Category Archives

126 Articles

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Трейл Forth of July

Олена десь прочитала про цей трейл що наче на ньому рано починається весна і можна побачити багато квіточок. Власне весь трейл туди і назад має трохи більше 20 км довжини та нормальний підйом (і відповідно спуск у зворотній бік) що доволі нормально для одного дня.

 

В сам похід ми визбиралися 25-го березня. Добиратися до трейлу від нас десь приблизно 2.5 години машиною, через засніжений гірський перевал де все ще можна кататися на лижах і потім у приємне курортне містечко у німецькому стилі під назвою Лівенворс.

 

Коли ми вже були близько до початку трейлу на дорозі було доволі багато снігу і навіть брили льоду. От заради таких моментів я дуже щасливий що маю Subaru Forester і страшенно своєю машиною задоволений.

Коротше приїхали ми на початок трейлу, взулися, накинули рюкзаки і вирушили в дорогу. Доріжка не круто, але постійно йду у гору, з’являється трошки сніжку що ще не потанув. З часом снігові плями все більші і більші. І ось вже плями не засніженої землі серед снігу. А далі пішов сам сніг з під якого іноді видно вершини придавлених ним дерев та якісь кущики.

 

Доріжка зникла, але там хтось один перед нами пройшов і ми слідували цим слідам. Сліди йшли в гору зиґзаґом і я перевіряв своїм новим навігатором Garmin Oregon 750t – схоже той хто йшов тут до нас дуже добре знав дорогу і слідував її контурам навіть коли нічого під снігом не видно.

В якийсь момент сніг вже вкривав все навколо, а кут підйому ставав все крутішим. Вже було трошки страшнувато йти – якщо послизнутися то можна дуже круто полетіти вниз багато десятків метрів. Не знаю який там точно був кут, але у багатьох випадках здавалося що було крутіше за 45 градусів.

 

І таки в один момент я послизнувся і поїхав вниз. Вдалося зачепитися однією ногою яка була глибоко в снігу і далі на спині роблячи сходинки ногами я обережно видерався назад на доріжку. Проблема в тому що в такий момент лежиш на крутому схилі мерзлого снігу з якого не стирчить жодної травинки. І можна просто зірватися вниз. Ну та як би там не було я нарешті через якийсь час вибрався назад в “колію” і ми вирішили йти назад. Олені в цей час снігу було вже вище коліна.

Ми не дійшли найвищої точки трейлу пару сотень метрів, а по довжині зробили лише половину дистанції. Тим не менше це було правильне рішення – занадто ризиковано було продовжувати.

 

Йти назад теж було не надто легко – весь час з гори що важко для м’яз ніг.

І ось через 5 годин ми вже біля машини і оскільки закінчили ми на годин 5 раніше ніж розраховували то поїхали у Лівенворс щоб поїсти німецьких сосисок. Ну і додому потім :)

Наша подорож на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/2579756255 і на Strava – https://www.strava.com/activities/1472362291.

Усі світлини з цього та інших наших хайків за 2018-й рік – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4EoN9nIOTBMnzbr-A.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Перший раз у Сан Дієго

За всі 10 років що ми в США нарешті спроміглися відвідати це велике місто на самому кордоні з Мексикою.

 

Була і нагода – наші знайомі друзі живуть там вже деякий час, а ми не бачилися дуже давно. Але оскільки вони свідомо в інтернеті не світяться то про них ми згадувати не будемо і їхні фото теж показувати не будемо.

 

Були ми там у лютому, але як видно на фото було в Сан Дієго в цей час доволі тепло. Якби не сильний і холодний вітер що час від часу примушував одягати куртки то в одних шортах і футболці там саме те що треба.

 

І хоча місто сильно на півдні та ще і на березі океану рятує його від шаленої спеки холодна течія що підходить близько до берегу.

Взагалі дорогі райони та містечка що складають місто знаходяться на пагорбах близько до океану – тут і берег, і рослинність, і не так спекотно. А якісь 10 км вглиб континенту і вже все навколо плавиться без прохолодного вітру.

 

Біля міста розташовано велику військово-морську базу, можна навіть спостерігати гігантські кораблі у заливі.

 

Є тут і маяк у місці в якому вперше на цьому березі висадилися іспанці. Є і купа інших історичних та усяких різних музеїв та місць.

А в сам маяк можна зайти і подивитися на побут людей ще якісь 100 років тому.

 

Звісно є і пляжі як у самому місті так і у містечках навколо. Не знаю як там літом, але зимою купатися в океані було б дуже холодно. Тому ми в воду і не лізли.

 

Одне з найвідоміших туристичних місць Сан Дієго це парк водяних тварюк SeaWorld. У парк можна йти на цілий день – там крім акваріумів ще проходять шоу з різними тваринами. Лише раджу глянути на розклад виступів зарані і скласти собі програму бо інакше можна усе не встигнути (от ми не встигли усі виступи подивитися).

 

Але тим не менше те що побачили нам сподобалося. Виступи морських котиків, косатки, та і просто акваріуми з рибами, черепахами та іншими гадами цікаві. Не кажучи вже про дельфінів, пінгвінів та інших видр.

 

Власне все що можна сказати про цей парк – як раптом будете в Сан Дієго то завітайте туди :)

 

А ще ми відвідали історичну частину міста в якій зараз розміщено магазинчики і кафешки: вироби зі шкіри, кава, вироби з глини і таке інше.

 

Окремо варто зауважити військовий корабель-музей який почав служити у Другу Світову, а свою останню місію виконав у 1991-му році. З нього злітали винищувачі та бомбардувальники щемити Хусейна.

 

Сам корабель тричі перебудовували і модернізовували, а зараз по ньому бродять натовпи туристів.

Тут можна подивитися в яких умовах (дуже спартанських) живуть моряки, офіцери (трошечки краще), кімнати управління різними загонами, кімнати нарад, командні пункти, …

 

Що ще цікаво так це літаки і гелікоптери різного призначення і різних років виставлені на палубах.

 

І тут же стоять тенти де вже старі пілоти хто насправді служили на цьому кораблі розказують про деталі та складнощі зльоту і посадки та інші технічні моменти. Біля них є великі екрани де все що вони пояснюють можна побачити на документальних кадрах.

 

А ще нам вдалося знайти час і трошки поганяти на рентованих гірських байках у дуже зручному для цього парку біля якого і живуть наші знайомі. Було і де розігнатися, було що подивитися і були складні (як для нас) технічні моменти, але не занадто.

 

Коротше поганяли з задоволенням.

 

На цьому у мене все :)

 

Усі світлини з подорожі тут – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4E1xOCRDzQsLIECKA.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Голосування з місцевих питань в США…

…а саме як воно відбувається. Вірніше як воно відбувається у нас.

З того моменту як ми отримали громадянство можемо приймати участь у виборах та голосуваннях. І ми вже отримали посвідчення виборця, навіть там десь написано де фізично знаходиться наша дільниця. Але як з’ясувалося є і зручніший спосіб це зробити.

Ось прийшли нам кожному поштою такі конверти:

 

У конверті знаходиться ще один конверт в якому заповнений бюлетень відсилається назад, захисний конверт через який не можна побачити як саме проголосовано, бюлетень з питаннями на голосування та брошура про конкретні питання за якими і проводиться голосування.

 

Цього разу в бюлетені було три питання пов’язаних з фінансуванням шкіл: пропонувалося ввести нові податки щоб щось там організувати, передати контроль комусь там за додатково зібраними коштами і внести зміні у розподілення грошей на спеціальні освітні програми. У брошурі для кожного з питань пояснювалося які саме зміну пропонують внести, хто підтримує зміни (з місцевих представників влади та партій), хто проти, а також у кілька абзаців аргументи за та проти кожної пропозиції.

 

Після заповнення бюлетеня (там власне три опції треба було зафарбувати) складаємо його, кладемо у захисний конверт, а той у інший конверт, підписуємо конверт, ставимо дату, клеїмо марку та відсилаємо.

 

Навіть нагадують щоб не забув підписати. На цьому власне і все. Можна звісно самому поїхати у вказану дату на вказану адресу і там заповнити і здати бюлетень, але так простіше і швидше.

 

Сам день голосування заплановано щось наче аж через місяць після того як ми отримали ці листи.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

2017-11-19 MFG Cyclocross Woodland Park, Seattle

Продовжую свої пригоди у циклокросі – новому і цікавому для мене спорті.

 

Цього разу старт був в Сіетлі і це мабуть був найбільший любительський старт який я бачив. В моєму заїзді мабуть було людей 200 якщо не більше.

 

В принципі розказувати особливо нема чого. Траса була доволі проста, якихось надзвичайно складних елементів не було. Була одна затяжна і дуже крута гірка в яку треба було бігти. Також був цікавий момент коли в не надто круту гірку поклала поперед траси невеличку дровиняку. Я вставав з вела (на відео є один такий момент), але деякі перестрибували на велосипеді. Теж треба вчитися цьому.

 

Взагалі чим більше я пробую тим більше мені подобається і тим більше розумію як воно має бути.

 

На відео все виглядає дуже повільно, а коли сидиш у сідлі то враження таке що ледь утримуєш вел від падіння на поворотах та нерівностях дороги.

 

У підсумку я 18-й серед 90 початківців – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=120900&did=131354&cid=678653.

 

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Сіетл. Велосипеди спільного використання

Якийсь час тому в Сіетлі вже були велосипеди спільного використання зі станціями на яких за них можна було платити і на які велосипеди треба було повертати. Система належала місту (була куплена в якогось бізнесмена), але виявилася збитковою – через непродуманість та незручність розташувань велосипедами мало хто користувався. І через місяць усю програму було згорнуто.

Зараз же вже деякий час в Сітлі працюють три різні компанії що надають велосипеди. Називаються вони відповідно LimeBike, Spin та Ofo і їхні велосипеди мають відповідно лимонний, помаранчовий та жовтий кольори.

Системи ці не мають ніяких станцій. Натомість за допомогою додатку на смартфоні ви знаходите найближчий велосипед, з тим же додатком відкриваєте замок на ньому і їдете собі куди треба. Усе це коштує $1 за пів-години – час достатній щоб проїхати пів-міста по діагоналі, а то і більше. Після того просто закриваєте замок і все на цьому.

 

 

 

Якість велосипедів доволі посередня, але вони надійні (схоже принаймні). На одних 7 передач, на інших 3, у них є корзинки, регулюється (хоча і не достатньо) висота сідла, є ліхтарики.

Моя компанія “спонсорує” ці велосипеди працівникам – якщо зареєструвати екаунт з робочим е-мейлом то певна кількість поїздок на місяць буде безкоштовною. Додатково самі компанії що надають велосипеди час від часу висилають коди на безкоштовні чи дешевші (наприклад за 30 центів) поїздки. Так що виходить зовсім і не дорого :)

Ну а в цілому, навіть зважаючи що швидко не поїдеш, це дуже зручно – переміщуватися між офісами, поїхати в бар чи магазин, оминути трафік і доїхати до автобусної зупинки звідки швидше добиратися додому, …

 

Взагалі як пишуть (ось тут, наприклад – https://www.seattlebikeblog.com/2017/09/20/bike-share-ridership-is-booming-spin-launches-better-bike-forbes-says-limebike-valued-at-200m/) спільні байки в Сіетлі набирають популярності і кількість користувачів росте з дня в день. Ті ж LimeBike з стартапу вже виросли за пару місяців до 200-мільйонної компанії.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Поганяв на велі зі співробітниками

У нас тут виявляється в Tableau є доволі велика група велосипедистів і деякі з них кожного вівторка в обід гасають по місту разом. Ну я і вирішив приєднатися.

Дуже швидко з’ясувалося що вони занадто сильні для мене: на прямій женуть 45 км/г і я безнадійно відстаю, в гірки стають на ноги і “атакують” (тобто прискорюються) що для мене виглядає дивно – звик берегти сили та тримати рівний темп, щільно їдуть у групі бо вміють (а мені страшно так тісно їхати), з гірки несуться понад 50 км/г (насправді швидше, але я вже коли доходю до 50 то починаю перелякано гальмувати, а вони відриваються). Ну і так далі.

Але тим не менш це нагода і покататися і може навіть щось покращити в своїх велосипедних вміннях.

Щодо відео – воно таке саме нудне як і в нещодавному записі Поїздка на велі з роботи додому, але коротше :) На відео ви можете побачити Фрімонт (частина Сіетлу), а саме його центральний та спальні райони.

 

На цьому у мене все.

А, ледь не забув, дані з велокомп’ютера для цієї конкретної поїздки ось тут – https://connect.garmin.com/modern/activity/1853161576. Тепер все.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

2017-07-04 – Martha Lake Swim

 

На місцевий День Незалежності цього року ми прийняли участь в невеличких змаганнях де я і Олена пропливли 2 милі (3200 метрів).

Раніше ми вже робили ці запливи: 2014-08-31–Martha Swim Lake, 2012-07-07-Martha Lake Swim та Ще кілька фото з Martha Lake Swim. Потім була перерва пов’язана з тим що ми то подорожували, то брали участь в інших змаганнях. Але оскільки цього року ні те ні інше не вийшло то ми хоч поплавати і вирішили :)

 

На жаль цього разу з фотками не поталанило і це по суті єдине фото де мене зловили. А Олену так і взагалі тільки здаля десь дрібну фігурку сфоткали пару разів.

Власне розказувати нема чого особливо. Результати ось тут – https://marthalakeswim.files.wordpress.com/2017/07/mlows-july-4-2017-results1.pdf. Мій час склав 55:33 що є поки що моїм найкращим результатом для цієї дистанції. Олена ж пропливла за 1:13:15.

Дані з GPS-годинника ось тут – https://connect.garmin.com/modern/activity/1838596781.

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Поїздка на велі з роботи додому

Не так давно я поміняв місце роботи (про це читайте тут – До побачення GoDaddy і здраствуй Tableau) і вирішив як мінімум літом працювати в офісі в Сіетлі через те що уся моя команда знаходиться фізично в Сіетлі. Просто зручніше поки розбираюся що до чого підійти і спитати ніж спілкуватися у месенджері чи поштою. А як почнуться осінні дощі то може і переведуся в Кьоркланд.

А якщо враховувати що бігати я поки нормально не можу через операцію на коліні (детальніше читатайте тут – Зробили операцію на коліні…).

Ну а для того щоб їздити велом власне є дві причини. Хочу хоч чимось фізичним займатися, а раз бігати не можна то лишається вел і плавання. А через те що трафік у напрямку Сіетла та назад завжди дуже поганий (принаймні у ті години коли я їду на роботу чи з роботи) то велом хоч і трохи довше виходить, але хоча б нерви собі не псую стоячи у пробках.

 

Отакий ролі вийшов, майже трансцендентальний кліп Крафтверка :)

Зняв я його з двох причин. Перша це показати власне дорогу і частку інфраструктури про яку мене питали кілька людей. А друге щоб мама та інші родичі подивилися і пораділи за мене :)

Сама дистанція 34 км і крім трьох останніх кілометрів в дуже круту гірку проходить по спеціальним парковим доріжкам які йдуть навколо місцевих озер на десятки кілометрів і поєднують кілька міст.

Зараз у мене виходить близько 200 км вело на тиждень: тричі на тиждень їду на роботу і назад, це 68 км кожного дня, плюс на вихідних їду навколо озера Вашингтон – це трохи більше 90 км. Намагаюся тримати середню швидкість в районі 30 км/г – на прямій виходить 36-38 без проблем, але у нас багато гірок (не на відео) і вони суттєво уповільнюють.

Ось тут можна подивитися статистику саме тієї поїзди що на відео – https://connect.garmin.com/modern/activity/1815041084.

 

Коротше розслабтеся, розкривайте відео на весь екран і спостерігайте велосипедну трансцендентальність…

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Про отримання американського громадянства

Сам процес насправді доволі простий хоча і тривалий. А найнеприємніше в ньому те що тривалість його непредбачувана.

Одразу треба сказати що усю вичерпну інформацію стосовно процесу можна знайти на https://www.uscis.gov/citizenship/learners/apply-citizenship.

Найбільш стандартним шляхом до громадянства мабуть є отримання грін-карти і проживання за нею в США не менше 5 років із загальним часом проведеним за межами США не більше 30 місяців. Є і інші шляхи як одруження з громадянином США, служба у збройних силах США та інші. Ось тут є документ з покроковою діаграмою яка роз’яснює чи можете ви подавати документи на громадянство. У загальному випадку ви маєте бути старшим за 18 років, володіти англійською мовою і бути у стані здоров’я який дозволить вас призвати до військової/цивільної служби в певних випадках. Але звісно є і виключення які можна знайти на ось цій сторінці – https://www.uscis.gov/us-citizenship/citizenship-through-naturalization/exceptions-accommodations.

Після того як ви з’ясували що можете таки починати процес треба заповнити спеціальну форму N-400 – https://www.uscis.gov/system/files_force/files/form/n-400.pdf. Що важливо знати про цю форму це те що в ній треба буде вказувати усі попередні місця роботи (з контактною інформацією), місця проживання та усі перетини кордону США за останні 5 років. Тому таку інформацію бажано зберігати на майбутнє. І дуже важливим є те що після подання форми якщо ви подорожуєте за межі США форма стає не дійсною і весь процес треба починати з початку. Враховуючи те що процес не дуже дешевий і займає невизначений час як я вже зазначив вище треба бути готовим до того що подорожувати ви не будете від кількох місяців до кількох років. Також з формою подаєте 2 фотократки зроблені за відповідними вимогами (ми робити у Costco і вони вже знають як знімати на документи – поки скупився фото вже і готові), робіть одразу 4 штуки бо ще 2 знадобляться потім на паспорт.

Вказання ж неправдивої інформації може призвести до дуже серйозних проблем, тому не варто цього робити що б там не було.

Заповнену форму N-400 треба поштою відіслати на одну з адрес вказаних на https://www.uscis.gov/n-400. За весь процес сумарні виплати на сьогодні складають $725 і сплачувати треба Агенству Націаональної Безпеки (реквізити вказано на тій же сторінці). Далі чекаємо…

Якщо усе було зроблено вірно і ви дійсно кваліфікуєтеся як особа що має отримати громадянство то через кілька тижнів вам прийде “запрошення” на зняття відбитків пальців у найближчий до вас офіс АНБ. У цьому запрошені буде вказано час і місце.

Отже приїздите (обов’язково взяти з собою грін-карту), вас фотографують (саме це фото піде на сертифікат), знімають відбитки і видають книжечку та аудіо-CD для піготовки до інтерв’ю. Я рекомендую готуватися виключно за цими  матеріалами і не витрачати гроші ні на що інше – усього що є у виданому якраз достатньо для підготовки.

Книжечка містить 100 питань 6-10 з яких задають на ітерв’ю та правильні варіанти відповідей на кожне з них. Усього вам треба буде відповісти правильно на 6 питань, але задають їх не більше 10, тому і 6-10. Деякі питання мають лише один варіант правильної відповіді, інші 2-3 і більше. Для деяких питань просять дати кілька варіантів відповіді, наприклад питання “назвіть дві свободи гаратовані Білом про Права” має чи то 6 чи то 8 правильних відповідей – вам же достатньо запам’ятати лише дві з них. Також у книжечці є додаткова інформація з кожного питання, але її навіть читати не обов’язково. Аудіо-CD містить ті самі 100 питань з варіантами відповідей начитані голосом – ми його постійно слухали в машині і повторювали усі відповіді за кілька тижнів до інтрев’ю.

Питання поділено на групи: історія, суспільство, видатні особи і так далі. Деякі з питань не мають відповіді у книжці чи CD і різняться в залежності від штата чи території – це питання як “хто ваший сенатор”, “хто ваший представник у Палаті Представників” і питання як “хто зараз Президент/віце-президент/верховний суддя/спікер”.

Самі питання переважно дуже прості. Наприклад: чому на нашому прапорі 13 смужок, відповідь – тому що було 13 колоній з яких почалися США. Або перші три слова Конституції – це буде “Ми – народ” (We the people). Або треба назвати один штат який межує з Мексикою/Канадою. Є і трохи складніші як назвіть 2 свободи які є у громадян США. Є і таке питання в якому просять назвати одне з індіанських племен – тут дають список з 50 племен, складно лише те що їх назви вимовляють не так як ми звикли з дитинства (могікани – мохок, ірокези – ірокай і так далі). Ну або назвіть два з перших 13 штатів.

Також у книжечці є опис процесу інтерв’ю і словники для теста на читання та письмо – усього слів по 50 у кожному.

Ну от значить чекаєте ви, чекаєте, проходить кілька місяців і вам нарешті приходить запрошення на інтерв’ю. Сам процес не тривалий, але доведеться почекати поки для вас звільниться службовець. Далі вас викликають в кабінет один на один де відбувається наступне. Спочатку просять прочитати одне з трьох речень на папірці, у мене було щось дуже просте типу George Washington is the first president. Далі треба написати просте речення, у мене було Mexico is on the south of the United States.

Після цього вам зачитують ті самі питання і слухають відповідь на них. Мені знадобилося усього 6. Всі питання не пам’ятаю, але там було What did the Declaration of Independence do? І відповідь – Declared our independence from Great Britain. Ще було питання What is the economic system of the United States? Відповідь або Capitalist economy, або Free market.

Потім службовиць проходить по тій формі N-400 що ви її відіслали кілька місяців тому, задає уточнюючі питання і робить деякі виправлення і доповнення. Взагалі оцінює наскільки ви володієте англійською і наскільки знайомі з тим що написано у формі. Після кількох додаткових питань вам кажуть (сподіваюся) що вас рекомендують до громадянства і на цьому все. І у мене і у Олени цей процес зайняв менше 15 хвилин.

Якщо вам поталанить то вам видадуть ваший сертифікат в той же день. А от нас нагородили можливістю прийняти участь в офіціальній церемонії – це було в Центральній Бібліотеці Сіетла за присутності мера міста. Туди вже я нарядився у костюм вперше за багато років :)

На церемонії у вас назавжди заберуть вашу грін-карту, видадуть матеріали для церемонії (текст присяги і гімну, прапорець, інформаційні матеріали). Далі буде виступ когось з офіційних осіб, ознайомчі фільми, потім співаємо гімн, читаємо клятву і все – ви громадянин, вітаю. Далі вас викликають по одному і видають сертифікат.

На цьому можна і закінчити, але якщо ви плануєте подорожувати за кордон то треба ще подавати документи на отримання паспорту. Форма для цього є у виданих матеріалах, але ми заповнили свої зарані і одразу по отриманю сертифікату поїхали у відповідний заклад свого міста. Там здали форму, віддали сертифікат (його потім повертають поштою), фотографії, заплатили близько $150 і поїхали додому чекати. Отримання паспотру триває до 2 місяців, як правило займає 2-4 тижні.

На цьому поки все.