Категорія: Рецензії на музику

Pessimist – 2020 – Holdout

Швидкий і технічний thrash який би мав мені дуже сподобатися… але щось не так, десь не дотягує.

При усій неймовірній швидкості кожної композиції зосереджено слухати дуже важко – увага постійно перемикається на щось інше. Тобто музика “не чепляє” як кажуть. Можлива проблема в тому як все зведено – крім розпачливо-крикливого вокалу та виведеної наперед гітари усе інше звучить доволі глухо, невиразно і зливається в купу.

Також мені незрозуміло нащо такі довгі композиції – більшість пісень 6 хвилин і довше, але нічого це не додає.

І взагалі дійсно непоганий композицій на альбомі усього дві як на мене, але одна з них триває довше 10 хвилин. Усі інші доволі прохідні, а одна так взагалі просто погана.

Коротше це не той альбом який варто шукати щоб додати у свою колекцію. Це скоріше музика яку можна слухати щоб урізноманітними своє меню якщо багато слухаєте музики саме цього жанру.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube:

Paralysis – 2020 – Mob Justice

Цей альбом в першу чергу порадував тим, що в моєму улюбленому стилі з’явилося на короткий час різноманіття (тобто “ура, нова музика”). І перші враження доволі хороші – це помірковано швидкий thrash metal з не надто аргресивним вокалом. Хороші рифи, і все звучить приємно, хоче є певна неполірованість звуку.

Але після кількох прослуховувань враження не покращується, а пісні так і не починаєш взнавати хоч скільки їх не слухай. Тобто весь альбом по суті складається з якихось прохідних композицій про які хоча і не можна сказати нічого поганого, але і похвалити нема за що.

І при цьому в кожній пісні є доволі цікаві фрагменти та елементи які можна було б розвинути у щось значно краще. Аж хочеться щоб весь альбо було стиснуто в 3-4 пісні які б дійсно були бойовиками.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube:

Dead Sentry – 2020 – Dead Sentry

Перший повноформатний альбом канадської команди вийшов дуже хорошим – жвава енергійна музика і вокал нагадують одночасно Exoduc та Overkill. Тобто в прямому сенсі наче маємо щось середнє між цими двома командами.

Рифи швидкі та енергійні, але важкості практично не відчутно і музика звучить доволі легко і надзвичайно розбірливо. Високий темп зберігається в усіх піснях весь час.

Вокал пронизливий і з хорошою подачею при тому що не агресивний та і взагалі не надто емоційний.

Недоліком я можу назвати лише те, що приблизно третина матеріалу на альбомі явно додані для збільшеня таймінгу. Але все інше – прямо дуже добре. Буду слідкувати за цією командою, а цей альбом вже зайняв своє місце в моїй колекції.

Оцінки:

Весь альбом на BandCamp:

Shrapnel – 2020 – Palace For The Insane

Це такий thrash metal, що постійно забуваєш про стиль і просто з задоволенням слухаєш музику. І хоча команда видає достатньо важкості, ритмічності та емоційності все ж таки це музика яку одним словом можна охарактеризувати як “потужна”.

Недоліком буде те, що пісні не надто виразні в тому сенсі, що їх хоча і можна пригадати, але зробити це буде важкувато. Проте і в одну композицію яка наче повторюється постійно вони теж не зливаються.

Кілька композицій виділяються в кращу сторону і їх майже можна назвати бойовиками. Проте відрив від інших не такий великий щоб решту матеріалу можна було назвати прохідним.

В цілому це хороший, як кажуть “міцний” альбом з музикою в середньому темпі та з енергійною подачаю.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Master Boot Record – 2020 – C:\>Defrag

Третій у 2020-му альбом від виконавця після Floppy Disk Override та VirtuaVerse.OST. І цей альбом точно є призначеним для релаксації та медитації – на альбомі усього 2 композиції (15 та 22 хвилини) в яких спокійно і без ексцесів розвивається і повторюється одна й та ж тема.

Здавалося б такі довгі і чесно кажучи трохи одноманітні композиції мали б набриднути. Але ні – їх можна не лише слухати повністю, але і слухати по колу до кількох разів поспіль.

Музика цих пісень не притягує до себе увагу взагалі, а натомість примушує замислюватися про щось своє чи зосереджуватися на роботі.

В музичному плані цей реліз є найслабшим, але безумовно ця музика лишиться в моїй колекції і матиме свої час та місце для мене щоб слухати знову та знову.

Весь альбом на BandCamp:

Обидві композиції в одному відео на YouTube:

Master Boot Record – 2020 – VirtuaVerse.OST

Це вже другий альбом команди за цей рік (попередній – Master Boot Record – 2020 – Floppy Disk Override). І з усього їх матеріалу цей реліз є найбільш транквілізуючим – музика наче і жвава, і багато в ній відбувається, але тим не менше вона розслабляє та присипляє навіть.

І я не хочу сказати, що музика нудна чи одноманітна. Як завжди у MBR тут є і що послухати і є як використовувати ритмічну електрону пульсацію композицій у фоновому режимі.

Це класна музика щоб під неї зосереджено щось робити, кудись далеко їхати і взагалі якусь тривалу і одноманітну активність робити.

Також на відміну від попереднього матеріалу музика хоча і є так само електроною, але позбулася того, що робило можливим її віднесення до heavy metal.

Моя оцінка – 7/10.

Весь альбом на BandCamp:

Весь альбом на YouTube (в одному роліку):

2020, найкраще за рік: музика

Цього року було доволі багато цікавих для мене релізів, але було і кілька розчарувань. І як завжди під кінець року деякі імениті команди випустили повноформатні альбоми до яких у мене ще не дійшла черга щоб ознайомитися з ними – вони лишаються на наступний рік. Так само і цього року я розглядаю не лише те що було випущуно 2020-го.

Що сподобалося:

  • Sodom – 2020 – Genesis XIX – найцікавіший альбом групи за багато років в якому їх музика стала чіткішою, а не суцільним басовитим бубнінням як в кілької останніх релізах.
  • Testament – 2020 – Titans of Creation – класичний альбом від титанів стилю. Цей альбом як наче підсумовує творчість команди за останні 15-20 років і має в собі все найкраще за цей період.
  • Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic – все класно, одни з найкращих альбомів команди. Швидко, чітко, енергійно. Можливо недостатньо важко, але Annihilator ніколи не були важкими.
  • Jinjer – 2019 – Macro – потужний альбом від української metalcore команди. Навіть трошки кращий за попередній.
  • Toxic Holocaust – 2019 – Primal Future: 2019 – нова для мене команда в thrash metal яка змогла примусити порадіти новому диханню для стилю де так не часто з’являються варті уваги новачки і де дуже складно зробити щось нове.
  • Motanka – 2019 – Motanka – практично ніколи не слухаю doom metal, а тут почав лише через те, що це українська команда. І мені так сподобалося, що купив альбом і слухаю його регулярно.

Що можу назвати “ну, непогано”:

  • Infected Mushroom – 2020 – More Than Just a Name – як на мене то трохи гірше за попередній альбом (більш лірично і менш ритмічно цього разу), але все одно сподобалося.
  • Ozzy Osbourne – 2020 – Ordinary Man – я чесно кажучи не очікував, що мені сподобається хоч щось і планував просто один раз послухати. А в результаті альбом тепер в моїй колекції. Ця музика не достатньо важка чи енергійна, але винахідлива, приємна, гармонійна і просто створює хороший настрій. Це мабуть перший альбом від Оззі за останні 30 років який я готовий слухати повністю знову.
  • Mecalimb – 2020 – Collector of Souls – емоційна подача зробила цей альбом таким, що привернув мою увагу. А одноманітність пісень є його найбільшим недоліком.
  • Rage – 2020 – Wings Of Range – ветерани про яких я навіть не думав, що вони ще активні видали несподівано класний альбом. Їх музика безпомилково, але звучить вона так як має звучати сучасний метал.
  • Death Angel – 2019 – Humanicide – вдалий альбом від ще одних ветеранів. У них часто бувають промахи, але тут все добре.

Що не сподобалося і розчарувало:

  • My Dying Bride – 2020- The Ghost of Orion – ні конкретно цю команду, ні doom metal взагалі я не так щоб люблю. Але ось цей альбом було так розхвалено і розрекламовано, що я просто не зміг пропустити… і це нудно, неймовірно нудно, беземоційно, блякло і взагалі не цікаво ніяк.
  • Lindemann – 2019 – F & M – попсово, беземоційно, без енергії, усе мимо. Розчарування як воно є.
  • Korn – 2019 – The Nothing – я їх і раніше не любив. Але цей альбом – це найгірше в дискографії команди на мою думку. Мішанина темпів та гучності, істерика якась, і при цьому усе не цікаве і аж позіхаєш. Дуже погано.
  • Slipknot – 2019 – We Are Not Your Kind – у Slipknot єдиний хороший альбом для мене – це їх перший альбом. І з кожним наступним матеріал ставав все гірше. Ну і відповідно цей альбом – найгірше що група видавала будь-коли. Я взагалі не розумію що і де знайшли ті хто хвалить ось це.

Sodom – 2020 – Genesis XIX

У ветеранів thrash metal німецької школи особисто для мене є 2 періоди. Перший, який є просто неймовірним з моєї точки зору – це ранні альбоми включно до Agent Orange 1989-го року. Те що було після того хоча і радувало час від часу хітами, але переважно було важке і м’ясисте до нерозбірливості.

І ось вперше за багато років Sodom видали альбом який цілком може бути початком третього періоду в творчості групи. Це все так же важка і щільна музика як і в тих альбомах, що вони мені менше подобаються. Але рифи стали чіткішими і все не зливається у басовите бурмотіння.

Мені цей альбом сподобався. Він звучить важко, хоча якщо звертати увагу на деталі то не є занадто важким. Музика швидка, але не до безумства. І подача вокалу така прямо клінічно чиста, ніякої агресії, але все надзвичайно серйозно.

Ну і головне: чим більше слухаю – тим мені більше подобається.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube:

Havok – 2020 – V

Команда існує вже 15 років і усі їх альбоми були на високому рівні – це чіткий ритмічний та енергійний thrash metal. І хоча на мою думку у них не було хітових пісень все інше в їх музиці як і має бути.

Швидкість середня, рифи чіткі та пульсуючі. Вокал помірковано агресивний. Гітарні соло винахідливі та мелодійні.

Мені особисто здається, що якби їм додати більшої чіткості, тобто зробити звук більш рубаним і трошки поважчати то було б саме те. Але і так вийшло непогано.

Цей альбом є тим представником жанру де все зроблено за правилами, але не вистачає чогось невловимого щоб команду віднести до вищого рівня.

Оцінки:

Весь альбом на YouTube: