

Для нової команди яка змішує кілька важких стилів в своїх композиціях альбом вийшов такий, наче над ним працювали ветерани металевої сцени.

Крім того, що всі пісні швидкі, агресивні (щоб не сказати злі), вони ще й атмосферні. І вокал такий, що аж дере горло коли слухаєш :)

І наче з одного боку все вище сказане означає, що альбом класний… Воно так і є, але з одним мінусом – усі пісні неймовірно схожі одна на одну. Звісно це особливості вибраного групою стилю – у них безліч обмежень за тим як вони можуть звучати, який у пісень темп, яка подача вокалу і яка структура і тривалість усіх композицій. Але навіть прослухавши кілька разів весь альбом я не можу розрізнити пісні доки не почнеться приспів. І це при тому, що альбом мені сподобався.

Цю музику можна рекомендувати лише тим для кого важкість, швидкість і агресивність не будуть перешкодою для сприйняття. Тобто лише для маленької аудиторії ця музика.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Vulcano – 2020 – Eye in Hell

Бразильська команда яка вже майже 40 років на металевій сцені. І звісно з часом їх стиль мінявся…

В цьому альбомі можна знайти дуже якісний сплав трьох злих і жорстких стилів – швидкість та чіткість thrash, важкість death та атмосферність і злість black. Скажу одразу – вийшло дуже добре, мені усе сподобалося.

Навіть ті пісні які ближче до black metal в якому мені мало що подобається – навіть ці композиції вийшли цікавими.

Усі композиції різні, нема ніяких самоповторів та варіації одних і тих же художніх прийомів. Вже кілька разів переслухав весь альбом і схоже ще буде багато разів доки пісні стануть мені знайомими.

У підсумку це вартий уваги реліз в якому все зроблено правильно і який не є традиційним та типовим.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Slaughter Messiah – 2020 – Cursed to the Pyre

Головний (і ледь не єдиний) плюс цього альбому – вдале перемішування thrash, death та black metal, що зробити не просто. Особливо непросто змішати thrash та black так щоб вийшов не який шум.

Це музика яка стане ідеальною для випадків коли треба щоб щось там жвавенько молотило, але щоб і не дослухатися до неї. Бо як дослухатися то одразу стане помітно, що пісні практично нереально розрізнити між собою навіть після кількох прослуховувань. Вони звісно різні, але звучать абсолютно ідентично і нічого не запам’ятовується взагалі.

Тому можна пропускати весь альбом – тут нема жодної композиції яку б я виділив серед усіх. Весь альбом по суті є 40-хвилинною композицією яка повторюється знову і знову.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Atrocity – 2017 – Masters of Darkness

Команда що колись давно починала у жанрі grindcore пройшла свого часу через death metal і чим далі тим більше експериментує зі стилем.

Можна сказати одне – музика що називається “качає”. Тобто під неї хочеться мотиляти головою, бігати, писати код, тягати важки залізяки і взагалі казитися якось. Звісно це все важка, швидка, агресивна музика яка без підготовки не сподобається нікому хто регулярно не слухає хоч щось важче за heavy metal. А мені сподобалося, буду тренуватися під цю музику :)

Оцінки:

 

Cannibal Corpse – 2017 – Red Before Black

 

Дуже посередній альбом. Наче все що очікуєш від команди в ньому є – він і швидкий, і важкий, і агресивний як треба… А пісні все одно якісь не виразні. І ця невиразність разом зі звичним для групи злиттям усіх композицій в одноманітну кашу і робить диск ніяким. Щоб пісні почали виділятися з сірої мішанини в окремі композиції знадобиться кілька прослуховувань.

Оцінки:

 

Disbelief – 2017 – The Symbol of Death

 

Музики що називається “заряджена”. Вона не надто швидка як для стилю, але енергійна, емоційна (хоча і в міру) і агресивна якраз наскільки щоб не зашкалювало.

Сам звук доволі чіткий, особливо враховуючи що це по суті щось на межі стилів. Та і перебору з важкістю теж нема. Все добре чути і вокал виведено на перший план.

Усе якісно і пристойно, як фонова музика для кодування чи тренувань просто прекрасна. А от якщо слухати її зосереджено то трошки не вистачає якоїсь родзинки.

Відверто прохідних пісень нема, але є такі не надто цікаві – трохи повільніші за інші на диску і з “ліричними” вставками які взагалі ні до чого у такій музиці на мою думку.

Оцінки:

 

Obituary – 2017 –

 

Перше що треба сказати це те що мене завжди дивує коли подібні команди випускають нові релізи – завжди думав що їх часи вже пройшли.

Тим не менш треба сказати що новий альбом не гірше абсолютно їх найкращих речей у минулому. А от що змінилося так це я і мої смаки – зараз мені така музика і цей стиль взагалі здаються доволі прісними. Навіть не дивлячись на те що звук осучаснений усе здається одноманітною кашою і після прослуховування нічого пригадати не можу. Хоча у процесі прослуховування ніяких особливо негативних емоцій не виникає. Власне зараз для мене подібна музика це щось що можна слухати на фоні і воно і не заважає і не відволікає.

Оцінки: