Категорія: Рецензії на музику

Great Van Fleet – 2021 – The Battle at Garden’s Gate

Феномен цієї команди в тому, що її порівнюють, або прямо називають сучасними Led Zeppelin. Але кажуть це як правило ті люди хто не є фанатичним прихильником Цеппелінів. А от фанати якраз Грету не дуже люблять. Щодо мене то і дійсно – вони звучать як осучаснені Zeppelin, і та – я не такий вже і прихильник останніх.

М’який, але енергійний рок який ніколи не стає важким, хоча іноді наближається. Пронизливий, близький до визгливого, але все ще дуже чистий і пронизливий вокал. М’які гітари. І в цілому все гармонійно і наче стиснена до межі пружина яка ось-ось вибухне енергією, але ніколи так і не розряджується повністю.

Попередні альбоми якось мене не зачіпали взагалі, а ось цей чомусь сподобався найбільше і тепер композиції з нього у мене в постійній ротації. І вам, якщо ви не знаєте усі пісні Led Zeppelin на пам’ять рекомендую – скоріш за все сподобається.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Spotify:

Paul McCartney – 2021 – McCartney III Imagined

Альбом 2020-го року McCartney III сподобався багатьом і мені в тому числі. А наступного року він випустив у колаборації з іншими музикантами альбом з реміксами своїх пісень. І цей альбом вийшов теж хорошим хоча і геть іншим.

При цьому на альбомі є як пісні які тепер мені подобаються набагато більше так і ті які стали сильно гірше для мене. Але в цілому цей альбом раджу усім не залежно від того яку музику ви слухаєте. Тут є багато стилів як музики так і звучання цієї самої музики. А те що Пол Маккартні вміє писати хороші пісні не викликає навіть питань.

Композиції усі без винятку звучать як сучасні і створені молодими музикантами, але в них відчувається глибина і продуманість. Спільного у них мабуть лише настрій який вони створюють – спокійне задоволення. Хочеться сидіти, нічого не робити і радіти.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Spotify:

Paul McCartney – 2020 – McCartney III

Я дуже мало знайомий з творчістю Пола МакКартні і не так вже багато його і слухав. І в цілому його музика мені просто була не цікава, але і не викликала ніяких негативних емоцій.

А ось цей альбом дійсно сподобався. Це наче і надзвичайно легкий рок, на межі поп-музики, але усе звучить і зкомпоновано так цікаво, що просто слухаєш з задоволенням. І цей альбом в мене в постійному прослуховуванні і досі подобається.

Весь альбом на YouTube:

Весь альбом на Spotify:

Liquid Tension Experiment – 2021 – Liquid Tension Experiment 3

Музиканти задіяні в проекті є визнаними майстрами і однаково їх поважають як металісти так і ті хто не слухає важку музику.

Цей альбом виключно інструментальний і поєднує в собі трошки джазу, трошки інструментального року, але в основному це прог-рок. В кожній композиції нема ніяких одноманітних повторів чи малюнку бас-барабани які б було чути знову і знову. Уся музика постійно розвивається і рухається вперед. В цьому сенсі прослуховування диску (вірніше двох – це подвійний альбом) нагадує подорож уявними світами – закрив очі і полетів…

І щоб нікого не відлякнути скажу, що це не важка музика, взагалі ніякого відношення до металу не має. Можна (і обов’язково) слухати усім.

Практично усі пісні тривають до 10 хвилин, а то і більше. І це мабуть моя єдина претензія якщо треба хоч щось вигадувати.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Tomahawk – 2021 – Tonic Immobility

Це мабуть найбільш “нормальний” альбом команди в тому сенсі, що тут найменше авангардних елементів і змішування стилів. Натомість в музиці є постійно присутня пульсація яка транслює енергію. А також багато динаміки створеної переважно постійними переходами між повільним та швидким темпом, тихим та гучним звуком, стіною звуку та розрідженим звучанням окремих інструментів. Ну і звісно вокал (це все ж таки команда Майка Патона) – від чистого і розміреного співу до істеричного хриплого крику.

Також альбом звучить як одне ціле, що суттєво відрізняє його від скажімо альбому 2007-го року де ледь не кожна пісня була хітом, але усі вони були самі по собі. На цьому ж диску пісні дуже органічно переходять одна в одну і навіть іноді здається, що використовують один і той же риф та малюнок басу і барабанів.

І це не просто енергійна музика, але її і можна слухати як просто музику – сісти і слухати. В цій музиці вистачає і дрібних елементів для кожного інструменту та пісні в цілому. Є тут і цікаві моменти у розвитку композицій. Коротше вистачить на довгий час щоб слухати знову і знову і не відчувати, що вже все знаєш на пам’ять. Мені дуже сподобався альбом.

Моя оцінка – 8/10.

Весь альбом на Spotyfy:

Весь альбом на YouTube:

Necronomicon – 2021 – The Final Chapter

Легендарна команда яка видає якісну і складну музику на жаль дуже не часто радує нас новими релізами. А враховуючи назву цього альбому цілком імовірно ми бачимо останній з них.

Що стосується самої музики то вона якимось дивним чином одночасно дуже щільна (в тому сенсі, що прямо аж така стіна звуку давить на вуха), швидка, але і мелодійна та розбірлива – в кашу не перетворюється.

І друга особливість притаманна команді на яку я звертаю увагу кожного разу – уся їх подача практично не має в собі агресивності, що зазвичай шкодить пісням в цьому стилі. Але тут знову ж таки всупереч весь альбом напружений та енергійний.

Певним недоліком можна назвати одноманітність пісень – при тому, що музика ніяк не повторюється, але подача вокаліста (яка добре пасує музиці) якраз і створює те враження, що знову і знову слухаєш одну й ту ж пісню.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Rob Zombie – 2021 – The Lunar Injection Kool Aid Eclipse Conspiracy

З одного боку вражає, що Роб і досі регулярно і часто видає альбоми які не можна назвати поганими. Але з іншого боку якість їх все ж таки не завжди на рівні якого ми очікуємо від артиста.

Так само і з цим альбомом – з аж 17 композицій половина абсолютно не цікаві і вам їх переслуховувати не захочеться ніколи. З інших 10 половина знаходяться десь на середньому рівні, і лише пару пісень можна виділити як дійсно хороші. І взагалі на цьому диску нема жодного хіта.

Настрій усього альбому якийсь доволі меланхолійний. Хоча і вистачає потужних та швидких рифів та емоційного вокалу, але у підсумку враження лишається таке, що це виключно фонова ритмічна музика, іноді навіть занадто повільна щоб під неї тренуватися.

Моя оцінка – 6/10.

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Angelus Apatrida – 2021 – Angelus Apatrida

Ця доволі заслужена команда для мене була невідомою до останніх пару років. А коли я вперше почув цей альбом (останній на момент написання посту) то одразу додав і попередні у свою колекцію.

Музика групи дуже схожа на агресивну і швидку варіацію thrash metal від німецьких команд, але при цьому є помітно більш мелодійною, що суттєво пом’якшує агресію. Ця мелодійність не лише в гітарних соло, але в рифах.

Усі композиції швидкі та енергійні, звук дуже щільний, але не до такого стану щоб злипатися – кожен інструмент та кожна нота може бути почута окремо.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Accept – 2021 – Too Mean to Die

Команда знову видала дуже класний альбом – усе звучить дуже знайомо, навіть очікувано, але все одно класно і потужно. Одночасно поєднується і класичний звук за яким можна впізнати будь-який альбом, і в той же час звук цілком собі сучасний.

Енергійні ріфи які передають енергію, традиційний для команди вокал який трошки вже наче і набрид за 40 років, але ні – вокал ідеально лягає на музику. Мелодійні гітарні соло які не просто переривають композиції в стилі “а зараз дивіться як я вмію” – тут соло є продовження куплету, приспіву і складають частину пісні.

Коротше від мене лише позитивні відгуки. Певним недоліком як я вже сказав можна назвати хіба що те, що ми все це чули неодноразово в останніх парі десятків альбомів. Хоча цього разу виконання на найвищому рівні. На альбомі нема жодної прохідної пісні і весь матеріал лише ледь трохи не дотягує щоб стати на рівні з хітами самих перших альбомів.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube: