Нічого не знаю про бейсбол і мені він не цікавий взагалі, але тим не менш цей фільм в якому виключно йдеться про бейсбол вважаю одним з найкращих фільмів про спорт. І причини такої думки наступні:
Це реальна історія. І фільм знято на основі дуже відомої книги.
Це фільм про спорт.
Надзвичайна гра акторів, просто навіть і на мить нема сумніву, що бачиш саме реальних людей.
Підхід (статистичний) до спотру і гри команди – це цікаво та неймовірно, це було щось нове у що ніхто не вірив. І це те, що зараз роблять практично усі професійні команди в будь-якому спорті.
Цей фільм є історією про те, як менеджер команди долаючи супротив тренерів та суспільної думки будує свою команду покладаючись лише на статистику: в якій частині гри та поля гравець статистично більш результативний і де з нього буде найбільша віддача. Він набирає команду з маловідомих гравців і уся тактика виглядає безумством. А потім команда починає вигравати. І виграє знову і знову встановлюючі все нові рекорди.
Документальний міні-серіал від Amazon про найважчу пригодницьку гонку на планеті. “Пригодницькі гонки” це такий вид спорту де команди з кількох людей на протязі кількох днів практично без сну і відпочинку долають сотні кілометрів на каяках, велосипедах, плаваючи, збираючись на скелі і таке інше.
В цій конкретно гонці яка відбувалася на Фіджі приймали участь як професійні команди, так і команди зібрані з колишніх військових, спротсменів і так далі.
Те що ця гонка є найважчою в світі підтвердив і Залізний Ковбой який у складі тріатлетів приймав в ній участь. А людині яка колись зробила 50 (п’ятдесят!) Iron Man впродов 50 днів у 50 штатах можна вірити в цьому плані.
Крім власен класних зйомок природи (джунглі, гори, річки) ще і показали драму яка відбувалася в різних командах. Це і виснаження, і травми, і пошкодження обладнання.
Дивитися як люди долають такі неймовірні перешкоди і продовжують йти далі – це надихає.
Як це не дивно, але повністю від початку до кінця я цей фільм подивився лише нещодавно. І мушу сказати – дарма не зробив цього багато років тому.
Якщо відкинути усі спортивні моменти які є якісними самі по собі, то фільм все одно лишається надзвичайно хорошою драмою. А те що історія та герої є такими нестандартними лише додає приємних відтінків цьому твору.
Якщо є такі хто раптом не знає про що цей фільм то коротко так: історія успіху і драматичного краху спортсменки яка замислила стати найкращим боксером у світі. Але фільм не про бокс насправді, а про стосунки між людьми, про нещасливі долі та те як вони переплітаються між собою. І ще цей фільм про те, як під впливом обставин та інших людей міняються ті, хто наче мав викарбувані у камені переконання. І також цей фільм про волю, силу духу і безстрашність навіть перед найлячнішим. Сильний фільм і мистецтво як воно є.
Вже багато разів згадував, що фільми на основі реальних подій виглядають краще в моїх очах. А до того ж ще і фільм на спортивну тему, та і сама історія надзвичайно драматична та неймовірна. А саме історія Вінні Пазіензи, професійного боксера, який після автомобільної аварії пошкодив хребет так, що лікарі думали він ніколи вже ходити не буде.
Але постійні наполегливі тренування, самовіддача, впертість і бачення мети не лише повернули його на ринг, але і зробили чемпіоном світу.
Так, це історія яку варто знати. Але це ще і хороший драматичний фільм з акторами які класно зіграли. Весь фільм я сидів як на голках і дуже переймався за долю героя та інших дійових осіб.
Можна згадати подібні фільми (теж про боксерів і теж про реальних людей і події) як Raging Bull чи The Brawler, але ось цей фільм за виконанням (актори, картинка) на голову від них вищий.
Одразу скажу, що цей фільм було перезняти у 2005-му і нова версія вийшла гіршою.
Оригінальний фільм розказує історію про те як колишня зірка американського футболу опиняється в тюрмі, готує команду з ув’язнених і обігрує команду охоронців. І це вся історія.
Фільм цікавий в першу чергу тим як наівно він показує персонажів і події. Але зроблено це так щиро, що не може не викликати симпатію. Іншими словами це надзвичайно посередній фільм який приємно дивитися і який навіть запам’ятовується.
Фільм про життя і професійну кар’єру боксера Джейка ЛаМотти. В той час як він піднімається вище і вище у професійному боксі (і нарешті доходить до вершини) його дикий темперамент і характер продовжує руйнувати його особисте життя і життя тих хто його оточує.
На відміну від низькобюджетного The Brawler (теж про реального боксера) у цьому фільмі зірковий склад і тому виглядає він більш душевно і виразно.
За героя важко перейматися – занадто вже складний у нього характер, але при цьому розумієш навіть в чомусь його. За розвитком подій слідкувати беззаперечно цікаво.
Фільм про харчування деяких елітних атлетів який несподівано став широко обговорюваним через те з’явився на Netflix. Тож довелося дивитися.
Перше що мушу сказати – я не лікар, не дієтолог і усе моє розуміння викладеного і сказаного у фільмі базується виключно на науково-популярних відео та лекціях, що я їх подивився на YouTube та деяких прочитаних матеріалах. І тому я не лише можу помилятися, але і помиляюсь у чомусь (чи взагалі у всьому) напевно.
Фільм спочатку робить акцент на тому яка корисна веганська дієта (без м’яса, молочних продуктів та яєць) для деяких атлетів, але поступово все зводиться до того що просто веганство це добре, а м’ясо погано.
І хоча фільм я все одно раджу дивитися і бачу в ньому багато цікавої і корисної інформації закликаю вас критично сприймати усе показане.
У фільмі багато проблем з адекватним представленням фактів, і узагальненями. Згадаю лише кілька.
Проблема з пропорціями та перспективою
Те що добре для ОКРЕМИХ професійних атлетів які мають свого лікаря, дієтолога та конкрентний план не обов’язково буде працювати для будь-якої людини. І той незручний факт, що веганами є менше 1% професійних атлетів у фільмі навіть не згадають. Бо професійний спорт він такий – як щось працює, то його будуть використовувати доведено воно там науково чи ні.
І говорити що веганство автоматично дає енергію і веде до перемог як мінімум не розумно – усі професійні спортсмени давно стали б веганами.
Узагальненя та оманливі аналогії
Цим взагалі просякнуто весь фільм. Лише пара прикладів.
Згадується що в чевоному м’ясі є білки які можуть призводити до погіршення запальних процесів (насправді уповільнюють зменшення запалення). Також згадано про ДЕЯКІ антизапальні властивості ДЕЯКИХ овочів. І висновок з цього робиться – м’ясо веде до запалення, тоді як відсутність м’яса веде до зменшення чи відсутності запалень.
Другий приклад. Після того як довго розказують про шкідливість м’яса і показують його разом з молоком та яйцями під час кожної згадки робиться висновок про шкілдивість м’яса, молока та яєць. Лише на підставі того що яйця були постійно обведені однією рамкою з м’ясом.
Неправдива інформація
Цього просто цілий вагон. Найпростіший приклад – шкідливість молока. На сьогодні нема ніяких підтверджень ні за користь молока ні на його шкоду для дорослих людей. Загальний консенсус в тому що чим старша людина тим менше молоко має сенс для неї. А шкідливим вважається вживання більше 1.2 літри молока на день.
У науково-популярній формі про молоко:
Але найкричуща брехня була показана “антропологами” про начебто пристосованість людських зубів і шлунків виключно до рослинної їжі. Це просто таки відверта брехня. Людина тим і особлива що є ВСЕЯДНОЮ. Зменшення зубів пов’язане з переходом на більшу кількість калорійної їжі (як м’ясо і риба) та залежності від зовнішнього травлення (різні способи приготування і часткової ферментизації рослинних і тваринних продуктів). Просто виберіть будь-яке з сотень і тисяч відео від антропологів на тому ж YouTube стосовно харчових звичок прадавніх людей. Перехід на висококалорійну їжу і скорочення часу на її травлення допомогло звільнити наш час для продуктивної діяльності, створення інструментів і так далі.
До того ж сучасні мавпи таки їдять м’ясо, просто його у них менше в раціоні ніж у нас. Відео як шимпанзе (наші найближчі родичі) чи горили ловлять якихось маленьких тварин (чи навіть представників іншої родини) і їдять також легко знайти.
Перекручена інформація
Пасажі про шкідливість тваринництва для планети звісно дуже розчулюють, але проблема в тому що як перейти просто на рослинну їжу то у багатьох країнах більшу частину року людям не буде чого їсти просто. Причина чому наші предки (навіть сьогодні це зустрічається в Україні) тримали свиней, наприклад, не тому що їм цікаво було це робити – просто до початку весни без консервування та наявності різноманітного раціону не так і легко дожити.
До того ж регіональні особливості (різноманітність і доступність їжі) сильно впливає на те що і як їли. Ескімосам, у яких взимку більше 70% раціону складає жир важко буде пояснити що треба перейти на овочі чи горіхи.
Сказане про сою, що вона на відміну від м’яса щось там не блокує – це антинаукова маячня. До того ж знову зручно не згадали, що користь з сої нашому шлунку “витягти” незрівнянно важче ніж з м’яса і є межа після якої нічого зі з’їденої сої просто не буде засвоюватися. Тому при важкій фізичній роботі на сої вижити просто не можливо – її навіть якщо з’їси багато то не перетравиш усю.
Звалення усього до купи
Чим більше фільм до кінця тим більш пропагандиським і менш науковим він стає. Весь фільм нам голови парили веганством, а під кінець показують вегетаріанців які їдять і яйця і сир… І це теж подано як доказ користі веганської дієти.
Також ближче до фіналу якщо звернути увагу на спеціалістів, що говорять на тему можна помітити що вони все далі і далі від тематики на яку говорять, а то і взагалі не можуть вважатися будь-якими авторитетами в темі на яку говорять.
Для прикладу подивіться відео з днем тренувань професійної вело-команди і зверніть увагу на їх сніданок та обід:
Автори і самі чудово розуміють, що коли професійний спортсмен каже “я став почуватися більш енергійним” це б мало якось вимірюватися. Але доказів того що зміна дієти на веганську покращує результати не так вже і багато. Повторю – це працює для ОКРЕМИХ поодиноких випадків, але не працює для значно більшої кількості спроб. І це навіть не згадують.
У підсумку
Повторюся – фільм дивитися варто. По-перше, він просто цікавий. По-друге, в ньому таки багато корисної інформації. По-третє, він підіймає деякі важливі питання. Але ставтесь до усього дуже критично, особливо до узагальнень і висновків на підставі випадкових фактів та поодиноких випадків.
Нічим не видатний фільм з історією про драчуна-невдаху якого взяли в хокейну команду лише для того щоб він бив хокеїстів інших команд під час гри.
Несподівано під час перегляду починаєш перейматися і за героя, і за людей які його оточують. Хоча фільм все одно залишається посереднім і дуже простим. На його честь він і не претендує бути чимось більшим ніж комедією з бійками та якоюсь мораллю.
Можна дивитися щоб вбити час, більше у фільмі нема нічого.
Усім добре відомий фільм “Рокі” який дав старт кар’єрі Сільвестра Сталоуна. В фільмі цьому Слай грає боксера невдах якому перепав шанс вийти на бій з зіркою боксу (звісно на бій його викликали просто щоб побити гарантовано).
Але мало хто знає що сценарій до фільму Слай написав надихаючись реальною історією. Ось цей фільм якраз і розказує про того боксера та його життя.
У реальності для боксера все склалося не так вдало як у серії про Рокі. Він навіть судився (і виграв) зі Сталоуном за права на образ. Втративши і не використавши багато можливостей в своєму житті боксер-невдах на старості нарешті зміг пожити біль-менш забезпечено за відсуджені мільйони.
Сам фільм є місивом хороших акторів і сцен з абсолютно не підходящими акторами і дешевими декораціями. Фільм розказує цікаву історію, але виглядає бідненько, та і драматизмом не дотягує… Тому дивіться на свій ризик – може сильно не сподобатися.
