2019-09-29 – MFG Cyclocross The Taco Fall Buffet

Продовжуємо серію цьогорічних циклокросів (перший старт цього року – 2019/09/08 – MFG Cyclocross Lake Sammamish).

Цього разу старт був на новій трасі у місті Еверет, що від нас трохи більше 30 хвилин машиною.

Напередодні йшов невеличкий дощ, але особливих проблем з грязюкою не було. Були інші проблеми – складні гірки та багато піску.

Гірки були затяжні, а також коротенькі та дуже круті. Причому круті на скільки що я не ризикував їхати в них – коли пробував на розминці то заднє колесо просто починало прокручуватися. Тому такі гірки я просто зіскакував з вела та біг. Добре що вони були по 3-5 метрів.

Щодо піску то був пляж – відносно втрамбовані метрів 100 піску в одну сторону і дуже рихлий пісок в іншу. Пісок цей (той що рихлий) як і більшість учасників я їхав дуже близько до води де колеса менше в нього заривалися.

Також була класна яма з піском в яку був дуже крутий спуск і після якої починалася дуже крута і доволі довга гірка. Були звісно маніяки як її вигрібали на велосипеді, але більшість (як і я) зіскакували в піску і потюпцем бігли в гірку.

Взагалі вся ця траса була складнішою за попередню, але не технічно, а через те що вимагала кращої фізичної форми. Нам обом дуже сподобалося.

Цього разу ми обоє стартували в категрії 4 у віковій групі 35+.

Данні з мого велокомп’ютера: Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/4109687390, Strava – https://www.strava.com/activities/2750898932.

У підсумку я 19-й в своїй віковій групі – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=197506&did=219403&cid=1110629.

2019/09/08 – MFG Cyclocross Lake Sammamish

Минулого року ми з Оленою вже приймали участь в цьому циклокросі (2018/09/09 – MFG Cyclocross Lake Sammamish) який є першим у серії MFG Cyclocross.

Змагання проходять за 30 хвилин машиною від нашого дому, тобто дуже поблизу. І сам маршрут дуже простий – ніяких гірок взагалі, відсутні вузькі крути повороти, поверхня – трава і трошки піску. Тобто усе дуже просто і не вимагає особливих умінь управління велосипедом.

Єдине що у попередній день йшов сильний дощ і уся трава та грязюка що її швидко розкатали були мокрими та трошки слизькими. Але найбільшою проблемою був пісок який намок, набивався у замки на вело-туфлях так що їх було важко застебнути у педалі, і також набивався у гальма що суттєво заважало.

Ми з Оленою записалися в категорію 4 (усього їх 5 де п’ята – це новачки, а перша – профі яких тут не було). Але з’ясувалося потім що навіть у 4-й категорії були вікові групи і ми обоє стартували серед дітей. Ну добре, не дітей, але дуже молодих і тренованих велосипедистів. Наступні старти у нас будуть в групі 35 і старше (та сама 4-та категорія).

В цілому як і завжди – циклокрос це постійний нескінченний спринт в якому на велосипеді важко всидіти. Бо то по байраках скачеш, то заднє колесо десь сунеться, то треба повертати туди-сюди-туди-… Коротше постійна увага і напруга.

А потім дивлюся відео і бачу як я неспішно долаю повороти та перешкоди. А коли його все робиш то враження таке що несешся з божевільною швидкістю і ось-ось злетиш з вела.

У підсумку я був десь приблизно 30-м в 4-й “молодій” категорії (з близько 60 учасників), або був би 10-м в своїй віковій (з близько 30 на старті). Як на мене непогано. Та і взагалом відчував що добре попрацював.

Маршрут на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/4038776589 та на Strava – https://www.strava.com/activities/2692271538.

Також цього разу я відчув що мені точно потрібні кращі велотуфлі, бо непогані Specialized Sport Mountain вже занадто старі і не достатньо жорсткі, а Shimano SH-M162 в яких я був цього разу занадто важкі і дубові. Може купити собі карбонові?

Та і мокрий пісок як з’ясувалося є не легким випробуванням для як я думав універсальних замків Shimano PD-520 – спробую подивитися що є з подібного, але кращого для бруду.

Що стосується велосипеда то я одразу знав що наші BMC Crossmachine CXA01 важкі велосипеди. Але, по-перше, я їх купував ще навіть не плануючи приймати участь в циклокросі – вони були куплені щоб кататися восени/взимку/навесні коло дороги брудні, холодно і йде дощ, коли шосейний велосипед шкода.

Але тепер вже хочеться легшого велосипеда для змагань… А з іншого боку – ці наші машинки надзвичайно надійні і дуже комфортні. Тому і тягну з витратами.

Олена знімала мене переважно на відео, тому ось вам відео:

2019/07/21 – Seafair Triathlon 2019 – 1:13:56

На свій день народження вирішив подарувати собі тріатлон. Цей рік у плані змагань і спорту взагалі виявився не надто вдалим для мене – і відсутність особливого бажання, і якось не можу увійти в нормальний режим тренування (то перевтомлююсь, то пропускаю багато)… Ну таке.

А цей тріатлон (єдиний тріатлон що проводиться в Сіетлі) я вже робив пару разів (2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA та 2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43) і він мені подобається.

Цього разу єдина опція була спрінт – чи то спонсорів якихось втратили, чи то з поліцією не змогли домовитися щоб перекрити достатньо доріг для олімпійської дистанції. Не суттєво насправді. Коротка дистанція (800 метрів плавання, 22.5 км вело та 5 км біг) не викликала особливих хвилювань і у найгіршому випадку це було б просто додаткове тренування.

Страрт трохи затримали (на хвилин 20), а потім пішли хвили через кожні 3 хвилини – еліта, вікові групи чоловіки та жінки, естафета, дуатлон.

Я стартував у 8-й хвилі (чоловіки 40-49 років) і перед нами вже було достатньо людей розтягнуто по всій дистанції. Звалище було як на старті так і впродовж усієї дистанції (коли наздоганяв попередні хвилі) і доводилося штовхатися і маневрувати.

Проте усе це людське звалище якимось чином не вивели мене з рівноваги, окуляри не протікали, а головне (і неймовірне) – шию не натер собі ветс’ютом, чого не буває практично.

У підсумку – плавання 12:51, доволі непогано для мене.

Вискочив з води у транзітку, побіг до вела і побачив що який … завалив мій вел і трошки переплутав мої речі розкладені на рушнику. Але і це мене не вивело з рівноваги якимось чином.

Я не надто поспішав, тому час на транзитці вийшов далеко не найкращий – 1:48. Якщо сильно старатися і спеціально готуватися то в спеціальних умовах можна пройти першу транзитку за одну хвилину, але таке…

На велосипеді мені взагалі усе сподобалося – добре попрацював, обігнав сотню людей (а можливо і більше). Єдини хто мене обігнав був той хто зі мною змагався останні 10 км – то він попереду мене, то я перед ним.

Ноги забив доволі сильно, але не так щоб не можна було бігти.

Повторюся – дуже собою задоволений не велоетапі і свої 22.5 км проїхав за 37:11.

Далі ще одна транзитка, перескочив у кросівки On Running Cloudracer які вирішив одягти без шкарпеток, схопив гель і побіг.

Ноги обидві стер до крові на тому самому місці на обох (на великому пальці), але на 5 км навіть не помітив цього.

Біглося доволі нормально, на першому кілометрі мене з божевільною швидкістю обійшов якийсь бігун, скоріше за все учасник естафети. Гірка на 3-му кілометрі доволі важка, але навіть вона допомогла обійти якусь кількість людей.

Взагалі останні кілометр перед фінішом стало доволі самотньо – ті хто вже фінішували були далеко попереду, усі інші лишилися позаду.

І у підсумку – 20:46 на біговому етапі.

Також я 12-й у загальному заліку (https://raceday.enmotive.com/#/events/2019-seafair-triathlon/results) з 600 учасників, 4-й у своїй віковій групі з часом 1:13:56.

Весь старт на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3868640009.

Golden Lakes

Сходили на вихідних (пару тижнів тому) у похід. Спочатку 2 години добиралися машиною до національного парку Mt. Rainier. При цьому половина дороги йде спочатку все вужчими дорогами, вуличками, а потім і взагалі грутовкою. А по дорозі можна побачити оленів та лосів, і все менше і менші житла та людей.

Вже в самому парку доволі високо (десь на 1.5 км) залишили машину і вирушили в похід. Дозвіл на парковку та походи, до речі, коштує $30 на тиждень, або $55 на рік.

Розраховували пройти одним маршрутом, але повернули не там, а коли вже зрозуміли що точно промазали вирішили йти до іншої точки.

Усього похід тривав 12 годин з яких ми йшли приблизно 10. Зробили собі обід за допомогою Jetboil Zip, ще один раз зупинялися щоб заварити чай тією ж плиткою – дуже зручно, раджу. На обід варили собі висушені страви від Mountain House – смак доволі специфічний, але в поході гарячий обід це прямо таки розкіш.

Ну і власне нічого крім того, що ми довго спускалися вниз, то знову дерлися вгору і сказати нема чого. Вже під кінець останні години півтори було дійсно важко.

А так – природа, річки, дерева, квіти, тваринки усілякі.

2019/06/09 – Maple Valley Bear Run 5k

Цього року щось я ніяк не можу привести себе в нормальну форму щоб хотілося виступити на змаганнях. Наче і тренуюся нормально – але постійно втомлений і нема навіть бажання змагатися :( Тому і не записувався ні на які старти.

В цьому ж випадку наший хіропракт запропонував нам прийняти участь в цьому змаганні. Власне сам старт благодійний і зібрані кошти йдуть на потреби чи то однієї, чи то кількох шкіл маленького віддаленого містечка Maple Valley.

Просто щоб дати якийсь контекст – цей маленький пробіг в якому приймають участь мешканці містечка зібрав понад 800 учасників (і збирає таку кількість щороку), а в радіусі 20 миль навколо в цей же час відбувалося 2-3 таких самих старти. І так кожні вихідні – щоб прийняти участь у пробігу, велозаїзді, запливі на відкритій воді, тощо – треба поїхати не далі ніж 30 хвилин машиною. І учасників там завжди буде кілька сотень. Це я пишу для того щоб порівняти з реаліями України де пробіги проводяться дуже нечасто і при цьому збирають по кілька десятків людей усього. Ось, пригадую минулорічний в Жовтих Водах – 2018-06-02 – Жовтоводський пробіг (13,3 км) – 53:05.

Що ж стосується зібраних сум то я цим не цікавився, але стартовий внесок складає $28 (що не дорого для організованого пробігу). Але деякі індивідуальні спонсори жертвували по кілька сотень. І було кілька компаній спонсорів.

На фініші не було медалей. Проте всім діткам видавали іграшкових м’яких ведмедиків, і усім учасникам воду, банани та кекси.

Дуже багато було зовсім крихітних дітей, таких що здавалися навіть молодшими за три роки. Також багато мам з колясками, і навіть вагітних жінок. Звісно не всі вони бігли, а якщо і бігли то не весь час, але тим не менш.

Щодо самого старту то у мене були певні сподівання, але не справдилися вони абсолютно.

Першу милю я почав дуже непогано – за 6:03. Продовжуючи у такому темпі я би подолав усю дистанцію за 18:40 десь, що мене б задовільнило.

Але перша миля закінчилася парою невеличких гірок які так мене прибили що я знизив швидкість ледь не на треть і взагалі боровся з собою щоб не зійти з дистанції.

Після другої милі трошки оговтався і знову набрав темп. І навіть зрадів що нарешті розбігся… аж як метрів за 500 до фінішу мене знову так прибило, що переставляти ноги просто стало важко.

У підсумку 19:35, друге місце у своїй віковій групі (призів не було – це ж благодійний пробіг) і 15 місце в загальному заліку. Дуже розчарувався спочатку, потім попустило :(

Усе це показує, що не дарма я не виходив на старти. Треба щось міняти чи то в розкладі тренувань… Чи може просто відпочити трошки варто.

Олена з бігла неспішно і ні з ким не змагалася. Навіть просто йшла частину дистанції :) А враховуючи те що пробіг проходив навколо озера (частково по дорогах, частково по гравію доріжки парку) їй сподобалися і види. Мені ж не було коли на них дивитися.

Результати – https://results.rmraces.live/Tortoise-Hare-Seattle/events/2019/bear-run-5k/results. Дані з мого годинника: Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3731930199, Strava –https://www.strava.com/activities/2437330530.

2019-05-05 – Chuckanut Smash

Коли хтось на роботі згадав про цей вело-заїзд я одразу ж захотів прийняти в ньому участь. Олена теж була не проти. То ж ми записалися і поїхали…

Сама подія відбувається навколо міста Белінгхем що ближче до кордону з Канадою і на відстані 1.5 годиною машиною від нас. Сайт вело-заїзду –
https://bellinghamgrindcorps.com/chuckanut-smash/.

Цікавого в ньому те що поїздка відбувається по різній місцевості та покриттю: тут і жилі райони невеличких міст, і ліс, і берез озера. Також сама траса проходить як по асфальту, так і по гравію, а також по дуже складному гравію з великими каменюками та по корінню. Також було кілька затяжних і надзвичайно крутих гірок та спусків що додавало вимог.

На старті було щось близько 100 людей і як тільки но дорога ускладнилася група поділилася на менші компанії які продовжили розпадатися і далі.

По дорозі було облаштовано 3 зупинки з їжею та напоями, але 2 з них були “збоку” від маршруту – туди треба було завертати, крутити в гору кілька кілометрів, а потім їхати назад. Тож Олена 2 такі зупинки пропустила.

Дистанція сама не така щоб і довга, але через складний рельеф та покриття подорож розтягнулася. Ось, до речі, дані з мого велокомп’ютера на цю поїздку: Garmin Connect –
https://connect.garmin.com/modern/activity/3622429075, Strava –
https://www.strava.com/activities/2345575352.

Після перших кілометрів я поїхав вперед і намагався триматися з групою лідерів, Олена їхала трохи повільніше позаду. Після першої зупинки коли я вже їхав вниз зустрів Олену яка дерлася вгору і вона вирішила теж повернути зі мною. Потім я знову відірвався і вже зустрів її згодом.

Фактично вся подія разом з зупинками зайняла близько 7 годин.

На фініші я трохи почекав Олену, потім поїхав їй назустріч… Потім ми їли піцу та тако у місцевому маленькому ресторанчику забитому велосипедистами.

А народ все ще їхав – більша частина учасників долає цей маршрут за 9 годин і довше.

Чи поїдемо наступного року? Можливо – красиві види, маршрут і приємний і складний перемішано… Але ж так далеко їхати до цього старту – це єдине що відлякує.

А поки що ось вам коротеньке відео:

Оновлення. Як мені слушно зауважили в коментах на звичайному шосейному байку по такому не поїдеш, а на гірському буде занадто важко на такій довгій дистанції (хоча деякі їхали на гірських). Ми ж їхали на своїх циклокросових BMC Crossmachine CXA01 які дуже добре себе показали. Звісно в ідеалі на подібний маршрут потрібен гравієвий байк – на циклокросовому така геометрія що розслабитися складно і до того ж він на різкі перепади спусків\підйомів розрахований, а тут були затяжні підйоми і спуски. Але я задоволений тим як вел себе показав і жодного разу на нього навіть не лаявся :)

Навернувся з вела…

Одразу заспокою – зі мною все гаразд. Лише вавка на лікті та на нозі, але то просто шкіра, заживе.

З різних причин я почав знову їздити на велі на роботу. Тут і те що хочеться таки кататися не зважаючи на холодну погоду, і те що у нас зараз закрили одну важливу швидкісну трасу і трафік став набагато гірше. Та і просто так романтично виїхати затемно зі ліхтарями (Ligth and Motion Vis 360 Pro, Light and Motion Vibe та Light and Motion Urban 900), гнати по безлюдній майже дорожчі цілих 70 хвилини. А потім прийняти душ в офісі, поснідати і почати працювати до того як більшість народу вийде навіть на роботу… Але не цього разу.

Минулого ранку було доволі холодно, а через те що частина дороги проходить вздовж річки ще і туманно. А туман в холод робить будь-яку поверхню слизькою, бетон та особливо. Ну і в одному місці (поворот з гірки) в мене обидва колеси поїхали і я просто “ліг” на лівий бік так що навіть не встиг зреагувати.

Спочатку підскочив і перевірив себе – лікоть болить, нога болить, але все рухається і коли натискаю гірше не стає. Хорошу куртку нажаль порвав на лікті :(

Потім підняв вел – злетіла цепка. Зайняло якийсь час на холоді і в темряві її поставити назад. Наче все добре, сідаю їхати – передні зірочки не перемикаються. Перевірив кабелі – все в порядку. Почав дивитися далі… Лівий перемикач зламано навпіл!

Ясно що вже їхати нікуди не можна так. Подзвонив Олені щоб забрала мене і поїхав назад до парковки. Ось до речі ця “подорож” – https://www.strava.com/activities/2080395440.

WP Strava ERROR 401 Unauthorized - See full error by adding
define( 'WPSTRAVA_DEBUG', true );
to wp-config.php

Також я вирішив що поламаний велосипед це добра нагода щоб раніше піти з роботи. І поїхав зі своїм велом в магазин. Нагадаю що у мене Cervelo R3 на який я встановив Shimano Ultegra 6800.

З’ясувалося що Ultegra 6800 вже знято з виробництва і знайти деякі частини до ней (як лівий перемикач) вже не можливо. Один з варіантів був поміняти обидва перемикачі на Ultegra 8000 – через те що у них трошки інша ширина та кут нахилу ричагів ставити лише один з них було б не надто розумно – вони будуть розрізнятися що по виду, що навпомацки.

На щастя в магазині де мені будуть ремонтувати вел знайшовся лівий перемикач Dura Ace з тієї ж серії що і моя Ultegra, його і вирішили поставити. Різниця буде у вазі (Dura Ace на лічені грами легше) та напису.

Також в тому ж магазині замовив розібрати, почистити та знову зібрати вел. В зимовий час коли бізнес у них не дуже йде за таку послугу вони беруть усього $100 і займає це лише 2-3 дні. Для порівняння у сезон (тобто ті 9 місяців коли тепло) те саме коштує $275 і чекати треба було б 2-3 тижні.

На цьому у мене все ;)

2018, підсумки: спорт

Подумалося чому б не написати (переважно самому для себе) такі собі звіти про те що відбулося, сподобалося та не сподобалося у цьому році. Почну зі спортивних подій.

Травми коліна та плеча які тепер у мене назавжди схоже не дадуть мені більше ні бігати марафони, ні тим більше спробувати зробити Iron Man. Але і без того мені буде чим зайнятися.

Стосовно тренувань то згідно моєї статистики зібраної на strava за рік я проїхав на велосипеді майже 4200 кілометрів (усього 133 заїзди), пробіг 1270 км (усього 1071 пробіжка) та проплив 230 км за 498 запливів. Рік ще не скінчився і скоріше за все ще трошки додам до кожного виду.

Вдалося зробити один тріатлон і мені і Олені – 2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon. І головне що вдалося продовжити циклокрос і навіть втягти Олену в цю справу (про старти на циклокросі читайте тут).

Ще був один заплив на 2 милі, кілька походів і таке інше. А ще під кінець року ми взяли кілька уроків з тренером з плавання яка дала нам справді цінні поради і звернула увагу на те що не так і як можна покращити нашу техніку.

Але в цілому можна сказати що як погане сталося (ті ж травми) так і щось хороше (той же циклокрос). Так що будемо продовжувати тренуватися, іноді виступати на змаганнях і взагалі намагатися радіти життю.

У наступному році дуже хочеться почати займатися греблею, треба лише зібратися з силами – тренування у них починають дуже рано (часто о 5-й ранку) та ще і їхати туди треба якийсь час. Вже мабуть з рік плануємо почати, але все ніяк…

Отакоє от. Планую ще написати “звіт” про найкращі фільми, музику та “про взагалі” за 2018-й, залишайтеся на зв’язку.

2018-11-18 – MFG Cyclocross Woodland Park


Отже фінальний етап серії. Власне в цьому парку я вже катався минулого року (http://blog.golovatyi.info/2017/11/22/2017-11-19-mfg-cyclocross-woodland-park-seattle/) і траса була мені біль-менш знайомою.

Цього разу я стартував у 4-й категорії і поки що це був наймасовіший циклокрос в якому я приймав участь – лише в цій категорії стартувало більше сотні людей. Тобто 4-та категорія стартувала о 9:30 ранку, але там кілька хвиль було на старті: спочатку загальна категорія (в якій і я стартував), через 3 хвилини стартувала 4-та категорія віком більше 35 років (в якій мені варто було стартувати), через 3 хвилини ще одна хвиля і так далі.

 

В цей раз через те що траса була не надто складна я помічав як мені не вистачає вміння правильно заходити і виходити з поворотів. Ну тобто я роблю всі повороти, але при цьому у мене або траєкторія не вірна (тобто їду зайве), або швидкість занадто низька.

Більше того – я навіть примудрився впасти на одному віражу (навіть не повороті) на гравію. Це говорить про те що я просто не вмію вибудовувати правильну траєкторію руху і не дуже розумію як моя позиція та положення тіла впливає на центр інерції.

А саме падіння можна побачити на відео внизу.

 

В усьому іншому пройшло непогано і я скоріше задоволений ніж ні. Але (я вже це казав пару разів) вже дуже добре видно і зрозуміло що для прогресу треба займатися технікою – повороти, підйоми, гальмування, спуски, застрибування на вел і так далі. Думаю брати уроки перед початком наступного сезону, тобто в кінці наступного літа.

 

Данні з велокомп’ютера: Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3170717776, Strava – https://www.strava.com/activities/1972790220.

У підсумку я 42-й з 78 у загальному заліку 4-ї категорії – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=162065&did=176362&cid=900334.

Ну і відео: