Беліз. Печери Майя

Попередні записи:

Як я писав раніше (Беліз. Враження про країну) в Белізі кожному хто хоче зайнятися фермерством чи просто побудувати собі житло уряд на 50 років в оренду видає землю. Ну і звісно якщо якась родина живе не землі і продовжує займатися фермерством то вони просто продовжують оренду від батька до сина і далі.

Один з таких фермерів якось з собаками блукав по своєму лісі (а там не так щоб багато місця щоб зробити поля – в основному це гори та ліси) збираючи якісь чи то коріння чи щось таке… Аж раптом собаки вигнали на нього якусь місцеву тварину (щось типу криси розміром з собаку), яка побачивши фермера залізла у щілину між камінням. А оскільки місцеві мешканці вегетаріанством не страждають то з думкою “о, м’ясо” фермер цей почав розбирати каміння, але побачив хід який йшов все глибше.

Через якийсь час він повернуся і розібрав купу каміння яка відкрила прохід у велику печеру. В печері фермер знайшов глечики та деякі інші артефакти. А оскільки в Белізі все що на глибині нижче 1 метра від поверхні належить державі він повідомив про знахідку уряд. І через якийсь час в печері з’явилися науковці і почали дослідження.

Те що вони знайшли виявилося ритуальним місцем Майя де проводили якісь ритуали і приносили жертви (але усього лише глечики з кукурудзою та іншими продуктами. Є навіть думки що деякі сліди датовані двотисячним роком до нашої ери. Проте доводиними є артефакти що датовані VI-VIII сторіччями що співпадає з розквітом міст Майя на цій території.

З самої печери що йде під землю аж на 600 метрів і тягнеться більше ніж на 2 км науковці забрали усього 5 глечиків, а усе інше залишили як є. Лише поставили умовні огорожі щоб туристи нічого не торкалися.

Фермер що зробив знахідку якраз і водив нас у печеру. Справа в тому що печера знаходиться на його землі, а тому уряд не заперечує щоб він там бував.

Водить він усього одну групу раз на кілька тижнів. Коли ми намагалися розказати йому як можна зробити цілий бізнес він не надто розумів нащо йому така морока – йому і так вистачає і сильно якось старатися просто заради більше грошей Віл (так звати фермера) не хоче :)

Крім самих глечиків у печері фактично більше нема нічого матеріального. Тобто у печері не жили і навіть не лишалися на довго. Печера, як думають, вважалася домівкою одного з богів. А сталактити та сталагміти для майя були корінням світового дерева. Вода з сталактитів для майя була свяченою і лікувальною.

В парі місць печера дуже сильно звужуються, або стеля опускається так що треба лізти рачки. І тоді стає доволі тривожно – одразу згадуєш що над тобою сотні метрів каміння, а постачання кисню практично відсутнє (тому в печері нічого не живе).


Але найсильніше враження це коли наш гід попросив нас вимкнути ліхтарики – ми опинилися в такій темряві яку я ніколи не переживав до того. Коли ми в темній кімнати заплющуємо очі то все одно бачимо певний колір – суміш чорного і сірого. А тут взагалі нічого – ніякої різниці що очі відкриті чи закриті. Коли підносиш руку до очей хоч повністю впритул – все одно нічого не видно. Може з часом і стало б не комфортно, але в той момент було дуже цікаво пережити повну відсутність зору. Вражає.

Печера називається Che Chem Ha Cave якщо комусь цікаво.

А після прогулянки печерою та “фермою” яка є просто лісом в горах з кількома плодовими деревами гід відвів нас до свого будинку де його мати вже нагодувала нас домашньою їжею.

Про те як я проходив з бородою два місяці…

Перед Новим Роком Олена через сімейні обставини поїхала в Україну де і зустрічала 2019-й, я ж провів 2 тижні сам-один. Ну ми і подумали (так, разом), що цього часу якраз буде достатньо щоб виростити бороду :)

Перше що я з’ясував – те що неакуратна щетина з’являється дуже швидко зовсім не означає що до появи повноцінної бороди залишилося усього кілька днів. Та я власне бороду відростити так і не зміг.

Друге – щетина хоча і дратує, але не довго і звикаєш до неї буквально за пару днів.

Третє – росте все не обличчі дуже нерівномірно. І навіть на ранніх стадіях треба слідкувати за тим що є так само як і коли результату досягнуто.

За два тижні я усього лише зміг відростити 3 міліметри бороди і при цьому на щоках щільність її була помітно рідкіша. А підтримувати мені усе це в акуратному стані несподівано дуже легко дозволив трімер Philips Norelco OneBlade. Сам по собі цей OneBlade що начебто є універсальним рішенням голить дуже погано, але як додати на нього насадку (в комплекті йдуть на 1, 3 та 5 мм) то несподівано все стає дуже просто.

Власне наступним моїм відкриттям стало те що утримувати 5 мм бороди навіть легше ніж мати поголене обличчя. Маючи трімер достатньо раз в кілька днів поводити ним по обличчю у довільних напрямках і все виглядає рівненько і свіженько.

Ну а потім вже стабільно маючи 5 мм я почав робити і інші відкриття. Так я з’ясував що борода моя не колюча, а навіть доволі м’яка. Також працює вона як збирач вологи коли бігаєш у холодну погоду. Та і взагалі є якесь відчуття додаткового прошарку на обличчі. Хоча ні перегрівання ні навіть нагрівання борода не спричиняє.

Ну і після пари місяців такої волохатості я вирішив все це збрити – ми збираємося їхати в тропічну країну і я чомусь побоявся що навіть з такою бородою можуть бути незручності.

Збривати виявилося теж зручно тим самим OneBlade – йому все одно на довжину волосся. І хоча зрізає він не чисто додаткове “полірування” звичайним станком все виправляє. А якби я збривав навіть ті 5 мм лезом (що я і пробував робити з самого початку) то це не лише б зайняло дуже довго, але ще й спричинило б масу порізів, подразнень шкіри і самі леза забиваються постійно так що вичистити їх дуже складно.

На цьому у мене все.

Сніг в Сіетлі…

…та околицях.

Коли ми лише приїхали в США на початку зими 2008-го року ми застали сніжну зиму. І хоча сніг тоді протримався не довго, мабуть не довше тижня ми встигли і погуляти по ньому, і поїздити машиною, і подивуватися які порожні дороги і як усі заклади закриті.

У наступні зими снігу або не було взагалі і йшов суцільний дощ, або він випадав раз на 2-3 роки, тримався день-два і цього вистачало щоб паралізувати весь рух, щоб з’явилися покинуті машини на дорогах і щоб не працювали офіси, школи та магазини.

І от вдруге за 10 років у нас не лише випав сніг, але це ще був і доволі хороший сніг. До того ж він пролежав кілька днів, а потім насипало ще… У підсумку майже півтори тижні ми прожили зі снігом.

Сніг цей, хоча його і було не надзвичайно багато, фактично припинив функціонування майже усіх служб і сервісів. Не лише люди перестали ходити на роботу, школи закрилися як і магазини та спортклуби. Ще і вивезення сміття, доставка пошти та громадський транспорт теж фактично припинили своє існування на час коли лежав сніг.

І хоча можна було на нашій повнопривідній машині їздити, проте особливого сенсу у цьому не було – просто не було куди їздити. А судячи з сусідів у яких і досі деякі машини під снігом деякі люди не виходили з дому більше тижня.

Прогнозовані снігопади спричинили паніку і створили черги в продуктових магазинах. І це ледь не єдина нагода побачити в США порожні полиці магазинів.

У нас навіть десь на пів-дня вимкнулася електрика, у хаті відчутно похолодало (бували морози аж до -6 С), пропав навіть мобільний зв’язок. Ми рятувалися каміном який у нас газовий та варили на газовій похідній плитці Jetboil чаї та навіть супи. Романтика прямо :)

Ну а зараз останні пару днів температура гуляє навколо 0 по Цельсію і сніг потроху тане, дороги переважно розчищені і все повертається до норми. Чекає ще снігу через 10 років…

Zwift – віртуальні вело-поїздки

Це неминуче мало статися і хтось мав це зробити. Ми (суспільство розвинених країн в цілому) маємо вже всі необхідні технології, питання лише було в тому щоб правильно скласти все до купи.

Що таке Zwift? Це платформа для відтуальних вело-поїздок, тренувань та змагань. Працює все просто і очикувано:

  • Створюєте обліковий запис на https://zwift.com/, додаєте метод оплати. Придбайте розумний велотренажер.
  • Бажано – датчики пульсу, каденсу та швидкості.
  • Встановість на лептом/планшет додаток Zwift.
  • Коли готові запускаєте додаток, вибираєте маршрут або тренування і поїхали.
  • Дуже бажано – вентилятор(и) щоб не перегріватися, рушники щоб не текти літрами поту на килим чи підлогу.
  • Рекомендовано – великий телевізор і гучну аудіо-систему щоб або заглушати шум тренажеру або дивится на дорогу на цьому великому ТВ.

Так, сервіс цей платний і місячна оплата на момент написання складає $15. Проте обліковий запис можна деактивувати (що ми і робимо у весняно-літньо-осінній період) і платити лише за ті місяці коли ви дійсно ним користуєтеся.

Що стосується розумного вело-тренажеру то ціна його складатиме від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Я особисто користуюся Wahoo Fitness KICKR SNAP в який монтую свій Cervelo R3 або Felt B16. Мені усього лише треба закріпити заднє колесо в тренажері, додати супротиву до заднього колеса і готово. Проте є тренажери вже з касетою (тобто треба знімати заднє колесо), або прямо з “вбудованим” велосипедом.

Різниця в класі та відповідно ціні тренажерів полягає в точності вимірювання показників (сила, швидкість, тощо) і навіть вміють імітувати гірки піднімаючи/опускаючи переднє колесо.

З іншого боку з дешевшим тренажером ви використовуєте той самий велосипед на якому їздите та змагаєтеся – сідло, педалі, руль, усі пропорції.

Але тренажери в які монтується велосипед треба час від часу калібрувати (за допомогою спеціальної програми від виробника на смартфоні, наприклад), в той час як тренажери що вже мають в собі більше механізмів калібровки не вимагають.

І головне що “розумність” тренажеру полягає в тому що він додає чи зменшує супротив таким чином що імітується поїздка на реальній місцевості.

Також треба сказати що крім просто поїздок (Лондоном, наприклад) та тренувань (запрограмовані інтервали з відповідним зусиллям) можна ще приймати участь у масових заїздах та навіть змаганнях.

Що стосується кількості користувачів то тут вони з усього світу і присутні цілодобово. Найменша кількість людей на маршруті що я бачив це 1500 людей, як правило їх понад 3 тисячі.

Також кілька місяців тому Zwift додали опцію для бігунів і тепер з розумним біговим тренажером (біговорю доріжкою) тими самими маршрутами можна ще й бігати.

Ну і до того ж можна підключити zwift до strava і ваші активності як віртуальні вело-поїздки так само будуть додаватися до статистики.

Я особисто тримаю перед собой zwift на лептопі щоб дивитися на рел’єф попереду і бути готовим до гірок, і також щоб дивитися на свої показники. А на телевізорі вмикаю щось таке що не зовсім погане, але вже просиділо в моїй черзі “треба обов’язково колись подивитися” достатньо довго щоб зрозуміти що дивитися його я скоріше за все не буду :)

Навернувся з вела…

Одразу заспокою – зі мною все гаразд. Лише вавка на лікті та на нозі, але то просто шкіра, заживе.

З різних причин я почав знову їздити на велі на роботу. Тут і те що хочеться таки кататися не зважаючи на холодну погоду, і те що у нас зараз закрили одну важливу швидкісну трасу і трафік став набагато гірше. Та і просто так романтично виїхати затемно зі ліхтарями (Ligth and Motion Vis 360 Pro, Light and Motion Vibe та Light and Motion Urban 900), гнати по безлюдній майже дорожчі цілих 70 хвилини. А потім прийняти душ в офісі, поснідати і почати працювати до того як більшість народу вийде навіть на роботу… Але не цього разу.

Минулого ранку було доволі холодно, а через те що частина дороги проходить вздовж річки ще і туманно. А туман в холод робить будь-яку поверхню слизькою, бетон та особливо. Ну і в одному місці (поворот з гірки) в мене обидва колеси поїхали і я просто “ліг” на лівий бік так що навіть не встиг зреагувати.

Спочатку підскочив і перевірив себе – лікоть болить, нога болить, але все рухається і коли натискаю гірше не стає. Хорошу куртку нажаль порвав на лікті :(

Потім підняв вел – злетіла цепка. Зайняло якийсь час на холоді і в темряві її поставити назад. Наче все добре, сідаю їхати – передні зірочки не перемикаються. Перевірив кабелі – все в порядку. Почав дивитися далі… Лівий перемикач зламано навпіл!

Ясно що вже їхати нікуди не можна так. Подзвонив Олені щоб забрала мене і поїхав назад до парковки. Ось до речі ця “подорож” – https://www.strava.com/activities/2080395440.

Elapsed Time Moving Time Distance Average Speed Max Speed Elevation Gain
00:49:54 00:42:36 17.75 25.01 37.08 40.00
hours hours km km/h km/h meters

Також я вирішив що поламаний велосипед це добра нагода щоб раніше піти з роботи. І поїхав зі своїм велом в магазин. Нагадаю що у мене Cervelo R3 на який я встановив Shimano Ultegra 6800.

З’ясувалося що Ultegra 6800 вже знято з виробництва і знайти деякі частини до ней (як лівий перемикач) вже не можливо. Один з варіантів був поміняти обидва перемикачі на Ultegra 8000 – через те що у них трошки інша ширина та кут нахилу ричагів ставити лише один з них було б не надто розумно – вони будуть розрізнятися що по виду, що навпомацки.

На щастя в магазині де мені будуть ремонтувати вел знайшовся лівий перемикач Dura Ace з тієї ж серії що і моя Ultegra, його і вирішили поставити. Різниця буде у вазі (Dura Ace на лічені грами легше) та напису.

Також в тому ж магазині замовив розібрати, почистити та знову зібрати вел. В зимовий час коли бізнес у них не дуже йде за таку послугу вони беруть усього $100 і займає це лише 2-3 дні. Для порівняння у сезон (тобто ті 9 місяців коли тепло) те саме коштує $275 і чекати треба було б 2-3 тижні.

На цьому у мене все ;)

2018, підсумки: фільми

Фільмів ми дивимося багато, в середньому один фільм на день. Просто тому що їх так зручно дивитися – приїхав з роботи чи тренування, сидиш собі, їси, п’єш чай і дивишся щось таке з Netflix, Amazon чи чогось подібного.

Останні 3-4 роки в цілому були дуже хорошими для науково-фантастичних серіалів, фентезійних серіалів і іноді серіалів у інших жанрах. Проте і фільмів було не мало вартих уваги.

Спочатку про фільми які особисто для мене є найкращими за цей рік:

  • Bird Box – найкращий фільм жахів і трилер. Дуже близько до нього йде A Quiet Place.
  • Game Night – найкраща комедія.

Найкращі серіали цього року. В списку лише ті серіали перший сезон яких вийшов цього року:

  • Maniac – найкращий психологічний міні-серіал.
  • Devilman: Crybaby – найкраще аніме з набагато більшим посилом ніж можна уявити.
  • Tom Clancy’s Jack Ryan – найкращий пригодницький серіал: терористи, спецслужби, погоні і стрілянина.
  • Altered Carbon – найкраща наукова та бойова фантастика.

Недооціненні (на мою думку) фільми яким варто приділити уваги:

  • The Ballad of Buster Scruggs – вестерн, чорний гумор, стильно і красиво.
  • The Bad Batch – жахи, канібалізм, хіппі, пустеля, і дуже хороша музика.

Найгірші і переоціненні фільми цього року:

  • Black Panther – я і так рідко дивлюся фільми про супер-героїв бо навіть найкращі з них на мою думку є лише какашкою в яскравій обгортці. Але цей фільм особливо тупий, не логічний і пафосний.
  • Annihilation – це просто ганебно :(

А що сподобалося та не сподобалося вам з випущеного цього року?

2018, підсумки: настольні ігри

Одне з моїх великих хобі (крім спорту, музики, книг та фільмів) це настільні ігри які відкрив для себе усього кілька років тому. З того часу я вже зібрав колекцію з більше ніж 50 ігор і навіть грав у більшість з них по кілька разів. Хоча є ще ігри які я поставив на поличку і навіть ще не розпечатав.

Ось тут мій обліковий запис з іграми та іншою статистикою – https://www.boardgamegeek.com/user/0lexandr. Якщо ви колекціонуєте чи граєте у настільні ігри раджу зареєструватися на цьому сайті – там найбільша спільнота, статистика, обговорення ігор, правил, навчальні матеріали і багато усього іншого.

На новій роботі у нас утворилася групка гравців і ми збираємося в п’ятницю раз на 2 тижні щоб пограти 2-3 години. Цього вистачає для однієї великої гри, чи пари-трійки менших ігор.

За статистикою я найбільше зіргав в:

  • Splendor – чудова проста гра в яку цікаво грати знову і знову.
  • Pandemic – це вже серйозна гра, але кооперативна (тобто усі гравці грають проти гри). Не з моїх улюблених, але початківці з задоволенням грають і просять ще :)
  • Sushi Go! – простенька дитяча гра якій можна навчити за пару хвилин і яка теж подобається початківцям. По суті це неймовірно спрощена версія гри типу 7 Wonders.

А ще у нас цього року були друзі в гостях щоб ми мали час зіграти у велику кількість простих ігор (з багаторазовими повторами для багатьох з них) і навіть спробували кілька трохи складніших. І я зрозумів що половина задоволення від гри для мене особисто полягає в тому щоб знайомити нових гравців з правилами та прийомами гри.

А ви граєте в настолки? Якщо так то що любите і що рекомендуєте? А якщо ні то що вам не подобається в такому хобі?

2018, підсумки: музика

Цілком нормально для будь-якої людини з часом знаходити все менше і менше цікавої музики, та і взагалі музики яка хоч трошки чіпляє. Тому цілком очікувано що музики яка була б хоч скількись була варта згадування дуже небагато в цьому році.

Але спочатку поглянемо на мою статистику на last.fm цього року:

  • Найпопулярніші виконавці:
    • Kraftwerk (332 відтворювання)
    • Red Hot Chili Pappers (318 відтворювань)
    • AC/DC (276)
    • Buckethead (218)
    • Anthrax (203).
  • Найпопулярніші альбоми:
    • Tour de France – Kraftwerk
    • Icon 2 – Rob Zombie
    • Apocalypshit – Molotov
    • Legion of Boom – The Crystal Method
    • Ten$ion – Die Antwoord.
  • Найпопулярніші пісні:
    • Girls Got Rhythm – AC/DC
    • Bloodsuckers – Die Krupps
    • Metall Auf Metall – Kraftwerk
    • Heimcomputer – Kraftwerk
    • Fok Julle Naaiers – Die Antwoord

Тепер можна і до того що можу порадити з цьогорічної музики:

  • Metal Church – 2018 – Damned If You Do – приємний сильний альбом від класичної команди. Ніякого екстріму, усе за канонами, класика практично.
  • Front Line Assembly – 2018 – WarMech – спочатку я був навіть розчарований тим що команда дуже сильно змінила свій стиль (був індастріал, а стало щось дуже електронне і спокійне). Але згодом мені почало подобатися все більше і я навіть готовий сказати що це можливо нова вершина для команди.
  • …і схоже на цьому все :( Усе інше що я почув цього року видання можна спокійно пропустити.

А що з цьогорічних релізів будь-якого стилю можете порекомендувати ви?

2018, підсумки: книги

Написати звіт за рік по прочитаних книгах особисто для мене не має наче б то особливого сенсу – я байдуже ставлюся до того чи книга “свіжа”, чи її було написано хто-зна коли. До того ж я перечитую час від часу книги які мені сподобалися, приблизно 30-50%% прочитаного за кожен рік у мене складають книги які я читаю вдруге, втретє,…

Тому просто спробую згадати що було такого прочитаного мною цього року вперше (не залежно від року написання та видання) що варте згадування:

  • Автономість – антиутопія, корпорації, хакери, любов між роботом та людиною. І в цілому хороша наукова фантастика.
  • Переродження – трилогія про антиутопічне майбутнє з вампірами, містикою та безліччю пригод. Нове (скоріше свіже) слово у темі вампірів.
  • Станція 11 – ще одна антиутопія в якій акцент зроблено на те як пов’язані між собою люди майбутнього на руїнах цивілізації. Написано книгу у стилі сучасної літератури і аж ніяк не фантастики, таке враження що читаєш якусь класику що задали у школі.
  • Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста – в цій книзі в першу чергу важливий незвичний сюжет. Це дійсно нова історія, а не переробка знаймого сюжету в новому антуражі. І добре побудований світ. Оповідають нам про людей які проживають своє життя знову і знову і пам’ятають усі свої попередні життя.

Усього ж згідно Good Reads цього року я прочитав 8 нових книг (усе інше було повтори), трохи більше 4 тисяч сторінок – https://www.goodreads.com/user/year_in_books/2018/26877622. Хоча я ще не всі книги додав туди і в мене ща 5 нових прочитано за цей рік. Тобто приблизно виходить 15-20 книг за рік.

А що такого прочитали нового і можете порадити ви?