Kinetik Compression Gear

Просто хотів написати про бренд який мені подобається і пару речей якого у мене є. Сайт бренду – https://kinetiksportswear.com/.

Подобається ці речі мені через те що вони на мою думку дуже круто виглядають (принаймні я сам собі в дзеркалі подобаюся) і крім того мають компресійний ефект.

Компресійний ефект означає, що речі сидять не просто щільно, але і трошки здавлюють. Ефектом має бути кращий кровообіг, а відповідно швидше відновлення та відкладена втома під час тривалих навантажень.

Речі для бігу, вело і звісно триатлону – костюми, шорти, футболки, рукава та гетри. У мене і Олени є практично все це крім три-шортів.

Ціни можуть здатися доволі високими, але, по-перше, я купував усі свої речі на розпродажах (рукава – $15, шорти – $30), а, по-друге, вони зберігають зовнішній вигляд та ефект якийсь неймовірно довгий час. Мої речі після року використання виглядають як щойно куплені. Єдине – їх не можна прати та сушити в машинках, але це не велика проблема для мене.

2020, найкраще за рік: фільми

Фільмів я дивлюся багато і тому мені є що сказати і про цей фільм, і про фільми які я лише побачив цього року вперше. Поїхали…

Фільм які можна назвати визначними, дуже хорошими та вкрай рекомендованими для перегляду:

  • The Midnight Sky (2020) – найкраща наукова фантастика цього року. Апокаліпсис та особиста драма перемішані з боротьбою за виживання.
  • Guns Akimbo (2020) – невідомий широкому загалу фантастичний (в сенсі не реалістичний) бойовик в якому звичайну людину втягнено в гру на виживання.
  • The Impossible (2012) – неймовірна історія родини яка пережила цунамі в Тайланді. Реальна історія.
  • Love and Monsters (2020) – ще одна фантастична пост-апокаліптична картина у світі з велетенськими монтрами. Це більше фільм про становлення героя. З елементами комедії та пригод.
  • Tenet (2020) – складний, але надвзивачно продуманий фільм Нолана який для мене є одним з його найкращих. Варіації подорожей у часі та проблем пов’язаних з цим.
  • Moneyball (2011) – ще одна реальна історія в якій менеджер бейсбольної команди вперше в спорті почав використовувати математичні методи для планування гри та побудови команди. Затягнуло неймовірно.
  • Dong wu shi jie / Animal World (2018) – китайці вразили цим чи то бойовиком, чи то фільмом про аферу. Звичайна гра камінь-ножиці-папір тепер йде фактично на виживання і вимагає чітко продуманої стратегії. Плюс візуальна складова неймовірна просто.
  • Extraction (2020) – це безумовно найкращий бойовик цього року. Швидко, динамічно, драматично. Неймовірна камера та сцени зняті безперервно. Б’є по емоціях.
  • Ad Astra (2019) – ще одни складний для сприйняття фантастичний фільм. І він реально складний – аж голова димить трішки коли намагаєшся усе відслідковувати.

Просто хороші, красиві, або у чомусь винахідливі фільми яким не вистачило щоб бути названими неймовірними:

  • Elizabeth Harvest (2018) – красиво і атмосферно. Клонування, відповідальність вченого та інші моральні проблеми разом з криміналом.
  • The Old Guard (2020) – суперможливості (відновлюватися після смерті) які призводять лише до більших проблем. І команда з цими можливостями до якої вперше за кілька сот років приєднується новачок.
  • Million Dollar Baby (2004) – не подивився свого часу цей фільм, і дарма.
  • Only (2020) – ще один апокаліпсис в якому на Землі помирають усі жінки. І це подорож останньої жінки до примарної надії до порятунку.
  • Donnie Brasco (1997) – фільм про кримінал, точніше навіть про італійську мафію та агента поліції в ній. Все прямо як треба в жанрі. Плюс це реальна історія.
  • Good Time (2017) – хороша кримінальна драма в якій головний герой намагається у обмежений час вирішити всі проблеми кількість яких лише зростає.
  • Den of Thieves (2018) – класний бойовик без будь-яких претензій. Є і перестрілки, і заплановані пограбування, і навіть несподівані повороти сюжету.
  • Here Alone (2017) – драма у пост-апокаліптичному світі. Все дуже і дуже погано, і просвіту не видно – якесь таке враження буде після фільму.
  • 1917 (2019) – просто треба дивитися, розказувати нема сенсу. Те як знято, як усе показано і які художні методи задіяно – це просто підручник режисерам майбутнього.
  • Bleed for This (2016) – історі боксера який після аварії, що мала знерухомити його не лише знову вийшов на рінг, але і перемагав.
  • The Death of Stalin (2018) – комедія яка для колишніх постсовків виглядає як трагедія. Погляд збоку на все те совєцьке безумство.
  • Molly’s Game (2017) – ще одна реальна історія, цього разу про азартні ігри та світ навколо них.
  • We Need To Talk About Kevin (2011) – іноді діти злі просто через те, що вони уособлюють собою зло. Цей фільм пригнічує і в ньому йдеться про злу дитину.
  • El hoyo / The Platform (2020) – незвична фантастика про багатоповерхову тюрму. У фільмі багато алегорій і є про що подумати.
  • Freaks (2019) – неоптимістична реальність за наявності супергероїв стала трендом не так давно, але цей фільм добре розкриває тему.
  • Knives Out (2019) – детектив та комедія.
  • JoJo Rabbit (2019) – ну таке. Модно, стильно, молодіжно і з Гітлером як уявним другом.
  • Prospect (2018) – просто класна фантастика. Світ та герої добре продумані, сюжет теж на рівні. Фільму не вистачає лише великого бюджету.
  • Carriers (2009) – епідемія та група героїв, що намагається вижити у новому світі.
  • Gisaengchung / Parasite (2019) – цей корейський фільм дуже наробив галасу і дійсно є непоганим змішування багатьох жанрів.
  • Free Fire (2017) – нетиповий бойовик який по суті є однією довгою перестрілкою у закритому приміщенні.
  • Fractured (2019) – божевіляя і злочин який свідомість приховує від самої себе.
  • In The Tall Grass (2019) – одна з непоганих реалізацій Стівена Кінга. Якщо і не старшно то хоча б атмосферно.
  • Time Trap (2018) – фантастика про подорожі у часі (не зовсім, але приблизно) яка з кожною хвилиною стає все кращою і кращою.

Ну і звісно фільми які розчарували:

  • Public Enemies (2009) – імениті актори та режисер, історія Ділінджера та його пограбувань і втеч… і все це дуже нудно.
  • The Irishman (2019) – довго, нудно і не цікаво.
  • Rambo: Last Blood (2019) – це просто ганьба яку навіть соромно дивитися.
  • El Camino: A Breaking Bad Movie (2019) – жалюгідне і ганебне продовження серіалу якого б не мало бути взагалі.
  • The Game Changer (2019) – брехливий фільм-маніпуляція про м’ясоїдство та вегетаріанство.

Додаткове читання – 2020, найкраще за рік: серіали.

2020, найкраще за рік: музика

Цього року було доволі багато цікавих для мене релізів, але було і кілька розчарувань. І як завжди під кінець року деякі імениті команди випустили повноформатні альбоми до яких у мене ще не дійшла черга щоб ознайомитися з ними – вони лишаються на наступний рік. Так само і цього року я розглядаю не лише те що було випущуно 2020-го.

Що сподобалося:

  • Sodom – 2020 – Genesis XIX – найцікавіший альбом групи за багато років в якому їх музика стала чіткішою, а не суцільним басовитим бубнінням як в кілької останніх релізах.
  • Testament – 2020 – Titans of Creation – класичний альбом від титанів стилю. Цей альбом як наче підсумовує творчість команди за останні 15-20 років і має в собі все найкраще за цей період.
  • Annihilator – 2020 – Ballistic, Sadistic – все класно, одни з найкращих альбомів команди. Швидко, чітко, енергійно. Можливо недостатньо важко, але Annihilator ніколи не були важкими.
  • Jinjer – 2019 – Macro – потужний альбом від української metalcore команди. Навіть трошки кращий за попередній.
  • Toxic Holocaust – 2019 – Primal Future: 2019 – нова для мене команда в thrash metal яка змогла примусити порадіти новому диханню для стилю де так не часто з’являються варті уваги новачки і де дуже складно зробити щось нове.
  • Motanka – 2019 – Motanka – практично ніколи не слухаю doom metal, а тут почав лише через те, що це українська команда. І мені так сподобалося, що купив альбом і слухаю його регулярно.

Що можу назвати “ну, непогано”:

  • Infected Mushroom – 2020 – More Than Just a Name – як на мене то трохи гірше за попередній альбом (більш лірично і менш ритмічно цього разу), але все одно сподобалося.
  • Ozzy Osbourne – 2020 – Ordinary Man – я чесно кажучи не очікував, що мені сподобається хоч щось і планував просто один раз послухати. А в результаті альбом тепер в моїй колекції. Ця музика не достатньо важка чи енергійна, але винахідлива, приємна, гармонійна і просто створює хороший настрій. Це мабуть перший альбом від Оззі за останні 30 років який я готовий слухати повністю знову.
  • Mecalimb – 2020 – Collector of Souls – емоційна подача зробила цей альбом таким, що привернув мою увагу. А одноманітність пісень є його найбільшим недоліком.
  • Rage – 2020 – Wings Of Range – ветерани про яких я навіть не думав, що вони ще активні видали несподівано класний альбом. Їх музика безпомилково, але звучить вона так як має звучати сучасний метал.
  • Death Angel – 2019 – Humanicide – вдалий альбом від ще одних ветеранів. У них часто бувають промахи, але тут все добре.

Що не сподобалося і розчарувало:

  • My Dying Bride – 2020- The Ghost of Orion – ні конкретно цю команду, ні doom metal взагалі я не так щоб люблю. Але ось цей альбом було так розхвалено і розрекламовано, що я просто не зміг пропустити… і це нудно, неймовірно нудно, беземоційно, блякло і взагалі не цікаво ніяк.
  • Lindemann – 2019 – F & M – попсово, беземоційно, без енергії, усе мимо. Розчарування як воно є.
  • Korn – 2019 – The Nothing – я їх і раніше не любив. Але цей альбом – це найгірше в дискографії команди на мою думку. Мішанина темпів та гучності, істерика якась, і при цьому усе не цікаве і аж позіхаєш. Дуже погано.
  • Slipknot – 2019 – We Are Not Your Kind – у Slipknot єдиний хороший альбом для мене – це їх перший альбом. І з кожним наступним матеріал ставав все гірше. Ну і відповідно цей альбом – найгірше що група видавала будь-коли. Я взагалі не розумію що і де знайшли ті хто хвалить ось це.

2020, найкраще за рік: серіали

Після найкращих книг прочитаному у 2020-му варто згадати і кінематограф. Вирішив поділити на дві частини: серіали та фільми.

Отже серіали. Цього року хороші серіали (не обов’язково ті, що почалися саме у 2020-му):

  • The Expanse – найкращий фантастичний серіал усіх часів, взагалі. І до того ж 5-й сезон випущений в кінці цього року є найкращим сезоном з усіх.
  • Russian Doll – нове слово у сюжеті де один і той же день повторюється знову і знову.
  • World’s Toughest Race: Eco-Challenge Fiji – найважча багатоденна гонка в світі. У 2020-му проходила на Фіджі. Важко, складно, драматично і піднесено. Неймовірно одним словом.
  • The Last Kingdom – художня історія про часи вторгненя вікінгів у Британію та початок створення Англії. Частково історично, цікаво, героїчно та епічно.
  • Get Shorty – розумна кримінальна комедія про наркомафію яка відмиває (дуже невміло) гроші у Голівуді знімаючи фільм.
  • Space Force – політична сатира перемішана з різної якоті гумором. Netflix назвав цей серіал провалом року, але мені, на відміну від більшості серіал сподобався.
  • Dark – подорожі у часі, паралельні світи, депресія і відчай. Це безумовно найкраще що будь-коли знімали про подорожі у часі та неминучі проблеми пов’язані з ними. До того ж для мене це третій науково-фантастичний серіал усіх часів взагалі.
  • Tales from the Loop – наукова фантастика, містика та фантазія в якій кожна окрема серія наче є окремим фільмом, але всі пов’язані між собою. До того ж приховані натяки навколо для уважних глядачів. Історії відбуваються у місті де проводяться фізичні експеременти які і впливають на реальність.
  • Kingdom – зомбі-апокаліпсис у середньовічній Кореї. Плюс політичні ігри.
  • Sick Note – непогана британьска комедія з надзвичайними акторами в якій невдаха-лікар та просто невдаха мусять вдавати рак у пацінта і уникають викриття на протязі кожного сезону.
  • 11.22.63 – Стівен Кінг, подорожі у час щоб запобігти вбивству Кеннеді і чому це не дуже добра ідея.
  • Undercover – поліцейська історія про агентів під прикриттям у наркомафії. Другий сезон ще більш драматичний та напружений.
  • Disenchantment – любителі Сімпсонів, а особливо Футурами довго чекали нового творіння Метта Гроенга. І хоча в оцінках є певне розчарування мені історія у фентазійному антуражі сподобалася – пвна кількість непоганого гумору, виразні герої, анімація на рівні.

Розчарування року в серіалах:

  • Bloodline – високі оцінки, нагороди… і неймовірно нудний, тягучий та абсолютно безцільний сюжет про велику родину. Через сили дотерпіли півтори сезони. Кожна серія на 50 хвилин може буде повністю розказана у 2-3 реченнях. Абсолютна втрата часу.
  • Community – вважається ледь не одним з найкращих комедійних серіалів десятиріччя. А справді після кількох епізодів це постійні самоповтори та висмоктані з пальця жарти та ситуації. Нічого поганого, просто нецікаво.
  • The Witcher – нелогічна і надумана маячня з нереалістичними бійками та сюжетом і кастом які лише викликають питання. Ніякого задоволення під час перегляду взагалі, саме роздратування.

2020, найкраще за рік: книги

Цього року як і завжди я читав старі книги, тобто написані і видані багато років тому. І звісно вкотре перечитував книги які мені подобаються.

Але тут згадаю ті книги які цього року прочитав вперше і які мені сподобалися. І головним джерелом таких книг стало моє бажання прочитати найкращу науково-фантастично книгу за кожен минулий рік з того часу як ця номінація з’явилася.

Отже:

Розчарування року:

  • Нік Гаркавей. Гномон (2017) – роман розхвалений критиками і багаторазово нагороджений. А мені він розсипається на погано зліплені шматки, приторні ідеї та невдалу і не цікаву подачу. Дуже важко пробирався крізь текст. Ідея про поєднання кілької свідомостей в одному розумі, вторгнення античних богів та кібернетизацію реальності.
  • Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000) – не так погано як попередня книга, але цей цикл якийсь нескінченний. Герої та події все додаються і додаються, відслідковувати їх все важче… аж поки геть не зникає бажання це робити. А так це історія спочатку крихідтного містечка та його мешканців, а потім впливого міста яке впливає на весь світ (Марс), і про те як усе одне з одним пов’язано.

Марафон на Олімпійських Іграх 1904-го року

Коли читаєш про деякі події просто дивуєшся – як таке могло статися в реальному житті, таке що не у кожному фантастичному фільмі вигадають. До того ж події ці не зрозуміло навіть чому не екранізовано – могла б вийти і драма, і чорна комедія, і просто цікава історія за реальними подіями…

Отже Олімпійські Ігри 1904-го року проходили в Сент Луісі (штат Міссурі) і було там багато чого цікавого, але марафон на тих Іграх є чимось особливим навіть серед усіх неймовірних спортивних подій.

Старт марафону на Олімпійських Іграх 1904-го року. Вони ще не знають яке випробування їх очікує…

Сам марафон організаторам прийшло в голову проводити о другій годині дня, спека сягала 33 градусів за Цельсієм. Але вологість повітря була майже 100% (хоча дощ так і не пішов і хмар навіть не було), що робить темпуратуру рівній 57 градусам Цельсію при нормальному рівні вологи. Для порівняння ідеальною темперетурою для марафону зараз вважається 10 градусів за Цельсієм і більшість стартів буде скасовано при +21 градусі.

Перед учасниками марафону проскакали вершники на дорозі і підняли таку пилюку, що вона не сідала до самого фінішу – траса була по грунтовій дорозі. У одного з учасників навіть виникли тріщіни шлунку від того, що він наковтався тієї пилюки, і ротом йому йшла кров.

Більшість учасників ніколи не бігали до того і потрапили на старт за інші спортивні досягнення.

Організатори зробили дві точки з водою – за 300 метрів від старту і на 21-му кілометрі (воду треба було доставати з колодязя самому). Зараз на марафонах точки з водою та іншим харчуванням ставлять кожні 3-5 кілометрів.

Не дивно, що з 32 учасників фінішу дісталися лише 14.

Також цікаво, що час тоді враховували лише для перших трьох учасників, а далі годинник просто зупиняли – медалі вже не буде все одно.

Також були доволі цікаві особистості серед учасників. Далі про кількох з них.

Фред Лодз (який до речі виграв Бостонський марафон наступного року) був бігуном на той час і вирішив не ризикувати здоров’ям – зійшов на 15-му кілометрі і доїхав до фінішу на таксі. Після чого вийшов на стадіон де публіка прийняла його за переможця і почала підтримувати. Він жартома фінішував… І хоча багато разів і тоді і потім говорив про те що зійшов його все одно нагородили і досі в деяких матеріалах називають переможцем.

Фред Лодз.

Справа в тому, що в той час не було церемонії нагородження і медалі одягали одразу після фінішу. На Фреда золоту медаль одягла донька Президента Теодора Рузвельта Аліса, яка одразу після цього і полишила стадіон.

У підсумку Фреда забанали назавжди, але через кілька місяців заборону виступати на змагання зняли, що дозоволило йому залишатися одним з найвідоміших марафонців свого часу.

Такий собі Фелікс Карвахал доїхав з Куби аж до Нового Орлеану на зібрані серед друзів гроші, там програв все в карти, знайшов там американського спортсмена який оплатив йому дорогу до Сент Луїсу. Також треба сказати що бігуном Фелікс не був, учасником збірної теж, просто прийшов на старт в звичайному одязі, обрізав штани по коліно… і його пустили на старт.

Фелікс Карбахал де Сото на старті – обрізані ножицями штани, робочі ботинки.

На момент старту він не їв вже кілька днів і тому побачивши сад по дорозі забір туди. З’ївши кілька яблук від зрозумів, що вони гнилі, виблював все і знепритомнів (або як сам казав “заснув”). Прийшовши до тями прокинувся, продовжив бігти і прийшов на фініш чертвертим.

Фелікс Карбахал на дистанції.

Перші африканські учасники Олімпійських Ігор в історії теж були саме на цьому марафоні. Два південнофариканці які теж не були у збірних, теж ніколи не бігали. Вони просто працювали на виставці поруч з якою проводилися Ігри та прийшли на старт. І по дорозі на них напала зграя собак через що вони мусили тікати з дороги і робити крюк щоб повернутися назад. Фінішували на 9-му та 12-му місцях.

Південноафриканські бігуни на старті.

Але найбільша жесть відбулася з переможцем – Томасом Хіксом. Його тренер (мабуть найгірший тренер в історії) вважав, що пити воду під час марафону не припустимо і натомість на 16-му кілометрі дав спортсмену випити яєчні білки змішані з бренді та… крисячою отрутою. Так, саме з отрутою. Звісно Томасу стало дуже зле, його рвало кров’ю, почалися галюцінації. І через кілька миль тренер дав йому випити потрійну дозу того самого напою.

Томасу Хіксу допомагають йти на фінішну пряму.

Прибігши на стадіон переможець навіть не бачів доріжки, думав що він лише стартував, не міг навіть йти прямо і був фактично на руках донесений до фінішу. Результат – 3 години і 28 хвилин. Після фінішу лікар повідомив, що імовірність виживання надзвичайно низька. На щастя спротсмен вижив.

Альтернативи капсулам Nespresso

Передмова

Колись я писав про нашу кава-машину від Nespresso і про те як вона нам подобається. Вона нам і досі подобається. Але одним з негативних моментів можна назвати доволі високу ціну капсул: найдешевші на момент написання коштують по $0.75, а деякі вже обійдуться більше ніж в $2.

Ми випробували вже деяку кількість альтернатив від інших виробників і побачили, що більшість з них є повним непотребом – капсули мнуться за застрягають в машинці, вода та пар подаються мимо і сама кава не смачна аж жах. Проте з часом ми знайшли кілька доволі непоганих дешевших замінників і про них я і буду далі писати (пост буде з часом оновлюватися).

Pete’s Coffee Espresso Variety Pack

При ціні в $29 за 40 капсул кожна порція обходиться в $0.62. Ми на них підписані на Amazon, тобто з якоюсь періодичністю під дверима у нас з’являється посилка з ними :)

Самі капсули дуже якісно зроблено. Вони алюмінієві як і у Nespresso і не гнуться, не зминаються і їх можна здавати в переробку.

Промарковано їх міцністю від 8 до 11, що доволі близько до моєї оцінки, але все ж таки їхні оцінки трошки завищені – у Nespresso вже 10 занадто міцна для мене.

Що стосується смаку то він простіший і трошки гіркіший за оригінальні капсули. До того ж у смаку відсутня кислинка яка мені особисто подобається в каві. В цілому смак грубіший за орігінальні капсули і слабший аромат. Але і те і інше приємні все одно.

Враховуючи ціну дуже задоволений цими капсулами (чому і підписаний на них).

Капсули на Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B07D5F7F2K.

Starbucks by Nespresso

Така колаборація між Nespresso та Starbucks подарувала нам трошки дешевші капсули (ми купуємо в Costco) – близько 50 центів за капсулу.

Капсули самі дуже якісні і не відрізняються практично від капсул Nespresso.

На смак (ми купуємо набори з 6 пакунків в яких 4 різних смаки) кава ця трошки “пласкіша” в тому сенсі, що не смак більш усереднений – просто виразний смак кави. Але не настільки усереднений щоб не відчувати різницю між варіантами в наборі. Також кава ця не надто міцна.

Що стосується аромату то він тут слабенький і його не можна розрізнити для різних варіацій.

Як на мене то це найкращий варіант отримати щось близьке до оригінальних капсул, але трошки дешевше.

На Amazon – https://www.amazon.com/Starbucks-Nespresso-Variety-Favorites-Count/dp/B07Q6NF8DL.

Fooducate – програма яка вам безумовно потрібна

Я вже писав про додаток MyFitnessPal за допомогою якого можна вести облік спожитих продуктів/калорій. І та програма не зважаючи на всі свої недоліки має 2 великі переваги через які я її і використовую: найбільшу на ринку базу продуктів та інтеграцію зі спортивними сервісами.

Проте є одна дуже важлива можливість яка повністю відсутня в MyFitnessPal – а саме можливість дізнатися що хорошого та поганово в певному продукті, і ще важливіше – які є кращі альтернативи.

Додаток працю дуже просто – скануєте штрих-код товару і бачите оцінку (А – найвища, F – таке краще і в руки не брати). На закладці з поясненнями буде вказано що не так (наприклад доданий цукор, штучні фарбники і таке інше). І на закладці з альтернативами можна побачити подібні і кращі продукти – сильно допомагає робити кращий вибір в магазині.

База даних у цього сервісу не така велика і раз на тиждень точно я знаходжу продукт відсутній у базі. Тоді не лінюся – фотографую продукт з усіх боків і відсилаю виробнику фото щоб вони додали у базу.

Також в цій програмі можна вести облік спожитого. Але інтеграція можлива лише з Google Fit який просто жалюгідний. Тож я для обліку програмою не користуюся.

Варто зауважити ще, що на сайті сервісу (fooducate.com) дуже багато корисних матеріалів. І я навіть пораджу підписатися на їх розсилку – багато корисного можна дізнатися про здорове харчування, альтернативи деяким продуктам та поганим звичкам.

Тож встановлюйте і користуйтеся!

MyFitnessPal – погана хороша програма для підрахунку калорій

Саме так – це погано зроблена хороша програма. Вірніше не стільки програма, або давайте буду казати додаток, але і сервіс яким можна користуватися і з бравзера.

Чому хороший додаток? Тому що дозволяє вести щоденник щодо спожитих продуктів. Продукти можна додавати за допомогою пошуку в базі даних (видавник стверджує що в їх базі більше 2 мільйонів продуктів), або зісканувавши штрих-код. Можна також створювати свої блюда (наприклад салати, чи який бутерброд) склавши до купи продукти з їх бази.

Я користуюся цим додатком як то кажуть релігійно – вже кілька тижнів поспіль додаю до щоденника все що їм. Продукти можна додавати в групи (у мене є сніданок, обід, вечеря, перекуси і перед тренуванням). Далі можна дивитися розподілення калорій, різних жирів, мікроелементів та вітамінів.

В платній версії додаток покаже які продукти додали скільки чого. Але платна версія коштує якісь безумні $10 на місяць для Android і усі $20 для тих у кого iPhone. Це до мінусів.

З плюсів є те що додаток синхронізується з програмами як Training Peaks чи Garmin Connect (читайте подробиці тут – Як поєднати в купу фітнес-сайти та пристрої – моя версія). При цьому як спалені на тренуванні калорії додають до денного бюджету так і спожиті калорії зберігаються у щоденнику тренувань.

Звісно все вище перелічене можна зробити і на сайті myfitnesspal.com.

Додатково там можна підключатися до різних фітнес-сайтів (Garmin, Samsung, FitBit, Strave, тощо), додавати друзів і тому подібне.

Тепер про мінуси і не доліки в тому порядку як вони важать для мене.

Перше – безумна кількість реклами: вона і знизу екрану, і між елементами на екрані. Проблему я особисто вирішив додавши widget на один з екранів свого смартфону – тепер у мене є кнопки за допомогою яких я можу одразу перейти на екран додавання чи сканування продукту. На iOS такої можливості не буде.

Друге – абсолютна відсутність користі від платного рахунку. Так, реклама зникне, але усі інші функції що з’являються для мене не мають особливого сенсу: цілі на день по мікрокомпонентах, рецепти, поради і таке інше. Більше того – люди які оплатили рахунок часу кажуть, що додаток став працювати повільніше і гірше.

Третє – додаток час від часу доведеться перезавантажувати. Це не надто велика проблема сама по собі, але тим не менш дратує коли поспішаєш і хочеш швиденько посканувати коди, а воно починає крутити спінер і показувати повідомлення про помилки в базі.

Ну і останнє – дублювання і неточність в базі даних. Але переважно там усе є і більш-менш точно показано.

У підсумку – спробуйте, якщо занотовуєте і підраховуєте калорії. Також можу бути цікаво просто щоб побачити що і як ви їсти і через якийсь час проаналізувати статистику – можуть бути певні відкриття.