Otep – 2018 – KULT 45

Зразу поясню – цей альбом з’явився в моїй колекції через те що він подобається Олені. Сам би я таке слухати добровільно не став :)

Але раз вже музика є її варто послухати, правда? Ну от я і слухаю. Є в музиці якась енергетика, якась навіть злість. Але все це пролітає повз мене і цілком очевидно, що не на мене розраховано.

Мені особисто не вистачає в цій музиці жорсткості і м’ясистості якоїсь. І в той же час мені вона здається трошки занадто крикливою. Я можу прослухати весь альбом, і навіть пару разів, але після цього вимкну з полегшенням. Більше того – кілька пісень через їх мутність і абсолютну ніяковість я видалив з колекції назавжди.

Як для тренувань непогана музика, вірніше не найгірша. От і все що я можу сказати.

Моя оцінка – 5/10.

Слухати на bandcamp:

Exumer – 2019 – Hostile Defiance

Поки що це один з найкращих, якщо не найкращий взагалі реліз цього року. В thrash metal так точно.

Це далеко не найшвидший представник жанру, але це не заважає кожній без винятку композиції просто пульсувати енергією. При цьому музику ніяк не можна назвати агресивною чи злою – просто чиста енергія.

Також мені неймовірно сподобався звук. Все дуже чисто і розбірливо, просто аж дзвенить. І це при тому що звучання важке без будь-яких компромісів.

На весь альбом нема жодної прохідної пісні. Буквально кожна дуже близька до того щоб бути “бойовиком” і усі по якості та енергії приблизно однакові. Коротше раджу.

Оцінки:

Весь альбом на bandcamp:

Весь альбом на youtube:

West Of Hell – 2019 – Blood Of The Infidel

Манерою виконання вокаліст мені сильно нагадує японські команди Volcano та Dir En Grey – трошки істерично, з легким рипінням наче голос надривається. Але все в міру і слухати можна з задоволенням.

Що стосується музики то в ній є хороший баланс важкості, швидкості та ритмічності. І це при тому що команду особливо важкою чи швидкою назвати не можна.

З емоційною складовою все теж добре – хоча ця музика не прямо так щоб моя, але час від часу я геть не проти таке слухати. Як для суміші стилів вийшло і справді добре, при цьому кожен зі стилів дійсно присутній в своїх найкращих проявах. Тут можна знайти і мелодійність heavy metal, і рубані рифи thrash metal, і епічність та драйв power metal.

Оцінки:

Fallujah – 2019 – Undying Light

У музиці цієї команди є багато такого що мені подобається – це доволі важкий, але при цьому неймовірно мелодійний progressive death metal. Але є і таке в музиці що мене не чепляє ніяк – не вистачає якоїсь жорсткості, чи щось таке.

Взагалі то музика дуже на любителя – вона занадто важка для тих хто не слухає екстремальний метал. І почути там усю красоту та мелодійність буде не легко через важкість та агресію. А з іншого боку тим кому хочеться жорсткого та/чи важкого металу, або складних ритмічних і мелодійних малюнків у цій музиці замало саме технічної складової. І тому виходить так що це суміш, що знаходиться якраз на межі цих двох речей і не зрозуміло на кого розрахована.

Я у себе в колекції може залишу пару пісень з альбому.

Оцінки:

Послухати весь альбом можна тут:

Alien Weaponry – 2018 – Tū

Трійко новозеландських школярів примусили говорити про себе ще до випуску свого першого повноформатного альбому.

Грають вони не надто швидкий мелодійний thrash metal з домішками фолку, частина вокалу виконано мовою Маурі.

Не дивлячись на відсутність божевільної швидкості, важкості чи агресії ця команда безумовно видає дуже енергійну музику. Власне багато разів було вже сказано що ці хлопці можуть стати новою Sepultura. І я з цим погоджуся.

Мені власне все подобається. Особисто я люблю трошки різкуватіший і чіткіший звук, трошки більше агресії. Але тут все звучить щиро, і до того ж команда приносить щось нове в стиль. Безумовно в колекцію!

Моя оцінка – 7/10.

Master Boot Record – 2019 – Internet Protocol

Вже писав про це, але не побоюся повторитися – ця музика не зважаючи на те як вона звучить і на чому її зроблено є металом. Так, це метал зроблений і записаний на комп’ютері. Це метал в якому нема ні звуку гітар, ні звичних барабанів. Тут усе звучить дуже електрично (чи електронно?) і навіть може здатися що це звичайна електроніка.

Але ні – за ритмом і рифами які чітко просліджуються, за настроєм і будовою композицій, за темпом і тим як усе виконано це безсумнівно метал. Питання лише який. На мою думку це гарна суміш прог- (прогресивного тобто) і хеві-металу.

У порівнянні з попереднім альбомом (Master Boot Record – 2017 – INTERRUPT REQUEST) композиції тут дещо повільніші, але і звучать якось епічніше, чи що.

З першого прослуховування цей альбом сподобався мені значно менше попереднього, але чим більше я його слухаю тим краще він мені звучить і можливо скоро взагалі стане для мене найкращим у дискографії команди.

Музика ця підходить як для тренування, так і програмування, але при тому її навіть можна сидіти і просто слухати – дуже немало усього в ній відбувається.

Весь альбом на youtube:

Весь альбом на bandcamp:

Моя оцінка – 7/10.

Lich King – 2017 – The Omniclasm

Свого часу мене дуже вразив альбом 2014-го року цієї команди і я і досі слухаю його доволі регулярно із задоволенням.

Перше, що приходить в голову коли намагаєшся описати їх музику словами – енергійно. Усі композиції дуже жваві, просто аж наче пульсують від енергії. У мене особисто виникає бажання працювати чи тренуватися навіть якщо я дуже встомлений чи заморочений.

Ця команда є тими представниками thrash metal хто зміг змішати шалену швидкість з неймовірною чіткістю. У порівнянні з деякими монстрами жанру тут можливо не так багато агресії, але це не суттєво взагалі – саме через швидкість та енергійність.

І тому я просто пішов на https://music.lichkingmetal.com/ і купив усе, що ця команда випустила.

Мені особисто не зрозуміло як з такою музикою команда продовжує залишатися мало відомою і навіть не може підписати контракт з якимось лейблом, через що вимушена видавати свій матеріал самостійно. На мою думку це на сьогодні одна з найцікавіших thrash metal команд взагалі.

Оцінки:

Слухати весь альбом:

Dream Theather – 2019 – Distance Over Time

Неймовірно змішанні враження від цього альбому як і від подібної музики в цілому. По-перше, не можна не визнати віртуозності кожного без винятку інструменталіста в команді – їх нейомовірний технічний рівень та те як складено кожну композицію демонструють рівень геніальності навіть тим хто не знається на музиці.

Але при цьому музика мене практично ніяк мене не зачепає і всередині мене нічого на неї не відгукується. От починається кожна без винятку пісня – все класно, подобається, емоційно і драйвово… А потім починається вокал і все зникає – ні тембр голосу, ні манера співу, ні навіть мелодія мені не здаються хоч скількись цікавими.

І вже десь на третині кожної композиції мені стає нудно і дослуховую я їх через силу. Хоча, повторюся – у команді неймовірні інструменталісти зіграти чи навіть вигадати подібну музику зараз мало кому по силам.

У підсумку – все одно не моє. Дуже хотів щоб мені сподобався цей альбом, але не зайшло ніяк. Буду пробувати слухати ще, але скоріше за все враження не зміняться суттєво.

Слухати весь альбом на YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=sM7yZeYq-I0&list=OLAK5uy_nd0JULKbs82YNulDtoiDTnJdUkBvOfaVU.

Оцінки:

Jinjer – 2019 – Micro

Альбом з 5 композицій (одна з них – короткий інструментальний твір) відомої української команди.

В принципі ні в кращу, ні в гіршу сторону він від їх попередніх робіт не відрізняється. Мабуть можна сказати що в цілому цей альбом менш агресивний, але це і все.

Також я хочу зауважити що подібну музику я не слухаю як правило – для мене вона не достатньо насичена емоціями і в ній (знову ж так для мене) форма має приоритет перед змістом. Тобто це така музика де її грають складно бо можуть грати складно.

Але в даному випадку навіть такий не любимий мною стиль я слухаю із задоволення і дещо із захватом – занадто вже добре все зроблено. І багато в чому їх музика чепляє мене саме тим як “зібрано” композиції та технічними моментами. А тому раджу усім любителям важкої музики хоча б пару разів прослухати. Усім іншим – це буде занадто важко і не зрозуміло.

Моя оцінка – 8/10.

Слухати: