Вже багато разів згадував, що фільми на основі реальних подій виглядають краще в моїх очах. А до того ж ще і фільм на спортивну тему, та і сама історія надзвичайно драматична та неймовірна. А саме історія Вінні Пазіензи, професійного боксера, який після автомобільної аварії пошкодив хребет так, що лікарі думали він ніколи вже ходити не буде.
Але постійні наполегливі тренування, самовіддача, впертість і бачення мети не лише повернули його на ринг, але і зробили чемпіоном світу.
Так, це історія яку варто знати. Але це ще і хороший драматичний фільм з акторами які класно зіграли. Весь фільм я сидів як на голках і дуже переймався за долю героя та інших дійових осіб.
Можна згадати подібні фільми (теж про боксерів і теж про реальних людей і події) як Raging Bull чи The Brawler, але ось цей фільм за виконанням (актори, картинка) на голову від них вищий.
Одразу скажу, що цей фільм було перезняти у 2005-му і нова версія вийшла гіршою.
Оригінальний фільм розказує історію про те як колишня зірка американського футболу опиняється в тюрмі, готує команду з ув’язнених і обігрує команду охоронців. І це вся історія.
Фільм цікавий в першу чергу тим як наівно він показує персонажів і події. Але зроблено це так щиро, що не може не викликати симпатію. Іншими словами це надзвичайно посередній фільм який приємно дивитися і який навіть запам’ятовується.
Фільм про життя і професійну кар’єру боксера Джейка ЛаМотти. В той час як він піднімається вище і вище у професійному боксі (і нарешті доходить до вершини) його дикий темперамент і характер продовжує руйнувати його особисте життя і життя тих хто його оточує.
На відміну від низькобюджетного The Brawler (теж про реального боксера) у цьому фільмі зірковий склад і тому виглядає він більш душевно і виразно.
За героя важко перейматися – занадто вже складний у нього характер, але при цьому розумієш навіть в чомусь його. За розвитком подій слідкувати беззаперечно цікаво.
Фільм про харчування деяких елітних атлетів який несподівано став широко обговорюваним через те з’явився на Netflix. Тож довелося дивитися.
Перше що мушу сказати – я не лікар, не дієтолог і усе моє розуміння викладеного і сказаного у фільмі базується виключно на науково-популярних відео та лекціях, що я їх подивився на YouTube та деяких прочитаних матеріалах. І тому я не лише можу помилятися, але і помиляюсь у чомусь (чи взагалі у всьому) напевно.
Фільм спочатку робить акцент на тому яка корисна веганська дієта (без м’яса, молочних продуктів та яєць) для деяких атлетів, але поступово все зводиться до того що просто веганство це добре, а м’ясо погано.
І хоча фільм я все одно раджу дивитися і бачу в ньому багато цікавої і корисної інформації закликаю вас критично сприймати усе показане.
У фільмі багато проблем з адекватним представленням фактів, і узагальненями. Згадаю лише кілька.
Проблема з пропорціями та перспективою
Те що добре для ОКРЕМИХ професійних атлетів які мають свого лікаря, дієтолога та конкрентний план не обов’язково буде працювати для будь-якої людини. І той незручний факт, що веганами є менше 1% професійних атлетів у фільмі навіть не згадають. Бо професійний спорт він такий – як щось працює, то його будуть використовувати доведено воно там науково чи ні.
І говорити що веганство автоматично дає енергію і веде до перемог як мінімум не розумно – усі професійні спортсмени давно стали б веганами.
Узагальненя та оманливі аналогії
Цим взагалі просякнуто весь фільм. Лише пара прикладів.
Згадується що в чевоному м’ясі є білки які можуть призводити до погіршення запальних процесів (насправді уповільнюють зменшення запалення). Також згадано про ДЕЯКІ антизапальні властивості ДЕЯКИХ овочів. І висновок з цього робиться – м’ясо веде до запалення, тоді як відсутність м’яса веде до зменшення чи відсутності запалень.
Другий приклад. Після того як довго розказують про шкідливість м’яса і показують його разом з молоком та яйцями під час кожної згадки робиться висновок про шкілдивість м’яса, молока та яєць. Лише на підставі того що яйця були постійно обведені однією рамкою з м’ясом.
Неправдива інформація
Цього просто цілий вагон. Найпростіший приклад – шкідливість молока. На сьогодні нема ніяких підтверджень ні за користь молока ні на його шкоду для дорослих людей. Загальний консенсус в тому що чим старша людина тим менше молоко має сенс для неї. А шкідливим вважається вживання більше 1.2 літри молока на день.
У науково-популярній формі про молоко:
Але найкричуща брехня була показана “антропологами” про начебто пристосованість людських зубів і шлунків виключно до рослинної їжі. Це просто таки відверта брехня. Людина тим і особлива що є ВСЕЯДНОЮ. Зменшення зубів пов’язане з переходом на більшу кількість калорійної їжі (як м’ясо і риба) та залежності від зовнішнього травлення (різні способи приготування і часткової ферментизації рослинних і тваринних продуктів). Просто виберіть будь-яке з сотень і тисяч відео від антропологів на тому ж YouTube стосовно харчових звичок прадавніх людей. Перехід на висококалорійну їжу і скорочення часу на її травлення допомогло звільнити наш час для продуктивної діяльності, створення інструментів і так далі.
До того ж сучасні мавпи таки їдять м’ясо, просто його у них менше в раціоні ніж у нас. Відео як шимпанзе (наші найближчі родичі) чи горили ловлять якихось маленьких тварин (чи навіть представників іншої родини) і їдять також легко знайти.
Перекручена інформація
Пасажі про шкідливість тваринництва для планети звісно дуже розчулюють, але проблема в тому що як перейти просто на рослинну їжу то у багатьох країнах більшу частину року людям не буде чого їсти просто. Причина чому наші предки (навіть сьогодні це зустрічається в Україні) тримали свиней, наприклад, не тому що їм цікаво було це робити – просто до початку весни без консервування та наявності різноманітного раціону не так і легко дожити.
До того ж регіональні особливості (різноманітність і доступність їжі) сильно впливає на те що і як їли. Ескімосам, у яких взимку більше 70% раціону складає жир важко буде пояснити що треба перейти на овочі чи горіхи.
Сказане про сою, що вона на відміну від м’яса щось там не блокує – це антинаукова маячня. До того ж знову зручно не згадали, що користь з сої нашому шлунку “витягти” незрівнянно важче ніж з м’яса і є межа після якої нічого зі з’їденої сої просто не буде засвоюватися. Тому при важкій фізичній роботі на сої вижити просто не можливо – її навіть якщо з’їси багато то не перетравиш усю.
Звалення усього до купи
Чим більше фільм до кінця тим більш пропагандиським і менш науковим він стає. Весь фільм нам голови парили веганством, а під кінець показують вегетаріанців які їдять і яйця і сир… І це теж подано як доказ користі веганської дієти.
Також ближче до фіналу якщо звернути увагу на спеціалістів, що говорять на тему можна помітити що вони все далі і далі від тематики на яку говорять, а то і взагалі не можуть вважатися будь-якими авторитетами в темі на яку говорять.
Для прикладу подивіться відео з днем тренувань професійної вело-команди і зверніть увагу на їх сніданок та обід:
Автори і самі чудово розуміють, що коли професійний спортсмен каже “я став почуватися більш енергійним” це б мало якось вимірюватися. Але доказів того що зміна дієти на веганську покращує результати не так вже і багато. Повторю – це працює для ОКРЕМИХ поодиноких випадків, але не працює для значно більшої кількості спроб. І це навіть не згадують.
У підсумку
Повторюся – фільм дивитися варто. По-перше, він просто цікавий. По-друге, в ньому таки багато корисної інформації. По-третє, він підіймає деякі важливі питання. Але ставтесь до усього дуже критично, особливо до узагальнень і висновків на підставі випадкових фактів та поодиноких випадків.
Нічим не видатний фільм з історією про драчуна-невдаху якого взяли в хокейну команду лише для того щоб він бив хокеїстів інших команд під час гри.
Несподівано під час перегляду починаєш перейматися і за героя, і за людей які його оточують. Хоча фільм все одно залишається посереднім і дуже простим. На його честь він і не претендує бути чимось більшим ніж комедією з бійками та якоюсь мораллю.
Можна дивитися щоб вбити час, більше у фільмі нема нічого.
Усім добре відомий фільм “Рокі” який дав старт кар’єрі Сільвестра Сталоуна. В фільмі цьому Слай грає боксера невдах якому перепав шанс вийти на бій з зіркою боксу (звісно на бій його викликали просто щоб побити гарантовано).
Але мало хто знає що сценарій до фільму Слай написав надихаючись реальною історією. Ось цей фільм якраз і розказує про того боксера та його життя.
У реальності для боксера все склалося не так вдало як у серії про Рокі. Він навіть судився (і виграв) зі Сталоуном за права на образ. Втративши і не використавши багато можливостей в своєму житті боксер-невдах на старості нарешті зміг пожити біль-менш забезпечено за відсуджені мільйони.
Сам фільм є місивом хороших акторів і сцен з абсолютно не підходящими акторами і дешевими декораціями. Фільм розказує цікаву історію, але виглядає бідненько, та і драматизмом не дотягує… Тому дивіться на свій ризик – може сильно не сподобатися.
Фільм як можна зрозуміти з назви роказує про Пеле, а саме про його дитинство та юність і те як він почав грати у футбол, як робив перші успіхи і як став знаменитим.
Сам по собі фільм доволі посередній. Тут і затягнена історія, і персонажі яких нам іноді показують з їх історією, а потім забувають про них, нема ніякої кульмінації і акторська гра іноді не найкраща.
Але завдяки тому що фільм про реальні події, реальних людей та взагалі про миті які відомі і надихають у підсумку цей фільм назвати поганим аж ніяк не можна.
Варто його дивитися якщо вам цікава історія життя Пеле, вірніше початок його життя і професійної кар’єри, або якщо ви так само як і я любите фільми про спорт.
Люблю хороші спортивні фільми яких на жаль так мало. А тут у нас прямо усе що треба: реальна історія в основі, до того ж історія дуже драматична, харизматичні герої та актори, сама напруга через те що у фільмі багато спортивних протистоянь, і взагалі це хороший фільм.
Це історія тренера з нестандартним підходом який зміг привести розрізнену команду америкаських студентів до перемоги над совєцькою збірною яка до того була непереможна пару десятирічь.
Як я вже сказав у фільмі є все щоб зробити його і цікавим і напруженим. І до того ж фільм лишає по собі сильні емоції і справже відчуття чуда яке сталося на твоїх очах.
Але у фільмі є і драма, самопожертва та непорозуміння що робить усе показане дуже достовірним.
Одним словом для мене це майже ідеальний фільм. Оцінки:
Фільм про людину-подію, а саме про не самого звичайного собі хлопця який поставив за мету виступити на Олімпійських Іграх і цієї мети досяг. Історія справжня і просто неймовірна.
Я дуже люблю такі фільми засновані на реальних подіях і де люди попри усі свої негаразди чогось прагнуть і до чогось тягнуться. Уже саме по собі зусилля є успіхом, а якщо є і досягення якісь то це просто неймовірно.
І нехай Едді не став ні переможцем, ні медалістом, проте він зробив великий фурор своїми стрибками з трампліну навіть зайнявши останнє місце. Хлопець якого злі люди могли б назвати не зовсім нормальним уперто під сміх оточуючих робит те до чого так прагнув і на шляху до своєї мрії зустрівся з майбутнім тренером у якого теж життя склалося не надто добре. Одним словом драми вистачає в цій історії.
Фільм і розчулює, і надихає, і трохи смішить і від ньго навіть сумно стає… Тобто це хороший фільм про цікави події, тому я його раджу.
