А вірніше про мої стосунки та ставлення до серії історій про цього героя.

Перше що треба сказати це те що я книг не читав і не планую. Ті хто мене знають можуть сказати – ти ж любиш фантастику, навіть фентазі читаєш, чому ж не казки тому? По-перше, казки та фантастика мають суттєву різницю, а саме – хоча і там і там є припущення (наукові та/або соціальні) опрацьованість та цілісність світу суттєво різниться. А, по-друге, казки я таки люблю.

Проте я вважаю що казки у дуже рідких випадках можуть розростатися до розміру книги, а казка яка вибудовує цілий світ (тим більше у серії книг) це явний перебір для мене. І звісно у мене є певне упередження до усього серіалу.

Друге – я пробував (і неодноразово) дивитися фільми за книгами. Усі кому подобаються книги як мінімум не називали фільми поганими. Тому з певною долею точності можна вважати фільми рівним книгами. Так от фільми мені взагалі не сподобалися і я жоден не зміг додивитися хоч б до половини.

Якщо вже і дивитися фільми то треба починати з самого першого і йти послідовно. Це я так вважаю. І от на першому фільми все і зупиняється – 15, максимум 20 хвилин, а потім мені стає настільки нудно що готовий себе щипати щоб не здуріти. З кількох спроб я так і не зміг перетнути перші 25 хвилин першого фільму. Ну от нічого мене не може змусити терпіти заради якихось цікавостей у майбутньому.

І тут треба сказати що тут у мене ситуація не така як з Зоряними Війнами які я колись зробив зусилля і подивився усю серію… Але Зоряні Війни хоча б є впливовою фантастикою на яку часто і багато посилаються, тож я реально багато чого пропускав не маючи уяви що там відбувається.

Щодо Гаррі Поттера то чисто суб’єктивно це просто героїчна казка де герой дорослішає з книги в книгу і його все доросліший світ стає все менш чорно-білим. Але це також технологія викачування грошей, і дуже неприваблива технологія як на мене. Ну і до того ж це КАЗКА, ПРОСТО КАЗКА. Схаменіться, люди!

У мене все ;)

Можливо ви вже помітили, а якщо не помітили то кажу вам про це зараз що мій блоґ перебрався на нову адресу – http://blog.golovatyi.info. Проте стара адреса і старі посилання якщо ви десь їх зберігали у вигляді закладок також будут працювати і переспрямовувати усе на нову адресу, тож з читанням ніяких проблем не має бути.

Так само на нову адресу переїхав мій блоґ з оглядами і рецензіями – http://review.golovatyi.info/. Також я переніс усі пости з усими картинками в них і усі коментарі також збережено.

Переїзд пов’язаний з тим що… а з тим що а чому б і ні?

Тепер коли у мене є свій власний WordPress замість безкоштовного можу налаштовувати блоги більш гнучко і ставити різні плагіни які раніше були недоступні.

Головна незручність для вас, вірніше для тих з вас хто залишав коментарі буде в тому що доведеться заново зареєструватися. Але це має бути просто зробити через соціальну мережу в якій ви зареєстровані.

Вже знаю що деякі відео не відображуються, це буду з часом виправляти. Буду вдячний якщо будете коментувати про інші знайдені проблеми.

Продовжую традицію розпочату минулого року (Статистика мого блоґу за 2012 рік), та і самому цікаво глянути що змінилося. Цього разу статистика лише за останній рік.

Отже як і раніше читають мене переважно з України:

image

 

За унікальними відвідувачами щомісячна статистика коливається в районі 1000 унікальних читачів. Це доволі дивні для мене числа (я просто не розумію хто ці всі люди кому цікава моя писанина і чому вони не пишуть коментрі), але співпадає з минулорічними показниками:

image

Як і раніше більшість відвідувачів потрапляє до мого блоґу з пошукових систем. Але на відміну від минулого року мій старий ЖЖ вже не приносить мені стільки трафіка як раніше (був на другому місці). Можна зробити висновок що всі хто хоч іноді мене читав або припинили це робити взагалі, або заходять безпосередньо на нову адресу. Одна це також вказує на те що в рунеті ефективність ЖЖ вища за будь-які інші системи в плані поширення популярності блогу:

image

Окремо дані з пошукових систем, нічого неочикуваного:

image

Пошукові запити з якими люди потрапляють у мій блог (кінець списку радує особливо):

image

Найпопулярніші записи за цей рік включають в себе не так вже й багато цьогорічних постів:

image

І нарешті куди читачі переходять з мого блоґу. В першу чергу це скайдрайв на якому зберігаються усі мої фотографії. На другому місці мій інший блог з оглядами та рецензіями на фільми, музику, книги, спортивні товари та інші речі. Туди ж можна віднести і переходи на амазон (4-те місце по популярності).

image

 

А тепер питання: чого б вам хотілося бачити більше/менше у цьому блозі наступного року? Що варто було б змінити?

І дякую усім за те що читаєте! З Різдвом і Новим Роком, нехай Локшинний Монстр благословить вас своєю макарониною!

Ну що ж, рік майже добіг кінця, лишилося відсвяткувати День Подяки, Чорну П’ятницю, Кібер-Понеділок, Різдво та Новий Рік. Тому мабуть вже можна підводити підсумки Smile

Отже читають мене переважно з України, що не дивно. Дивно те що так багато людей зайшло в мій блог:

image

В середньому в місяць мене читає близько 1000 людей, що теж неочикувано багато. Я думав завжди що три десятка максимум має бути.

image

Переважно до мене потрапляють з пошукових сайтів. На другому місці мій старий блог що не діє вже майже півтора року (і це зайвий раз показує наскільки livejournal є більш масовим і популярним в exUSSR в порівнянні з будь-яким іншими блоґ-платформами), третім йде сайт рідного міста де я час від часу приймаю участь в срачах з приводу СРСР, США і Партії Ригонів.

image

 

Окремо статистика з пошуковиків, доволі очикувано:

image

Ось за такими пошуковими запитами переходять на мій блоґ. Як бачите деякі рядки можна об’єднати і “смішні картинки” вийдуть на перше місце.

image

Найпопулярніші сторінки в моєму блозі ось виявляється такі (як бачите головна сторінка має найбільшеий успіх Smile):

image

 

Ну і останнє – куди переходять з мого блоґа. Не дивно що більшість йде на SkyDrive дивитися фоточки, або на мій другий блог з рецензіями та оглядами.

Нагадаю що всі дані приведено за останній різ, тобто з 2011-11-21.

І це не питання, а твердження. Навіть констатація.

Я особисто почав більш-менш активно користуватися блоґами (а це переважно ЖЖ в рунеті) десь у 2006 році. Тоді ж в тому ж ЖЖ було людей не проштовхнутися, практично кожен із знайомих з доступом до інета вів який бложек і взагалі давав про себе знати.

На той час в ЖЖ вже переважна більшість блогерів була з СНД, та і взагалі в штатах тоді вважалося що ЖЖ це для гламурних школярок і подібного контингенту. Ну та треба не забувати що “у нас” відстання “від них” теж у кілька років, хоча і постійно скорочується.

Коли почав набирати тільки популярність facebook (знову ж таки у них), у нас народ тільки почав освоювати вже вмираючий MySpace. Що таке соціальні мережі і для чого воно при наявності блогів мало хто розумів, але ацька самодєлка під назвою “однокласнікі” (копія вже втрачаючого популярність забугорного classmates) не дивлячись на свій вирвиглазний дизайн і наркоманську функціональність зібрав таки тих хто хотів соціалізуватися, але не хотів багато читати, а головне писати у блоґах.

Тоді ж місцева переробка Facebook під назвою “ВКонтактє” була мало кому зрозуміла.

Коли народ розкуштував facebook, а згодом і твітер, блогам прийшов капєц.

У ФБ мені мало що подобається, але ось ті фічі з моєї точки зору які роблять його використання приємнішим ніж написання поста:

  • можливість логінитися на інші сайти – просто супер. Не потрібні десятки екаунтів на кожен магазин, журнал, тощо.
  • Можливість легко запостити лінку з коротким коментом – так, це кнопка “Подобається”. Не треба писати пост “Дивіться яку я цікаву статтю знайшов”.
  • Можливість так само легко поділитися фото, відео, музикою, плейлістами – натис кнопку просто на сторінці ресурнсу і не треба писати літери руками, розбиратися з вставлянням лінків. Та і взагалі на сторінку ФБ заходити не треба.
  • Написання коротких постів (те що багато людей робили в блоґах) надзичайно спрощене. Ну тут власне чому твітер і є таким популярним. Довгі тексти насправді мало хто часто пише.
  • Суперлегка інтеграція з мобільними фоточками. На телефоні сфоткав, натис кнопку “Запостити у ФБ” і все. Більше того, наприклад ВінФон можна настроїти одразу публікувати зроблені фотки на SkyDrive, а той сам запостить на ФБ фоточку. Ще на одне натискання кнопки менше.
  • Як і казав у попередньому пункті інтеграція з галереями, файлосховищами і таким іншим.
  • Там є практично усі.

Ось що не подобається в ФБ особисто мені:

  • Нема RSS. Ну ясно що і не буде, рекламу ж треба показувати. Але читати оновлення у своїй смузі не завжди виходить і не завжди читаєш до кінця.
  • Нема ієрархічних коментів.
  • І взагалі він дебільно організований. Хоча вони щось потрошку фіксають.

Ну от… А тепер про блоґи знову.

Власне у мене у френдсмузі 99% постів від тисячників та бугагашних спільнот. І схоже що в рунеті, як і в іншому інеті більш-менш регулярно оновлюються блоґи професійних блоґерів, спеціалізовані та блоґи які ведуть більше однієї людини.

Ото і я, крім більш-менш регулярний рецензій (http://deafguitarist.wordpress.com/) писати буду не часто. Але якщо буду то це буде щось для чого ФБ не підходить.

Ось мій (не повний) список того що я читаю в ЖЖ та по RSS:

А що ви читаєте, на що підписані?

…в безодню анальної окупації безнадії і відчаю.

Ось тепер і матюкливого дизайнера задіяли в процесі.

Замість того щоб пофіксати хоч якісь баги, чи поправити процес деплоймента вони поміняли коменти! Дебіли, чесне слово… Так і будуть видно брехати кожного разу про страшний DDOS, а випраляти собі руки і не подумають.

Тьома, який схоже крім як триндіти в інтернетах більше нічого нормально робити не може додав свою частку до цієї купи лайна що її називають ЖЖ – спробуйте розгорнути коменти хоча б. Та і постяться вони через раз.

Чесно кажучи шкода всих тих хто так довго затримався на тому смітнику. Та і мене треба було перейти кудись ще рік тому.

Програмісти Менеджери СУПу не схвалюють мій пост:

image

PS: все набагато гірше – http://topbloger.ru/?http%3a%2f%2flabas.livejournal.com%2f947845.html.

Це я про себе, не лякайтеся Winking smile

Треба намагатися не відставати від часу. А час говорить що різноманітні перепости, як то: смішні і цікаві відео, смішні фото і посилання на цікаві новини постити у блог не комільфо. Для цього є соціальні мережі, каже нам час.

І той же facebook виконує цю задачу просто ідеально.

Коротше таке – більше ніяких постів з одного відео чи однієї фотки. Тільки текст розбавлений картинками і посиланнями для привернення уваги.