Mute (2018)

 

Доволі незвичний бойовичок дії якого відбуваються у недалекому кібер-панковому майбутньому.

У фільмі є доволі хороша і цікава майже детективна історія, персонажі якими переймаєшся, є хороша візуальна складова і актори грають прямо таки дуже добре.

З першого погляду фільм у якому німий бармен протистоїть гангстрам і врешті решт перемагає не буде здаватися оригінальним. Але завдяки антуражу в якому відбуваються усі події та нестандартним героям все у фільмі виглядає доволі свіженько.

Тож я цей фільм раджу для ознайомлення – він жвавий, напружений, красиво зроблений і цікавий. І я чесно не розумію таких поганих оцінок глядачів та критиків. Як на мене у цьому фільмі навіть трохи є від “Відозміненого вуглецю”.

Оцінки:

 

Jennifer Wells. Confluence / Дженіфер Веллс. Злиття (2014-…)

 

Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/151333-confluence.

 

Fluency / Побіжність (2014)

Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.

Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.

І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.

Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…

Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.

Оцінки:

Destructor – 2017 – Decibel Casualties

 

Чесний такий метал зіграний як наче зараз кінець 80-х. Як на мене то не достатньо агресивно і зовсім трошечки не вистачає важкості, але з іншого боку не можна звинувати команду у надто м’якому звуку чи якість засолодженості. Просто трошки не моє.

Кілька разів прослухав цей альбом і в принципі в колекції він зайвим не буде, але жодної пісні я так і не запам’ятав і жодне не можу назвати бойовиком. Усе якесь трошки краще за посереднє і усе без нарікань (хоча і хвалити нема за що). І якби я ніколи не почув цього альбому то теж мало що б втратив.

Але для тих кому heavy та power подобаються більше за рубаний та швидкий thrash має прийти до вподоби.

Оцінки:

 

Sepultura – 2017 – Machine Messiah

 

Добре що цей альбом не така безпросвітна нудятина як попередній реліз 2013-го року. Але погано що все одно це лише бліда тінь старої Sepultura.

Темп пісень в середньому набагато повільніший ніж очикуєш від команди, та і композиції якісь наче довші стали (хоча ні – просто нудненькі трошки). І знову ж таки у середньому – так собі. Не можна сказати що прямо ганьба і зрада, але так щоб і цікаво дуже було такого нема.

Якщо чесно то лише пару пісень з альбому варті того щоб їх зберегти у своїй колекції.

Оцінки:

 

7 Wonders

 

Одна з найпопулярніших і найвідоміших настільних ігор яка ледь-ледь перетинає межу між іграми в які можна грати з дітьми (типу Carcassonne чи King of Tokio) і всім буде цікаво і іграми в які дітям не так цікаво буде грати бо результат дії не проявляється одразу. Тим не менш це все ще доволі легка гра якій можна навчити друзів доволі швидко.

 

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 7, найцікавіше грати вчотирьох. Треба відзначити що існує гра 7 Wonders: Duel виключно для двох гравців з дещо зміненими правилами.
  • Час гри: від 30 хвилин до 1 години.
  • Складність правил: правила прості, але їх є певний обсяг. Тому пояснити буде просто, про усе займе час. За моїми оцінками 20-25 хвилин на пояснення правил з прикладами це те що знадобиться для введення новачків у суть гри.
  • Час навчання: потрібно приблизно 3-4 гри щоб оволодіти усіма тонкощами та нюансами, але на щастя жодне з них не є визначним та скільки небудь впливовим.
  • Жанр і категорія: античність часи (Греція, Рим), розбудовування цивілізації (ресурси, наука, війська).
  • Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції, одночасний вибір дії, різні вміння гравців.
  • Ціна: близько $30.
  • Розширення: існує кілька розширень які додають нові міста чи навіть нові карти. Головна проблема розширень в тому що гру побудовано так що якось суттєво міняти правила і механізми в ній не вийде.
  • Оформлення: все дуже красиво і гармонійно.

 

Правила

В грі є три епохи для кожної з яких є свій набір карт. Гравці починають кожну епоху з сімома картами, вибирають одну для будування і віддають усі інші карти гравцю зліва чи з права (залежно від епохи).

Кожна карта має вартість яку треба виплатити продемонструвавши що сам гравець чи його сусіди виробляють необхідні для будування ресурси (у сусідів ресурси доведеться купувати).

Кожна карта належить до певного класу і надає гравцеві різні можливості:

  • ресурси – виробляють ресурси (камінь, цегла, матерія, тощо)
  • знання – в кінці гри дають додаткові бали
  • виграшні очки
  • торгівля – можливість купувати ресурси за дешевше
  • військові – враховуються у війнах
  • гільдій – в кінці гри дають очки за певними правилами (для кожної гільдії свої)

Ресурси які має гравець “відновлюються” кожен наступний хід і при купівлі їх сусідами гравець все одно не втрачає ресурс і теж може ним скористатися.

У першій епосі карти найдешевші, але і надають вони найпростіші речі (ресурси, іноді знання). Друга епоха має більш потужні карти, але їх ціна вже доволі помітна. Третя епоха має найпотужніші карти, але в ній відсутні карти які дають ресурси.

Крім того у кожного гравця є своє місто в якому є слоти для будування див світу. Для будування використовується будь-яка карта (рубашкою вгору) і так само як і для звичайних будівель треба буде сплатити вартість дива світу. Самі дива або працюють як карти що надають ресурси, або дають виграшні очки, або мають якісь унікальні функції типу “безкоштовно побудувати будь-яку будівлю з відбію”.

В кінці кожної епохи відбувається війна між сусідами в якій за виграш та програш нараховують відповідно виграшні та програшні бали. Що цікаво з кожною епохою кількість виграшних балів зростає в той час як кількість програшних лишається незмінною – мінус один.

Ну і власне перемагає той у кого в кінці гри найбільше балів. Для підрахування балів в коробці є спеціальний блокнотик з рядками для різних типів карт та інших джерел виграшних очків.

 

Враження

Дуже хороша гра, просто одна з найкращих. Не лише цікава тема і механіка, але і багато взаємодії між гравцями. При цьому в грі поєднується довгострокове планування з необхідністю приймати одне з протилежних рішень майже кожного ходу. Також треба відзначити неймовірну збалансованість гри. Однозначно варто мати в колекції.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/68448/7-wonders), 28-ме місце у загальному заліку, 26-е серед стратегій. Моя оцінка – 10/10.

Питання і відповіді: комунізм, капіталізм і все-все-все…

По слідах “дискусії” на https://www.mnenie.dp.ua/2016/04/21/sbu-razoblachila-podpolnoe-kazino-v-pyatixatkax-s-mesyachnym-oborotom-150-tys спеціально для ЯНКИ, а також інших кому цікаво долучитися створюю цей пост.

Що робити: пишите в коментах питання, бажано одне питання на один комент, а я відповідаю як можу.

Чого не треба робити: постити простирадла тексту – я на таке відповідати не буду. Поменьше тексту, побільше змісту.

 

UPD. Зробив спеціально сторінку Питання і відповіді – пишість ваші питання в коментарях там (бажано), або ні. Коротше як вам зручніше.

Колгоспні поля навколо нас…

 

Насправді ні, це звісно фермерські поля. Але я ось про що. Живеш собі з дня в день, якісь побутові та рядові проблеми щодня вирішуєш, роботу робиш, спортом займаєшся, ще на хобі якось час знаходиш, ну або примушуєш себе… І раптом вранці отак біжиш на зарядку і звертаєш увагу що красиво ж блін! Ні, ну не Венеція, і не Париж, але щось таке є ось у цьому всьому!

І тісненько хатинки стоять недалеко від усього цього, а справа на фото виноградники та заводик на якому роблять вино, зліва маленька річечка та асфальтована 20-кіломітрова доріжка для бігунів та велосипедистів вздовж неї. А за кілька ще кілометрів офіси Microsoft, а тут гуси літають і оруть, поле після доща, тракторці якісь… Все так класно що довелося стати і сфоткати. А на фото якась пасмурна муть вийшла.

Паперові книги: ніколи більше?

Недавно я прочитав книгу “Зірка Пандори” (Peter F. Hamilton. Commonwealth Saga / Пітер Гамільтон. Сага Співдружності (2004-…) яка мене дуже захопила і відповідно захотів негайно почати читати продовження. Пішов значить я на Amazon  і побачив там дивну річ – паперова книга коштує дешевше за елекронну! Дивіться самі – http://www.amazon.com/gp/product/0345461673. Про всяк випадок (у вас може показувати інші ціни) – паперова книга (м’яка обкладинка, дрібний текст, поля по 2-3 мм) коштує $7.82, а версія для Kindle – $8.99.

 

Звісно мене одразу ж почала душити жаба з приводу одного долара і я замовим паперову книгу… :) Результат ви бачите на фото нижче.

 

Порівняємо з моїм кіндлом (Kindle Keyboard + обкладинка з ліхтариком):

  • трохи більше 1000 сторінок і в результаті в кишеню цей “кишеньковий” формат вже не влазить
  • в темряві не почитаєш
  • розмір шрифта не поміняєш
  • закладку треба лишати бо не знайдеш де закінчив читати
  • нема вбудованого словника

Коротше я жаліюся щоб просто пожалітися, але мабуть це моя остання паперова книга яку я купую. Звісно будуть винятки:

  • книги де картинки важливі: анатомічні атласи, книги зі спорту і таке інше
  • книги з програмування – як не дивно з ними легше працювати коли їх надруковано
  • … і все?

 

Про сон, або скоріше про те як я не надто і люблю спати…

Прийшов час зізнатися в страшному – я не люблю спати…
Ну тобто як і усі люди я звісно хочу спати коли втомлююся і коли час, але я ніколи не розумів і досі не розумію усих тих картинок чи жартів де хтось не може довго-довго прокинутися, вимикає чи переводить будильник вперед, каже собі “ще п’ять хвилиночок” і таке інше. Усе життя, та і досі, я прикидався що мене ці жарти смішать, але я в найкращому випадку розумію про що в них йдеться… мабуть, але у самого такого мабуть ніколи і не було.
По-перше, якщо я не втомлений і спав хоча б 5-6 годин то прокидаюся доволі легко. Та і навіть коли прокидаюся втомленим то хоч приходити в тяму доводиться довше, але ніяк не 5 хвилин і близько – може пару хвилин у найтяжчому випадку. Єдиний випадок коли я вирішую продовжувати спати це якщо відчуваю себе страшенно розбитим після вчорашніх змагань чи тренування чи через те що пізно ліг і свої години ще не набрав.
По-друге, мені цікаво прокидатися. Попереду цілий день і чим раніше його почнеш тим більше цікавого і нового побачиш і тим більше встигнеш зробити. Особливо різво я прокидаюся якщо у мене на ранок запланована пробіжка – біг для мене поєднує фізичну активнисть з медитаціює і є одним з найприємніших способів проведення часу. Можна сказати що я з нетерпінням чекаю коли вже можна буде перестати спати і можна буде почати бігати.
Крім того сплю я не надто спокійно і впродовж усієї ночі крутюся навколо себе, перекручую ковдру і подушки і взагалі ніфіга не розкішно проводжу час.
А ще є такий глюк що коли я в стані “прокидаюся”, але продовжую лежати то починаються якісь прикольні глюки на зразок сну, але набагато більш емоційні – я бачу людей, місця і ситуації про яких вже забув, а емоції хитаються від безпомічного розпачу до відчуття жахливої втрати. Достатньо перележати пів-години щоб потім був поганий настрій на пів-дня.
Ну і до того ж у мене 100% відтворюється сценарій коли “переспавши” зайву годину отримую сильний головний біль.
Коротше я не є фанатом “поспати подовше”, хоча і вірю що деяким людям це подобається.
А у вас як?