Motanka – 2019 – Motanka

Ця українська команда дуже приємно мене вразила і я одразу по виходу придбав собі їх альбом, хоча подібну музику як правило не розумію і не слухаю.

Їх матеріал доволі повільний, тягучий і депресивний, що характерно для стилю. А от що не характерно – це енергія в музиці. Здається що прямо відчуваєш якусь потужну пружину яка повільно розправляється, але може вибухнути в одну мить і все навколо розтрощити.

Українські мелодії дуже добре вплетено в композиції, українські тексти деяких пісень (в інших – англійські) звучать надзвичайно органічно.

У підсумку я вже багато разів прослухав як усі композиції окремо, так і весь альбом поспіль – і мені досі подобається і подобається :)

Оцінки:

  • Моя оцінка – 8/10.

Весь альбом на Band Camp:

Death Angel – 2019 – Humanicide

З цією командою завжди або промах, або повне попадання. Цього разу ветерани (чесно кажучи я здивований що вони досі випускають новий матеріал) видали приємну і цікаву роботу.

Усі композиції на диску (крім пари трохи слабших пісень) на одному дуже хорошому рівні. У всіх пісень приблизно однаковий настрій та рівень емоцій. Звук важкий, але не жорсткий – така важкість приємна для вуха.

Також музика енергійна, але не агресивна. Добре під неї і тренуватися і код писати. Чистий вокал який більше викрикує текст ніж співає підходить до музики дуже добре.

Мушу сказати, що чим більше я слухаю цей альбом тим більше він мені подобається. І є всі ознаки того, що цей альбом стане моїм найулюбленішим у команди.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Whitesnake – 2019 – Flash & Blood

Зізнаюся в страшному – мені ніколи не подобалися Whitesnake. Так, магічний голос Девіда Ковердейла звучить просто чарівно, це правда. Гітарні рифи неймовірно красиві… Але все в купі для мене зливається в якусь нудну купу нот.

Проблема типова – музика не зачепає в мені те що мала б. Скоріше за все це просто музика не для мене.

Я намагався їх слухати багато разів з різних причин. По-перше, це класика хард року. По-друге, в команді почав свій творчий шлях геній гітари Стів Вай. По-третє, команда має відношення до Deep Purple які мені якраз надзвичайно і завжди подобалися.

Ну і ось найсвіжіший альбом команди… І те саме – усі окремі компоненти просто на найвищому рівні: гітара, вокал, композиція, продакшн. І все це мимо і нудно :(

Навіть частину пісень я настільки замучався слухати через силу, що просто видалив їх з колекції.

Але розумію що багатьом прихильникам старого hard rock ця пластинка має дуже зайти.

Моя оцінка – 3/10.

Весь альбом можна послухати на YouTube:

The Chemical Brothers – 2019 – No Geography

На відміну від мого улюбленого у цієї команди We Are The Night 2007-го року на цьому альбомі композиції більш атмосферні ніж ритмічні. В цілому весь альбом побудовано так, що композиції логічно, мелодійно та гармонійно витікають одна з одної та продовжуються одна в одній.

Це скоріше вже музика для медитації ніж для того щоб щось під неї робити. І хоча я очікував геть іншого, мені тим не менш подобається.

Я би навіть ризикнув сказати, що деякі композиції на цьому диску нагадують Daft Punk… Хоча все це далеко не та музика на якій я знаюся і яку часто слухаю.

В принципі під таку музику навіть можна тренуватися чи працювати, але виключно коли довго робиш якусь одноманітну роботу – ніяких прискорень чи чогось такого.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 6/10.

Перша ж пісня дає добре загальне враження про весь диск:

Весь альбом на YouTube:

Rammstein – 2019 – RAMMSTEIN

Чого в цьому альбомі багато так це пафосу та епічності – просто через верх і з вух капає. І я не перебільшую – все звучить так піднесено, монументально, що аж сам вкриваєшся позолотою як слухаєш.

От чого нема в цьому альбомі – так це хороших пісень. Ну тобто є десь три доволі пристойних (на середньому рівні для команди), ще парочка які можна оцінити на “так собі”… А інше – нудятина без сенсу та енергії. І головна проблема цього альбому – абсолютна відсутність енергійності та і навіть будь-яких емоцій.

Для мене це найгірший диск групи. Причому він настільки поганий, що мені аж образливо…

Можливо я перебільшую, або просто це не для мене музика, але моє враження одним словом – розчарування. З іншого боку любителі пошуку глибинного і прихованого сенсу вже кожен кліп розібрали на кадри і лише захоплено причмокують – які алюзії, які паралелі, які натяки, ах, ох!

Оцінки:

  • Моя оцінка – 2/10.

Otep – 2018 – KULT 45

Зразу поясню – цей альбом з’явився в моїй колекції через те що він подобається Олені. Сам би я таке слухати добровільно не став :)

Але раз вже музика є її варто послухати, правда? Ну от я і слухаю. Є в музиці якась енергетика, якась навіть злість. Але все це пролітає повз мене і цілком очевидно, що не на мене розраховано.

Мені особисто не вистачає в цій музиці жорсткості і м’ясистості якоїсь. І в той же час мені вона здається трошки занадто крикливою. Я можу прослухати весь альбом, і навіть пару разів, але після цього вимкну з полегшенням. Більше того – кілька пісень через їх мутність і абсолютну ніяковість я видалив з колекції назавжди.

Як для тренувань непогана музика, вірніше не найгірша. От і все що я можу сказати.

Моя оцінка – 5/10.

Слухати на bandcamp:

Exumer – 2019 – Hostile Defiance

Поки що це один з найкращих, якщо не найкращий взагалі реліз цього року. В thrash metal так точно.

Це далеко не найшвидший представник жанру, але це не заважає кожній без винятку композиції просто пульсувати енергією. При цьому музику ніяк не можна назвати агресивною чи злою – просто чиста енергія.

Також мені неймовірно сподобався звук. Все дуже чисто і розбірливо, просто аж дзвенить. І це при тому що звучання важке без будь-яких компромісів.

На весь альбом нема жодної прохідної пісні. Буквально кожна дуже близька до того щоб бути “бойовиком” і усі по якості та енергії приблизно однакові. Коротше раджу.

Оцінки:

Весь альбом на bandcamp:

Весь альбом на youtube:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Fallujah – 2019 – Undying Light

У музиці цієї команди є багато такого що мені подобається – це доволі важкий, але при цьому неймовірно мелодійний progressive death metal. Але є і таке в музиці що мене не чепляє ніяк – не вистачає якоїсь жорсткості, чи щось таке.

Взагалі то музика дуже на любителя – вона занадто важка для тих хто не слухає екстремальний метал. І почути там усю красоту та мелодійність буде не легко через важкість та агресію. А з іншого боку тим кому хочеться жорсткого та/чи важкого металу, або складних ритмічних і мелодійних малюнків у цій музиці замало саме технічної складової. І тому виходить так що це суміш, що знаходиться якраз на межі цих двох речей і не зрозуміло на кого розрахована.

Я у себе в колекції може залишу пару пісень з альбому.

Оцінки:

Послухати весь альбом можна тут: