…нарешті.

Ще 2 роки тому після Сіетльського марафону у мене почало дуже сильно боліти коліно. Спочатку подумалося що це щось звийчайне що трапляється після марафону – ноги сильно болять у самих неочикуваних місцях після марафону, з часом все проходить. Але біль не припинявся і був дуже гострим. Хоча якщо я не бігав кілька днів то біль починав вщухати, але потім починалося все знову.

Пішов до лікаря, той спрямував мене на МРТ, а там вже спеціаліст сказав що є тріщина в меніску. Меніск це така прокладка між кістками стегна та гомілки. І погане те що ця матерія практично не відновлюється. Тобто оте що є у якості прокладки в дорослої людини поступово зношується, стирається і тріскається. І от у мене всередині цієї прокладки з’явилася тріщина.

Лікування у даному випадку полягає в тому щоб відрізати частину меніску навколо тріщини щоб вона не росла. Власне можна цього було і не робити – якщо не бігати то біль майже ніколи не буде відчуватися, якщо ж продовжувати бігати то колись тріщина почне збільшуватися і коліно буде боліти постійно. Розростання тріщини меніску може привести до його передчасного стирання і як результат артриту.

Щодо того чи можна займатися спортом після такої процедури думки лікарів різняться. Одні рекомендують покинути біг і перейти на вело, інші наводять приклади людей які після подібної процедури повернулися до ультра-довгих дистанцій. Я собі думаю що якщо і почну знову бігати щось довге то це буде скоріше трейловий біг (ліси і парки) ніж марафони по асфальту. Хоча віддаленою мрією так і лишається Iron Man.

Ну і от нарешті через рік спроб “подолати” проблему я відчув себе готовим до операції. Далі було узгодження з лікарем, додаткові рентгени, узгодження зі страховкою (коштує таке щось в районі $5000). Саму операцію відкладали щотижня майже два місяці, але ось нарешті сталося.

Це була власне моя перша операція в житті, і перший загальний наркоз. Спочатку на годину посадили під капельницю (звичайна рідина), потім троє різних людей спитали одне й те саме про те що мені роблять, чи є які алергії і таке інше. Далі лікар підписав коліно, повели у операційну. Там дали маску з киснем і сказали що додають у трубку наркоз… А далі мали попросити порахувати від 10 до 1 (більшість людей вирубається на 8-9, ті хто приймає щось проти болі регулярно на 4-5), але я навіть питання не почув. Пам’ятаю почав дихати у маску, подумав що не відчуваю ніякої різниці від того що вдихаю кисень і у наступну секунду мене будять :)

Прокидався дууууже повільно. Очі наводили фокус кілька хвилин, усе заторможене, в роті гірко (в горло вставлють якусь трубку коли непритомний щоб нічого не заважало диханню, виймають до того як прокинешся). Поки прочуняв подзвонили Олені, вона приїхала, одягнувся і поїхали додому.

Сказали ходити як і у нормальному стані – треба щоб кров прокачувалася. Але не можна нічого фізично активоно робити тиждень, потім можна сідати на вел. Плавати не можна місяць щоб рана повністю загоїлася, бігати 2 місяці не можна.

Нога зараз забинтована і болить в коліні наче там добрячий синець, саме коліно наче усе затекло і трохи набрякло, але на диво нічого дуже болючого. І схоже я прекрасно обійдуся без знеболюючих пігулок. Завтра зніму еластичний бинт і побачу сам розріз зі скобами.

Також видали розпечатку з фоторгафіями до і після операції: прямо в середині коліна видно кістки і меніск (туди заводять камеру), лікар навіть стрілочкою показав де була проблема. І ще видали USB флешку з фото і відео, я поки не дивився.

Ну отакоє от коротше, місяць-два без спорту буду поки що :(