Lypertek PurePlay Z3 2.0

Бездротові навушники від виробника про якого я ніколи не чув і якби побачив в інтернеті десь рекламу то пропустив би і миттєво забув би. Але ж чому тоді я їх купив і пишу про них? Справа в тому, що якось я подивився відео від відомого оглядача аудіо-техніки (і особливо навушників) Crincle (сайт – In-Ear Fidelity (crinacle.com)). І він не просто оглядач, але і працював з кількома брендами щоб налаштувати звучання їх певних моделей. І деякі виробники навіть випускають спеціальні редакції їх продуктів з його налаштуваннями.

Так ось в одному відео де він називав найкращі бездротові навушники серед інших категорій була “найкращі бездротові для аудіофілів до $100”. Це звісно звучить як оксюморон, але тим не менше ось саме цю модель він згадав і розказав про її переваги.

Я після цього трошки пошукав інформацію в інтернетах і побачив, що модель дійсно доволі відома у вузькому колі поціновувачів. При чому раніше вона називалася Lypertek Tavi і саме під таким іменем про неї можна знайти найбільше інформації.

Після певного часу використання мені є що сказати про цю модель як хорошого так і не дуже. Отже:

  • Звук. Тут дійсно все дуже круто, але є специфіка. На відміну від тих же Bose QuietComfort Earbuds II які просто дарують відчуття енергійного звуку тут ніякого окрасу не додається. Але в цих навушниках я чую усі інструменти окремо і дуже добре який би щільний звук не був. Навіть можна сказати, що втрачається певна магія музики – бо чуєш усі абсолютно елементи. Я взявся їх спробувати і перший раз просидів у них годину слухаючи вже знайомі пісні.
  • Якщо спробувати розібратися в частотах то тут скоріш за все не вистачає басу (тобто його чути, але мало у порівнянні з іншими популярними бездротовими моделями для спорту), високі не дратують взагалі і середина звучить в першу чергу дуже розбірливо. Стосовно стилів та жанрів навушника дуже добре відтворюють важку музики чи насичену електрону, а для класичної чи м’якого року вони будуть звучати занадто прісно як на мене.
  • Якість виготовлення. Це Китай, стовідсотковий та не приховує. Але зроблено усе надзвичайно якісно і навіть красиво, хоча і не з преміум-матеріалів. Доволі компактний чохол покритий матерією, жорсткий пластик навушників, звичайні вставки для вух.
  • Бездротова та через USB-C зарядка. Усе стандартно.
  • Парування з пристроєм. Це жах. З перших спроб не вдавалося. То смартфон їх не бачить взагалі, то парується лише до лівого чи правого… Довелося перевантажувати навушники на заводські налаштування і починати спочатку. І кожного разу при паруванні гучність на них стрибає різко вгору, а потім за секунду-дві так само різко падає до раніше встановленого рівня.
  • Комфорт. Дуже такий собі. Вони не те щоб муляють, але постійно відчуваються у вухах наче клубки вати туди понапихав. Також вони у мене не випадали під час занять в залі (тобто коли вправи з вагою чи на станках роблю), але бігати я би в них не ризикнув – постійно здається, що сидять вони у вухах не надто надійно.
  • Управління. На навушниках справжні кнопки які треба з певним зусиллям натискати і кожне натискання зсовує навушники і їх доводиться поправляти. А з іншого боку ніяких випадкових спрацьовувань. Сама схема управління доволі проста: одне натискання – відтворення/пауза, подвійне – гучність, потрійне – наступний/попередній трек.
  • Додаток для смартфону простий і корисний. Дозволяє поміняти функції подвійного та потрійного натискання кнопок та налаштувати еквалайзер. Також можна увімкнути їх спеціальний режим LDX Audio (раджу це зробити – так музика звучить найенергійніше).
  • Ціна в $89 з одного боку доволі висока якщо у вас нема особливих вимог до якості звуку і ось всього цього хорошого названого вище. Але з іншого боку якщо вищеназване вас цікавить то знайти щось краще буде дійсно складно.

Модель на сайті виробника – PurePlay Z3 2.0 – True Wireless In Ear Isolating Earphones – Lypertek.

Мені ці навушники подобаються, але чесно кажучи придбати їх було забаганкою, а не необхідністю і якщо накласти обмеження “одна модель для усього” то через усі недоліки я би їх не вибрав як такі.

Age of Booty

Вже скільки в нас Х-бокс, а гра в піратів не покидає першої стрічки у списку наших ігр. Я якось вже постилася про неї в ЖЖ. Власне то був пост про перші враження. Тепер час написати, чи були вони справедливими.

Ця стратегічка дійсно класна реалізована, нічого навороченного – все просто і ясно. Треба відмітити графіку, звукове оформлення – все зі смаком і юмором. І, головне, не набридає, принаймі мені.

Кожен раз проходиш карту і кожен раз все відбувається по-іншому. Є карти, де рулиш своєю бандою проти банди другого або других піратів-противників, то бува не нахвалися які попалися розумні напарники – воюємо слажено і кругом встигаємо, а іноді ну такі тупі – і не штурхонути, не сігналу їм дати, Вах!

І в онлайн піратствовать одне задоволення – як-ніяк з живими людьми воюєш. Мікрофон вагомо допомогає у грі, хоча все одно все залежить від того хто в парі – були перемоги вніму.

Як не дивно, але загалом попадаются дорослі американці. Кожного разу здивовані возгласи чую тіпа ‘Wow! That’s a girl!’, бо в нас один live-еккаунт Dovbojob і аватар заточено під Саньку – такий хлопчисько в рванках (: Я  довгенько не виходила піратствувать в онлайн – стіпіснялася. А потім якось навіть своя компашка зібралася, пофрендилися. Треба сказать, нема кращого засобу пізнати людину, ніж ріал-тайм войнушка. По-різному бувало ^_^

На жаль, не всі в нас дома поділяють мого захвату від піратствування. Здається, це принципове :/