Міні-серіал в якому дику природу знімали вночі. Це ще одне технічне досягнення яке не лише розважає нас як глядачів, але і відкриває нові факти про природу та тварин зокрема, що вони до того не були відомі навіть науковцям.
Усі континенти та ареали проживання, тварини усіх розмірів і типів поведінок: великі коти, носороги, слони, дрібненькі жабки, рослини і все що завгодно. У всіх них виявляється доволі активне нічне життя.
А з іншого боку в серіалі в цілому і в кожному епізоді зокрема страждає сюжет. Його насправді і нема – оповідання випадково стрибає від сцени до сцени і переходи ніяк не пов’язують між собою те про що щойно показували. По суті кожен епізод це просто звалище сцен без порядку та будь-якої наскрізної історії чи навіть спроби її зробити.
Якщо коротко то дивитися варто заради технічної складової та щоб побачити не відомі раніше аспекти життя та поведінки тварин.
Документальний міні-серіал від Netflix про тропічних та райських птахів і їх неймовірні танці. На додачу до класної зйомки, дійсно неймовірних звичок та зовнішнього вигляду і поведінки деяких птахів серіал ще й озвучено Стівеном Фраєм.
Якщо вам подобаються документальні фільми про природу – дивитися обов’язково. Від багатьох класних подібних документальних серіалів цей відрізняється тим, що повністю концентрується на одній темі.
Документальний міні-серіал від Netflix який по суті складається з двох частин.
У першій, кращій, цікавішій та більш емоційній інтернет-спільнота розслідує вбивства та катування котів які невідомий викладає в інтернет. І ось ці епізоди де звичайні люди вишукують деталі, збирають дані, взаємодіють – все це надзвичайно цікаво і затягує. До того ж хочеться щоб живодера зловили і покарали.
І врешті решт його таки знаходять – хто такий, де живе, чим займається. І матеріали передають поліції…
А далі нічого. Поліція сходила за адресою, там нікого не було і про нього забули. І друга частина серіалу вже про те як Люка Маньйота уникнувши покарання просто змінивши місце проживання перейшов на людей. І от коли він вбив і порізав на шматки свого коханця – от тоді вже поліція (через кілька років!) почала хоч щось робити.
І через те що друга частина серіалу по суті є кримінальною хронікою все враження псується і загальна оцінка сильно знижується. На жаль, але друга частина в рази гірша за перші епізоди.
Міні-серіал від Netflix про Івана Дем’янюка якого звинуватили і судили за те, що він начебто був Іваном Грозним – катом єврейських ув’язнених в німецьких концтаборах. “Начебто” тому що не було доведено.
Проте почну з того, що не зважаючи на всі схвальні відгуки я побоювався починати дивитися цей серіал. Ну і справді – що може бути такого цікавого у розслідувані і судовій справі старої вже людини? Те ще і події відбувалися кілька десятків років тому.
Але коли почав дивитися то не зміг відірватися. Серіал не просто цікавий – він стає цікавішим з кожним епізодом. І події, що тоді відбувалися, докази та їх спростування – все це краще ніж у фільмах про адвокатів які виграють справи своєю майстерністю.
І під час слідства думка винен чи не винен міняється кардинально кілька разів. Та ще як врахувати, що в процесі деякі дійові особи були атаковані, вбиті, деякі докази або зникли, або були сфабриковані… Це просто бомба.
Єдине про що варто попередити – серіал треба дивитися уважно, бо у ньому всі деталі значущі і можна легко пропустити усю ту драму та повороти у перебігу подій.
У цьому фільмі мова йде про життя в океанах. Але що не звично це те що, перше, фільм від Disney, а не від BBC чи National Geographic. А, друге, закадровий голос тут Пірса Броснана.
Традиційно для фільмів про тварин/природу сюжету як такого нема і впродовж фільму відбувають довільні стрибки між локаціями та видами тварин.
Одни з близнюків у 18-річному віці втратив пам’ять у аварії на мотоциклі. І його брат розказував йому про його минуле життя, інтереси, друзів… Але з часом той що втратив пам’ять почав помічати – історія розказана його братом все більше і більше розходиться з дійсністю.
І ось вже через кілька десятків років він дізнається правду – як він і його брати були жертвами жахливих вчинків, як він любив людей яких мав би ненавидіти.
Фільм – реальна історія. І хоча він не ігровий проте викликає дуже сильні емоції. Але може і засмутити дуже сильно.
Варто дивитися лише якщо ви не боїтеся важких фільмів (важких для настрою) і зацікавлені у психології та драмах реального життя. Не можу радити цей фільм усім без винятку. І точно його не треба дивитися якщо хочете щось таке щоб вас розважило.
Фільм про харчування деяких елітних атлетів який несподівано став широко обговорюваним через те з’явився на Netflix. Тож довелося дивитися.
Перше що мушу сказати – я не лікар, не дієтолог і усе моє розуміння викладеного і сказаного у фільмі базується виключно на науково-популярних відео та лекціях, що я їх подивився на YouTube та деяких прочитаних матеріалах. І тому я не лише можу помилятися, але і помиляюсь у чомусь (чи взагалі у всьому) напевно.
Фільм спочатку робить акцент на тому яка корисна веганська дієта (без м’яса, молочних продуктів та яєць) для деяких атлетів, але поступово все зводиться до того що просто веганство це добре, а м’ясо погано.
І хоча фільм я все одно раджу дивитися і бачу в ньому багато цікавої і корисної інформації закликаю вас критично сприймати усе показане.
У фільмі багато проблем з адекватним представленням фактів, і узагальненями. Згадаю лише кілька.
Проблема з пропорціями та перспективою
Те що добре для ОКРЕМИХ професійних атлетів які мають свого лікаря, дієтолога та конкрентний план не обов’язково буде працювати для будь-якої людини. І той незручний факт, що веганами є менше 1% професійних атлетів у фільмі навіть не згадають. Бо професійний спорт він такий – як щось працює, то його будуть використовувати доведено воно там науково чи ні.
І говорити що веганство автоматично дає енергію і веде до перемог як мінімум не розумно – усі професійні спортсмени давно стали б веганами.
Узагальненя та оманливі аналогії
Цим взагалі просякнуто весь фільм. Лише пара прикладів.
Згадується що в чевоному м’ясі є білки які можуть призводити до погіршення запальних процесів (насправді уповільнюють зменшення запалення). Також згадано про ДЕЯКІ антизапальні властивості ДЕЯКИХ овочів. І висновок з цього робиться – м’ясо веде до запалення, тоді як відсутність м’яса веде до зменшення чи відсутності запалень.
Другий приклад. Після того як довго розказують про шкідливість м’яса і показують його разом з молоком та яйцями під час кожної згадки робиться висновок про шкілдивість м’яса, молока та яєць. Лише на підставі того що яйця були постійно обведені однією рамкою з м’ясом.
Неправдива інформація
Цього просто цілий вагон. Найпростіший приклад – шкідливість молока. На сьогодні нема ніяких підтверджень ні за користь молока ні на його шкоду для дорослих людей. Загальний консенсус в тому що чим старша людина тим менше молоко має сенс для неї. А шкідливим вважається вживання більше 1.2 літри молока на день.
У науково-популярній формі про молоко:
Але найкричуща брехня була показана “антропологами” про начебто пристосованість людських зубів і шлунків виключно до рослинної їжі. Це просто таки відверта брехня. Людина тим і особлива що є ВСЕЯДНОЮ. Зменшення зубів пов’язане з переходом на більшу кількість калорійної їжі (як м’ясо і риба) та залежності від зовнішнього травлення (різні способи приготування і часткової ферментизації рослинних і тваринних продуктів). Просто виберіть будь-яке з сотень і тисяч відео від антропологів на тому ж YouTube стосовно харчових звичок прадавніх людей. Перехід на висококалорійну їжу і скорочення часу на її травлення допомогло звільнити наш час для продуктивної діяльності, створення інструментів і так далі.
До того ж сучасні мавпи таки їдять м’ясо, просто його у них менше в раціоні ніж у нас. Відео як шимпанзе (наші найближчі родичі) чи горили ловлять якихось маленьких тварин (чи навіть представників іншої родини) і їдять також легко знайти.
Перекручена інформація
Пасажі про шкідливість тваринництва для планети звісно дуже розчулюють, але проблема в тому що як перейти просто на рослинну їжу то у багатьох країнах більшу частину року людям не буде чого їсти просто. Причина чому наші предки (навіть сьогодні це зустрічається в Україні) тримали свиней, наприклад, не тому що їм цікаво було це робити – просто до початку весни без консервування та наявності різноманітного раціону не так і легко дожити.
До того ж регіональні особливості (різноманітність і доступність їжі) сильно впливає на те що і як їли. Ескімосам, у яких взимку більше 70% раціону складає жир важко буде пояснити що треба перейти на овочі чи горіхи.
Сказане про сою, що вона на відміну від м’яса щось там не блокує – це антинаукова маячня. До того ж знову зручно не згадали, що користь з сої нашому шлунку “витягти” незрівнянно важче ніж з м’яса і є межа після якої нічого зі з’їденої сої просто не буде засвоюватися. Тому при важкій фізичній роботі на сої вижити просто не можливо – її навіть якщо з’їси багато то не перетравиш усю.
Звалення усього до купи
Чим більше фільм до кінця тим більш пропагандиським і менш науковим він стає. Весь фільм нам голови парили веганством, а під кінець показують вегетаріанців які їдять і яйця і сир… І це теж подано як доказ користі веганської дієти.
Також ближче до фіналу якщо звернути увагу на спеціалістів, що говорять на тему можна помітити що вони все далі і далі від тематики на яку говорять, а то і взагалі не можуть вважатися будь-якими авторитетами в темі на яку говорять.
Для прикладу подивіться відео з днем тренувань професійної вело-команди і зверніть увагу на їх сніданок та обід:
Автори і самі чудово розуміють, що коли професійний спортсмен каже “я став почуватися більш енергійним” це б мало якось вимірюватися. Але доказів того що зміна дієти на веганську покращує результати не так вже і багато. Повторю – це працює для ОКРЕМИХ поодиноких випадків, але не працює для значно більшої кількості спроб. І це навіть не згадують.
У підсумку
Повторюся – фільм дивитися варто. По-перше, він просто цікавий. По-друге, в ньому таки багато корисної інформації. По-третє, він підіймає деякі важливі питання. Але ставтесь до усього дуже критично, особливо до узагальнень і висновків на підставі випадкових фактів та поодиноких випадків.
Серіал про природу Афріки знятий в стилі Our Planet та Planet Earth II, тобто нейоміврна якість картинки, неймовірні зйомки, та такі події і явища… навіть складно собі уявити як все це знімали.
На жаль існує лише один сезон, буду сподіватися що вийде і продовження. Але навіть з того як виглядає картинка видно який дорогий цей серіал. Думаю саме проблеми з бюджетом і одночасний випуск кількох подібних серіалі BBC примусив авторів спростити вибір для глядача.
Думаю вже зрозуміло – я цей серіал полюбив і раджу. Але дивитися його варто якщо ви дійсно отримуєте задоволення від спостереження за тваринами і майже повної відсутності сюжету.
Головне в цьому серіалі – це неймовірні зйомки! Я навіть описати не буду братися, таке словами передати дуже важко. Як мінімум половину часу ми з Оленою в голос дивувалися – як вони це знімали?!
Таке враження що тварини спеціально слідують за сценарієм і грають свої ролі в сценах. А камера літає і обертається навколо них.
Якась погоня когось за кимось – і камера то рухається паралельно, то раптом прискорюється і вже показує їх з переду, а потім злітає у небо.
І на додачу ще й такі сцени є які я ніколи ніде не бачив.
Одним словом – геніальний продукт. Таке пропускати не можна!
