Категорія: Рецензії на фільми

Teeth (2007)

Фільм з абсолютно безумною та крінжовою ідеєю через яку більшість людей навіть не починають його дивитися. А ідея в тому, що у головної героїні ростуть зуби в самому неочікуваному місці… і вона ними наносить шкоду.

Не дивлячись на таку наче б то ідіотську історію сам фільм вийшов навіть дуже цікавим – суміш жахів та чорної комедій, актори добре вписалися в образи, історію розказано цікаво, навіть якесь містичне підґрунтя додали. Коротше це той випадок коли фільм за усіма ознаками мав би бути повним сміттям, а маємо фільм який можна навіть порадити.

Оцінки:

The Taking of Deborah Logan (2020)

Фільм жахів розхвалений критиками та оглядачами… а мені надзвичайно він не сподобався. Історія розказана не цікаво – усе затягнуто, усе з якимись натяками, все з недомовками. Гра акторів теж так собі як на мене – ті актори хто міг би зіграти мають ролі де треба відігравати не надто психічно здорових, а інші якось взагалі не підходять під ролі.

До того ж усі жахи на які так довго накручувалися виявилися доволі прямолінійними і більше акцентуються на неприємній картинці, ніж на втраті контролю над ситуацією і собою (що для мене у жахах найважливіше).

В будинок де живе в тому числі хвора мати однієї з дійових осіб приїздить компанія, а далі та божевільна починає чудити все більше і більше і аж до жахів.

Дії у фільмі для мене виглядали дуже сумбурно, ритм надзвичайно рваний і враження такі наче подивився купу випадково зліплених кліпів. Мені справді важко зрозуміти, що такого у фільмі побачили критики і де та неймовірна атмосферу жаху про яку ледь не кожне з них говорить.

Оцінки:

As Above, So Below (2014)

Французький фільм жахів в жанрі “загублені зйомки” який мені несподівано навіть дуже сподобався.

Доволі мутний початок – щось якась вчена з другом лізуть у катакомби під Парижем у супроводі якихось випадкових дігерів… а далі все стає дивніше і дивніше, а згодом і зовсім лячно.

Хоча фільм не пояснює до кінця, що і чому відбувається, але можна якусь певну логіку знайти і почати вибудовувати в голові якісь теорії. Проте фільм лишає багато простору для уяви то додумувань.

Коли вже відбувається несамовите жахіття і герої яких все менше і менше лишається в групі хаотично бігають якимись вузькими підземними норами фільм аж прямо виходить на новий рівень. І візуальна частина на висоті теж, хоча звісно треба враховувати, що все варте уваги відбувається в темряві, або не у фокусі.

Фінал фільму наче і позитивний (відносно звісно – враховуючи кількість жертв), але лишає якийсь неспокій. Що теж добре говорить про фільм та ідею в ньому.

Оцінки:

JCVD (2008)

Жан-Клод ван Дамм давно і безуспішно намагається повернути собі зірковий статус в жанрі бойовиків і ось цей фільм є однією зі спроб яку можна сприймати серйозно. Спроба не вдалася, але тим не менш.

У фільмі є непогана історія – банк в який зайшов Жан-Клод (у фільмі він грає самого себе) в процесі пограбування тож він опиняється в заручниках. І далі грабіжники примушують його говорити і поводити себе таке наче це він грабує банк.

У фільмі є трошки гумору, трошки бійок (але зовсім мало) і навіть трошки драми. Більше того – фільм доволі цікаво дивитися.

Але йде час, фільм не закінчується і все тягнеться і тягнеться. І якби це не ван Дамм то можна було і простити мабуть, але підсвідомо очікуєш якихось балетних стрибків з розворотом, пафосного мордобою і такого подібного – а нічого цього нема. Тим більше мені дивно бачити такі високі оцінки – чи я не роздивився хорошого у фільмі, чи вже переріс такі фільми.

Оцінки:

Foundation (2021)

Коли Apple оголосили про початок зйомок серіалу за однією з найбільш відомих і найбільш визначних науково-фантастичних серій (звісно йдеться про цикл книг Ісака Азімова) це не могло не привернути увагу всіх любителів фантастики.

Отже прийшов час, серіал вийшов в ефір… і багато хто відгукується про нього не дуже добре, навіть з розчаруванням.

З моєї точки зору відбулося певне непорозуміння між авторами серіалу та прихильниками книг. І про це далі.

Оцінки:

Season 1

Моя основна претензія – це не серіал за книгами, це скоріше серіал за мотивами книг. Тобто він не є екранізацією аж ніяк, а багато в чому навіть вступає в протиріччя з книгами.

Там де Азімов писав про те, що окремі індивіди мало що вирішують і головним є те як ведуть себе великі групи людей – в серіалі навпаки присутність критичних людей у важливі моменти є вирішальною.

Науку в книгах замінили містикою, пророцтвами та передчуттями. А віруючий робот так це щось взагалі з площини гумору в реальності твору Азимова.

Проте серіал має шикарну візуальну частину. І хоча виглядає все геть не так як мені уявлялося читаючи книги – дивитися було дуже цікаво, дизайн космічних кораблів, поселень та костюмів на висоті.

Лінія династії імператорів-клонів так взагалі дуже цікава і дивитися серіал про них було б навіть цікавіше – наче б то всемогутні люди замкнені в золотій клітині все життя яких присвячене виключно створенню власних клонів.

Певна політична та релігійна наївність авторів також знижують оцінку. Але в цілому я особисто не розчарований (хоча і не в захоплені).

Оцінки:

Dune: Part One (2021)

На момент виходу велика кількість прихильників книги почали страшенно критикувати фільм – мовляв не на тому акцентується, невірно візуалізує і надмірно спрощує. І в той же час люди які не цікавляться фантастикою і не читали книгу фільм прийняли дуже позитивно.

Про себе можу сказати – мені фільм сподобався. По-перше, в ньому неймовірна візуалізація і навіть дуже близька до того, що я собі уявляв. По-друге, фільму вдалося те, що практично ніколи з екранізацією книг не вдається – передати думки та настрої героїв. По-третє, деяке спрощення деталей та перестановка подій дозволили доволі складну та заплутану реальність книги донести до того самого широкого загалу.

І це дійсно вражає – надзвичайно тривалий фільму у яком хоч якась динаміка починається після більше ніж години тягучих сіро-коричньових сцен де герої летаргічно спілкуються та насуплено страждають… і це дивляться, і це людям подобається, і це людям зрозуміло. Як на мене – це успіх.

Якщо ж порівнювати з геть окремим твором яким стала екранізація Девідом Лінчем то тут все просто – це два абсолютно різні фільми які спільного мають лише назву та елементи сюжету.

Дуже радує, що така не проста для сприйняття фантастика як “Дюна” отримала достойну реалізацію оцінену масами та не провалилася в прокаті. Чекаю другої частини.

Оцінки:

The Last Days on Mars (2013)

Фільм є несамовитою мішаниною ідей, сюжетних ходів, драматичних та гострих моментів… і в результати вийшло каша яку здавалося б мало бути цікаво дивитися, а на практиці таке враження, що марно витратив час.

Щось там база на Марсі, збирають зразки, біологічне зараження, зомбі, і так далі. Фільм стрибає від наукової фантастики через надуману драму до абсолютно сміховинних жахів.

І хоча у фільмі є непогані елементи як цікава зав’язка, візуальна частина (спочатку все виглядає доволі реалістично), дуже швидко все перетворюється на повне безглуздя. І навіть доволі хороші актори які чудово виглядають в інших фільмах на другому плані тут не можуть витягти цей фільм.

Для любителів фантастики – так собі на випадок коли більше нема чого дивитися. Цінність як фільму – надзвичайно низька.

Оцінки:

The Sacrament (2013)

Сюжет фільму надихнула історія реальної секти яка будувала собі комуністичний рай в джунглях Південної Америки, а закінчила зомбуванням та масовим самогубством. Хоча події фільму і не відповідають на 100% реальній історії та відбуваються в наші часи.

Пара журналістів прибуває у комуну (і у одного з них там живе сестра) і починають спілкуватися з людьми та задавати незручні питання очільнику. Спочатку все виглядає дуже добре – люди живуть розслаблено і не мають ніяких подразників сучасної цивілізації. Але з часом починають проявлятися деякі невідповідності і ситуація різко переходить в критичну.

З одного боку фільм цікаво дивитися навіть знаючи як розвивалися події насправді – занадто вже драматичне усе на екрані. А з іншого боку нічого крім масової трагедії фільм на жаль продемонструвати не може.

Оцінки:

The Baytown Outlaws (2012)

Фільм сильно страждає від того, що історію розказану в ньому практично неможливо зрозуміти – акценти зроблено на сценах перестрілок та бійок, а також на доволі виразних героях, але що саме вони роблять і для чого… ось тут проблеми.

По суті це кримінальний бойовик в якому безбашені брати-реднеки беруться допомагати жінці у якої викрали дитину. Але як я вже сказав саме ось це і важко відстежити.

І насправді шкода – актори добре вписалися в образи, сцени усі прямо приклеюють до екрану і весь фільм виглядає дуже стильно. А от згадати чи переказати сюжет – це буде важко. Втрачена можливість на жаль.

Також дивно те, що фільм позначено як кримінальну комедію. Але де там комедія я так і не роздивився – невже з персонажів та їх неосвіченості треба було сміятися?

Оцінки: