1917 (2019)

Цей фільм дійсно є кінематографічним дивом як і казали в один голос критики та глядачі. Знятий неймовірним довгим планом, камерою яка безперервно слідує за головними героями і просто затягує у події наче сам їх переживаєш.

До того ж це ще й дуже хороша історія – цікава, динамічна та трагічна. У фільмі персонажі яких добре показано і зрозумілі їх страхи, переживання та сподівання.

Також у фільма є кілька рівнів: те що безпосередньо відбувається з головним героєм та людьми навколо нього, уся військова кампанія та рівень на якому неприродність та безглузду жорстокість війни бачиш як наче представник іншої цивілізації.

Якоюсь мірою фільм схожий на теж дуже класний Dunkirk.

На мою думку це одни з найкращих фільмів останніх років взагалі і він є справжнім мистецтвом.

Оцінки:

JoJo Rabbit (2019)

Про фільм свого часу багато писали і говорили – і яка нова ідея, і як візуально все подано, і який цей фільм є новацтвом для кінематографу і багато чого іншого. І навіть погоджуся з більшою часткою усього доброго що було сказано.

У фільмі показано життя хлопчика у фашистській Німеччині. У хлопчика є уявний друг – Гітлер. І він цьому Гітлеру допомагає боротися з ворогами держави та ідеології.

Ще у фільмі є мама хлопчика – учасник руху супротиву, офіцер-алкоголік, Гестапо, єврейська дівчинка, що переховується в домі хлопчика, тренувальний табір, друг і таке інше.

Ідея показати потворні і жорстокі явища через романтизований погляд дитини не нова – є дуже класний фільм Tideland де все це зроблено краще, є також візуально кращий The Fall. І згадуючі ці фільми я не хочу сказати, що JoJo Rabbit поганий фільм – він, на мою думку, класний, але не кращий ніж згадані.

Фільм однозначно можна рекомендувати – такі фільми бувають не часто і з ними варто хоча б одноразово ознайомитися.

Оцінки:

Sarah’s Key (2011)

Фільм з тих, що може трошки зіпсувати настрій. Це історія про те як перед німецькою окупацією налякані французи виганяли євреїв з їх домівок, а потім “забували” про це і ніколи не згадували.

Журналістка (вже у нашому часі) яка розслідує історію однієї такої родини несподівано для себе знаходить зв’язок зі своєю власною родиною. І продовжуючи розлідування розмотує весь клубок, що не робить нікого щасливим, і навіть навпаки.

А те що я зауважив, що фільм може зіпсувати настрій – це тому, що це дійсно трагічна історія яку добре розказано і яка б’є по емоціях. Тому скажу, що фільм хороший, але чи дивитися його вирішуйте самі.

Зі схожих фільмів можна також згадати теж дуже трагічний і навіть страшний The Boy in the Striped Pajamas.

Оцінки:

Rock The Kasbah (2015)

Продюсер-невдаха, що перебивається переважно дурячи людей та іноді працюючи зі справжніми виконавцями погоджується поїхати з однією зі своїх протеже в Афганістан. А там вже його затягує у вир подій де він знаходить місцевий талант.

Фільм засновано на реальній історії драматизм якої полягає у тому, що представники деяких племен не можуть допустити щоб жінка співала, та ще й публічно, та ще й це б показували по телевізору. Покарання за порушення такого правила – смерть і жінки і усієї її родини.

Тому історія стрибає між драмою, комедією та бойовиком.

У цілому вийшов дуже приємний фільм де намішано трошки усього і де є дуже класні актори. Я особисто отримав задоволення від перегляду, буду дивитися ще неодноразово і можу порадити цей фільм. Низькі оцінки і чим саме фільм не сподобався глядачам і критикам пояснити не можу. Схоже я побачив у ньому щось чого там нема.

Оцінки:

War Machine (2017)

 

Найбільша проблема цього фільму в тому що він сам не може вирішити чи він драма, чи сатира, чи чорна комедія. При чому всі ці жанри не перемішані, а подані блоками. Ось наче перед нами розвиваються військові дії, аж раптом починається сатирична секція яка через 15 хвилин перетворюється ледь не на комедію з гегами і так далі по колу.

Група військових намагається розв’язати певну ситуацію в Афганістані і для цього користується як воєнними так і чисто маркетинговими методами. Вони домовляються, викручуються, впливають та іншими способами намагаються розв’язати проблеми що виникають перед ними.

Фільм цікаво дивитися, у нього цікавий сюжет і хороші актори. Приємна картинка, переживаєш за героїв, тобто усе що треба щоб дивитися з інтересом та переживати емоції.

А по закінченню думаєш – що це я щойно подивився і який у всьому цьому був сенс? Ну як мінімум фільм дуже добре зроблено – з якістю і картинки і подачі тут все добре.

Оцінки:

 

 

Fury (2014)

Фільм “про війну” – він розказує про екіпаж американського танку під час Другої Світової. Починається він як доволі непоганий фільм про війну. Тут у нас є цинічні та трошки пришиблені танкісти до яких потрапляє новачок. Кожен з екіпажу представляє собою різні ступені розладу психіки виклаканого побаченим і пережитим.

Але чим далі тим більше фільм стає героїчною казкою. І це не погано саме по собі, просто не варто очикувати достовірності і документальності. А останній бій так взагалі є чимось що можна було б записати як бій за участі богів. І вже не розумієш де вигадка, де правда і чи не передсметні це видіння показують нам.

Закінчується усе теж безрадісно та трагічно і стає зрозуміло що це фільм не про конкретну подію та не про конкретних людей, а натомість про героїзм в цілому та про самопожертву.

Оцінки:

 

Hyena Road (2015)

 

У доповнення до Lone Survivor цей фільм теж розказує про “пригоди” американських військових в Афганістані. Цього разу мова йде про побудову і убезпечення дороги яка б дала можливість не лише вільніше пересуватися військовим, але і допомогла б афганській економіці. Складнощі ж утворюють не лише пов’язані з війною проблеми, але і місцева політика, бандити та інші різні мало приємні речі.

Фільм напружений і драматичний, але в ньому дуже багато намішано різних серйозних речей (сама війна, викрадення дітей, місцеві корумповані політики, впливові афганці з минулим, …) і з часом просто починаєш губитися в проблематиці і не знаєш на що реагувати. А невдовзі після перегляду починаєш забувати геть усі деталі.

Тому можна сказати що фільм мабуть варто дивитися, але в голові у вас після перегляду мало що залишиться нажаль.

Оцінки:

 

 

Lone Survivor (2013)

Історія групи американських морських піхотинців (заснована на реальних подіях) яких відправили на спеціальну місію з усунення одного з ватажків афганських терористів. Але у них з самого початку пішло все не так і вони вимушені були відстрілюватися і відходити, і знову, і знову… Лише один з них вижив, він же і розказав цю історію.

Фільм примушує переживати за героїв і затягує в сюжет. І в той же самий час у фільмі нема щасливою розв’язки і лишає він по собі доволі пригнічений настрій. Так що самі вибирайте чи хочете таку історію дивитися.

Оцінки:

 

Dunkirk (2017)

Цей фільм і лають і хвалять одночасно. Хвалять за те як він передає жорстокість війни, навіть її безглуздість, те як війна випадково руйнує життя людей і те як безліч дрібних подій та особистих трагедій складаються у велику болючу картину. А лають фільм за його недостатню масштабність, за технічну недостовірність, за те що нема головних героїв навколо яких крутилася б історія, та ще й за те що історії як такої у фільмі нема.

Натомість цей фільм складається з коротеньких уривків життя непов’язаних між собою людей. І усі ці уривки відбуваються в один і той же час.

Мені фільм сподобався – сподобалося саме те як відносно мінімалістичним способом показано масштабну трагедію. І те як ціла картина складається наче з випадкових мазків теж сподобалося. Але найбільше сподобалося як усі ці дрібниці створюють настрій і передають емоції.

Тому для мене це не просто хороший фільм, а один з найкращих фільмів про війну взагалі.

Оцінки: