Про те як я проходив з бородою два місяці…

Перед Новим Роком Олена через сімейні обставини поїхала в Україну де і зустрічала 2019-й, я ж провів 2 тижні сам-один. Ну ми і подумали (так, разом), що цього часу якраз буде достатньо щоб виростити бороду :)

Перше що я з’ясував – те що неакуратна щетина з’являється дуже швидко зовсім не означає що до появи повноцінної бороди залишилося усього кілька днів. Та я власне бороду відростити так і не зміг.

Друге – щетина хоча і дратує, але не довго і звикаєш до неї буквально за пару днів.

Третє – росте все не обличчі дуже нерівномірно. І навіть на ранніх стадіях треба слідкувати за тим що є так само як і коли результату досягнуто.

За два тижні я усього лише зміг відростити 3 міліметри бороди і при цьому на щоках щільність її була помітно рідкіша. А підтримувати мені усе це в акуратному стані несподівано дуже легко дозволив трімер Philips Norelco OneBlade. Сам по собі цей OneBlade що начебто є універсальним рішенням голить дуже погано, але як додати на нього насадку (в комплекті йдуть на 1, 3 та 5 мм) то несподівано все стає дуже просто.

Власне наступним моїм відкриттям стало те що утримувати 5 мм бороди навіть легше ніж мати поголене обличчя. Маючи трімер достатньо раз в кілька днів поводити ним по обличчю у довільних напрямках і все виглядає рівненько і свіженько.

Ну а потім вже стабільно маючи 5 мм я почав робити і інші відкриття. Так я з’ясував що борода моя не колюча, а навіть доволі м’яка. Також працює вона як збирач вологи коли бігаєш у холодну погоду. Та і взагалі є якесь відчуття додаткового прошарку на обличчі. Хоча ні перегрівання ні навіть нагрівання борода не спричиняє.

Ну і після пари місяців такої волохатості я вирішив все це збрити – ми збираємося їхати в тропічну країну і я чомусь побоявся що навіть з такою бородою можуть бути незручності.

Збривати виявилося теж зручно тим самим OneBlade – йому все одно на довжину волосся. І хоча зрізає він не чисто додаткове “полірування” звичайним станком все виправляє. А якби я збривав навіть ті 5 мм лезом (що я і пробував робити з самого початку) то це не лише б зайняло дуже довго, але ще й спричинило б масу порізів, подразнень шкіри і самі леза забиваються постійно так що вичистити їх дуже складно.

На цьому у мене все.

Robert R. McCammon. The Listener / Роберт МакКаммон. Той що слухає (2018)

Жанр книги скоріше кримінальний трилер ніж будь що інше, але тут є і містична складова.

Якщо коротко то це кримінальна історія в якій парочка відбитих злочинців викрадає дітей багатія і намагається вибити з нього викуп. Ну і звісно їх плани не йдуть так як їм би хотілося і різна стріляники, бійки і погоні в книзі є.

Але ще тут є паралельна історія про людей які мають телепатичні здібності і можуть спілкуватися на великих відстанях. І одна з викрадених дітей виявляється такою телепаткою. І також у нас є молодий чорний хлопець що може з тією дівчинкою спілкуватися і він допомагає у звільнені дітей.

Ще в книзі багато соціальної та расової нерівності, історичних екскурсів та усього такого атмосферного. 

Книга не погана, я дочитав і навіть були місця де затягувало. Але в цілому я таки жанр не люблю і вдруге читати навряд чи стану.

Оцінки:

Five Ten Freerider

Характеристики та призначення

Не так давно я писав про пласкі велосипедні педалі та в яких випадках їх використання виправдане. І хоча пласкі педалі можна використовувати як зі спортивним так і зі звичайним взуттям проте існують і спеціальні вело-туфлі для пласких педалей. І ось ця модель є найпопулярнішою – з того що я бачу навколо 9 з 10 людей на пласких педалях (переважно це гірські велосипеди) мають взуття не лише цього бренду, але саме цю конкретну модель.

Отже деякі характеристики:

  • Ціна. Повна ціна складає $100, дуже рідко бувають розпродажі в інтернет- та звичайних магазинах де цю модель можна знайти за $80. Треба зауважити що існує велика кількість модифікацій цієї моделі і ціна в залежності від додаткових можливостей може сягнути аж $200.
  • Матеріали: шкіра та високоякісна синтетика.
  • Спеціалізована підошва розроблена для пласких педалей з шипами – не пошкоджується від шипів (не так як на звичайному взутті) і краще “прилипає” до педалі.
  • Вага: 403 грами (14 унцій).
  • На сайті виробника – https://www.adidasoutdoor.com/five-ten-freerider-mens-mountain-bike-shoe/FT07.html.

Враження від використання

Головна причина чому я вибрав цю модель для себе і для Олени в тому що це перша модель яку рекомендують купити усі сайти і форуми і тому що її використовують практично усі. І нам теж сподобалося, задоволені.

У чому ж відмінність спеціалізованого вело-взуття для пласких педалей від скажімо бігових кросівок? Перше це підошва – вона має бути не гнучка, але при цьому і не тверда. Тобто така як у скейтерському взутті (Vans та інші). Така підошва рівномірно розподіляє тиск і дозволяє докладати однакове зусилля навіть під кутом. Також як я вже зазначив підошва тут краще тримається на педалі і не так пошкоджується шипами.

Друге, це на відміну від скейтерського взуття, нога краще захищена більшою кількістю матеріалу – це і прошарки зверху і подушечки там де треба всередині. В цілому хороший захист для пальців та ступні навіть якщо нога десь влетить у дерево чи просто впадеш з велосипеда.

Також ці туфлі добре захищені від води (хоча і не є водостійкими) і щоб вони промокли треба залізти на деякий час у глибоку калюжу. І при цьому їх легко відмивати.

До того ж вони непогано виглядають і в них навіть можна ходити (звісно якщо це не похід технічним маршрутом) і особливого дискомфорту не буде. Якщо ж на велосипеді то взагалі можна кілька днів спокійно в них проводити – ні натирань, ні затікань, нічого такого.

Туфлі ці дуже добре тримають свою форму і має пройти багато років і кілька сотень (скоріше тисяч) кілометрів доріг щоб вони почали зношуватися.

Повторюся що ми задоволені і я приєднаюся до тих хто радить цю модель – з нею ви точно не прогадаєте, і коли настане час купувати нову пару (через багато-багато років) то вже будете порівнювати з якісним продуктом.

Оцінки:

Devilman: Crybaby (2018-…)

Аніме яке почалося як доволі звичайна історія про школяра який отримує супер-здібності, але дуже швидко все це переростає в жорстоку і депресивну насичену подіями несамовитість.

Оцінка на IMDb – 7.6/19 (https://www.imdb.com/title/tt6660498).

Season 1

В основі історії лежить  сюжет про те що першими істотами які населяли нашу планету до людей були кровожерні демони які починають захоплювати тіла людей.

Головний герой також захоплений демоном проте залишається людиною у свідомості і починає за допомогою друга боротися з демонами. Поступово і непомітно події стають все кривавішими та і сама історія має все темніші відтінки.

Це точно не для дітей, більше того  – це аніме навіть не для всіх дорослих. Цілком передбачаю що жорстокості сцен буде занадто для багатьох глядачів.

В останньому епізоді є зовсім неочікуваний твіст який суттєво змінює сприйняття того що ми бачили на протязі всього сезону і примушує переосмислити події попередніх епізодів.

Раджу дуже. Оцінки:

Mute (2018)

 

Доволі незвичний бойовичок дії якого відбуваються у недалекому кібер-панковому майбутньому.

У фільмі є доволі хороша і цікава майже детективна історія, персонажі якими переймаєшся, є хороша візуальна складова і актори грають прямо таки дуже добре.

З першого погляду фільм у якому німий бармен протистоїть гангстрам і врешті решт перемагає не буде здаватися оригінальним. Але завдяки антуражу в якому відбуваються усі події та нестандартним героям все у фільмі виглядає доволі свіженько.

Тож я цей фільм раджу для ознайомлення – він жвавий, напружений, красиво зроблений і цікавий. І я чесно не розумію таких поганих оцінок глядачів та критиків. Як на мене у цьому фільмі навіть трохи є від “Відозміненого вуглецю”.

Оцінки:

 

Jennifer Wells. Confluence / Дженіфер Веллс. Злиття (2014-…)

 

Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/151333-confluence.

 

Fluency / Побіжність (2014)

Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.

Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.

І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.

Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…

Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.

Оцінки:

Destructor – 2017 – Decibel Casualties

 

Чесний такий метал зіграний як наче зараз кінець 80-х. Як на мене то не достатньо агресивно і зовсім трошечки не вистачає важкості, але з іншого боку не можна звинувати команду у надто м’якому звуку чи якість засолодженості. Просто трошки не моє.

Кілька разів прослухав цей альбом і в принципі в колекції він зайвим не буде, але жодної пісні я так і не запам’ятав і жодне не можу назвати бойовиком. Усе якесь трошки краще за посереднє і усе без нарікань (хоча і хвалити нема за що). І якби я ніколи не почув цього альбому то теж мало що б втратив.

Але для тих кому heavy та power подобаються більше за рубаний та швидкий thrash має прийти до вподоби.

Оцінки:

 

Sepultura – 2017 – Machine Messiah

 

Добре що цей альбом не така безпросвітна нудятина як попередній реліз 2013-го року. Але погано що все одно це лише бліда тінь старої Sepultura.

Темп пісень в середньому набагато повільніший ніж очикуєш від команди, та і композиції якісь наче довші стали (хоча ні – просто нудненькі трошки). І знову ж таки у середньому – так собі. Не можна сказати що прямо ганьба і зрада, але так щоб і цікаво дуже було такого нема.

Якщо чесно то лише пару пісень з альбому варті того щоб їх зберегти у своїй колекції.

Оцінки:

 

7 Wonders

 

Одна з найпопулярніших і найвідоміших настільних ігор яка ледь-ледь перетинає межу між іграми в які можна грати з дітьми (типу Carcassonne чи King of Tokio) і всім буде цікаво і іграми в які дітям не так цікаво буде грати бо результат дії не проявляється одразу. Тим не менш це все ще доволі легка гра якій можна навчити друзів доволі швидко.

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 7, найцікавіше грати вчотирьох. Треба відзначити що існує гра 7 Wonders: Duel виключно для двох гравців з дещо зміненими правилами.
  • Час гри: від 30 хвилин до 1 години.
  • Складність правил: правила прості, але їх є певний обсяг. Тому пояснити буде просто, про усе займе час. За моїми оцінками 20-25 хвилин на пояснення правил з прикладами це те що знадобиться для введення новачків у суть гри.
  • Час навчання: потрібно приблизно 3-4 гри щоб оволодіти усіма тонкощами та нюансами, але на щастя жодне з них не є визначним та скільки небудь впливовим.
  • Жанр і категорія: античність часи (Греція, Рим), розбудовування цивілізації (ресурси, наука, війська).
  • Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції, одночасний вибір дії, різні вміння гравців.
  • Ціна: близько $30.
  • Розширення: існує кілька розширень які додають нові міста чи навіть нові карти. Головна проблема розширень в тому що гру побудовано так що якось суттєво міняти правила і механізми в ній не вийде.
  • Оформлення: все дуже красиво і гармонійно.

 

Правила

В грі є три епохи для кожної з яких є свій набір карт. Гравці починають кожну епоху з сімома картами, вибирають одну для будування і віддають усі інші карти гравцю зліва чи з права (залежно від епохи).

Кожна карта має вартість яку треба виплатити продемонструвавши що сам гравець чи його сусіди виробляють необхідні для будування ресурси (у сусідів ресурси доведеться купувати).

Кожна карта належить до певного класу і надає гравцеві різні можливості:

  • ресурси – виробляють ресурси (камінь, цегла, матерія, тощо)
  • знання – в кінці гри дають додаткові бали
  • виграшні очки
  • торгівля – можливість купувати ресурси за дешевше
  • військові – враховуються у війнах
  • гільдій – в кінці гри дають очки за певними правилами (для кожної гільдії свої)

Ресурси які має гравець “відновлюються” кожен наступний хід і при купівлі їх сусідами гравець все одно не втрачає ресурс і теж може ним скористатися.

У першій епосі карти найдешевші, але і надають вони найпростіші речі (ресурси, іноді знання). Друга епоха має більш потужні карти, але їх ціна вже доволі помітна. Третя епоха має найпотужніші карти, але в ній відсутні карти які дають ресурси.

Крім того у кожного гравця є своє місто в якому є слоти для будування див світу. Для будування використовується будь-яка карта (рубашкою вгору) і так само як і для звичайних будівель треба буде сплатити вартість дива світу. Самі дива або працюють як карти що надають ресурси, або дають виграшні очки, або мають якісь унікальні функції типу “безкоштовно побудувати будь-яку будівлю з відбію”.

В кінці кожної епохи відбувається війна між сусідами в якій за виграш та програш нараховують відповідно виграшні та програшні бали. Що цікаво з кожною епохою кількість виграшних балів зростає в той час як кількість програшних лишається незмінною – мінус один.

Ну і власне перемагає той у кого в кінці гри найбільше балів. Для підрахування балів в коробці є спеціальний блокнотик з рядками для різних типів карт та інших джерел виграшних очків.

 

Враження

Дуже хороша гра, просто одна з найкращих. Не лише цікава тема і механіка, але і багато взаємодії між гравцями. При цьому в грі поєднується довгострокове планування з необхідністю приймати одне з протилежних рішень майже кожного ходу. Також треба відзначити неймовірну збалансованість гри. Однозначно варто мати в колекції.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/68448/7-wonders), 28-ме місце у загальному заліку, 26-е серед стратегій. Моя оцінка – 10/10.