Dream Theather – 2019 – Distance Over Time

Неймовірно змішанні враження від цього альбому як і від подібної музики в цілому. По-перше, не можна не визнати віртуозності кожного без винятку інструменталіста в команді – їх нейомовірний технічний рівень та те як складено кожну композицію демонструють рівень геніальності навіть тим хто не знається на музиці.

Але при цьому музика мене практично ніяк мене не зачепає і всередині мене нічого на неї не відгукується. От починається кожна без винятку пісня – все класно, подобається, емоційно і драйвово… А потім починається вокал і все зникає – ні тембр голосу, ні манера співу, ні навіть мелодія мені не здаються хоч скількись цікавими.

І вже десь на третині кожної композиції мені стає нудно і дослуховую я їх через силу. Хоча, повторюся – у команді неймовірні інструменталісти зіграти чи навіть вигадати подібну музику зараз мало кому по силам.

У підсумку – все одно не моє. Дуже хотів щоб мені сподобався цей альбом, але не зайшло ніяк. Буду пробувати слухати ще, але скоріше за все враження не зміняться суттєво.

Слухати весь альбом на YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=sM7yZeYq-I0&list=OLAK5uy_nd0JULKbs82YNulDtoiDTnJdUkBvOfaVU.

Оцінки:

Jinjer – 2019 – Micro

Альбом з 5 композицій (одна з них – короткий інструментальний твір) відомої української команди.

В принципі ні в кращу, ні в гіршу сторону він від їх попередніх робіт не відрізняється. Мабуть можна сказати що в цілому цей альбом менш агресивний, але це і все.

Також я хочу зауважити що подібну музику я не слухаю як правило – для мене вона не достатньо насичена емоціями і в ній (знову ж так для мене) форма має приоритет перед змістом. Тобто це така музика де її грають складно бо можуть грати складно.

Але в даному випадку навіть такий не любимий мною стиль я слухаю із задоволення і дещо із захватом – занадто вже добре все зроблено. І багато в чому їх музика чепляє мене саме тим як “зібрано” композиції та технічними моментами. А тому раджу усім любителям важкої музики хоча б пару разів прослухати. Усім іншим – це буде занадто важко і не зрозуміло.

Моя оцінка – 8/10.

Слухати:

Front Line Assembly – 2019 – Wake Up The Come

З кожним релізом ця команда все далі від ритмічної електроніки та індастріалу, і все ближче до якогось темного і депресивного трансу.

Проте на відміну від доволі повільного WarMech 2018-го року тут пісні не займають по 2-3 хвилини щоб розкачатися. Кожна композиція починається без прелюдій. Але, як я вже зазначив, музика тяжіє до створення доволі песимістичного настрою і помірковано сумних емоцій.

Мені скоріше сподобалося ніж не сподобалося, але ще трошки і це вже буде готика яка мене мало цікавить.

Весь альбом можна послухати на youtube – https://www.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_nYxMkS5pr2QK6faGsOz38jNP0S19tgYqA. І там власне з перших пари хвилин першої ж композиції буде зрозуміло чи зайде вам така музика, чи пролетить мимо і нічого всередині не відгукнеться.

Моя оцінка – 6/10.

Flotsam and Jetsam – 2019 – The End of Chaos

Дуже стара команда яка починала ще в ті часи коли thrash metal лише виник як жанр. Вони ніколи не мали тієї популярності як більш успішні представники стилю, але людям які цікавляться подібною музикою були знайомі.

І хоча я не надто люблю те що вони роблять цей альбом вийшов доволі цікавим – він швидкий і рітмічний. Проте в цій музиці відсутня важкість і хоч якась агресивність. Ось ця відсутність емоцій, чи принаймні тих емоція що я б відчував у їх музиці мені і не вистачає найбільше.

Усі композиції біль-менш на однаковому рівні, і рівень цей – трошки вище за “ну наче нормально”. Немає відверто слабих і прохідних пісень, але і якісь такі потенційні хіти теж відсутні.

Після кількох прослуховувань поспіль можу сказати що цей альбом лишиться в моїй колекції на відміну від більшості їх попередніх робіт.

Оцінки:

До речі що означає назва групи можна почитати тут – [english] flotsam and jetsam.

Zombierella’s Tentative Reels – 2019 – Suicide Commando

Перший реліз колишньої учасниці Messer Chups відомої під псевдонімом Zombierella.

На альбомі усього 2 композиції приблизно в тому ж стилі що і останні релізи Messer Chups, але набагато менше твісту.

Як це не дивно але мені така музика дуже до вподоби – вона ритмічна, проста для сприйняття і при цьому дуже виразна. Така музика миттєво створює настрій і до того ж для мене є доволі милозвучною. Розумію що для багатьох подібне може здатися недостатньо насиченим, але мені ввижається глибина і простір для уяви і фантазії там де б інші музиканти напхали звуків та вокалу.

Якщо посилання вище не працює можна слухати тут –
https://sixtonnesdechairrecords.bandcamp.com/album/suicide-commando

Моя оцінка – 7/10.

Schramm – 2018 – Nuklear Fetisch

Надзвичайно енергійний, але з поміркованою швидкістю індастріал від команди з країни яка найкраще знається на цьому стилі музики.

Звучання вар’юється від майже металевого (але ні в який момент цю музику не можна назвати важкою) до іноді ледь не чистої електронщини. При цьому є присмак якогось навіть готік-року.

Усі пісні на дуже хорошому рівні і відверто прохідних нема як і явних хітів. Чудова музика під яку добре тренуватися чи працювати – ритмічна, енергійна, в міру емоційна. При цьому ніколи не складна ні ритмами, ні мелодіями, ні навіть тембрами. Якраз щоб на фоні її слухати, а концентруватися при цьому на чомусь іншому.

Недоліком я особисто можу назвати те що якщо не змішувати композиції цього альбому з чимось іншим, а просто слухати їх одну за одною то вони вже починають приїдатися десь на половині диску.

Моя оцінка – 6/10.

Funker Vogt – 2018 – Feel the Pain

Непогана музика в стилі industrial – жвавенька, ритмічна, енергійна і звучить доволі свіженько. Проблема лише з тим що занадто часто усе наче скачується в якусь майже попсу. Електронну попсу, але все одно лишається відчуття що можна було б трошки агресивніше зробити і було б майже ідеально.

В цьому стилі та жанрі мені Think About Mutation та Front Line Assembly подобаються набагато більше і тому я ще раз нагадаю про ці чудові команди. Але кому вже приїлися одні й ті пісні за багато років і хто шукає нової якісної подібної музики – зверніть увагу на цю команду.

Така музика є хорошим варіантом для тих кому треба зовнішньої стимуляції додати (під час тренувань, чи складної роботи), але метал при цьому занадто важки щоб його слухати.

Моя оцінка – 6/10.

Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST

Про цей проект я знаю доволі давно, але в свою колекцію почав додавати альбоми лише нещодавно. Ось цей конкретно альбом я вважаю найкращим що поки що реалізовано проектом.

Що ще цікаво так це те що і назви альбомів і назви композицій відсилають до комп’ютерних речей. У цьому випадку – до доволі низькорівневого (можна сказати системного) програмування. І назви ці зрозумілі будуть навіть меншій групі ніж та кому подібна музика може сподобатися.

Музику важко віднести до якогось конкретного жанру. Воно звісно на 100% електронна, але при цьому доволі жорстка як наче якийсь під-стиль металу. При цьому ритмічна і життєствердна.

І одночасно музика ця не просто ритмічне гупання і може бути навіть занадто складною якщо пробувати під неї тренуватися чи програмувати.

Раджу ознайомитися якщо не знайомі з цим проектом та подібною музикою. При цьому я майже переконаний що з першого разу вам буде “взагалі ніяк”. Але повірте на слово – варто спробувати ще раз і ще раз… І потім почне подобатися. Принаймні зі мною так було :)

Моя оцінка – 7/10.

Слухати весь альбом:

Power Trip – 2017 – Nightmare Logic

Класний альбом від команди яку я лише нещодавно для себе відкрив. Звучить їх метал одночасно і як класичний для 80-х та 90-х і як щось свіже та нове. Якщо намагатися описати словами то це наче хтось дав команді завдання на основі heavy metal зробити щось швидше, енергійніше, важче та агресивніше, але при цьому ніде не викручувати ручки до максимуму.

І, повторюся, звучить усе так наче хтось щойно винайшов швидші та ритмічніші стилі металу.

Від музики так і чути енергію яка мене особисто пробирає.

Оцінки: