Категорія: Рецензії на музику

Satan – 2018 – Cruel Magic

Перше чим мене зацікавив цей альбом (бо про таку команду я ніколи раніше не чув) це те що деякі оглядачі зі світу важкої музики назвали його найкращим релізом 2018-го року у жанрі power metal. І не дивлячись на те що павер я майже ніколи і не слухаю з таким відгуком альбом пропустити не можна…

Ну і власне про музику тепер. З самого початку, з самої першої композиції я прямо таки в захваті від музики. Але весь захват зникає як тільки починається вокал. Мені дуже не подобається, і навіть в чомусь дратує такий тембр голосу з такою манерою співу. Причому вокал заважає настільки що я прямо не чую музики за ним :(

Усі композиції на альбомі біль-менш однакові за темпом і звучанням взагалі. Це доволі повільні, але чіткі рифи, старанно виміряні соло-партії вбудовані в композиції. І головне що все це звучить дуже енергійно і свіжо. Будь-яка швидкість, важкість чи агресивність в піснях відсутні, але і не виникає бажання сказати що їх не вистачає.

Коротше якби більш підходящий особисто для мене вокал то я би оцінив цей альбом набагато вище.

Оцінки:

Infected Mooshroom – 2018 – Head of NASA and the 2 Amish Boys

Подібна музика почала подобатися мені лише нещодавно і я взагалі в ній не розбираюся – які існують стилі та жанри, хто є впливовим та визначним, що від чого походить та які взагалі тенденції.

В цьому конкретно альбомі я почув багатство виразних форм покладених на хороший біт. Але тут ще й мішанина з великої кількості елементів. Є щось таке що нагадує індастріал типу Think About Mutation, є щось таке що мені подобається в музиці Venetian Snares, є мелодійна м’якість Thievery Corporation і джазові елементи як у Amon Tobin та The Crystal Method.

Проте треба сказати що композиції занадто довгі як на мене і легко сягають 10 хвилин. При цьому усі вони виглядають як 3-4 незалежних пісні зліплених в одну. Ну або (скоріше за все) я просто не маючи ніяких знань в подібній музиці не розумію для чого усе так побудовано.

Музика на альбомі прямо дуже хороша – ритмічна, мелодійна і достатньо насичена різними цікавинками щоб її довго ще слухати і знаходити щось нове.

Моя оцінка – 8/10.

Venom – 2018 – Storm the Gates

От чого точно ніхто не чекав так це нового альбому від цієї команди яка вже здається років 20 має спочивати на пенсії.

Можна довго сперечатися про те чи правда Venom стояли у витоків black metal, чи вони просто вплинули на команди які створили цей стиль. Як би там не було те що вони грають назвати black metal’ом не можна, занадто вже їх музика далека. З натяжкою можна погодитися що це якийсь прото-блек і в піснях якщо старатися можна знайти знайомі елементи (сирий звук переважно).

Сам альбом мені на диво сподобався. Не так сподобався щоб прямо слухати його знову і знову, але вийшов він кращим за їхній же Metal Black 2000-го року. Особисто для мене вершина творчості цієї команди це альбом Possessed 1986-го року, а цей реліз лише трохи гірше.

Звук на цьому альбомі однозначно сучасніший за все те що було на попередніх платівках і нема такого відчуття що слухаєш затертий вініл з 70-х.

Традиційно для команди брудний звук, середньої швидкості ріфи, тексти про сатанізм, трошки хриплячий голос і іноді вибухи швидкості. Для урізноманітнення колекції важкої музики саме те що треба.

Оцінки:

Весь альбом можна послухати на youtube:

Metal Church – 2018 – Damned If You Do

Прямо аж порадував цей альбом. І я це кажу не через якусь повагу до ветеранів металевої сцени, а тому що це дійсно дуже класний альбом. І чим більше я його слухаю тим більше він мені подобається.

Як завжди у команди всі композиції надзвичайно мелодійні, але при цьому в них достатньо емоцій щоб мене вони не видавалися нудними.

Навіть скажу що для мене це мабуть альбом на рівні з їх найкращим творінням, а саме з Hanging In the Balance 1993-го року.

На цьому альбомі нема жодної прохідної пісні. Усі композиції класні, усім є бажання підспівувати. Хороша музика як для тренувань, так і для написання коду. Коротше один з кращих релізів цього року на металевій сцені для мене.

Оцінки:

Jean-Michel Jarre – 2018 – Equinoxe Infinity

Жан-Мішель Жарр у цьому альбомі видав точно таку музику яку ми чуємо від нього останні 20, а то і всі 30 років. Не можна сказати що це якась компіляція чи самоповтор. Але якщо будь-яку композицію з цього альбому вставити у будь-який інший з його альбомів то вона ніяк виділятися не буде.

З одного боку можна навіть ризикнути сказати що це застій у творчості. Але з іншого – його музики на дуже високому рівні щоб і справді назвати її застоєм.

До того ж враховуючи вік Жан-Мішеля ми маємо бути вдячні за те що він досі час від часу радує нас своєю новою музикою, а не проводить дні у сні на дивані навпроти телевізора.

Щодо самої музики – все дуже гармонійно, з красивими фрагментами мелодій, іноді навіть ритмічно. Пісні красиві, місцями цікаві. Але головна характеристика для такої музики це те що вона приємна.

Моя оцінка – 7/10.

Весь альбом можна прослухати на youtube – https://www.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_mxRrloqWiOdOwtK_vbXSeo1llDluy7_5M.

Artillery – 2018 – The Face of Fear

Команда порадувала прямо таки цим альбомом.

З одного боку тут наче нічого нового нема і все доволі очикувано – чітко, помірковано швидко, ритмічно, мелодійно, не важко… Ну коротше як і завжди у Артилерії.

А з іншого боку композиції хоча не можна назавати хітами проте є такі що аж прямо із задоволенням слухаю і ледь не танцюю під них.

В цілому як і для інших робіт цієї команди для мене їх музика трохи залегка щоб прямо сказати що я їх люблю. Але в той же час з задовленням їх іноді переслуховую. Так ось цей альбом на рівні їх найкращих минулих робіт (для мене конкретно це на рівні з By Inheritance 1990-го року).

Оцінки:

Doro – 2018 – Forever Warriors / Forever United

Альбом складається з двох дисків на яких сумарно 25 пісень.

Матеріал доволі очікуватий – легенький та помірковано швидкий heavy metal де найбільш помітною та важливою частиною є вокал Доро Пеш. Унікальність її вокалу в тому (це раптом якщо ви якимось чином не чули жодної її пісні) що голос її звучить з легким ефектом дісторшену і так наче вона докладає зусилля у вокал. Але при цьому це її природній голос з таким унікальним забарвленням. І те що він природній чути з того що усі її ноти звучать однаково і вона не зривається і не втрачає цієї глибини ніде у своєму вокалі.

Щодо музики в цілому то вона скоріше приємна ніж будь-що. Чесно скажу що нічого видатного у цьому альбомі нема і якщо я би його не послухав то нічого би і не втратив. Просто трошечки нова музика. Для мене особисто – на трієчку.

Оцінки:

 

 

Megaherz – 2018 – Komet

 

Нажаль після цікавого та енергійного альбому 2014-го року цей реліз виглядає дуже посередньо. Тут у нас такий в міру енергійний і геть не агресивний індустріальний/танцювальний метал.

Усі пісні хоч і жвавенькі але беззубі і що називається не качають. Таку музику добре слухати на фоні коли тренуєшся, наприклад. Вона і ритмічна, і швиденька, і не грузить. Але от так щоб саме слухати і отримувати задоволення – ні, такого нема.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 5/10.

 

Front Line Assembly – 2018 – WarMech

Мені дуже подобається альбом 2010-го року цієї групи – він ритмічний, енергійний (але не занадто) і при цьому не агресивний та не гучний. І далі після того релізу усе інше мені подобалося набагато менше…

Ось так і з цим альбомом. Музика тут високої якості і дуже продумана, але як на мене усі композиції розвиваються занадто довго і часто так і не набирають обертів щоб зачепити хоч щось у душі. І звісно ніяк пісні на цьому диску вже не можуть використовуватися ні під час тренувань, ні щоб підняти настрій. Усе тут таке приглушене, спокійне і ледь не примушує заснути. До того ж композиції як на мене занадто затягнуті – нема жодної коротше 5 хвилин, а в середньому тривають по 7 хвилин. Коротше не моє.

Багато що може пояснити той факт що музику цю було написано для комп’ютерної гри і потім лише оформлено в альбом.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

 

https://www.youtube.com/watch?v=xiKShkebYrg