Gunnar Optics Micron

Призначення та характеристики

Окуляри для роботи за комп’ютером та комп’ютерних ігор (як на ПК так і на приставках).

Поглянемо на характеристики, але для більш детальної інформації я раджу йти на сайт виробника:

  • Ціна: повна ціна складає $190 і за таку ціну я би навіть не подумав собі щось подібне купувати. Але мені трапилося придбати цю модель на розпродажу за $60 і я надзвичайно задоволений покупкою.
  • Вага, розміри, кривизна, ширина перенісся – все дивіться на сайті виробника.
  • Скло – у нас обох звичайне скло яке просто захищає очі. Можна вибрати з кількох кольорів (у нас жовтувате). Також можна замовити спеціальні лінзи якщо працюєте за комп’ютером в окулярах.
  • На сайті виробника – https://gunnar.com/product/micron/.

Також ця модель і цей дизайн у виробника далеко не єдині і якщо вас зацікавив продукт раджу провести якийсь час на їх сайті – подивитися моделі та їх характеристики, почитати блоґ.

Враження від використання

Головне питання – чи працюють вони і якщо так то що саме вони роблять? Так, окуляри працюють. Знадобилося менше 2 годин щоб звикнути до них і тепер без них мені не так комфортно.

Окуляри пом’якшують кольори екрану, все стає трошки жовтим і теплішим, але жовтизну перестаєш помічати дуже швидко. А от без окулярів коли дивишся на монітор хочеться мружитися і усе здається занадто синім і занадто контрастним.

І я і Олена полюбили ці окуляри і працюємо в них постійно. Я можу точно сказати що можу в них просидіти за монітором цілий день і очі не будуть відчувати втому, принаймні не таку коли працюю без окулярів.

Захмарна ціна є мабуть єдиним реальним мінусом. Як що станеться з моїми окулярами що я у них зараз то доведеться знову купувати таку не дешеву штуку :(

Моя оцінка – 9/10.

Генетичний тест на 23andMe

 

Ми живемо в ті часи коли нам доступний генетичний аналіз – звідки ми походимо, хто наші предки, які хвороби загрожують, що варто і не варто їсти і багато іншого.

Ми з Оленою зробили свої тести у компанії 23andMe, але можна легко знайти ще кілька подібних компаній які роблять схожі тести.

На сьогодні пересічній людині доступні тести на походження та на схильність до певних захворювань. Ну і звісно пошук родичів та інші дослідження в яких можна приймати участь за бажанням.

Що стосується ціни то іноді можна знайти скидки в інтернеті, але набір з тестуванням і на хвороби і на походження на цей момент коштує від $100 до $150.

Замовивши свій пакет ви отримаєте коробку з колбою в яку треба буде набрати якусь не надто велику кількість слини, потім долити туди ж реагента (в цьому ж наборі), запечатати усе, заклеїти коробку і кинути в ящік зі збору посилок.

Результати аналізу варто очікувати приблизно через місяць.

Що ж буде в результатах? А буде там ціла купа звітів в яких можна розбиратися годинами – для кожного звіту можна зариватися у все глибші деталі. Перелічу лише кілька з них.

По-перше це про ваше походження – звідки ваші предки, який відсоток різних типів популяції у ваших генах і таке інше. Також звісно можна знаходити своїх родичів (у мене знайшлося вже кілька десятків від чотирі- до шестиюродних братів і сестер по всьому світу), але для цього треба надати згоду щоб ваші данні були доступні іншим. Так само і родичі, якщо такі є мають надати дозвіл на доступ до своїх даних.

 

Також є звіти по відсотку неандертальського гену, вашій галогрупі та галогрупах ваших батьків. По них, наприклад, можна відстежити якими шляхами і коли предки мандрували з Африки у ті краї де ваші батьки народилися.

 

Другий великий розділ який цікавить більшість клієнтів мабуть це схильність до хвороб та інші генетечні успадковані проблеми.

В цьому розділі можна знайти десятки звітів від генетичних ризиків (хвороба Паркінсона, тромбофілія, гемохроматозіс та інше) до помірковано важливих потенційних проблем (реакція на алкоголь, проблеми зі сном, імовірність облисіння, схильність до ожиріння через певні продукти) і аж до цікавих та іноді кумедних (найбільш імовірний колір очей, вміння співати, найкращий час щоб прокидатися, співвідношення довжини пальців на ногах). Повторюся що звітів там просто десятки і час від часу додаються нові.

 

Ще одна велика секція де так звані дослідження. Час від часу вам приходимуть листи з пропозицією відповісти на кілька питань. Питання бувають різні, наприклад про якість сну, або типи продуктів і як часто ви їх вживаєте і взагалі про будь-що. Потім ці відповіді комбіновані з генетичною та іншою інформацією яку ви надаєте (вік, стать, прибуток, звички, тощо) потрапляють у статистику яка вам теж буде доступною. Так для мене було цікаво з’ясувати що для мого генотипу, віку та звичок моя вага нижче ніж середня для подібних до мене людей -82-84 кг замість 96.

Приймати участь у всіх цих опитування не обов’язково, але це допомагає науці і дає вам особисто більше цікавих звітів.

Бувають там і такі опитування де вас просять щось зробити – наприклад, помістити одну долоню в холодну воду на 10 хвилин і потім відповісти на питання про самопочуття.

Ще доступна така опція як використання своїх данних у інших сервісах – ви або завантажуєте туди свої данні викачані з 23andMe, або надаєте доступ до своїх данних прямо на сайті. Ці інші сервіси проводять якийсь біль спеціалізований аналіз і дають вам ще більш детальні звіти, але щоб в них щось зрозуміти потрібні вже спеціальні знання про різні генетичні маркери та що вони означають.

І у підсумку – так цікаво і мабуть варто. І мабуть щось подібне буде хорошим подарунком, хоча і дорогуватим може.

Зробили операцію на коліні…

…нарешті.

Ще 2 роки тому після Сіетльського марафону у мене почало дуже сильно боліти коліно. Спочатку подумалося що це щось звийчайне що трапляється після марафону – ноги сильно болять у самих неочикуваних місцях після марафону, з часом все проходить. Але біль не припинявся і був дуже гострим. Хоча якщо я не бігав кілька днів то біль починав вщухати, але потім починалося все знову.

Пішов до лікаря, той спрямував мене на МРТ, а там вже спеціаліст сказав що є тріщина в меніску. Меніск це така прокладка між кістками стегна та гомілки. І погане те що ця матерія практично не відновлюється. Тобто оте що є у якості прокладки в дорослої людини поступово зношується, стирається і тріскається. І от у мене всередині цієї прокладки з’явилася тріщина.

Лікування у даному випадку полягає в тому щоб відрізати частину меніску навколо тріщини щоб вона не росла. Власне можна цього було і не робити – якщо не бігати то біль майже ніколи не буде відчуватися, якщо ж продовжувати бігати то колись тріщина почне збільшуватися і коліно буде боліти постійно. Розростання тріщини меніску може привести до його передчасного стирання і як результат артриту.

Щодо того чи можна займатися спортом після такої процедури думки лікарів різняться. Одні рекомендують покинути біг і перейти на вело, інші наводять приклади людей які після подібної процедури повернулися до ультра-довгих дистанцій. Я собі думаю що якщо і почну знову бігати щось довге то це буде скоріше трейловий біг (ліси і парки) ніж марафони по асфальту. Хоча віддаленою мрією так і лишається Iron Man.

Ну і от нарешті через рік спроб “подолати” проблему я відчув себе готовим до операції. Далі було узгодження з лікарем, додаткові рентгени, узгодження зі страховкою (коштує таке щось в районі $5000). Саму операцію відкладали щотижня майже два місяці, але ось нарешті сталося.

Це була власне моя перша операція в житті, і перший загальний наркоз. Спочатку на годину посадили під капельницю (звичайна рідина), потім троє різних людей спитали одне й те саме про те що мені роблять, чи є які алергії і таке інше. Далі лікар підписав коліно, повели у операційну. Там дали маску з киснем і сказали що додають у трубку наркоз… А далі мали попросити порахувати від 10 до 1 (більшість людей вирубається на 8-9, ті хто приймає щось проти болі регулярно на 4-5), але я навіть питання не почув. Пам’ятаю почав дихати у маску, подумав що не відчуваю ніякої різниці від того що вдихаю кисень і у наступну секунду мене будять :)

Прокидався дууууже повільно. Очі наводили фокус кілька хвилин, усе заторможене, в роті гірко (в горло вставлють якусь трубку коли непритомний щоб нічого не заважало диханню, виймають до того як прокинешся). Поки прочуняв подзвонили Олені, вона приїхала, одягнувся і поїхали додому.

Сказали ходити як і у нормальному стані – треба щоб кров прокачувалася. Але не можна нічого фізично активоно робити тиждень, потім можна сідати на вел. Плавати не можна місяць щоб рана повністю загоїлася, бігати 2 місяці не можна.

Нога зараз забинтована і болить в коліні наче там добрячий синець, саме коліно наче усе затекло і трохи набрякло, але на диво нічого дуже болючого. І схоже я прекрасно обійдуся без знеболюючих пігулок. Завтра зніму еластичний бинт і побачу сам розріз зі скобами.

Також видали розпечатку з фоторгафіями до і після операції: прямо в середині коліна видно кістки і меніск (туди заводять камеру), лікар навіть стрілочкою показав де була проблема. І ще видали USB флешку з фото і відео, я поки не дивився.

Ну отакоє от коротше, місяць-два без спорту буду поки що :(

Як мене збила машина

Оскільки вся ця справа нарешті завершилася можна вже і розказати.

Отже після повернення з неймовірної подорожі у пустелю Моаб де ми три дні каталися на гірських велосипедах (читати тут – http://blog.golovatyi.info/2014/05/04/white-rim-moab-ut/) вже дома я вийшов побігати вечером і бац…

Вибіг я такий з дому, пробіг менше двох кілометрів, біжу звивистою дорогою з гірки, біжу по обочині, думаю щось про своє. І раптом чую гучний удар… Так, це було перше що я помітив – звук удару. Потім помітив що замість дороги і дерев я бачу перед собою небо. А потім вже вдарився об землю.

Взагалі уся ця “пригода” була схожа на якийсь із трюків з фільмів Джекі Чана. Схоже що було все так: машина спочатку вдарила мене лобовим склом у лівий лікоть (лобове скло я таки пробив) який як раз йшов вперед і трохи підкинула мене вгору, ноги підлетіли і праве дзеркало вдарило мене під ліве коліно (там був поріз. а дзеркало знесло с машини). Таким чином я підлетів горизонтально і впав на праве плече і троши на ньому проїхав по траві і гравію.

Отже лежу такий і бачу як вильнула машина попереду. Перша думка була що мене штовхнули з машини. Потім прийшо розуміння що я тільки що літав і той гучний звук що я чув мабуть означає що мене та машина збила.

Тут почалася паніка “МЕНЕ ЗБИЛА МАШИНА!!!”. Прислухався до себе – наче нічого не болить. Спробував сісти і ура, можу сісти, спина не пошкоджена. Потім ноги, мацаю ноги, виглядають наче цілі і нічого поки не болить. Чомусь немо кросівок на ногах, але ж нічого не болить і зовні усе ціле!

Пробую встати і це мені вдається. Обдивляюся себе і помічаю що ліва рука вся у крові. Мацаю голову з переляку, але вавок наче нема. Звідки ж кров? Обдивляюся себе: а, це лікоть розбитий, але рука рухається, отже не так страшно.

Зупиниласть машина і тітонька щось мене питає. Я кажу що нічого не розумію і прошу подзвонити у 911. Вона каже що вже подзвонила. Зупиняється друга машина і водій щось питає у тітки і потім каже мені що спробує наздогнати машину яка мене збила.

Я ж тим часом ходжу по битому склу і шукаю свої кросівки. Тітонька мені каже щоб я цього не робив, але я їй пояснюю що мені терміново треба знайти кросівки бо інакше Я МОЖУ ПОРІЗАТИ НОГИ ОБ СКЛО!

Тут повертається машина яка мене збила і водійка починає вибачатися, я їй кажу що живий і продовжую шукати кросівки.

Приїздять пожежники. За моїми відчуттями пройшло максимум 2 хвилини. Мене обдивляються, закріплюють шию в каркас. А тут і поліція. Офіцер записує мої данні і хлопає мене по плечу – щасливчик, каже. Йому не видно що на лопатці у мене футлобка порвана, а я раптом починаю відчувати біль у плечі.

Далі мене закріплюють на каталці, я дзвоню Олені і розказую що сталося, кажу що все в порядку і куди мене везуть.

Ось я вже в швидкій допомозі. Тут мене залишають на якийсь час, потім приходять зрізають ножицями одежу і промивають рани. Залишають ще на більше часу. Потім везуть на томографію шиї і взагалі командують не рухатися доки не буде ясно що зі мною. Ще через якийсь час кажуть що все ціле і корсет знімають.

Приїздить Олена, а мені колять знеболюєче і починають зашивати лікоть. Тут мені вперше стає погано від болю. Плече вирішують не зашивати бо рана дуже глибока і довга, бояться щоб запалення не було.

Приїхала поліція. Знайшли мої кросівки за 15 метрів (!) від того місця де мене збили. Офіцер розказав що він вперше бачить щоб машина була з такими пошкодженнями, а у жертви навіть жодного перелому нема. У них там усі хто бачили пожмакану машину очикували що збила вона когось насмерть. Отаке от.

Також він мені сказав що водій яка мене збила нетвереза, зараз заарештована і взагалі він вперше бачить когось настільки п’яного. Навіть дивно як вона взагалі в машину сісти змогла. Підписав якісь протоколи і на цьому все.

Ну і все, Олена забирає менен додому. За моїми враженнями пройшло хвилин 30 максимум. але насправді це було годин 5. При цьому я не втрачав свідомості наче.

Наступний день відлежувався дома, плече, лікоть, прес та боки болять страшенно, але можна обійтись без пігулок. Проте сідати, лягати, вставати дуже боляче, пересуваюся як робот-пінгвін.

На третій день поїхав до хіропракта (у нас здається це називається мануальний терапевт). Справа в тому що наслідки автомобільних аварій як правило починають серйозно проявлятися через 2, а то і 3 роки. До того організм намагається скоригувати усі мікропошкодження м’язами, невеличкими викривленнями хребта чи шиї, зміною походки і таке інше. Але ці мікрокоррекції призводять до більшого дисбалансу і якраз через 2-3 роки усе сипеться в один момент. Можуть початися хронічні головні болі, проблеми з попереком чи ще що завгодно. Тому лікарі рекомендують зробити максимум необхідних перевірок та лікування якомога швидше після аварії.

Через те що у мене страшенно боліли боки хіропракт не став мене сильно жмакати, а натомість порекомендував поїхати і перевірити чи все в порядку у мене з нирками та печінкою, була можливість травм. Отже я вдруге опинився у швидкій, лише цього разу потрапив туди своїм ходом. Зробили томографію і сказали що всі органи цілі, а от м’язи преса пошкоджені і всередині великі гематоми.

Олена тим часом знайшла адвоката який узявся за нашу справу. Той роз’снив нам що у подібній справі є три єтапи: кримінальна справа де місто чи штат виступає проти водія, цивільна справа де страховка водія має оплачувати моє лікування та те що у нас називаються “моральні збитки”, а у них тут “біль і страждання”. Третя частина це де я можу сказати що от я такий спортсмен, маю графік змагань, маю певний стиль життя, а тепер насильно мені все це поламали, крім того моя дружина/родина налякалися, також це вплинуло на мою роботу і так далі.

Стосовно кримінальної частини зі мною зв’язався обвинувачувач від міста де сталася пригода і повідомила мені що як буде необхідність то мене викличуть в суд. Але так і не викликали і наскільки я розумію водій не виходячи з тюрми так в тюрмі і залишилася. Але наскільки не знаю. Факт що крім ув’язнення вона ще сплатить кілька тисяч штрафу місту, втратить право водити машину на кілька років та її кредитна історія зіпсована наскліьки що купівля будинку чи дорогої машини стає для неї неймовірно дорожчою.

Також на запит мені прислали електронною поштою поліцейський протокол. Такий собі документ у pdf форматі на 25 сторінок де записано слова свідків (а також їх персональні данні), слова поліцейського, слова лікарів, мої слова. Там, наприклад, прокольно було прочитати як поліцейський попросив водія зробити 9 кроків по прямій, повернутися і зробити їх назад. Водій збилася з рахунку, потім забула що робити. Лікар попросив її порахувати від 9 до 1, вона сказала “дев’ять, вісім і так далі”. Показання свідка що їхав одразу за її машиною говорять про те що машина вильнула щоб мене збити. Отаке от.

Щодо цивільної частини то страховка водія довго опиралася і все розказувала що вони самі проведуть розслідування щоб підтвердити що мені насправді потрібно було усе те лікування. Дійшло до того що лікарні та швидка почали дзвонити мені і вимагати гроші, я всі ці дзвінки і листи спрямовува до адвоката. В кінці кінців (через 6 місяців) страховка водія погодилася сплатити усі мої рахунки і заплатити зверху мені щоб я підписав документ що у випадку майбутніх проблем не матиму претензій до них.

Що сталося б якби у водія не було страховки? Тут є кілька варіантів. По-перше, це моя автостраховка (оскільки це була авто-аварія). Навіть якщо вона не покриває все то у мене є медична страховка. Потім страхові якось би відшкодовували свої збитки з водія. І навіть у випадку якби у жодного з нас не було б страховки передбачений – у штата є спеціальний фонд звідки беруться гроші на лікування жертв аварій.

У мене зайняло 3 тижні доки я нарешті почав плавати, а ще через тиждень вже почав потроху бігати. Взагалі організм відреагував набором ваги за цей місяць і я повністю втратив будь-яку швидкість. Власне кажучи якби займався спортом то може і не помітив би що щось змінилося, а так безперечно видно що став важчим, повільнішим і менш витривалим. За розкладом у мене через місяць був тріатлон який я так і не зміг фінішувати (2014/05/31–Troika Triathlon).

Зараз залишилися маленькі шрами на лікті, два некрасиві і дуже випуклі шрами на плечі, в усьому іншому наче більш-менш добре.

Отаке от, так що будьте уважними!

Американська стоматологія

Оновлюю свій старий пост деякими новими даними. І в черговий раз повторюю що все написане далі виключно базується на моєму досвіді і не обов’язково є справедливим для інших міст та регіонів.

Також зважайте на те що американські паціенти набагато більше платеспроможні чим і пояснюються частково високі ціни і вимоги до якості лікування.

Одразу хочу пояснити що коли я останні роки ремонтував зуби у своєму рідному місті то вважав (і досі вважаю) родину лікарів у яких я це робив висококласними проффесіоналами своєї справи. Крім того вони надзвичайно приємні як люди. Одним словом ніколи не мав сумнівів що лікуюся/ремонтуюся правильно і надійно.

Так ось… Коротше тут є своя специфіка. Ну, по перше, з приводу моїх коронок мені одразу сказали що такі вони бачили лише у людей яким ставили коронки десь у 50х роках. Типо це "тимчасові" і ненадійні коронки, які нещільно прилягають до ясен і кореня зуба. Стосовно мостів – так вони таке взагалі не роблять бо "як же тоді чистити зуби ниткою або ремонтувати лише один зуб"? Зате пломби похвалили – такі м’якенкі, легко виколупувати Smile

Ага, ще про чистку зубів. Коротше мені тут вперше розказали як правильно чистити зуби. Вірніше чистити треба не зуби а ясна. Вірніше навіть місце стику зубів і ясен, бо саме там усі бактерії. Також чистити треба там де важко щіткою дістати – там теж усі бактерії. Ну і головне – найжирніші бактерії між зубами. Тому чистка ниткою (вгору-вниз, а не зліва-направо) є важливою і обов’язковою частиною процедури. А взагалі такі прилади як Вотерпік дуже допомагають утримувати зуби в пристойному стані довше.

Далі з’ясувалося що у них кожен доктор робить лише один тип робіт. Як лише ми приїхали в США і вперше пішли до стоматолога то там подивилися мої зуби на "круговому" рентгені і сказали що маю 10 можливих очагів інфекції під видаленими нервами. Ще здивувалися що в коренях у мене цемент. Тобто якщо зуб не отримує достатню кількість рідини зсередини то за кілька років він стає крихким. Так ось тут канали заповнюють спеціальною пористою резиною що дозволяє зубу без нервів прожити довше.

Далі про ціни. Проста заміна пломби на сьогодні вже коштує від 500 баксів. А ремонтувати корені треба у іншого лікаря.

Лікар "по кореням"  має такий агрегат що робить його схожим на нейрохірургі чи ще якось ман’яка – велетенський мікроскоп-окуляри з купою лінз, трубок і якихось засобів. Він просверлює манюсіньку дірочку через яку і запихає у канали ту резину. Фотографують усе "до" та "після", роблять рентгени і все таке інше на моніторі показують.

Ну і знеболюючі уколи – спочатку чимось мажуть місце уколу так що воно стає майже нечутливим. Потім колять. Потім колять ще, потім колять ще, потім… В результаті не відчуваєш абсолютно нічого. І відходняки не такі важкі як вдома були. І ніхто при цьому нічого не питає – колють одразу. А вдома пам’ятаю мені постійно стоматологи говорили що треба терпіти скільки можна бо тоді вони точніше знають чи правильно вони усе роблять.

Ага, ну і коштує тут зробити корені одного зуба від 1500 баксів.

Далі треба ставити "тимчасову коронку" вже у іншого лікаря. Тимчасова означає що її доведеться років через 10-15 міняти. Це обійдеться десь у 500+ знову. Причому всю роботу роблять ассистенти, лікар тільки в кінці перевіряє що все нормально. Коронка буде підібрано точно під колір сусідніх зубів (з буквально сотень кольорів у каталозі). І робить їх спеціальна машинка на основі тривимірного сканування мого зубу.

Дививувалися вони також з моїх старих жовтих коронок – питали це типа через те що я у молодості мабуть був у банді Smile Бо у них типо тільки гангстери ставлять собі жовті коронки.

Що ще є? Ще є виривання зубів (мені настійливо рекомендують вирвати усі кутні зуби з аргументацією "людині вони взагалі не потрібні" і "після того у роті буде набагато менше бактерій – на 4 розсадники менше). Цін не знаю, але оскільки робить лікар то мабуть пару тисяч.

Ще є вставлення імплантантів. Олені робили цілу операцію коли взяли частину кістки зі щелепи, вживили її в інше місце щелепи, вставили туди штіфт, а потім на нього поставили зуб. Зробила вона це все в російського лікаря який всі ці процедури робить у себе в офісі. Але мені той лікар і його офіс довіри не викликає тож я би зробив собі таке краще у різних лікарів та за вдвічі більші гроші Smile Ну а в підсумку таке стане в 5-6 тисяч.

Ще вирівнюють зуби брекетами – 3-5 років і десь 10-15 тисяч за всю красоту.

Ще є відбілювання, але то імхо дібілізм. Платити за те щоб потім зуби постійно боліли від холодного, гарячого і кислого?

Ще є чистка зубів – залазять скребком аж під ясна, десь 300 баксів. Після того як зробиш повну процедуру достатньо робити “контрольні” чистки пару раз на рік що також буде коштувати 100+ доларів кожного разу. Але буде швидше набагато і не боляче взагалі.

Що зі страховкою спитаєте ви? Зі страховкою погано. Ну, по перше, страхзовка на зуби це зовсім окрема, не пов’язана з медичною страховка. Здається нормальної стоматологічної страховки в природі взагалі не існує.ю Наша, наприклад, покриває лише 1500 доларів. Все інше – зі своєї кишені. Так що хочеш-не хочеш, а будеш тут слідкувати за зубами як за дорогоцінним скарбом. Посто не можна собі дозволити не почистити зуби (та ще й з ниткою) кілька разів на день – надто дорого Sad smile

Ням-ням дімідрольчик

Ось такі вкусняшки ми ковтаємо щоранку.

 

Зліва направо:

  • риб’ячий жир – корисні жири додаємо, погані розкладаємо. Пити бажано щодня, але вкрай важливо знайти такі пігулки що легко ковтаються, після яких не тошнить і нема запаху. Ми перепробували багато різного, ось такі подобаються найбільше. Хоча вони і дуже дорогі ($25 80 пігулок), можна знайти ледь не вп’ятеро дешевсе. Ті що на фото є середнім варіантом – поміркована ціна і хороша якість.
  • Вітамін С для упередження грипу та простуд. Особливо актуально при низьких температурах та тренуваннях “на витривалість” бо обидва ці фактори знижують імунітет суттєво нижче норми. Цибуля і часник працюють не гірше, але особисто я не зможу поїсти цибулі і одразу бігти кілька кілометрів. А після пігулок можу.
  • Пігулки для суглобів – особисто у мене це коліна коли довгий біг (20 і більше кілометрів) та велосипед (особливо) призводить до неприємного болю в колінах. Ну просто мастило в суглобах закінчується і треба додавати. Важко сказати чи працюють ці штуки, начебто так, але може бути і плацебо. Я час від часу висилаю подібні батькам, вони теж конкретно сказати не можуть – наче і допомагає, з іношого боку ефект не такий щоб прямо усе швидко пройшло. Ми найчастіше купуємо ось такі або такі. П’ємо 2-3 місяці через місяць перерви. У день змагань (коли роблю довгу дистанцію) п’ю 2 пігулки.
  • Вітамін Д3 – просто необхідний в нашій місцині де брак сонця 9 місяців на рік. Без нього починаються депресії, втомлюєшся миттєво і взагілі нічого не мотивує. І ефект помітний одразу – як почнеш пити то за 2-3 дні настрій повертається і радієш життю. На фото пігулки, але як правило ми купуємо його у виді напою.

Після цього набору я або біжу на роботу (40-50 хвилин), або їдемо у басейн. А вже десь через півтори години я снідаю (так, перед монітором як правило). І разом з їжею почав приймати пігулки з екстрактом зеленого чаю які за теорією спалюють поганий жир (і саме тому їх рекомендують приймати з їжею).

Також у день змагань та тренувань на довгу дистанцію (раз на 2-3 тижні) п’ю 2-3 пігулки з сіллю призначення яких в тому щоб запобігати зневодненню та судомам. І тут важко сказати наскільки вони працюють, але судячи з того що п’ють їх практично всі, а на дистанціях типу Iron Man ще й ковтають їх по дорозі то вони працюють таки. Ну а мені, дивлячить на інших, вони допомагають просто тим що я роблю те що інші вважають за потрібне робити.

А чим закидаєшся ти, %username%?

Мінус 8 кг за літо

Не сприймайте цей пост як мануал якому варто слідувати!

Отже на початку літа (як тільки почав робити тріатлони) я важив 87 кг. Це не те щоб багато, скоріше навіть десь в межах норми. За показником відношення маси жиру до м’язів якраз був на верхній межі норми.

Потім спробував змінити свою дієту і подивитися що з цього вийде. Зараз вага у мене в межах 79 кг, особливих змін зовні не видно. І чесно кажучи не впевнений на 100% відсотків що саме це дозволило трошки покращити результати. Теоретично кожен втрачений кілограм (до ідеальної ваги) дозволяє покращити результат бігу на 10 км на 30 секунд. Що ж, подивимося. Зараз, виходить, я маю бігти чисту десятку за 38:30 десь.

Спочатку про кілька міфів які дуже популярні щодо зайвої ваги і жиру:

  1. Так, жир береться саме з їжі, але це не означає що різко зменшивши споживання калорій ви почнете худнути. В нашому організмі механізми доволі прості – сигнал “стало менше надходити енергії” одразу призводить до реакції “треба менше споживати енергії”. Тіло продовжує зберігати жир і натомість їсть м’язи (їх легше потім наростити). Як результат постійна сонливість, відсутність енергії, пригнічений настрій, швидка втомлюваність, головні болі і так далі. Тому сигнали треба уточнювати – довгі регулярні тренування говорять що енергію треба розходувати на м’язи, а вагу знижувати. Від таких змішаних сигналів і починається спалювання жиру.
  2. Біг не є найкращим способом спалювання енергії. Присідання, наприклад, спалюють її набагато більше. Те що бігова еліта довгих дистанцій усі худі говорить лише про те що вони неймовірно багато калорій і їхні тіла знають що жир накопичувати не треба. Біг є основою будь-якого спорту оскільки “прокачує” серцево-судинну систему. Якщо ж ваша задача бачити перетворення жиру на м’язи то найкращий спосіб це зробити – качалка. Але бігати все одно не забувайте до і після тренувань чим би ви не займалися. Якщо ж біг є вашим основним або єдино можливим інтересом то знайте що схуднення почнеться коли ви в день будете пробігати від 15 км, і не просто пробігати, а саме на тренуваннях – інтервали, фартлеки, тощо.
  3. Жир це погано тому що зайва вага. Ні, неправда. Крім зовсім вже паталогічних випадків жир це погано в першу чергу через те що він ускладнює і уповільнює обмін речовин в організмі. Жир це не лише те що на животі і стегнах. Прошарки жиру є між усіма тканинами всередині тіла, м’язами, судинами…

Для підрахування відсотків жиру можна скористатися як вагами з такою функцією (наприклад цими), так і спеціальними пристроями (наприклад таким). Точність їх як правило в межах 10%, але це теж не погано.

Стосовно того що можна порекомендувати, а краще обмінятися думками з приводу знаходження опитмального проценту жира в тілі:

  1. Саме головне – зрозуміти в чому ваша ціль. Хочете краще виглядати в дзеркалі? Хочете підвищити результати у своєму улюбленому спорті? Хочете просто бути у трохи кращій формі? В залежності від цілі і способи досягнення її будуть різними. Якщо, наприклад, ваша ціль наростити м’язи то вага ваша скоріше за все навіть трохи зросте разом з тим як тіло буде виглядати все рел’єфніше – м’язи важчи за жир.
  2. Треба визначитися як ваша ціль виглядає у цифрах. Я хочу спробувати дійти до 75 кг і перевірити як це вплине на мої бігові результати.
  3. Треба розуміти що ви робите і як це впливає на ваш організм. Почитати стаття і книги буде дуже корисно. Я особисто рекомендую книгу Racing Weight, але в залежності від вашої цілі та виду активності вам може більше підійти інша література (кулінарна, медична, мотиваційна).
  4. Алкоголь є джерелом енергії яку організму незрівнянно легше використовувати ніж будь-яку їжу. Крім інших негативних ефектів алкоголь підсилює почуття голоду. Фактично усе що ви їсте разом з алкоголем перетворюється в жир (звісно спрощено). Також дуже погано впливає зневоднення спричинене алкоголем.
  5. Картопля у якості гарніру найгірший вибір. Рис трошки краще, коричневий рис краще за білий. Гречана каша, пшоно, вівсяна каша ще краще. А найкраще – кіноа. І взагалі – відкрийте для себе вегетаріанську кухню.
  6. Треба усе що ви їсте занотовувати. Навіть до того як ви змінили свою дієту і фізичну активність просто збирати статистику на протязі пари тижнів. Вже цей простий крок за кілька днів дозволяє більшості людей побачити найбільші проблеми в своїй дієті. Спробуйте – справді дуже дієво.
  7. Почуття легкого голоду насправді є спрагою. Відчули що хочеться щось погризти – попийте води. Якщо через 15 хвилин все ще хочеться значить це і справді голод Smile
  8. Ну і останнє, але теж важливе – слідкуйте за своїм станом. Вага, рівень гідрації, пульс і тиск, … Особливо якщо все це для вас щось нове.

Тепер що я робив. І знову ж повторю – не робіть так, порадьтеся зі спеціалістом:

  1. Алкоголь – дозволяю собі 0.3 пива раз на 2-3 тижні. По-перше, більше і не хочеться, бо то тренування, то змагання, ну і по-друге, навіть такої дози досить. Якщо ж таки приймаєте алкоголь то ОБОВ’ЯЗКОВО для усунення зневоднення приймати додаткову рідину. Скажімо після 1 літру пива треба прийняти стільки ж води. Це або середніх розмірів кавун з’їсти, або пару великих чашок чаю. Для вина вже треба приймати вдвічі більше рідини, для горілки – в 3-5 разів більше.
  2. Зменшити споживання червоного м’яса. Куриця та індичка краще, риба ще краще. А тофу або просто соя ще краще, але вже до цього треба звикати.
  3. UPD. Сири – о, це болюча тема. Я великий прихильник сирів, особливо твердих і блакитних. Авсе це містить поганий холестерин… Коротше так – твердий сир погано, блакитний (з пліснявою) краще, козиний ще краще, а творог взагалі добре.
  4. Фрукти не означають здорове харчування. У більшості фруктів насправді дуже небагато корисного, але забагато цукру. В цілому чим менше солодкий фрукт тим краще. А овочі краще за фрукти.
  5. Цукор не потрібен взагалі. Чай смачніший і ароматніший без цукру набагато, для іншого можна використовуват безкалорійний цукрозамінник.
  6. Ваш улюблений лимонад чи колу напевне можна знайти у безкалорійному варіанті: кола, пепсі, докрот пеппер, спрайт, маг, …
  7. Голодання – це я про цей пункт говорив “не повторюйте за мною”. Я робив так – один день на тиждень повністю виключаю м’ясо з раціону і пропускаю вечерю. І ще один день їм лише сніданок (без м’яса). Насправді це зовсім не складно і не боляче. Через те що ми харчуємося відносно непогано і регулярно запасів у нашому організмі вистачить і на довше голодання без особливих проблем. Але важко психологічно. Коли пропускаєш обід починається паніка “їсти, їсти!!!”. Як тільки перетерпиш обід то вечеряти вже і не сильно хочеться. А якщо пропустит і вечерю то на ранок ледь не примушуєш себе їсти.
  8. Своє голодання коли пропускаю два прийоми їжі роблю в той день коли у мене найменша фізична активністью – у пя’тницю я лише пробігаю зарядку і вечером розслабляюся у бані. Баня хороший спосіб потренувати серце і в той же час дати відпочити м’язам.
  9. Наступний ранок після бані все одно протипоказано будь-які навантаження, тож можна відносно довго відсипатися і лише в районі обіду організм приходить до тями.
  10. На всих продуктах перевіряю калорійність і вміст жирів. Насичені жири погано, транс-жири ще гірше. Лакриця, яку я раніше так не любив зараз є одним з моїх регулярних ласощів – одні калорії без жирів, саме те що треба після довгої велоподорожі чі пробігу (наприклад така).
  11. Спортивні напої з додаванням солі, електролітів та інших речовин засвоюються швидше за воду і покращують процеси доставки енергії у м’язи для відновлення.
  12. Не забувайте про мульти-вітаміни у пігулках щоранку – якщо щось не те натворили з дієтою то хоч не такі погані наслідки будуть.
    • Ну і кілька ресурсів:
    У кого які думки з приводу усього вищенаписаного, хто що підкаже?

Боротьба із зайвою вагою

Колись, на молодших курсах інституту у мене було 75 кг ваги. Але то було через короткий час після того як я тренувався щодня. Потім, з більш сидячою роботою і меншою кількостю активності ваги трохи додалося, але не критично. Я навіть час від часу намагався то бігати, то плавати, то в качалку ходити, то в футбол грати. І хоча бували довгі перерви, тим не менш якась активність все ж таки була. Тим більше в моєму рідному місті на той час майже не було міського транспорту і в будь-яку точку можна легко дійти ногами. Середній мешканець Жовтих Вод мабуть за день проходить не менше 10 км.

З переїздом спочатку в Дніпропетровськ, а потім і в Київ все трохи ускладнилося, але вже там я почав бігати вранці щодня (майже).

 

Зразу по приїзду в штати вага почала набиратися неймовірно швидкими темпами. Головна причина – їжа не така, набагато поживніша. Тут ніхто в обід не їсть три страви з обов’язковим компотом. Лише щось одне – або просто суп, або просто бутерброд, або тарілку якоїсь киьайської/мексиканської/%you name it% їжі. Ну а по друге ми тоді поселилися прямо навпроти роботи і ходити мені було 5 хвилин на день усього. Та плюс усякі невидані або дорогі в Україні ласощі тут просто копійки стоять і їх можна їсти невпинно.

Отже за три місяці я набрав доволі суттєво. Але навіть у правах які я тоді ж приблизно і отримав у мене записано 177 фунтів (80 кг). А потім я почав потихеньку бігати, купив велосипед… Незважаючи на те вага все додавалася і додавалася. В якийсь момент у мене навіть було 92 кг (203 lbs) на протязі місяців трьох-чотирьох. І це все менше ніж за рік!

 

Потім все потихеньку пішло назад. Але дуже вже повільно… Чим швидше і довше я можу бігати, крутити педалі і плавати тим ще довше і швидше я хочу це робити. Зараз у мене вага коливається в районі 85-86 кг і я нарешті перестав відчувати що мені треба скинути кілька кілограмів щоб було легше бігати. Ну, тобто, думаю що якщо не знижувати навантаження то за рік ще 1-2 кг можна втратити, але навряд чи без серйозних змін в дієті вийде скинути більше.

Інше питання в тому нащо взагалі скидати вагу. На мою думку крім очевидно небезпечних для здоров’я випадків дорослій людині ні до чого перейматися такою фігньою. Якби я не бігав то навіть би і не думав що 90+ кг це багато – ходити і зав’язувати повороски на туфлях не заважає, значить все окєй.

 

Для жінок звісно така логіка неприйнятна. Від них і цінності суспільства і може навіть інкстинти вимагають кожну хвилину думати про зовнішню привабливість Winking smile

Фотки було зроблено у Києві єслішо.