Цей тріатлон ми вже робили кілька разів у минулому: 2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA, 2013-08-26–Lake Meridian Triathlon, Kent, WA, Ще кілька фото з тріатлону Lake Meridian Triathlon

 

Цього разу ми обоє робили олімпійську дистанцію, але у Олени вона вийшла з пригодами: пробила колесо на велосипеді і витратила 10 хвилин намагаючись розібратися з картриджем CO2.

 

Приїхали ми сильно заразні, десь аж за 2 години до початку, але завдяки цьому змогли запаркуватися безпосередньо біля старту.

Хоча погода була не дуже сонячна вода у озері була на диво теплою і прозорою. Взагалі плавання вийшло непогано: мені вдалося майже дві третини пропливсти слідом за трохи сильнішим плавцем і загальний час на 1.5 км плавання вийшов 25:58.6 що для мене дуже швидко.

 

Плавання організовано так що через кожні 3 хвилини стартує наступна хвиля: чоловіки олімпійка, жінки олімпійка, чоловіки спринт, жінки спринт, чоловіки суперспринт, жінки суперспринт. Отже коли пливеш назад то чим ближче до виходу з води тим більший натовп – повільні плавці з коротших дистанцій вливаються в основний трафік.

 

Перша транзитка – 2:04.9, це дуже довго, просто неприпустимо. Час втрачено на ноги які я все намагався витерти і почистити від трави бо їхав і біг потім без шкарпеток, але потім здався.

 

Що стосується велоетапу то пройшов він доволі рівно хоча час мій такий собі – 1:08:27.4 (це 40 км) і 25-й результат на велоетапі з більше ніж 300 учасників. Треба тренувати вело, але ніяк то часу, то погоди, то настрою нема :(

Друга транзитка теж повільна – 1:19.7, тут я вперше пробував бігти у On Running Cloudracer та ще і без шкарпеток. Всередині було насипано щедро порошку проти натирання, ноги потім усі білі наче крейдою зафарбовані.

 

В цілому біговий етап пройшов нормально, час не так щоб надто хороший – 42:57.6, 16-й результат. Але навіть такий результат дав мені змогу фінішувати 16-м у загальному заліку і першим у своїй віковій групі з часом 2:20:48.2. Це не те що б дуже добре, але від цього вже можна будувати якийсь план тренувань для покращення результатів. По суті це мій же рівень двохрічної давнини до всіх аварій, травм та негараздів які почалися минулого року.

 

Протокол змагань – http://lakemeridiantri.com/results/LMTAug2015Overall.htm

 

За останні три тижні сталося багато різного (наприклад: до нас приїхав тато у гості, ми багато подорожували навколо, навіть прийняли участь у ще одному місцевому тріатлоні), але зараз я просто опублікую кілька додаткових світлин що я їх знайшов в інтернеті в якості доповнення до посту 2013-08-26–Lake Meridian Triathlon, Kent, WA.

 

От зараз дивлюся на ці фото і приємно згадати – і дистанція достатньо коротка щоб не страждати занадто, і одночасно не надто коротка щоб відчувати відсутність швидкості. І погода хороша була…

 

Єдине що ми на старт тоді ледь встигли, але такі пригоди з часом починаєш сприймати більше у гумористичному ключі.

 

Ну от в принципі і все Smile

 

Це вже втретє ми робимо цей тріатлон (28/8/2011–Lake Meredian Triathlon та 2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA) і поки що від нього лише позитивні враження.

Власне головною причиною участі було відчуття якоїсь порожнечі без змагань на протязі цілого місяця Smile Цей рік у нас було присвячено довгим дистанціям в тріатлоні (я перейшов на 70.3, Олена – на олімпійську дистанцію) і усього лише трьох стартів за 3 місяці вистачило щоб відчути що зникла мотивація не лише змагатися, але і тренуватися. І проблема не лише у фізичній втомі, а і в тому що насправді треба докладати зусилля ментальне щоб не пропустити тренування. Навіть мій улюблений біг у поміркованому темпі на довгі дистанції (читай медетативний біг) не викликає вже такого захвату як колись.

Ось тому цей старт спланували як закриття сезону (у вересні ще зробимо спринт і на цьому все з тріатлоном в цьому році) і головна ціль була подивитися у якій ми формі на кінець літа і над чим треба попрацювати.

 

Цього разу хоча і встали раненько проте якось все так складалося що ледь встигли на старт. Приїхали, зібрали велосипеди, поїхав запаркував машину, пішов на старт, чудом згадав що забув педалі поставити, побіг назад, з інструметрами та педалями знову на старт. Ну а потім отримати стартовий пакет, черга в туалет, швидко все розкласти у транзитці, швидко одягти костюм, бігому в воду. А тут вже за пару хвилин і старт.

 

Взагалі я задоволений тим як попрацював по самопочуттям, але результат не найкращий. Тому емоції доволі змішані. З іншого боку ніяких цілей я собі не ставив тому не сильно і переймаюся результатом. Для порівняння у 2011 я зробив цю дистанцію за 2:25, у 2013 – за 2:15, цього року за 2:17.

До речі фото поки що тільки ті що я робив після фінішу, потім ще зроблю пост як знайду інші.

 

У плаванні якось все так склалося що я уникнув колотнечі і на старті і там де наша дистанція зливалася зі спрінтерами та супер-спрінтерами. Стартували ми через кожні 3 хвилини: олімпійка чоловіки в 7:00, жінки в 7:03, спрінт чоловіки в 7:06 і так далі.

Був задоволений тим як попрацював на плаванні, але на диво результат далекий від найкращого – 26:06. Плавання з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Swim.

 

У першій транзитці зовсім не поспішав, цього разу їхав і біг у шкарпетках, вирішив не ризикувати. Спокійно зняв і розвісив костюм, обувся, навіть здається встиг попити. В результаті провів в Т1 аж 2:12 (для порівняння минулого року зробив те ж саме за 1:15).

Олена дякує волонтерам на фініші – Намасте! Smile

 

Велоетап пройшов на диво добре – не особливо упираючись я тримався у першцій двацятці і частину дистанції драфтив (вірніше тримав попередніх у полі зору). В середньому ми їхали десь 35 км/г, кілометрів за 11 до кінця етапу я спробував відірватися від своєї групи і почав крутити 42 км/г, але вони сиділи за мною впритул і десь за 4 км до фінішу я бросив це діло і знову сів у хвості групи.

В результаті чомусь не надто хороший час – 1:07:38, на подібній дистанції та відносно нескладному рел’єфі (було лише 3-4 гірки де треба було попрацювати, але відносно короткі) треба їхати з 1:05 Sad smile Дані з комп’ютера – Lake Meridian Triathlon 2013 Cycling.

 

В другій транзитці впорався за 45 секунд без особливих зусиль і з хорошим самопочуттям побіг 10 км. Тут, глянувши на годинник я зрозумів наскільки повільно я робив попередні етапи і вирішив хоч щось наздогнати на бігові.

Як я вже колись казав американці любителі приходять в тріатлон як правило з велоспорту (хоча б і любительського), тому змагатися з ними на велоетапі дуже складно. А от бігає більшість з них не дуже, і тут я можу наздогнати кількох людей які були занадто сильними для мене на велосипеді. Взагалі олімпійська дистанція як на мене має ідеальний баланс між біговим та велоетапами в тому сенсі що вони приблизно однаково важать. На довших дистанція вело стає важливішим, а у спринті без сильного плавання не варто і сподіватися на хороші результати.

 

Проте бігти, незважаючи на все бажання, занадто швидко не виходило. Лише до певної швидкості, а далі миттєво злітав у небо пульс і ставало зрозуміло що довго я такий темп не протримаю. Тому весь час слідкував щоб тримати швидкість на межі.

Втома почала даватися взнаки десь на 6-му кілометрі, а після 8-го стало відверто важко і там вже почав терпіти.

 

Всю дорогу було за ким тягнутися і поступово обходив одного за одним (в середньому 1 людину на 1.5 км) і це суттєво допомагало тримати темп.

Також цього разу контролював скільки їм та п’ю, хоча і не хотілося примушував себе ковтати гель і напої і в результаті обійшлося без болей у боку під фініш що стало ледь не традиціїю для мене на цій дистанції.

В результаті біг вийшов 40:51, хоча і хотілося б за 39 хвилин пробігти. Дані з бігового етапу – Lake Meridian Triathlon 2013 Run.

 

У підсумку 2:17:34, друге місце у своїй віковій групі.

Олена (сподіваюся вона щось напише і від себе) зробила таку саму дистанцію за 3:07:20, що звісно доволі повільно навіть для аматорів які серйозно ставляться до цього, але тим не менш це її найкращий результат на цій дистанції на сьогодні. Так що вона була дуже задоволена.

Протокол змагань – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2013OVERALL.HTM.

На цьому у мене все, усього найкращого!

Ще перед самим стартом я пожартував що мій блакитний трі-костюм 2XU якийсь нещасливий: то на велосипеді їду ледь-ледь, то промажу на тому ж велосипеді мимо повороту… Посміялися з Оленою і забули. А на ранок я запізнився на старт плавання і наздоганяв натовп який вже плив. Але по порядку…

image

Сайт змагань – http://lakemeridiantri.com/.

Це вже другий раз як ми приймаємо участь в цьому триатлоні, але минулого року Олена робила спрінт, а зараз наважилася на олімпійську дистанцію.

Трохи менше ніж 40 хвилин машиною і ми в невеличкому (і не надтро цікавому) містечку Кент. Запаркувалися біля пожежної станції і влилися в натовп тріатлетів що прямували в парк.

Повісили велосипеди, розклали речі… У нас вже склалася процедура і певний порядок як і що робити, але кожного разу пробуємо щось новеньке, вносимо зміни. І як завжди щось забуваємо.

Так, велосипед висить, шолом на аеробарах, окуляри в шоломі, туфлі закріплені в педалях, пляшка з напоєм повна, пляшка з гелями на рамі, комп’ютер увімкнено… Так, кросівки на рушнику, під ним пояс із номером і візор, поруч біговий годинник… Натягнув гідрокостюм, в руках шапочка, окуляри, затички у вуха, пляшка з водою… Ковтнув сольові таблетки, з’їв пакетик енергетичного гелю.

І головне – в туалет! Не знаю чи то від хвилювання, чи що, але завжди перед стартом таке почуття що ось-ось почнется жорстока діарея. Звісно усі їдять у попередній день обережно і лише знакому їжу і з усима все нормально, але усі стоять в черзі Smile

 

Ну от завдяки всим тим чергам я і запізнився на плавання. Поки бігав туди-сюди, поки шапочку натягнув, іду у воду (старт метрів за 30 від берегу), бачу – пливуть. Ломонувся за ними, розштовхую повільних, психую, окуляри запотіли і протікають… Коротше емоції ще ті.

А, ну і оскільки ми стартували через 5 хвилин одне від одного то нам було не до фотографій.

 

Проплив я за 25:21, це 25-й результат у загальному заліку і 4-й у моїй віковій групі. На той час як розштовхав усих хто заважав зміг вийти на нормальний ритм та заспокоїтися. Десь за четвертину дістанції наш потік злився з тими хто робив спінт, тож на фініші ще довелося поштовхатися.

 

Вибіг з води, по дорозі окуляри на лоба, розстебуєш костюм, виймаєш руки з рукавів. Прибіг до велосипеда, костюм вже на талії, знімієш його в 3 прийоми – стягнув до колін, далі до щиколоток і швико виймаєш кожну ногу. Люди щоб не плутатися зайві секунди мажуть ноги олією або якимось кремами.

Далі змімаю шапочку, окуляри і виймаю затички, все летить на землю, окуляри і шолом на голову, застебнув, зняв вел і побіг з транзитної зони.

 

Я останнім часом став обуватися і розбуватися вже на велосипеді – у тріатлонських велотуфлів є спеціальна петля за яку її треба тримати рукою, а застібка як правило одна широка липучка яку можна витягнути високою дугою.

Спочатку стаєш на туфлі, набираєш швидкість, пітім хапаєш одну з нах і всовуєш ногу всередину, кілька обертів – те саме з іншою, кілька обретів і застібнув одну, потім іншу. Ну і розбуватися так само – за метрів 30-50 до фінішу тримаєш туфлю за петлю, розсебуєш і виймаєш ногу на туфлю.

В результаті в першій транзитці я був 1:29. Можна і швидше, але і так непогано.

 

На велоетапі мені поталанило вписатися в групу з 4-х гонщиків за якими я тримався з усих сил (що в принципі американськими правилами заборонено). Тримаючись близько до когось позаду крутити набагато легше бо не треба самому розрізати повітря, крім того досвідченіші велосипедисти краще тримають темп і розумніше докладають зусилля.

В результаті я проїхав за 1:06:37, мабуть мій найкращий час на велосипеді. У загальному заліку 12-й на велоетапі, та 4-1 у своїй віковій групі. Дані з велокомп’ютера – http://connect.garmin.com/activity/215692145.

 

Там же на велосипеді я двічі заправлявся гелями AccelGel, і це мабуть і було помилкою яка далася взнаки на бігові.

Коротше доїхав на диво непогано, дякую тим хто “підвозив” Smile

Зіскочив з байка, побіг у транзитку, вел на підставку, ноги в кросівки (у мене еластичні повороски), скинув шолом, схопив пояс з номером, візор та годинник і побіг. Цього разу забув насипати у кросівки порошок від натирання, але на диво особливо нічого не розтер, навіть до крові не дійшло.

Усього у другій транзитці провів 48 секунд.

 

Почав бігти непогано, за всима ознаками нарешті мав подолати прокляття і нарешті вибігти з 40 хвилин, але не склалося. На середині дистанції вже звичний шалений біль у боку. Потім ще два рази хапало. Довелося зупинятися кожного разу і робити дихальні вправи. Боліло так що навіть потюпцем бігти не міг Sad smile

Того дядька що був першим у нашій групі обганяв двічі, на третій раз вже не догнав. В результаті пробіг за 41:33. Другий у своїй віковій групі, 8-й у загальному заліку. Загальний час – 2:15:49. Біговий етап з годинника – http://connect.garmin.com/activity/215691420.

Думаю всі ці проблеми пов’язані з тим що я їв гелі на велосипеді. Треба буде наступного разу на олімпійській дистанції або взагалі спробувати обійтись без них, або щось інше спробувати.

 

Далі віддихався, набрав води і їжі і почав чекати на Олену. До речі бачив її двічі на велоетапі, та на біговому один раз (якраз коли вимушений був зупинитися в останнє).

Переживав сильно за неї, а вона виявляється пробігла навіть без жодної зупинки! На фініші ледь не впала, плаче. Питаю – що таке, погано, чи рада що подолала таку дистанцію? Каже – не знаю, просто плакати хочеться Smile Проте відійшла швидко.

Ну а про те які у неї збереглися спогади сподіваюся напише сама.

 

 

Наші результати – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICOVERALL.HTM, результати по віковим категоріям – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICAGEGROUP.HTM