Napalm Death – 2020 – Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism

Як і переважну більшість попередніх альбомів команди я слухаю лише через те, що легендарна група з велетенським вкладом у важку музику. Але як і для попередніх альбомів мої враження – це музика не для мене. Я її не розумію, вона мене практично ніяк не зачіпає. Та і навіть мати щось подібне у колекції для мене не обов’язково.

Відзначити варто, що для стилю в якому грає команда нормально записати і відтворити такий щільний звук є непростою задачею. Але з кожним разом звук ставав все більше розбірливим і нарешті на цьому альбомі він просто кришталево чистий (якщо до подібної музики можна застосувати подібні епітети).

Половина матеріалу на альбомі для мене не лише не цікава – я елементарно не можу розрізнити пісні. Інша ж половина має деякі хороші елементи, але ось ця знаменита надмірна важкість, агресивність у подачі та щільність звуку якось прямо аж втомлює після першого ж прослуховування.

У підсумку – це для любителів під-жанру з деякими непоганими елементами для інших металістів.

Оцінки:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Metallica – 2020 – S&M 2

Свого часу колаборація Metallica та симфонічного оркестру в альбомі S&M вийшла дуже вдалою. Для прихильників групи і металу в цілому класичне аранжування відомих хітів створило цікаві варіації пісень. А для тих хто не слухає метал саме така подача дозволила оцінити усе те хороше за що ми любимо групу.

Цей же альбом є самоповтором. Причому самоповтором поганої якості.

В цьому альбомі дуже багато речей зроблено погано. Це, по-перше, теж “живий” альбом, але тут галас від глядачів втричі гучніший за те що було в S&M і майже перекриває музику. Друге – довгі і не цікаві промови Хетфілда та диригента оркестру. Третє – більше половини пісень взагалі ніякі, тобто в прямому сенсі нудні.

І нарешті хороші композиції – це переважно ті самі пісні які ми вже чули на S&M, але там їх зроблено значно краще.

З усього альбому (два диски) я готовий слухати багаторазова хіба що 5 композицій. Причому 2 з них не належать групі, а просто є фрагментами класичних композицій.

Коротше все дуже погано. Оцінки:

Fermentor – 2020 – Continuance

Незвичне в музиці команди те, що в їх композиціях нема вокалу. І через це музика трошки більш різноманітна ніж в середньому у представників жанру, але не настільки щоб перетворитися на progressive.

Усі рифи і мелодії звучать дуже добре, мені усе подобається тут. Але на жаль для мене пісні якось не складаються до купи, я не розумію ні емоцій вкладених в них, ні ідеї. І тому для мене кожна композиція виглядає як зібрані до купи круті рифи та програші, що їх поєднують.

Також не думаю, що у мене вийде слухати цей альбом зосереджено і цілеспрямовано саме через вказану вище причину. Але як фонова музика для роботи і тренувань – те що треба. Іноді навіть ловиш себе на думці “вау, це круто!”

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь албом на Spotify:

Bear Mace – 2020 – Charred Field of Slaughter

Дивно те, що прохідний так би мовити елемент у піснях цієї команди (тобто те що скріплює фрагменти з вокалом, приспіви та куплети) – ось це мені страшенно подобається. А як починається “основна” музика – тут мені стає трошки нудно.

З іншого боку як для стилю матеріал аж ніяк не одноманітний – міняються і рифи, і темп, і навіть різноманіття звучання ефектів гітар присутнє разом з доволі цікавими гітарними соло.

Сирий вокал який звучить як наче вокаліст на пів-дорозі до black metal на мою думку не дуже додає до музики, але і не дратує.

В цілому ні швидкістю (якої тут достатньо), ні важкістю (яка теж присутня повною мірою) ця музика не забиває вуха та голову і слухати її можна багаторазово.

На жаль усі пісні за винятком може лише парочки можна назвати посередніми і забуваєш їх буквально за секунди після того як вони закінчуються.

В усьому іншому – достойний представник жанру.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Marlowe – 2020 – Marlowe 2

Коли мова йде про хіп-хоп то у більшості випадків музика під яку виконавці читають речитативом свої тексти – це щось що “бумкає” і “качає”. Але є такий напрямок як абстрактний хіп-хоп де текст накладають на що завгодно від джазу до нойзу.

Ось в цьому випадку саме такий підхід і використано – музику тут є чимось подібним до сумішу тріп-хопу та електронного джазу. Таку музику можна слухати для розслаблення – вона приємна, але безструктурна. І весь ритм та драйв задає саме текст який начитує виконавець.

Звучить все це дуже дивно, але мені подобається. Не всі композиції якщо бути чесним цікаві, але все ж таки більшість дуже цікаві як мінімум.

Для різноманітності колекції, та і просто через те, що пісні звучать незвично і доволі енергійну більшу частину цього альбому я поки що буду тримати в своїй колекції.

Моя оцінка – 7/10.

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Messiah – 2020 – Fracmont

Команда на металевій сцені вже дуже давно, вони відомі, популярні і навіть впливові. Але як і з іншими їх альбомами у мене виникають певні дисонансні моменти під час прослуховування.

По-перше, якщо брати саму музику то рифи у них дуже класні, прямо те що я люблю у відносно повільному металі. І вокал коли на ньому зосереджуєшся як самому по собі – все чітко: низько, емоційно, хрипло. Взагалі доволі унікальний голос. Але не розумію чому для мене поєднання музики і вокалу псує усю картину – все зливається в якусь мало цікаво мішанину нот за якою не дуже цікаво слідкувати. Тобто мені в прямому сенсі доводиться примушувати себе слухати цю музику.

Другий недолік для мене – занадто довгі композиції (усі в районі 7 хвилин), що ускладнює сприйняття.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на Spotify:

Весь альбом на YouTube:

Scars – 2020 – Predatory

Thrash metal від бразильської команди? Звісно давайте! Якось так думаєш кожного разу коли бачиш реліз в цьому жанрі музики від співвітчизників Sepultura, Vulcano, Korzus, Soulfly, Nailbomb, Executor, Torture Squad…

В цьому випадку музика надзвичайно важка і сприймається як death metal. Усе дуже важко як по звуку, так і з точки зору подачі. Команда ні на мить не припиняє насідати на мозок слухача і аж наче намагається забити в голову свої рифи.

Проте в цілому альбом далеко не ідеальний. По-перше, тут є кілька слабких, відверто не цікавих пісень. По-друге, не вистачає хоча б однієї композиції яку можна було б запам’ятати.

І хоча в практично кожній пісні є класні моменти часто вони йдуть у комбінації з посередніми чи просто ніякими фрагментами.

В цілому можна тримати в колекції хоча б щоб розбавити вже вивчені на пам’ять класичні пісні та альбоми.

Оцінки:

Deep Purple – 2020 – Whoosh!

Приємний вийшов альбом – мелодійний, неспішний, але при тому енергійний. Усі без винятку пісні звучать потужно, музика наче пульсує. Партії кожного інструмента цікаві і не просто аби було, голос лягає на музику ідеально.

Ця музика не жорстка хоч скільки-небудь, і навіть хард роком її важко буде назвати. Проте відчувається енергія, а головне – чути як вклалися музиканти.

Коротше я можу сказати, що мені сподобалося. І хоча на альбомі нема жодного потужного бойовика, проте мати цей диск в колекції варто.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Terra Mortuus Est – 2021 – Terra Mortuus Est

В цій музиці все класно – енергія аж через край, чіткий і щільний звук, звучить усе надзвичайно розбірливо та кожен інструмент чути окремо дуже добре, голос вдало лягає на музику… Але для мене це занадто важко.

Тобто я от починаю слухати – все подобається, навіть дуже подобається. Але вже десь на другій композиції ця шалена швидкість та важкість починає пригнічувати. Таку музику не можна слухати на фоні – вона вимагає повної уваги.

Я собі в колекції залишив лише кілька композицій.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube: