Категорія: блоґерське

2020, найкраще за рік: фільми

Фільмів я дивлюся багато і тому мені є що сказати і про цей фільм, і про фільми які я лише побачив цього року вперше. Поїхали…

Фільм які можна назвати визначними, дуже хорошими та вкрай рекомендованими для перегляду:

  • The Midnight Sky (2020) – найкраща наукова фантастика цього року. Апокаліпсис та особиста драма перемішані з боротьбою за виживання.
  • Guns Akimbo (2020) – невідомий широкому загалу фантастичний (в сенсі не реалістичний) бойовик в якому звичайну людину втягнено в гру на виживання.
  • The Impossible (2012) – неймовірна історія родини яка пережила цунамі в Тайланді. Реальна історія.
  • Love and Monsters (2020) – ще одна фантастична пост-апокаліптична картина у світі з велетенськими монтрами. Це більше фільм про становлення героя. З елементами комедії та пригод.
  • Tenet (2020) – складний, але надвзивачно продуманий фільм Нолана який для мене є одним з його найкращих. Варіації подорожей у часі та проблем пов’язаних з цим.
  • Moneyball (2011) – ще одна реальна історія в якій менеджер бейсбольної команди вперше в спорті почав використовувати математичні методи для планування гри та побудови команди. Затягнуло неймовірно.
  • Dong wu shi jie / Animal World (2018) – китайці вразили цим чи то бойовиком, чи то фільмом про аферу. Звичайна гра камінь-ножиці-папір тепер йде фактично на виживання і вимагає чітко продуманої стратегії. Плюс візуальна складова неймовірна просто.
  • Extraction (2020) – це безумовно найкращий бойовик цього року. Швидко, динамічно, драматично. Неймовірна камера та сцени зняті безперервно. Б’є по емоціях.
  • Ad Astra (2019) – ще одни складний для сприйняття фантастичний фільм. І він реально складний – аж голова димить трішки коли намагаєшся усе відслідковувати.

Просто хороші, красиві, або у чомусь винахідливі фільми яким не вистачило щоб бути названими неймовірними:

  • Elizabeth Harvest (2018) – красиво і атмосферно. Клонування, відповідальність вченого та інші моральні проблеми разом з криміналом.
  • The Old Guard (2020) – суперможливості (відновлюватися після смерті) які призводять лише до більших проблем. І команда з цими можливостями до якої вперше за кілька сот років приєднується новачок.
  • Million Dollar Baby (2004) – не подивився свого часу цей фільм, і дарма.
  • Only (2020) – ще один апокаліпсис в якому на Землі помирають усі жінки. І це подорож останньої жінки до примарної надії до порятунку.
  • Donnie Brasco (1997) – фільм про кримінал, точніше навіть про італійську мафію та агента поліції в ній. Все прямо як треба в жанрі. Плюс це реальна історія.
  • Good Time (2017) – хороша кримінальна драма в якій головний герой намагається у обмежений час вирішити всі проблеми кількість яких лише зростає.
  • Den of Thieves (2018) – класний бойовик без будь-яких претензій. Є і перестрілки, і заплановані пограбування, і навіть несподівані повороти сюжету.
  • Here Alone (2017) – драма у пост-апокаліптичному світі. Все дуже і дуже погано, і просвіту не видно – якесь таке враження буде після фільму.
  • 1917 (2019) – просто треба дивитися, розказувати нема сенсу. Те як знято, як усе показано і які художні методи задіяно – це просто підручник режисерам майбутнього.
  • Bleed for This (2016) – історі боксера який після аварії, що мала знерухомити його не лише знову вийшов на рінг, але і перемагав.
  • The Death of Stalin (2018) – комедія яка для колишніх постсовків виглядає як трагедія. Погляд збоку на все те совєцьке безумство.
  • Molly’s Game (2017) – ще одна реальна історія, цього разу про азартні ігри та світ навколо них.
  • We Need To Talk About Kevin (2011) – іноді діти злі просто через те, що вони уособлюють собою зло. Цей фільм пригнічує і в ньому йдеться про злу дитину.
  • El hoyo / The Platform (2020) – незвична фантастика про багатоповерхову тюрму. У фільмі багато алегорій і є про що подумати.
  • Freaks (2019) – неоптимістична реальність за наявності супергероїв стала трендом не так давно, але цей фільм добре розкриває тему.
  • Knives Out (2019) – детектив та комедія.
  • JoJo Rabbit (2019) – ну таке. Модно, стильно, молодіжно і з Гітлером як уявним другом.
  • Prospect (2018) – просто класна фантастика. Світ та герої добре продумані, сюжет теж на рівні. Фільму не вистачає лише великого бюджету.
  • Carriers (2009) – епідемія та група героїв, що намагається вижити у новому світі.
  • Gisaengchung / Parasite (2019) – цей корейський фільм дуже наробив галасу і дійсно є непоганим змішування багатьох жанрів.
  • Free Fire (2017) – нетиповий бойовик який по суті є однією довгою перестрілкою у закритому приміщенні.
  • Fractured (2019) – божевіляя і злочин який свідомість приховує від самої себе.
  • In The Tall Grass (2019) – одна з непоганих реалізацій Стівена Кінга. Якщо і не старшно то хоча б атмосферно.
  • Time Trap (2018) – фантастика про подорожі у часі (не зовсім, але приблизно) яка з кожною хвилиною стає все кращою і кращою.

Ну і звісно фільми які розчарували:

  • Public Enemies (2009) – імениті актори та режисер, історія Ділінджера та його пограбувань і втеч… і все це дуже нудно.
  • The Irishman (2019) – довго, нудно і не цікаво.
  • Rambo: Last Blood (2019) – це просто ганьба яку навіть соромно дивитися.
  • El Camino: A Breaking Bad Movie (2019) – жалюгідне і ганебне продовження серіалу якого б не мало бути взагалі.
  • The Game Changer (2019) – брехливий фільм-маніпуляція про м’ясоїдство та вегетаріанство.

Додаткове читання – 2020, найкраще за рік: серіали.

2020, найкраще за рік: музика

Цього року було доволі багато цікавих для мене релізів, але було і кілька розчарувань. І як завжди під кінець року деякі імениті команди випустили повноформатні альбоми до яких у мене ще не дійшла черга щоб ознайомитися з ними – вони лишаються на наступний рік. Так само і цього року я розглядаю не лише те що було випущуно 2020-го.

Що сподобалося:

  • Sodom – 2020 – Genesis XIX – найцікавіший альбом групи за багато років в якому їх музика стала чіткішою, а не суцільним басовитим бубнінням як в кілької останніх релізах.
  • Testament – 2020 – Titans of Creation – класичний альбом від титанів стилю. Цей альбом як наче підсумовує творчість команди за останні 15-20 років і має в собі все найкраще за цей період.
  • Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic – все класно, одни з найкращих альбомів команди. Швидко, чітко, енергійно. Можливо недостатньо важко, але Annihilator ніколи не були важкими.
  • Jinjer – 2019 – Macro – потужний альбом від української metalcore команди. Навіть трошки кращий за попередній.
  • Toxic Holocaust – 2019 – Primal Future: 2019 – нова для мене команда в thrash metal яка змогла примусити порадіти новому диханню для стилю де так не часто з’являються варті уваги новачки і де дуже складно зробити щось нове.
  • Motanka – 2019 – Motanka – практично ніколи не слухаю doom metal, а тут почав лише через те, що це українська команда. І мені так сподобалося, що купив альбом і слухаю його регулярно.

Що можу назвати “ну, непогано”:

  • Infected Mushroom – 2020 – More Than Just a Name – як на мене то трохи гірше за попередній альбом (більш лірично і менш ритмічно цього разу), але все одно сподобалося.
  • Ozzy Osbourne – 2020 – Ordinary Man – я чесно кажучи не очікував, що мені сподобається хоч щось і планував просто один раз послухати. А в результаті альбом тепер в моїй колекції. Ця музика не достатньо важка чи енергійна, але винахідлива, приємна, гармонійна і просто створює хороший настрій. Це мабуть перший альбом від Оззі за останні 30 років який я готовий слухати повністю знову.
  • Mecalimb – 2020 – Collector of Souls – емоційна подача зробила цей альбом таким, що привернув мою увагу. А одноманітність пісень є його найбільшим недоліком.
  • Rage – 2020 – Wings Of Range – ветерани про яких я навіть не думав, що вони ще активні видали несподівано класний альбом. Їх музика безпомилково, але звучить вона так як має звучати сучасний метал.
  • Death Angel – 2019 – Humanicide – вдалий альбом від ще одних ветеранів. У них часто бувають промахи, але тут все добре.

Що не сподобалося і розчарувало:

  • My Dying Bride – 2020- The Ghost of Orion – ні конкретно цю команду, ні doom metal взагалі я не так щоб люблю. Але ось цей альбом було так розхвалено і розрекламовано, що я просто не зміг пропустити… і це нудно, неймовірно нудно, беземоційно, блякло і взагалі не цікаво ніяк.
  • Lindemann – 2019 – F & M – попсово, беземоційно, без енергії, усе мимо. Розчарування як воно є.
  • Korn – 2019 – The Nothing – я їх і раніше не любив. Але цей альбом – це найгірше в дискографії команди на мою думку. Мішанина темпів та гучності, істерика якась, і при цьому усе не цікаве і аж позіхаєш. Дуже погано.
  • Slipknot – 2019 – We Are Not Your Kind – у Slipknot єдиний хороший альбом для мене – це їх перший альбом. І з кожним наступним матеріал ставав все гірше. Ну і відповідно цей альбом – найгірше що група видавала будь-коли. Я взагалі не розумію що і де знайшли ті хто хвалить ось це.

2020, найкраще за рік: серіали

Після найкращих книг прочитаному у 2020-му варто згадати і кінематограф. Вирішив поділити на дві частини: серіали та фільми.

Отже серіали. Цього року хороші серіали (не обов’язково ті, що почалися саме у 2020-му):

  • The Expanse – найкращий фантастичний серіал усіх часів, взагалі. І до того ж 5-й сезон випущений в кінці цього року є найкращим сезоном з усіх.
  • Russian Doll – нове слово у сюжеті де один і той же день повторюється знову і знову.
  • World’s Toughest Race: Eco-Challenge Fiji – найважча багатоденна гонка в світі. У 2020-му проходила на Фіджі. Важко, складно, драматично і піднесено. Неймовірно одним словом.
  • The Last Kingdom – художня історія про часи вторгненя вікінгів у Британію та початок створення Англії. Частково історично, цікаво, героїчно та епічно.
  • Get Shorty – розумна кримінальна комедія про наркомафію яка відмиває (дуже невміло) гроші у Голівуді знімаючи фільм.
  • Space Force – політична сатира перемішана з різної якоті гумором. Netflix назвав цей серіал провалом року, але мені, на відміну від більшості серіал сподобався.
  • Dark – подорожі у часі, паралельні світи, депресія і відчай. Це безумовно найкраще що будь-коли знімали про подорожі у часі та неминучі проблеми пов’язані з ними. До того ж для мене це третій науково-фантастичний серіал усіх часів взагалі.
  • Tales from the Loop – наукова фантастика, містика та фантазія в якій кожна окрема серія наче є окремим фільмом, але всі пов’язані між собою. До того ж приховані натяки навколо для уважних глядачів. Історії відбуваються у місті де проводяться фізичні експеременти які і впливають на реальність.
  • Kingdom – зомбі-апокаліпсис у середньовічній Кореї. Плюс політичні ігри.
  • Sick Note – непогана британьска комедія з надзвичайними акторами в якій невдаха-лікар та просто невдаха мусять вдавати рак у пацінта і уникають викриття на протязі кожного сезону.
  • 11.22.63 – Стівен Кінг, подорожі у час щоб запобігти вбивству Кеннеді і чому це не дуже добра ідея.
  • Undercover – поліцейська історія про агентів під прикриттям у наркомафії. Другий сезон ще більш драматичний та напружений.
  • Disenchantment – любителі Сімпсонів, а особливо Футурами довго чекали нового творіння Метта Гроенга. І хоча в оцінках є певне розчарування мені історія у фентазійному антуражі сподобалася – пвна кількість непоганого гумору, виразні герої, анімація на рівні.

Розчарування року в серіалах:

  • Bloodline – високі оцінки, нагороди… і неймовірно нудний, тягучий та абсолютно безцільний сюжет про велику родину. Через сили дотерпіли півтори сезони. Кожна серія на 50 хвилин може буде повністю розказана у 2-3 реченнях. Абсолютна втрата часу.
  • Community – вважається ледь не одним з найкращих комедійних серіалів десятиріччя. А справді після кількох епізодів це постійні самоповтори та висмоктані з пальця жарти та ситуації. Нічого поганого, просто нецікаво.
  • The Witcher – нелогічна і надумана маячня з нереалістичними бійками та сюжетом і кастом які лише викликають питання. Ніякого задоволення під час перегляду взагалі, саме роздратування.

2020, найкраще за рік: книги

Цього року як і завжди я читав старі книги, тобто написані і видані багато років тому. І звісно вкотре перечитував книги які мені подобаються.

Але тут згадаю ті книги які цього року прочитав вперше і які мені сподобалися. І головним джерелом таких книг стало моє бажання прочитати найкращу науково-фантастично книгу за кожен минулий рік з того часу як ця номінація з’явилася.

Отже:

Розчарування року:

  • Нік Гаркавей. Гномон (2017) – роман розхвалений критиками і багаторазово нагороджений. А мені він розсипається на погано зліплені шматки, приторні ідеї та невдалу і не цікаву подачу. Дуже важко пробирався крізь текст. Ідея про поєднання кілької свідомостей в одному розумі, вторгнення античних богів та кібернетизацію реальності.
  • Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000) – не так погано як попередня книга, але цей цикл якийсь нескінченний. Герої та події все додаються і додаються, відслідковувати їх все важче… аж поки геть не зникає бажання це робити. А так це історія спочатку крихідтного містечка та його мешканців, а потім впливого міста яке впливає на весь світ (Марс), і про те як усе одне з одним пов’язано.

Як поєднати в купу фітнес-сайти та пристрої – моя версія

Доброго для мої маленькі читачі, давайте поговоримо про фітнес-пристрої, сайти та те як їх можна потоваришувати одне з одним.

Якщо у вас є фітнес- чи спортивний годинник, вело-комп’ютер чи розумний велотренажер, або навіть якщо ви тренуєтесь зі смартфоном то у вас неминуче виникло питання якими програмами та сайтами користуватися. І чим більше усього різного ви робите тим більше у вас опцій.

При цьому якщо пристрої, що вимірюють і збирають статистику у вас від різних виробників то скоріш за все кожне з них хоче зберігати статистику на сайті відповідного виробника.

Зараз вже усі відомі виробники дають можливість підключати сайти одне до одного так, що ті можуть обмінюватися даними. Але не все так просто і неминуче виникають проблеми такі як: дублювання записів, відсутність синхронізації між певними сайтами, або для певних даних і таке інше.

Перше, що я пораджу – зберігайте дані “рідним” для ваших пристроїв способом, і лише потім зливайте їх до купи.

Картинка далі показує як я усе налаштував для себе:

Тепер у деталях:

  • Мої пристрої з якими я тренуюся і змагаюся (Garmin Forerunner 735xt, Garmin Edge 520, Garmin Oregon 750t та підключені до них датчики пульсу, обертів, швидкості і таке інше) через Bluetooth підключення до смартфону зливають дані на мій Garmin Conect. Там же (на сайті або в додатку на смартфоні) можна ввести дані тренування вручну.
  • Мій вело-тренажер Wahoo Fitness KICKR SNAP підключено до Zwift на лептопі. У цій програмі можна кататися по Лондону, Нью-Йорку та інших місцинах, тренуватися за планом, ганяти в групі (у них там навіть змагання проводяться), а розумний тренажер змінює навантаження відповідно змін рельєфу. А звідси вже дані про поїздку зливаються на Garmin Connect.
  • Для тренувань лише зі смартфоном я використовую (коли таке трапляється) Strava. Цей сайт/програма є дуже популярною у велосипедистів в першу чегру, але остані роки і інші види спорту стали реєструватися на ній частіше. До того ж цей додаток на смартфоні є популярним способом зберігати дані в обхід програм від виробника як Wahoo, Eliе, Samsung чи інших. І якщо у вас пристрої від не надто відомих виробників то спробуйте їх саме з цим додатком.
  • Останні півтори місяці я також почав занотовувати все що їм протягом дня за допомогою MyFitnessPal – навіть просто бачити скільки і що саме їси впродовж дня допомагає робити кращий вибір. Дані потім завантажуються на Training Peak. Про сам додаток читайте тут – MyFitnessPal – погана хороша програма для підрахунку калорій.
  • Training Peak є мабуть найпопулярнішою платформою для взаємодії тренерів та атлетів. Плани тренувань, завдання у форматах Garmin, Zwift та інших, коментування, статистика і багато інших інструментів. Саме сюди зливаються мої дані з Garmin Connect. При цьому система достатньо розумна щоб співставити завдання та тренування і поставити їх у відповідність одне одному. І відповідно тренер може дивитися на успіхи того з ким працює (пульс, потужність, швидкість, самопочуття, тощо) і відповідно коригувати плани.

Тиждень на Training Peaks:

Тренування на Training Peaks:

Ще один інструмент який варто згадати стане дуже корисним у синхронізації даних з різних сайтів якщо у вас на кожному з низ вже накопичилася певна історія – подробиці у моєму запису про сервіс tapiriik.

2019/10/12 – Kona Ironman World Championship

Чемпіонат світку IronMan як завжди відбувся на Коні (Гаваї) в жовтні. І цього разу ми там були присутні. І до того ж там приймав участь Андрій Кузьмінський за якого ми вболівали.

З Андрієм ми домовилися, що будемо проживати на Гаваях разом за якийсь місяць до події. І через те що часу до старту лишилося не багато особливого вибору де жити у нас не було. В результаті ми їздили на Кону через пів острову по 2-2.5 години в кожен бік. Проте воно було варте.

Ми завжди хотіли подивитися на цю подію. Кона – це місце де тріатлон по суті почався. І цей конкретний страт мабуть є найвагомішим стартом тріатлону.

Сотня професійних атлетів і 2,5 тисячі любителів виходять на старт щороку щоб подолати 3.8 км плавання, 180 км вело і 42 км бігового етапу. При цьому просто так з’явитися на старт не можна – треба пройти кваліфікацію. Якщо сильно спрощено то треба або опинитися на подіумі на одному зі стартів IronMan у своїй віковій категорії, або показати один з найкращих результатів у віковій категорії на дистанції.

Таким чином на старт на Коні виходять найкращі з найкращих у спорті.

На місці старту ми були кілька разів – в перший же день по приїзду і по дорозі до житла де ночували, наступного для щоб залишити велосипед у транзитній зоні, звісно в день і старту, але ще і день після того – скупитися брендованих речей.

На ярмарку-виставці перед стартом спортивні і не дуже бренди презентували свою продукцію і новинки: спортивний одяг, кросівки, велосипеди та компоненти, електроніка, харчування, масажні та інші засоби, програми тренування, тощо. Народ доволі активно скуповувався не дивлячись на ціни.

Також була можливість поплавати там де був старт – як завжди хвилі які швидко мене вкачали і неймовірно солона вода.

В день старту ми встали десь о 4-й ранку, приїхали, вигрузили учасника, знайшли де запаркуватися (доволі далеченько) і почали чекати старту.

І ось нарешті почалися старти плавання: спочатку професіонали, а потім вже хвилями вікові групи.

Щоб слідкувати за Андрієм ми встановили собі на смартфони програму IRONMAN Tracker в якій можна відстежувати місцезнаходження учасників на дистанції.

В той же час натовп навколо вболівав за тих хто виходив з води, починав велоетап. Також були гучні оголошення від дикторів та великі екрани на яких можна було спостерігати перебіг подій на трасі.

До того ж все це прямо на порозі кафешок і ресторанів в яких звісно було зайнято усі місця.


Про те як пройшов старт у Андрія я розказувати не буду – захоче то сам напише, шукайте в його фейсбуці.

А ми, чекаючи на нього відслідковували пересування у додатку, ходили по магазинам та їдальням, ховалися у прохолоді готелю та кафетерії і взагалі проводили ці години як могли.

Ну і звісно дивилися на інших учасників і разом з натовпом підбадьорювали усіх.

Враження залишилися дуже позитивні і настрій в цілому – натхнення та піднесення. Надзвичайна подія, неймовірні можливості людини, без перебільшення свято людської волі та сили.

На завершення ось вам відео того що ми з Оленою назнімали впродовж дня старту :)

Продав Scott CR1…

…який був велосипедом Олени з 2012-го року. На той час вел коштував $2200 і був дуже привабливим – карбонова рама і виделка, легкий, геометрія для долання гірок та довгих годин у сідлі.

Олена їздила на ньому у вело-подорожі та виступала на змаганнях. У 2016-му цей вел разом з моїм Cervelo R3 оновили поставивши на нього Shimano Ultegra та колеса HED Belgium, що обійшлося приблизно в $2000.

І ось нарешті ми обоє придбали собі нові велосипеди, причому однакову модель – BMC SLR01 Disk Di2 (напишу трохи згодом), а тому виставили на продаж свої тепер вже старі вели.

І ось нарешті знайшовся покупець що за $1700 і забрав Оленин вел. Це з одного боку мало, але продати за більше навряд чи і вийде – за більші гроші можна купити новий, нехай і не з такими крутими компонентами велосипед. А це відлякує новачків хто краще вибере новий, ніж той що був у використанні – коли не розбираєшся і не знаєш на що звертати увагу краще брати нове, і це мабуть вірно. А для тих хто розуміється і хоче оновити свій вел – такі люди готові витрачати більше.

Єдиний варіант хтось хто розуміється, але має обмежений бюджет. Або початківець якому радить той хто розбирається. В нашому випадку продали Scott хлопцю який лише починає кататися на велосипеді, але у нього сестра серйозно катається і знайшла та порадила йому пару б\у-шних велів.

Ну от і все, звітував для пам’яті. Прощавай, Скоте, ти був хорошою конячкою!

Про те як я проходив з бородою два місяці…

Перед Новим Роком Олена через сімейні обставини поїхала в Україну де і зустрічала 2019-й, я ж провів 2 тижні сам-один. Ну ми і подумали (так, разом), що цього часу якраз буде достатньо щоб виростити бороду :)

Перше що я з’ясував – те що неакуратна щетина з’являється дуже швидко зовсім не означає що до появи повноцінної бороди залишилося усього кілька днів. Та я власне бороду відростити так і не зміг.

Друге – щетина хоча і дратує, але не довго і звикаєш до неї буквально за пару днів.

Третє – росте все не обличчі дуже нерівномірно. І навіть на ранніх стадіях треба слідкувати за тим що є так само як і коли результату досягнуто.

За два тижні я усього лише зміг відростити 3 міліметри бороди і при цьому на щоках щільність її була помітно рідкіша. А підтримувати мені усе це в акуратному стані несподівано дуже легко дозволив трімер Philips Norelco OneBlade. Сам по собі цей OneBlade що начебто є універсальним рішенням голить дуже погано, але як додати на нього насадку (в комплекті йдуть на 1, 3 та 5 мм) то несподівано все стає дуже просто.

Власне наступним моїм відкриттям стало те що утримувати 5 мм бороди навіть легше ніж мати поголене обличчя. Маючи трімер достатньо раз в кілька днів поводити ним по обличчю у довільних напрямках і все виглядає рівненько і свіженько.

Ну а потім вже стабільно маючи 5 мм я почав робити і інші відкриття. Так я з’ясував що борода моя не колюча, а навіть доволі м’яка. Також працює вона як збирач вологи коли бігаєш у холодну погоду. Та і взагалі є якесь відчуття додаткового прошарку на обличчі. Хоча ні перегрівання ні навіть нагрівання борода не спричиняє.

Ну і після пари місяців такої волохатості я вирішив все це збрити – ми збираємося їхати в тропічну країну і я чомусь побоявся що навіть з такою бородою можуть бути незручності.

Збривати виявилося теж зручно тим самим OneBlade – йому все одно на довжину волосся. І хоча зрізає він не чисто додаткове “полірування” звичайним станком все виправляє. А якби я збривав навіть ті 5 мм лезом (що я і пробував робити з самого початку) то це не лише б зайняло дуже довго, але ще й спричинило б масу порізів, подразнень шкіри і самі леза забиваються постійно так що вичистити їх дуже складно.

На цьому у мене все.

Сніг в Сіетлі…

…та околицях.

Коли ми лише приїхали в США на початку зими 2008-го року ми застали сніжну зиму. І хоча сніг тоді протримався не довго, мабуть не довше тижня ми встигли і погуляти по ньому, і поїздити машиною, і подивуватися які порожні дороги і як усі заклади закриті.

У наступні зими снігу або не було взагалі і йшов суцільний дощ, або він випадав раз на 2-3 роки, тримався день-два і цього вистачало щоб паралізувати весь рух, щоб з’явилися покинуті машини на дорогах і щоб не працювали офіси, школи та магазини.

І от вдруге за 10 років у нас не лише випав сніг, але це ще був і доволі хороший сніг. До того ж він пролежав кілька днів, а потім насипало ще… У підсумку майже півтори тижні ми прожили зі снігом.

Сніг цей, хоча його і було не надзвичайно багато, фактично припинив функціонування майже усіх служб і сервісів. Не лише люди перестали ходити на роботу, школи закрилися як і магазини та спортклуби. Ще і вивезення сміття, доставка пошти та громадський транспорт теж фактично припинили своє існування на час коли лежав сніг.

І хоча можна було на нашій повнопривідній машині їздити, проте особливого сенсу у цьому не було – просто не було куди їздити. А судячи з сусідів у яких і досі деякі машини під снігом деякі люди не виходили з дому більше тижня.

Прогнозовані снігопади спричинили паніку і створили черги в продуктових магазинах. І це ледь не єдина нагода побачити в США порожні полиці магазинів.

У нас навіть десь на пів-дня вимкнулася електрика, у хаті відчутно похолодало (бували морози аж до -6 С), пропав навіть мобільний зв’язок. Ми рятувалися каміном який у нас газовий та варили на газовій похідній плитці Jetboil чаї та навіть супи. Романтика прямо :)

Ну а зараз останні пару днів температура гуляє навколо 0 по Цельсію і сніг потроху тане, дороги переважно розчищені і все повертається до норми. Чекає ще снігу через 10 років…